14 липня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/11303/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Кондратова І.Д.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду Донецької області від 06.02.2023 (суддя Лобода Т.О.)
та постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.04.2023 (колегія суддів: Пуль О.А., Білоусова Я.О., Тарасова І.В.)
у справі за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про стягнення 75 646 741,40 грн.
Вступ
1. При розгляді цієї справи перед Верховним Судом постало питання щодо наявності підстав для зменшення розміру судового збору та / або відстрочення його сплати за подання позову міноритарним акціонером товариства у спорі, пов'язаному із процедурою примусового викупу його акцій (сквіз-аут).
2. ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до ОСОБА_2 про стягнення збитків або набутого без достатньої правової підстави майна (безпідставне збагачення за рахунок недоплати міноритарному акціонеру) у загальній сумі 75 646 741,40 грн.
3. Разом з позовною заявою позивач подав клопотання про зменшення судового збору до розміру, що дорівнює 5% від річного доходу за попередній рік, зазначив, що згідно з відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів за 2021 рік річний дохід за 2021 рік становить 209 974,01 грн, що значно менше, ніж сума судового збору, що підлягає сплаті за подачу позову.
4. Господарський суд міста Києва ухвалою від 02.11.2022 позовну заяву ОСОБА_1 передав за виключною підсудністю до Господарського суду Донецької області.
5. Господарський суд Донецької області ухвалою від 16.01.2023 позовну заяву ОСОБА_1 залишив без руху, надав позивачу строк 10 днів з дня вручення вказаної ухвали для усунення недоліків, а саме - надання до суду належних доказів доплати судового збору в розмірі 857 851,29 грн.
6. 31.01.2023, у встановлений судом строк, на електронну пошту Господарського суду Донецької області надійшла заява про усунення недоліків, до якої на виконання вимог ухвали суду від 16.01.2023 ОСОБА_1 додав клопотання про розстрочення сплати судового збору, клопотання про зарахування раніше сплаченого судового збору та квитанцію про доплату судового збору в розмірі 4 381,82 грн.
Короткий зміст оскаржуваних рішень
7. Господарський суд Донецької області ухвалою від 06.02.2023 відмовив ОСОБА_1 у клопотанні про розстрочення сплати судового збору, позовну заяву повернув ОСОБА_1 та роз'яснив йому, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду у загальному порядку після усунення недоліків.
8. Ухвала Господарського суду Донецької області від 06.02.2023 мотивована, зокрема, таким:
- позивач не довів, що його майновий стан перешкоджає сплаті судового збору за подачу позову, у зв'язку з цим суд відмовив у клопотанні про зменшення судового збору та надав строк для усунення недоліків позовної заяви;
- ОСОБА_1 не сплатив судовий збір у сумі 857 851,29 грн та подав клопотання про розстрочення судового збору протягом певного періоду, яке обґрунтовував фінансовими проблемами, пов'язаними з війною в Україні та неможливістю одразу сплатити судовий збір у розмірі 857 851,29 грн; доказів на підтвердження викладених обставин не надав;
- ОСОБА_1 стверджує, що він сплатив судовий збір у сумі 20 119,48 грн у справі №905/1060/21, в якій позовна заява не була прийнята до розгляду, у зв'язку з цим просив цей судовий збір зарахувати як сплачений у справі №910/11303/22; відповідно до програми Діловодство спеціалізованого суду та Єдиного державного реєстру судових рішень ОСОБА_1 , звертаючись до суду у справі №905/1060/21, також не сплатив судовий збір, а доказів на підтвердження підстав для зменшення його розміру або відстрочення сплати не надав;
- позивач не надав будь-яких документів на підтвердження майнового стану, які б переконливо свідчили про неможливість або суттєву ускладненість сплати судового збору у встановленому законом розмірі, тому відсутні підстави для задоволення клопотання про розстрочення судового збору;
- ОСОБА_1 не у повному обсязі усунув недоліки у встановлений судом строк, а саме, не надав суду докази сплати судового збору у розмірі 857 851,29 грн, тому на підставі ч.4 ст.174 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) позовна заява підлягає поверненню.
9. Східний апеляційний господарський суд постановою від 26.04.2023 залишив без змін ухвалу Господарського суду Донецької області від 06.02.2023.
10. Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована, зокрема, таким:
- Господарський суд Донецької області в ухвалі від 16.01.2023 вказав, що позивач не довів, що його майновий стан перешкоджає сплаті судового збору за подання позову; відмовив у клопотанні про зменшення судового збору та надав строк для усунення недоліків позовної заяви; ОСОБА_1 просив зменшити сплату судового збору до 5% від загальної суми доходів позивача за 2021 рік, проте відсутні документи на підтвердження майнового стану, які б переконливо свідчили про неможливість або суттєву ускладненість сплати судового збору у встановленому законом розмірі; позивач не обґрунтував, чим саме обумовлена необхідність зменшення розміру судового збору саме до 5% від його річного доходу за 2021 рік;
- ОСОБА_1 31.01.2023 подав заяву про усунення недоліків, до якої, зокрема, надав клопотання про розстрочення сплати судового збору, однак позивач не сплатив судовий збір у вказаному судом розмірі та не зазначив, яким саме чином необхідно розстрочити сплату судового збору;
- позивач посилається на фінансові проблеми, пов'язані з війною в Україні та неможливістю одразу сплатити судовий збір у розмірі 857 851,29 грн, проте доказів в обґрунтування викладених обставин не надав;
- щодо клопотання про зарахування раніше сплаченого судового збору (20 119,48 грн при подачі позову у справі №905/1060/21): судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України; платіжне доручення від 20.05.2021 №6034130858 про сплату судового збору у розмірі 20 119,48 грн за подання позову у справі №905/1060/21, не може бути прийняте як підтвердження сплати судового збору у справі №910/11303/22, оскільки існує механізм повернення судового збору, визначений Законом "Про судовий збір", що виключає можливість зарахування попередньо сплаченого судового збору в інших справах;
- платіжне доручення від 20.05.2021 №6034130858 у розмірі 20 119,48 грн не є належним доказом, що підтверджує сплату судового збору у справі №910/11303/22;
- необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду; таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів і узгоджується зі ст.129 Конституції України;
- позивач не усунув недоліки позовної заяви, зазначені в ухвалі Господарського суду Донецької області 16.01.2023 щодо сплати судового збору; правомірним є застосування наслідків у вигляді повернення позовної заяви.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, інших заяв учасників справи
11. 12.05.2023 ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду Донецької області від 06.02.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.04.2023, в якій просить їх скасувати та направити справу до Господарського суду Донецької області для продовження розгляду.
12. Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що скаргу подано з дотриманням вимог статей 287, 290 ГПК.
13. На виконання вимог п.5 ч.2 ст.290 ГПК, скаржник у касаційній скарзі зазначає, що оскаржувані рішення прийняті з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням матеріального права; суди попередніх інстанцій не вирішили питання, які є типовими для цієї категорії справ:
- чи має обов'язок держава, яка припустилася помилок, приймаючи неякісний закон, нейтралізувати негативні наслідки неправомірних дій своїх державних органів та відновити порушені права власника, створюючи йому належні умови на етапі судового захисту;
- чи має право судовий орган, який визначився з наявністю фактів зловживання відповідачем цивільними правами, спонукати позивача розпродувати своє майно з метою отримання доступу до правосуддя, чи не є це завуальованим захистом прав порушника (мажоритарного акціонера) через перешкоджання постраждалому власнику (міноритарному акціонеру) в доступі до правосуддя.
14. ОСОБА_1 у касаційній скарзі вказує, зокрема, таке:
- у клопотанні про зменшення судового збору ОСОБА_1 просив врахувати, що він є фізичною особою, його річний дохід за 2021 рік відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів за 2021 рік (надав разом із клопотанням) склав 209 974,01 грн, тому у нього немає можливості сплатити судовий збір у розмірі 1,5% від ціни позову, з урахуванням максимально визначеного законом розміру (857 851,29 грн); посилався на п.7.35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 24.11.2020 у справі №908/137/18 щодо визнання міноритарного акціонера слабкою стороною, та необхідності забезпечення захисту порушених прав та інтересів міноритарного акціонера в умовах відсутності достатності гарантій його захисту на законодавчому рівні та необхідністю несення останнім значних витрат на проведення оцінки майна товариства, сплату судового збору, витрат на професійну правничу допомогу тощо;
- розмір судового збору, який підлягає сплаті (857 851,29 грн), не є адекватним, враховуючи річні доходи позивача як фізичної особи та воєнний стан; тому ОСОБА_1 звернувся з клопотанням про розстрочення сплати судового збору до ухвалення рішення суду, до якого додав клопотання про зарахування раніше сплаченого судового збору у справі №905/1060/21 в розмірі 20 119,48 грн та квитанцію про доплату судового збору в розмірі 4 381,82 грн;
- суд апеляційної інстанції не відповів на порушені в апеляційній скарзі питання, лише проаналізував ст.8 Закону "Про судовий збір";
- за 5 років судової боротьби міноритарних акціонерів за відновлення своїх порушених прав власності у проведених процедурах сквіз-аутів, питання доступу до правосуддя через неможливість сплати судового збору у повному обсязі стало системним; постанови Верховного Суду від 24.05.2022 у справі №905/1060/21, від 24.05.2022 у справі №905/1059/21 є непослідовними відносно міноритарних акціонерів, враховуючи, що Велика Палата Верховного Суду у справі №908/137/18 визнала міноритарного акціонера слабкою стороною та констатувала про необхідність забезпечення захисту його порушених прав та інтересів;
- дотримання принципу верховенства права можливе лише за умови застосування судами законодавчого акту, який відповідає критерію "якості закону"; Закон "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах" від 23.03.2017 №1983-VIII таким критеріям не відповідає, що порушує права постраждалих осіб у таких спорах;
- суди попередніх інстанцій не врахували встановлені факти щодо неякісності спеціального закону, яким не передбачені гарантії захисту порушених прав власності міноритарних акціонерів, що покладає на судові органи (як складові державної влади) обов'язок виправити помилки державного законодавчого органу; такі помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (міноритарних акціонерів), оскільки це не забезпечить розумний баланс між приватними й публічними інтересами; посилається на постанови Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №2340/4521/18 (за принципом "належного урядування" ризик будь-якої помилки державного органу має покладатися на саму державу; такі помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються) та Великої Палати Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №812/292/18 (норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи);
- примусове вилучення акцій у міноритарних акціонерів є порушенням ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.41 Конституції України; ціни, за якими були примусово вилучені акції, в десятки разів менше навіть за балансову вартість акцій емітентів, на яких були проведені вказані процедури;
- вказаний спір вирішується з порушенням принципу рівності сторін, на користь однієї людини - кінцевого бенефіціарного власника ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод", що свідчить про дискримінаційний підхід до позивача як пересічного громадянина;
- у рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004у та ст.1 Протоколу №12 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначено про недискримінаційний підхід, зокрема, за майновим станом (посилається на постанову Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №910/1873/17 щодо принципів здійснення правосуддя);
- оскільки щодо гарантій прав міноритарних акціонерів у процедурах сквіз-аутів спеціальний закон недосконало прописаний, то держава має створити умови для відновлення порушених прав міноритарних акціонерів на судовому рівні, особливо в умовах, коли судові органи вже визнали наявність фактів зловживання відповідачем цивільними правами; посилається на ухвалу Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №908/3468/13 (щодо врахування доходів, а не статків скаржника та встановлення помірного судового збору), постанови від 21.04.2020 у справі №922/2187/16 та від 22.04.2020 у справі №120/1089/19-а (щодо зменшення розміру судового збору до рівня 5% від річного доходу за минулий рік).
15. Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду
16. Верховний Суд ухвалою від 07.06.2023 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , розгляд касаційної скарги призначив у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
17. 05.07.2023 до Верховного Суду надійшли матеріали справи №910/11303/22.
18. ОСОБА_1 у касаційній скарзі вказує, що керуючись п.2 ч.2 ст.4 Закону "Про судовий збір" він сплатив судовий збір у розмірі 10 498,70 грн, що складає 5% від його річного доходу за 2021 рік (209 974,01 грн*5%); вказав, що його річний дохід за 2021 рік відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів за 2021 рік склав 209 974,01 грн (надав їх разом із клопотанням про зменшення судового збору), тому у нього не має можливості сплатити судовий збір у розмірі 1,5% від ціни позову, з урахуванням максимально визначеного законом розміру - 857 851,29 грн, тобто більше ніж чотири розмірі його річного доходу.
19. Суди попередніх інстанцій зазначили, шо ОСОБА_1 не надав жодного підтверджуючого документа про свій майновий стан, лише пославшись на фінансові проблеми, пов'язані з війною в Україні. У клопотанні про розстрочення судового збору заявник не надав будь-яких документів на підтвердження майнового стану позивача, які б переконливо свідчили про неможливість або суттєву ускладненість сплати судового збору у встановленому законом розмірі; відсутні обставини, які б відповідали зазначеним вище критеріям, узгоджувалися з наведеними законодавчими приписами в контексті визначених законодавцем умов та підстав для розстрочення сплати судового збору.
20. Верховний Суд відхиляє доводи скаржника та погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.
21. До позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону (п.2 ч.1 ст.164 ГПК).
22. Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 ГПК, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху (ч.1 ст.174 ГПК).
23. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити) (ч.2 ст.174 ГПК).
24. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою (ч.4 ст.174 ГПК).
25. Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі ст.129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
26. Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені у Законі "Про судовий збір".
27. Враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справах за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю (ч.1 ст.8 Закону "Про судовий збір).
28. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у ч.1 цієї статті (ч.2 ст.8 Закону "Про судовий збір).
29. Верховний Суд у постанові від 12.03.2021 у справі №912/1061/20 вказав, що відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, а також звільнення від його сплати або зменшення його розміру з підстав, передбачених ст.8 Закону "Про судовий збір", є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо). Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов'язок, а право суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір). Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 30.11.2022 у справі №905/1060/21.
30. Верховний Суд у постанові від 18.11.2021 у справі №910/4473/21 (910/8061/21) зазначив, що умови звільнення від сплати судового збору, визначені ст.8 Закону "Про судовий звір", є диференційовані за суб'єктним та предметним застосуванням.
31. Зокрема, особа, яка звертається до суду, у відповідному клопотанні має навести обставини щодо її майнового стану, за наявності підстав, з якими закон пов'язує можливість реалізації судом повноважень зменшити тягар судових витрат стосовно сплати судового збору. Такі обставини мають бути підтверджені належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами.
32. ОСОБА_1 як доказ існування підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.8 Закону "Про судовий збір", надав суду першої інстанції відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про розмір доходів за 2021 календарний рік, відповідно до яких розмір річного доходу скаржника за попередній календарний рік є меншим за розмір судового збору, який підлягає сплаті.
33. Суд першої інстанції в ухвалі від 16.01.2023 про залишення позовної заяви без руху вказав, що для вирішення питання щодо зменшення суми судового збору вирішальним є дослідження майнового стану сторони в цілому, при цьому, не обмежуючись лише відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків.
34. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що звертаючись із позовом, ОСОБА_1 , викладаючи фактичні обставини, зазначив, що 24.05.2018 він отримав кошти в сумі 5 884 500,00 грн, однак, доказів на підтвердження такого отримання не надав. На думку суду ОСОБА_1 навмисно не надав доказів отримання ним 24.05.2018 грошових коштів від продажу акцій в розмірі 5 884 500,00 грн, оскільки такі докази також підтверджують факт відкриття ним депозитного рахунку та наявність у нього грошових коштів у значній сумі; доказів закриття депозитного рахунку та витрати вказаних коштів суду позивач не надав.
35. Суди попередніх інстанцій звернули увагу, що ОСОБА_1 не вказав, яким саме чином необхідно розстрочити сплату судового збору, а його клопотання про розстрочення обґрунтовано фінансовими проблемами, пов'язаними з війною в Україні та неможливістю одразу сплатити судовий збір у розмірі 857 851,29 грн; будь-яких доказів в обґрунтування викладених обставин позивач не надав.
36. Верховний Суд неодноразово вирішував питання щодо витрат, які можуть становити надмірний фінансовий тягар для міноритарного акціонера.
37. Так, Верховний Суд у постанові від 21.12.2022 у справі №905/947/21 вказав, що скаржник не надав доводів / доказів на підтвердження того, що покладення на нього витрат на залучення перекладача становить надмірний тягар; скаржник не вказав щодо недостатності власних доходів (їх неспівмірності з сумою витрат на переклад).
38. Водночас, у додатковій постанові від 06.07.2022 у справі №905/671/19 Верховний Суд взяв до уваги те, що позивач був міноритарним акціонером ПрАТ "АКХЗ", у якого були примусово вилучені акції на підставі публічної безвідкличної вимоги, і покладення на нього витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 116 919,00 грн становило би надмірний тягар для нього, порушувало принцип пропорційності, враховуючи, що постановою від 15.06.2022 Верховний Суд вже стягнув з ОСОБА_3 на користь ПрАТ "АКХЗ" витрати на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції у сумі 7 500,00 грн, витрати пов'язані із проведенням судової експертизи у сумі 99 927,21 грн та витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у сумі 7 302,50 грн.
39. При цьому Верховний Суд звертає увагу, що при розгляді жодної зі справ у спорах за участю міноритарних акціонерів, пов'язаних із процедурою сквіз-аут, Верховний Суд не робив висновків про те, що статус позивача як міноритарного акціонера свідчить про наявність безумовної підстави для його звільнення від сплати судового збору, зменшення його розміру, розстрочення або відстрочення його сплати. Навпаки, у постанові від 21.12.2022 у справі №905/947/21 Верховний Суд дійшов висновку, що сам по собі статус міноритарного акціонера не означає відсутність фінансової спроможності оплачувати судові витрати і що сторона не може покладатися виключно на статус міноритарного акціонера для зміни усталеного порядку несення судових витрат.
40. Крім того, Верховний Суд у постанові від 30.11.2022 у справі №905/1060/21 залишив в силі ухвалу Господарського суду Донецької області від 08.07.2021, якою ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.
41. Верховний Суд у постанові від 30.11.2022 у справі №905/1060/21 вказав, що надані скаржником відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за 2020 рік, за умови отримання позивачем ( ОСОБА_1 ) 24.05.2018 грошових коштів від продажу акцій в розмірі 5 884 500 грн та розміщення ним на його депозитному рахунку коштів в розмірі 5 604 657 грн, не підтверджують обставин, які дають підстави вважати, що майновий стан позивача дійсно перешкоджає сплаті ним судового збору в установленому порядку і розмірі. Колегія суддів погодилась із тим, що відсутні підстави для зменшення позивачу ( ОСОБА_1 ) розміру судового збору або відстрочення його сплати.
42. Підстав для відступу від зазначених висновків Верховний Суд не вбачає, а скаржник наявності таких підстав не обґрунтував.
43. У постанові Верховного Суду від 18.11.2021 у справі №910/4473/21 (910/8061/21) вказано, що Закон "Про судовий збір" не містить визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують незадовільний майновий стан особи. Такими документами можуть бути, наприклад, довідка податкового (фіскального) органу про розмір доходів за попередній календарний рік, яка підтверджує, що розмір судового збору в цій справі перевищує 5 відсотків розміру річного доходу скаржника за попередній календарний рік та / або відповідна довідка органу Пенсійного фонду про розмір отриманої пенсії за цей же період у разі якщо скаржник є пенсіонером, довідка про перелік розрахункових та інших рахунків, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів тощо.
44. Верховний Суд бере до уваги, що після постановлення ухвали Господарського суду Донецької області від 16.01.2023 та визначення строку для усунення недоліків, встановлених при поданні позовної заяви, шляхом доплати судового збору у розмірі 857 851,29 грн, ОСОБА_1 не надав інших доказів на підтвердження того, що майновий стан позивача об'єктивно перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому порядку і розмірі.
45. При цьому суд касаційної інстанції враховує, що жодних заперечень щодо визначеної судом першої інстанції суми судового збору скаржник не наводить.
46. Заявляючи клопотання про зменшення розміру судового збору та клопотання про відстрочення його сплати, позивач не надав доказів важкого майнового стану, зокрема, про те, що у заявника відсутнє рухоме чи нерухоме майно, цінні папери, тощо. Доводів щодо відсутності необхідних коштів у позивача на банківських або депозитних рахунках у поданих ним клопотаннях скаржник також не навів.
47. З огляду на це, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що заявник не обґрунтував та не довів неможливість або ускладненість сплати судового збору у встановленому законом розмірі.
48. Тому, суди правильно встановили відсутність підстав для зменшення розміру сплати судового збору та відстрочення відповідної сплати.
49. Крім того, ОСОБА_1 у касаційній скарзі зазначає, що суд апеляційної інстанції не відповів на порушені в апеляційній скарзі питання, лише проаналізувавши ст.8 Закону "Про судовий збір", вказаний спір вирішується з порушенням принципу рівності сторін, на користь однієї людини - кінцевого бенефіціарного власника ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод", що свідчить про дискримінаційний підхід до позивача як пересічного громадянина та міноритарного акціонера товариства.
50. Верховний Суд у постанові від 21.10.2022 у справі №905/1059/21 (на необхідність відступу від висновків якої посилається скаржник) вказав таке:
"26. Наявність правових підстав для відстрочення від сплати судового збору за подання позовної заяви ОСОБА_4 та ОСОБА_5 обґрунтовували позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 24.11.2020 у справі №908/137/18, в якій, на переконання заявників, визнано міноритарного акціонера слабшою стороною та констатовано про необхідність забезпечення порушених прав та інтересів міноритарного акціонера в умовах відсутності достатності гарантій його захисту на законодавчому рівні та необхідністю несення останнім витрат на проведення оцінки майна товариства, сплату судового збору, витрат на професійну правничу допомогу тощо.
27. Водночас посилання скаржників на позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 24.11.2020 у справі №908/137/18, не приймається судом касаційної інстанції до уваги з огляду на те, що такі висновки зроблені щодо суті позовних вимог про захист права міноритарного акціонера під час примусового продажу акцій товариства. Натомість у цій справі розгляд справи по суті не розпочато, а вирішується питання про відкриття провадження та дотримання заявниками норм Закону "Про судовий збір" щодо розміру сплаченого судового збору та наявності підстав для відстрочення його сплати. Закон не передбачає такої підстави для відстрочення сплати судового збору, як оскарження процедури примусового викупу акцій, одним із колишніх акціонерів. Вирішення питання про відстрочення сплати судового збору здійснюється з підстав, передбачених ст.8 Закону "Про судовий збір".
29. Заявляючи клопотання про відстрочення сплати судового збору, позивачі не надали доказів важкого майнового стану, зокрема, про те, що заявники є безробітними, не отримують заробітну плату чи інший прибуток; у заявників відсутнє рухоме чи нерухоме майно, цінні папери, тощо. Доводів щодо відсутності необхідних коштів у позивачів на банківських або депозитних рахунках позивачами у клопотанні про відстрочення сплати судового збору також не наведено. Посилання скаржників на висновок суду касаційної інстанції щодо примусової процедури продажу акцій товариства не є підставою для відстрочення від сплати судового збору в розумінні Закону "Про судовий збір".
30. За таких обставин, суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін оскаржувану ухвалу, правильно вказав, що Велика Палата Верховного Суду у справі №908/137/18 не розглядала питання відсутності достатності гарантій захисту на законодавчому рівні міноритарних акціонерів при сплаті судового збору за подання відповідного позову, або щодо обставин повернення судом позовної заяви у разі неусунення позивачем недоліків позовної заяви з аналогічних правовідносин, а зроблено висновок щодо необхідності при розгляді спору дослідження судами обставин здійснення процедури примусового відчуження акцій. Доказів на підтвердження підстав для відстрочення сплати судового збору всупереч вимогам статей 13, 74 ГПК позивачі до суду не надали".
51. Верховний Суд у цій справі не вбачає підстав для відступу від зазначених висновків, а скаржник наявності таких підстав не обґрунтував.
52. Враховуючи, що у цій справі розгляд справи по суті не розпочато, а вирішується питання про відкриття провадження та дотримання заявниками норм Закону "Про судовий збір" та статей 162, 164, 174 ГПК, суди попередніх інстанцій правильно здійснювали оцінку лише підставам для звільнення від сплати судового збору та відстрочення його сплати.
53. Посилання скаржника на те, що він є міноритарним акціонером товариства, який оскаржує процедуру примусового продажу акцій товариства, не є підставою для звільнення та відстрочення від сплати судового збору в розумінні Закону "Про судовий збір".
54. Окрім цього, відповідно до ч.1 ст.2 ГПК завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
55. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункти 3, 12 ч.3 ст.2 ГПК).
56. Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
57. Статтею 129 ГПК передбачено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
58. Вказане свідчить, що у випадку, якщо позивач під час розгляду справи по суті доведе порушення його прав як міноритарного акціонера під час примусового продажу акцій, наслідком чого стане задоволення позовних вимог, судові витрати, зокрема, зі сплати судового збору за подання позову, будуть йому відшкодовані відповідачем (відповідачами).
59. З огляду на це, Верховний Суд вважає касаційну скаргу необґрунтованою, тому оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій підлягають залишенню без змін.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
60. Відповідно до ч.1 ст.300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
61. Згідно зі ст.309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст.300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
62. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги та залишення без змін оскаржуваних рішень.
Судові витрати
63. Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги, судові витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. У задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 відмовити.
2. Ухвалу Господарського суду Донецької області від 06.02.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.04.2023 у справі №910/11303/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. Кібенко
Судді С. Бакуліна
І. Кондратова