"17" липня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/1414/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Желєзної С.П., розглянувши у порядку письмового провадження заяву товариства з обмеженою відповідальністю „Груп інтрейд” (вх. №2-948/23 від 27.06.2023р.) про розподіл судових витрат на правову допомогу, подану по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Груп інтрейд” до державного підприємства „Одеський авіаційний завод” про стягнення 246 363,92 грн., -
Рішенням господарського суду Одеської області від 21.06.2023р. провадження у справі в частині позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю „Груп інтрейд” (далі по тексту - ТОВ „Груп інтрейд”) до державного підприємства „Одеський авіаційний завод” (далі по тексту - ДП „ОАЗ”) про стягнення 77 000,00 грн. було закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, позов ТОВ „Груп інтрейд” задоволено шляхом присудження до стягнення із відповідача суми основного боргу у розмірі 100 000,00 грн., 3% річних у розмірі 7 288,52 грн., збитків від інфляції у розмірі 53 656,99 грн., пені у розмірі 8 418,41 грн., судового збору у розмірі 2 540,47 грн.
27.06.2023р. до господарського суду від ТОВ „Груп інтрейд” надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 6 500,00 грн.
Ухвалою суду від 05.07.2023р. заява ТОВ „Груп інтрейд” була прийнята до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. При цьому, судом було надано відповідачу строк до 12.07.2023р. для подання письмових пояснень на подану позивачем заяву.
11.07.2023р. до суду від ДП „ОАЗ” надійшли заперечення за заяву позивача про стягнення витрат на правову допомогу, згідно яких відповідач просить зменшити витрати на правову допомогу до 3 000,00 грн. Відповідачем наголошено, що у додатковій угоді №1 до договору про надання правової допомоги не передбачено підготування заперечень на клопотання про зменшення штрафних санкцій, а, отже, підстави для відшкодування позивачу витрат у названій частині відсутні. Крім того, відповідачем було вказано, що позивачем неодноразово вже були подані аналогічні позовні заяви до ДП „ОАЗ”, а, отже, у представника не виникло труднощів у підготуванні позовної заяви. При цьому, за твердженням відповідача, акт наданих послуг не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Вирішуючи питання про наявність правових підстав для ухвалення додаткового рішення, господарський суд виходить із наступного.
Згідно зі ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Слід зазначити, що ТОВ „Груп інтрейд” у поданій до суду позовній заяві було повідомлено суду, що попередній розрахунок суми судових витрат на правничу допомогу складає 20 000,00 грн.
Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Верховний Суд у постанові від 06.10.2020р. по справі № 922/376/20 дійшов висновку, що оскільки в процедурі спрощеного провадження стадія судових дебатів відсутня, то вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат до закінчення судових дебатів - не може розповсюджуватися на сторін у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні. Водночас в даному випадку до правовідносин сторін підлягає застосуванню інша вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Рішенням господарського суду Одеської області від 21.06.2023р. позовні вимоги ТОВ „Груп інтрейд” було задоволено.
27.06.2023р. канцелярією суду було зареєстровано заяву ТОВ „Груп інтрейд” ” про ухвалення додаткового рішення. Слід зазначити, що вказана заява була направлена позивачем до суду засобами поштового зв'язку.
Таким чином, ТОВ „Груп інтрейд” з дотриманням вимог ч. 8 ст. 129 ГПК України, протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду було подано заяву про розподіл витрат на правову допомогу.
01.02.2021р. між адвокатським бюро „Сергія Жечева” (далі по тексту - АБ „Сергія Жечева”) та ТОВ „Груп інтрейд” було укладено договір-доручення про надання правової допомоги, відповідно до п. 1.1 якого предметом даного договору є надання адвокатським бюро усіма законними методами та способами правової допомоги Клієнту у всіх справах, які пов'язані чи можуть бути пов'язані зі захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів.
Згідно з п. п. 3.1, 3.2 договору-доручення про надання правової допомоги від 01.02.2021р. цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2022р. Цей договір може бути розірваний згідно вимог чинного законодавства України.
Відповідно до п. 4.2 договору-доручення про надання правової допомоги від 01.02.2021р. гонорар адвоката погоджується за взаємною угодою сторін та оформляється актом приймання - передачі наданої правової допомоги.
У додатковій угоді №1 до договору-доручення про надання правової допомоги від 01.02.2021р. АБ „Сергія Жечева” та ТОВ „Груп інтрейд” було визначено перелік послуг та вартість однієї години роботи адвоката. При цьому, вартість підготування однієї позовної заяви у будь-якому випадку складає 5 000,00 грн.
30.12.2022р. між АБ „Сергія Жечева” та ТОВ „Груп інтрейд” було укладено додаткову угоду №2 до договору-доручення про надання правової допомоги від 01.02.2021р., згідно якої сторонами було продовжено строк дії договору до 31.12.2023р.
23.06.2023р. між ТОВ „Груп інтрейд” та АБ „Сергія Жечева” було підписано акт приймання-передачі наданої правової допомоги №ОУ-0000116, згідно якої вартість підготування позовної заяви по справі №916/1414/23 складає 5 000,00 грн., підготування заперечень на клопотання про зменшення штрафних санкцій складає 1500,00 грн. До вказаного акту АБ „Сергія Жечева” також було підготовлено розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу.
23.06.2023р. АБ „Сергія Жечева” було виставлено ТОВ „Груп інтрейд” рахунок-фактуру №СФ-0000116 на оплату наданої правової допомоги за договором від 01.02.2021р. на суму 6500,00 грн.
На підставі платіжної інструкції №1257 від 23.06.2023р. ТОВ „Груп інтрейд” було перераховано на рахунок АБ „Сергія Жечева” вартість наданої правової допомоги згідно підписаного між сторонами акту на суму 6 500,00 грн.
Відповідно до ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Відповідно до п. 3 ч. 1, 2 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом із тим у частині 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не покладати такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому у судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічні висновки викладені у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.
Ці висновки було підтверджено і в постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 та від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, визначеними у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020р. у справі №755/9215/15-ц вказала, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу (пункти 28-29).
Господарський суд зазначає, що заявлені позивачем до стягнення витрати на правову допомогу у розмірі 6500,00 грн. відповідають критеріям реальності, розумності та обґрунтованості. При цьому, позивачем були надані докази фактичного понесення витрат на правову допомогу, зокрема, платіжну інструкцію №1257 від 23.06.2023р. на підтвердження перерахування грошових коштів на рахунок адвокатського бюро. Відсутність у додатковій угоді №1 до договору-доручення про надання правової допомоги від 01.02.2021р. такої заяви як заперечення на клопотання про зменшення штрафних санкцій не є підставою для відмови у стягненні частини заявлених витрат, оскільки додатковою угодою передбачено, що підготування інших процесуальних документів (заяв, клопотань тощо) складає 1500,00 грн. за 1 годину роботи адвоката.
Доводи ДП „ОАЗ” про неодноразове подання ТОВ „Груп інтрейд” аналогічних позовних заяв не може бути підставою як для відмови у задоволенні заяви про стягнення витрат, так і зменшення розміру заявлених до стягнення витрат, оскільки визначена у додатковій угоді №1 вартість підготування позовної заяви у сумі 5 000,00 грн. відповідає критерію розумності. Посилання відповідача на неможливість задоволення поданої заяви з підстави надання позивачем лише акту наданих послуг судом відхиляються, оскільки позивачем було надано також докази оплати вартості наданої йому правової допомоги, а саме платіжну інструкцію №1257 від 23.06.2023р. Таким чином, наведені ДП „ОАЗ” доводи в обґрунтування заявленого клопотання про зменшення витрат на правову допомогу господарським судом відхиляються.
Підсумовуючи вищевикладене, враховуючи задоволення заявлених ТОВ „Груп інтрейд” позовних вимог, господарський суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення заявленого клопотання про відшкодування понесених витрат на правову допомогу шляхом присудження до стягнення із ДП „ОАЗ” витрат на правову допомогу у сумі 6 500,00 грн. розмір яких є розумним, справедливим та співмірним із обсягом наданих представником послуг.
Керуючись ст. ст. 86, 123, 126, 129, 221, 236 - 238, 244, ГПК України, суд, -
1. Заяву товариства з обмеженою відповідальністю „Груп інтрейд” про розподіл судових витрат - задовольнити.
2. Стягнути з державного підприємства „Одеський авіаційний завод” /65121, м. Одеса, проспект Небесної сотні, буд. 32-а; ідентифікаційний код 07756801/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Груп інтрейд” /69035, м. Запоріжжя, вул. Брянська, буд. 15, офіс 25; ідентифікаційний код 41071921/ витрати на правову допомогу у розмірі 6 500,00 грн. /шість тисяч п'ятсот грн. 00 коп./.
Додаткове рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.
Повний текст додаткового рішення складено 17.07.2023р.
Суддя С.П. Желєзна