Єдиний унікальний номер 725/6762/22
Номер провадження 6/725/37/23
18.07.2023 року м. Чернівці
Першотравневий районний суд м. Чернівці у складі:
головуючого судді Войтуна О.Б.
при секретарі Сумарюк М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву про розстрочення виконання рішення суду по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, -
Представники відповідачів адвокат Сарафінчан І.Ф. та Ракоча О.О. звернулися до Першотравневого районного суду м. Чернівці із заявою про розстрочку виконання рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці ухваленого 11.04.2023 року у справі №725/6762/22 про відшкодування шкоди ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 в розмірі 85 657,02 грн. строком на один рік.
Посилалися на те, що рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 11.04.2023 року задоволено позов ОСОБА_1 та стягнуто з відповідачів майнову шкоду в сумі 31 608,68 грн. з кожного та моральну шкоду в розмірі 10 000 грн. з кожного та судові витрати, які складаються із судового збору в розмірі 1957 грн. та витрат на експертизу в сумі 5980 грн. в рівних частках по 4023 грн. з кожного.
Також додатковим рішенням від 25.04.2023 року стягнуто судові витрати на правничу допомогу в розмірі 30 300 грн. по 15 150 грн. з кожного.
Зазначили, що постановою Чернівецького апеляційного суду від 05.07.2023 року було змінено рішення суду першої інстанції в частині стягнення моральної шкоди, яку зменшено до 10 000 грн. по 5 000 грн. з кожного. Скасовано рішення в частині судових витрат та стягнуто 7079,67 грн. по 3539,83 з кожного. Стягнуто з відповідачів витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 5360 грн. по 2680 грн. з кожного. В решті рішення залишено без змін та скасовано додаткове рішення від 25.04.2023 року.
Таким чином з відповідачів за результатами апеляційного провадження підлягає стягненню по 42 828,51 грн. з кожного на користь позивача.
В обґрунтування поданої заяви зазначали, що відповідно до інформації про доходи від підприємницької діяльності у відповідачів відсутні доходи за перше півріччя 2023 року, а також згідно інформації з Державного реєстру у них відсутнє будь яке нерухоме майно.
З урахуванням викладеного, враховуючи воєнний стан в країні та матеріальний стан боржників просили розстрочити виконання рішення суду строком на 1 рік за запропонованим графіком сплати рівних платежів.
Представником позивача - адвокатом Венерською Г.І. надано суду заперечення на подану заяву, згідно якої вважає, що відповідачами не доведено, що їх матеріальне становище не дозволяє оплатити кошти без застосування розстрочення судового рішення. Відсутність доходів від підприємницької діяльності та нерухомого майна не може свідчити про відсутність інших доходів чи рухомого майна. Також вважає, що сума стягнута судом є незначною та її стягнення не призведе до кардинальних наслідків для їх матеріального становища.
Крім того звертала увагу, що рішення було ухвалено 11.04.2023 року, як наслідок розстрочка виконання рішення суду у строк до 30.06.2023 року суперечить положенням законодавства.
Враховуючи, що відповідачами не надано жодних доказів існування виключних обставин, які унеможливлюють виконання рішення суду, просила заяву про розстрочку виконання рішення суду залишити без задоволення.
Від заявників надійшла заява про розгляд поданої заяви без їх участі. Вимоги заяви підтримали в повному обсязі та просили її задовольнити.
Представником позивача надано суду заяву про проведення судового засідання без їх участі. Надані суду заперечення підтримала та просила відмовити у задоволенні заяви.
Враховуючи те, що в судове засідання не з'явились всі особи, які беруть участь у справі, а тому фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Суд дослідивши заяву, частково матеріали цивільної справи приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Аналогічні за змістом положення передбачені також ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» згідно якої за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.
Судом встановлено, що рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці №725/6762/22 від 11.04.2023 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 .. Стягнуто з ОСОБА_2 майнову шкоду в сумі 31 608,68 грн. та моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.. Стягнуто з ОСОБА_3 , майнову шкоду в сумі 31 608,68 грн. та моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.. Стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь позивача судові витрати, які складаються із судового збору в розмірі 1957 грн. та витрат на експертизу в сумі 5980 грн. в рівних частках, а саме по 4 023 грн. з кожного (т.1 а.с.142-149).
Додатковим рішенням від 25.04.2023 року стягнути з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на правову допомогу в сумі 30 300 грн. в рівних частках, а саме по 15 150 грн. з кожного (т.1 а.с.164-165).
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 05.07.2023 року задоволено частково апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .. Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 11.04.2023 року - змінено, зменшивши суму моральної шкоди до 5 000 грн. з кожного. Рішення в частині стягнення судових витрат - скасовано. Стягнуто з відповідачів судові витрати по сплаті судового збору та витрат на експертизу в сумі 7079,67 грн., а саме по 3535,83 грн. з кожного. В іншій частині рішення суду залишено без змін. Скасовано додаткове рішення від 25.04.2023 року. Заяву адвоката Венерської Г.І. про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу - залишено без розгляду. Стягнуто з відповідачів судові витрати на правову допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 5360 грн., а саме по 2 680 грн. з кожного (т.2 а.с.12-22).
На виконання рішення першої інстанції та постанови Чернівецького апеляційного суду станом на дату розгляду даної заяви, виконавчі листи видано не було.
Вирішуючи подану заяву суд враховує, що згідно ст.129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Отже законодавством України встановлено принцип обов'язковості судового рішення яке набрало законної сили.
Крім того рішенням Європейського суду з прав людини від 22.02.2005 року, ухваленого у справі «Шаренок проти України», було встановлено порушення ст.6 Конвенції та ст.1 протоколу 1 Конвенції. При цьому, Суд зазначив, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право порушити в суді чи трибуналі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, пункт передбачає «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору. Однак це право було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Тлумачення статті 6 як положення, що лише гарантує право на звернення до суду та проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуації, несумісної з принципом верховенства права, який Високі Договірні Сторони зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, виконання судового рішення має розглядатися як невід'ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6.
Також, Суд сказав на свою прецеденту практику, згідно з якою відсутність у заявника можливості домогтися виконання рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, гарантоване першим реченням частини першої статті 1 Протоколу № 1.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень і використання практики Європейського суду з прав людини» практика Європейського суду є джерелом права у національній правовій системі.
Розстрочка, виходячи з положень статті 435 ЦПК України - це надання боржникові права проводити виконання рішення у частинах і в строки, встановлені судом.
Законом встановлено, що критерієм визначення підстав для розстрочки виконання рішення є обставини, які утруднюють виконання судового рішення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішити питання про їх наявність з урахуванням всіх обставин справи, а також прав та законних інтересів сторін.
Підстави, які зумовлюють необхідність розстрочки виконання рішення, мають оціночний характер, так як законодавцем не надано його вичерпного переліку.
Обставинами, які утруднюють виконання рішення, можуть бути тільки ті обставини, які існують насправді і які безпосередньо не дозволяють виконати судове рішення в обсязі, строки та в порядку, визначеному в ньому.
Вирішуючи питання розстрочки виконання рішення, суд повинен виходити із засад доцільності та необхідності захисту інтересів, насамперед, стягувача, права якого підтверджені судовим рішенням, але при цьому дотримувати баланс інтересів і боржника, на його право на розстрочку чи відстрочення виконання судового рішення.
Також у постанові Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» № 14 від 26.12.2003 р. зазначено, що при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, суду потрібно мати на увазі, що, їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.
До подібного висновку прийшов і Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі 2-1230/11 (провадження № 61-33465 св18), який у постанові від 30.10.2019 року зазначив, що при вирішенні заяви державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Виходячи з наведеного суд приходить до висновку, що розстрочка виконання судового рішення, можлива лише за наявності виняткових тобто неминучих, особливих та не залежних від волі боржника обставин, які унеможливлюють виконання рішення суду.
Надаючи оцінку наданих відповідачами доказів, суд вважає, що декларування ОСОБА_2 та ОСОБА_3 нульового доходу за і квартал 2023 року та відсутність у них нерухомого майна без наявності інших складових не може бути винятковими обставинами в розумінні ст. 435 ЦПК України, які дають суду підстави розстрочити виконання рішення суду.
Варто також слід звернути увагу, що відсутність нерухомого майна та декларування нульового доходу від підприємницької діяльності не дає суду об'єктивної можливості оцінити матеріальний стан відповідачів та прийти до висновку, про їх скрутне фінансове становище, враховуючи при цьому не значну суму стягнутих з них коштів.
Крім того суд враховує, що виконавчі листи позивачем не отримано та виконавче провадження з їх примусового виконання не відкрито та як наслідок державним (приватним) виконавцем в межах наданих їм повноважень не перевірено матеріального стану відповідачів та наявності грошових коштів чи майна на яке можна звернути стягнення.
Посилання на введений воєнний стан в країні, як самостійної підстави для розстрочки виконання судового рішення враховуючи, що відповідачі не є вимушено переселеними особами та відсутністю доказів знищення майна внаслідок військової агресії російської федерації на думку суду є безпідставними.
Слушним також суд вважає зауваження представника позивача, що згідно ч. 5 ст. 435 ЦПК України розстрочка виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови, оскільки більша частина розміру стягнутих коштів була стягнута рішенням від 11.04.2023 року, тому розстрочка виконання рішення по 30.06.2024 року суперечитиме вимогам зазначеної статті.
Враховуючи викладене, оцінивши надані суду докази суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви представників відповідачів адвоката Сарафінчан І.Ф. та Ракочі О.О. про розстрочку виконання рішення слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 247, 258-261, 435 ЦПК України,-
Відмовити у задоволенні заяви представників відповідачів про розстрочення виконання рішення суду по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування шкоди №725/6762/22.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня проголошення ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Першотравневого
районного суду м.Чернівці О. Б. Войтун