12 липня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/17772/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульський Г. М. - головуючого, Могил С. К., Рогач Л. І.,
секретар судового засідання Лихошерст І. Ю.,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Банк Січ»
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2023 (колегія суддів: Станік С. Р. - головуючий, Тищенко О. В., Шаптала Є. Ю.)
за позовом Компанії «Сіногідро Корпорейшн Лімітед», що діє через зареєстроване в Україні представництво «Сіногідро Корпорейшн Лімітед»
до Акціонерного товариства «Банк Січ»,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Іберія»,
про стягнення коштів
за участю: позивача Шевченко П. М. (адвокат), відповідача Чернюк В. В. (адвокат),
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1 Компанія «Сіногідро Корпорейшн Лімітед», що діє через зареєстроване в Україні представництво «Сіногідро Корпорейшн Лімітед» (далі - Компанія), звернулась до суду з позовом про стягнення з Акціонерного товариства «Банк Січ» (далі - Банк) 2 500 000 грн.
1.2 Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов банківської гарантії від 29.05.2020 № 202659-ГР-1511 в частині сплати повної суми гарантії у розмірі 2 500 000 грн за неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Іберія» (далі - Товариство) зобов'язань за договором про поставку бар'єрного огородження від 04.11.2019 № 04/11-19 (далі - Договір поставки).
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1 Справу господарські суди розглядали неодноразово.
2.2 Останнім рішенням Господарського суду міста Києва від 15.09.2022 (суддя Котков О. В.) в позові відмовлено.
2.3 Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не надав до суду доказів, які б підтверджували настання гарантійного випадку та обов'язку відповідача сплатити кошти за банківською гарантією.
2.4 Оскаржуваною постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2022 скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.
2.5 Постанова мотивована тим, що відповідно до статей 560, 563, 565 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у відповідача виник обов'язок сплатити позивачу грошові кошти відповідно до умов гарантії, оскільки принципал (третя особа) порушив зобов'язання, яке було забезпечено банківською гарантією, наданою Банком.
3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи
3.1 У касаційній скарзі Банк просить постанову Північного апеляційного господарського суду скасувати, а рішення Господарського суду міста Києва залишити в силі.
3.2 На обґрунтування касаційної скарги відповідач посилається на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права. Заявник касаційної скарги вважає, що апеляційний суд не врахував правових висновків, які викладено у постановах Верховного Суду від 18.10.2018 у справі № 910/21641/17, від 20.06.2018 у справі № 904/9536/17, від 02.03.2018 у справі № 910/8297/17, від 10.05.2018 у справі № 904/4275/17.
3.3 Компанія у відзиві на касаційну скаргу заперечує викладені в ній доводи, посилаючись на те, що вони не спростовують правильності висновків, наведених в оскаржуваній постанові.
4. Мотивувальна частина
4.1 Суди попередніх інстанцій встановили, що між Компанією (покупець) та Товариством (продавець) укладено Договір поставки, за умовами пунктів 2.1 та 2.2 якого продавець зобов'язується передати товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар у порядку та на умовах, передбачених Договором.
4.2 У додатковій угоді № 1 від 02.03.2020 до Договору поставки сторони дійшли згоди продовжити строк дії останнього до 30.09.2020.
4.3 Також суди встановили, що 29.05.2020 на забезпечення виконання Товариством відповідних зобов'язань за Договором поставки Банк видав банківську гарантію № 202659-ГР-1511 на суму 2 500 000,00 грн, за умовами якої відповідач взяв на себе зобов'язання сплатити на користь позивача повну суму гарантії як забезпечення виконання Договору поставки у розмірі 2 500 000,00 грн з наступних підстав: невиконання Товариством прийнятих на себе зобов'язань відповідно до Договору поставки; відмова Товариства від прийнятих на себе зобов'язань відповідно до Договору поставки.
4.4 Згідно з банківською гарантією письмова вимога бенефіціара повинна бути відправлена реєстровою або кур'єрською поштою на поштову адресу гаранта: Україна, 01033, місто Київ, вул. Володимирська, буд. 63. Кінцевим терміном дії гарантії визначено 30.09.2020 (включно). Будь-яка вимога за цією гарантією повинна бути отримана гарантом не пізніше зазначеної дати.
4.5 Компанія 24.09.2020 направила на адресу відповідача вимогу від 21.09.2020 № 351/20, в якій позивач зазначає про порушення Товариством взятих на себе зобов'язань за Договором поставки, у зв'язку з чим вимагає від відповідача сплатити кошти у розмірі 2 500 000,00 грн за банківською гарантією № 202659-ГР-1511, складеною 29.05.2020.
4.6 Як зазначив позивач, вказана вимога направлена гаранту поштою на поштову адресу: Україна, 01033, місто Київ, вул. Володимирська, буд. 63, що підтверджується поштовим описом вкладення форми 107 від 24.09.2020 та поштовою квитанцією з номерним ідентифікатором 0205903532360 від 24.09.2020 та рекомендованим повідомленням про вручення відправлення 29.09.2020 (а. с. 37, 39, т. 1), у якому зазначено прізвище особи, що отримала поштову кореспонденцію «Чайковська», датою отримання вказано 29.09.2020.
4.7 07.10.2020 позивач отримав лист відповідача (вих. № 2142/145 від 05.10.2020) про відмову в задоволенні вимог по банківській гарантії у зв'язку із закінченням строку її дії.
4.8 Позивач згідно з вимогою від 14.10.2020 повторно вимагав від відповідача здійснити виплату грошової суми у розмірі 2 500 000,00 грн згідно з банківською гарантією, проте Банк листом від 20.10.2020 вих. № 2283/11 відмовив Компанії у виплаті з мотивів заявлення вимоги після закінчення строку дії гарантії.
4.9 За таких обставин позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.
4.10 Рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2022 про відмову у позові мотивовано, зокрема, тим, що у матеріалах справи відсутні доказів невиконання Товариством (боржник) прийнятих на себе зобов'язань відповідно до договору поставки, оскільки саме лише посилання у позовній заяві на наявність у Товариства заборгованості у розмірі 3 670 893,36 грн не свідчить про порушення боржником зобов'язань за договором поставки, забезпеченого гарантією, доказів, які б свідчили про протилежне позивачем до суду не представлено, тоді як саме виникнення гарантійного випадку є безумовною умовою для виплати коштів за банківською гарантією.
4.11 У касаційній скарзі Банк просить постанову Північного апеляційного господарського суду скасувати, а рішення Господарського суду міста Києва залишити в силі з посиланням на те, що борг принципала не доведений.
4.12 Відповідно до частини 2 статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.
4.13 Положеннями частин 1, 3 і 4 статті 303 ГПК України передбачено, що питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи. Питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати може бути вирішене до прийняття постанови судом касаційної інстанції. Про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 302 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п'ятій або шостій статті 302 цього Кодексу.
4.14 Заслухавши представників сторін, що з'явилися у судове засідання, проаналізувавши матеріали касаційної скарги, встановлені судами попередніх інстанцій обставини, та надавши оцінку доводам, наведеним скаржником у касаційній скарзі, і запереченням, викладеним у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність передати справу на розгляд Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду на підставі частини другої статті 302 ГПК України, оскільки вважає за необхідне відступити від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленій постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 910/16898/19 з огляду на таке.
4.15 Так, у зазначеній постанові зроблений висновок, що при вирішенні спору про існування обов'язку гаранта сплатити за гарантією до предмета доказування входить, у першу чергу, дослідження наявності чи відсутності виникнення відповідного обов'язку - гарантійного випадку (порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією), а не формальне дослідження виключно наявності заяви про сплату за гарантією.
4.16 Колегія не погоджується з таким висновком.
4.17 Так, відповідно до статті 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
4.18 Згідно статті 562 цього Кодексу зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов'язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання.
4.19 Відповідно до частин 1, 3 статті 563 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією.
4.20 Згідно частин 1, 3 статті 565 зазначеного Кодексу гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії. Якщо гарант після пред'явлення до нього вимоги кредитора дізнався про недійсність основного зобов'язання або про його припинення, він повинен негайно повідомити про це кредитора і боржника; повторна вимога кредитора, одержана гарантом після такого повідомлення, підлягає задоволенню.
4.21 Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 200 ГК України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом.
4.22 Отже, наведені вище законодавчі норми слід розуміти таким чином, що гарант не вправі робити власних висновків щодо наявності чи відсутності обов'язку принципала, а має платити якщо вимога та додані документи (якщо вони передбачені умовами гарантії) за зовнішніми ознаками відповідають умовам гарантії.
4.23 Тому колегія вважає за необхідне відступити від наведеного вище висновку, сформульованого в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 910/16898/19 (пункти 4.14 - 4.15 цієї ухвали).
Керуючись статтями 234, 235, 240, 302, 303 ГПК України,
Справу № 910/17772/20 передати на розгляд Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Г. М. Мачульський
Судді С. К. Могил
Л. І. Рогач