вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"18" липня 2023 р. Справа № 911/2059/23
Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А. перевіривши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА»
до Фізичної особи-підприємця Приймака Дениса Михайловича
про стягнення 55 597,75 гривень
встановив:
Через канцелярію Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до Фізичної особи-підприємця Приймака Дениса Михайловича про стягнення заборгованості за договором №414100-КС-002 про надання кредиту від 02.01.2022 у розмірі 55 597,75 грн, яка складається з: 40 656,25 грн прострочених платежів по тілу кредиту; 14 941,50 грн прострочених платежів по процентах.
Вказаний позов та відповідно заявлені вимоги обґрунтовано тим, що 02.01.2022 ТОВ «Бізнес Позика» та Фізичною особою-підприємцем Приймаком Денисом Михайловичем укладено договір про надання кредиту №414100-КС-002, який підписано відповідачем у визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» порядку - прийняття ФОП Приймаком Денисом Михайловичем пропозиції шляхом введення/відправлення останнім одноразового ідентифікатора G-2147, що надіслано позивачем на номер телефону НОМЕР_1 .
Як зауважив позивач, згідно умов вказаного договору кредиту відповідачу надано грошові кошти у розмірі 45 000, 00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 , яку останній вказав при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті, а вказані обставини підтверджуються доданою до позову довідкою про видачу коштів (або платіжним дорученням).
Натомість, за доводами позивача, Фізична особа-підприємець Приймак Денис Михайловича належним чином не виконав власні зобов'язання за договором та кошти сплатив частково, загалом на суму 17 000,00 грн, що підтверджується доданим до позову розрахунком заборгованості.
Крім того за змістом відповідного позову та його прохальної частини ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА», посилаючись на ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, заявив клопотання про витребування в АТ КБ «Приватбанк» інформації, що містить банківську таємницю, а саме:
- інформації про те, чи випускалась банківська карта № НОМЕР_2 на ім'я Фізичної особи-підприємця Приймака Дениса Михайловича ;
- інформації про рух коштів (виписку) по банківській картці № НОМЕР_2 за період з 02.01.2022 по 16.01.2022 включно.
Дослідивши матеріали вказаної вище позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, зважаючи на таке.
Приписами ст. 2 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарське судочинство в Україні здійснюється, зокрема, на засадах верховенства права, змагальності сторін, диспозитивності, пропорційності, неприпустимості зловживання процесуальними правами, обов'язковості судового рішення.
Суворе та неухильне дотримання зазначених принципів є запорукою досягнення завдань судочинства, що превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відкриття провадження у справі позовного провадження є визначальною стадією судового процесу і може здійснюватись судом лише у випадку відповідності поданої позовної заяви вимогам, визначеним процесуальним законом.
У відповідності до пп. 3, 5, 8 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема:
- обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;
- виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
- зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності).
Згідно приписів ч. 1 ст. 14, ч.1 ст. 73, ч. 4 ст. 74, ст. 91, ч. 2 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Згідно ч.ч. 1, 2, 3, 5 ст. 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Так, за доводами позивача, між ним та відповідачем укладено кредитний договір шляхом обміну електронними повідомленнями та до позовної заяви додано, зокрема, візуальну форму послідовності дій клієнта, у змісті якої наведено опис дій товариства і клієнта та час вчинення таких дій, зокрема зі сторони позивача:
- 02.01.2022 13:39:36 - запит на формування одноразового ідентифікатора для підписання договору (відправлення в смс-повідомленні на номер телефону клієнта одноразового ідентифікатора G-2147);
- 02.01.2022 13:40:19 відправка документів на електронну пошту - договір та Правила кредитування відправлено клієнту на електронну пошту, вказану як електронний засіб зв'язку з позичальником.
Однак, в порушення вказаних вище судом процесуальних приписів, позивачем не зазначено доказів, із відповідним їх наданням, на підтвердження викладених у позові обставин надіслання позивачем на номер телефону НОМЕР_1 одноразового ідентифікатора G-2147, як і не зазначено позивачем доказів, із відповідним їх наданням, на підтвердження обставин відправки на електронну пошту, вказану як електронний засіб зв'язку з позичальником, документів: договору та Правила кредитування.
В розрізі наведеного суд вважає за необхідне зазначити, що:
- згідно повідомлення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 13.02.2019 належним доказом підтвердження укладення фінансовою установою зі споживачем електронного договору може бути посвідчена керівником фінансової установи роздруківка інформації з електронного файлу, що визначає послідовні дії учасників електронної комерції (фінансової установи та споживача) в ІТС, якою зафіксовано чітку послідовність (хронологію) всіх дій фінансової установи та споживача щодо укладання електронного договору в інформаційно-телекомунікаційній системі, яку фінансова установа використовує для укладення електронних договорів;
- додана до позовної заяви візуальна форма послідовності дій клієнта не містить підпису керівника фінансової установи.
Також, в порушення наведених судом процесуальних приписів, позивачем не зазначено доказів, із відповідним їх наданням, на підтвердження викладених у позові обставин несплати відповідачем на рахунок позивача 40 656,25 грн платежів по тілу кредиту та 14 941,50 грн платежів по процентах.
Попри вказане вище позивачем не зазначено про наявність/відсутність у нього відповідних доказів та/або неможливості їх подання разом з позовною заявою.
Суд звертає увагу позивача на те, що:
- згідно п. 5.3. Правил про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям заборгованість підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів у розмірі суми заборгованості на поточний рахунок кредитодавця у строк відповідно до графіку платежів, встановлений договором про надання кредиту. Датою повернення (погашення) кредиту так само як і датою сплати процентів за користування кредитом та інших платежів, передбачених умовами договору про надання кредиту при безготівкових розрахунках вважається - дата зарахування коштів на рахунок кредитодавця;
- згідно приписів ст. ст. 14, 74, 164 Господарського процесуального кодексу України суд позбавлений права збирати докази з власної ініціативи, тоді як позивач зобов'язаний вказати, якими саме доказами підтверджуються викладені ним у позові обставини, та відповідно надати такі докази або повідомити суд про неможливість їх надання;
- приписи ст. ст. 73, 74, 164 ГПК України не звільняють позивача, у разі самого лише посилання на певні обставини, від обов'язку надати докази на підтвердження викладених у заяві обставин або зазначити про такі докази із наведенням причин їх неподання;
- саме лише небажання позивача або його суб'єктивні міркування про доцільність подання доказів на підтвердження викладених у позові обставин, не є підставою від звільнення позивача від обов'язку виконати покладені на нього процесуальні обов'язки.
Що ж до вказаних у позовній заяві доказів на підтвердження обставин надання відповідачу кредиту 45 000, 00 грн та обставин часткової сплати відповідачем коштів у сумі 17 000,00 грн суд вважає за необхідне зазначити таке.
Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 13 «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.
Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України.
Продавець (виконавець, постачальник), оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала оплату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку.
01.08.2021 набрав чинності Закон України «Про платіжні послуги», згідно пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень якого визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".
З урахуванням вказаного вище позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» не містить пояснень щодо подання позивачем доказів у розумінні ч.ч. 1, 3 ст. 13 «Про електронну комерцію» та Закону України «Про платіжні послуги», на підтвердження викладених у позові обставин надання відповідачу кредиту 45 000, 00 грн та обставин часткової сплати відповідачем коштів у сумі 17 000,00 грн.
В розрізі зазначеного суд звертає увагу позивача на те, що:
- бухгалтерські довідки та/або акти звірки розрахунків є лише технічними (фіксуючими) документами, несуть інформаційний характер, попри те зазначені документи не є первинними обліковими документами, як і не є такими документами розрахунки боргу, відтак зазначені документи можуть бути оцінені судом лише у сукупності з доказами у формі первинно облікових документів;
- чіткий виклад позивачем обставин та надання відповідних доказів сприяє правильній оцінці спірних правовідносин в розрізі предмету та підстав позову, а також дозволяє правильно дослідити наявність та/або відсутність певних обставин, належних доведенню у тій чи іншій правовій конструкції;
- позиція щодо суті спору має бути однозначною та такою, яка б не змушувала суд тлумачити дії та волю сторони з подвійним змістом, тоді як зазначення позивачем про те, що надання кредиту підтверджується «доданою до позову довідкою про видачу коштів (або платіжним дорученням)» не дозволяє зрозуміти однозначну позицію позивача стосовно засобів доказування;
- згідно викладеної у постанові Верховного Суду від 16.03.2020 у справі №922/1658/19 позиції господарський суд, з огляду на вимоги статей 79, 86 ГПК України, має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.
Крім того, в розрізі реалізації позивачем права на витребування доказів, суд звертає увагу на те, що ч. 2 ст. 81 ГПК України передбачає вимоги до відповідного клопотання, які мають бути обов'язково усі дотримані заявником із зазначенням про це у такому клопотанні.
Так, приписами ч.ч. 1, 2 ст. 81 ГПК України визначено, відповідно, що:
- учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї;
- у клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання;
Отже, наведені приписи презюмують право, зокрема, позивача подати клопотання про витребування доказів, яке має відповідати усім вимогам ч. 2 ст. 81 ГПК України, тобто заявник має довести як виконання ним усіх вимог зазначеної норми, так і дійсно об'єктивну неможливість самостійно отримати необхідні докази, які згідно ч. 2 ст. 73 ГПК України встановлюються такими засобами як:
- письмові, речові та електронні докази;
- висновки експертів;
- показання свідків. Суд звертає увагу позивача, що інформація не є визначеним засобом доказування та не може бути витребувана у наведеному вище порядку.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, беручи до уваги наведені нормативні приписи та встановленні судом порушення норм процесуального законодавства при зверненні позивача до суду із відповідним позовом, зокрема щодо оформлення позовної заяви та її змісту, суд дійшов висновку про залишення позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» без руху та надання строку для усунення відповідних недоліків - десять днів з дня вручення зазначеної ухвали.
Керуючись ст. ст. 91, 162, 164, 174, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
постановив:
1. Залишити позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» без руху.
2. Виявлені недоліки усунути протягом десяти днів з дня вручення зазначеної ухвали шляхом подання до суду:
- письмових пояснень стосовно доказів та, відповідно, і самих доказів, що підтверджують викладені у позові обставини надіслання позивачем на номер телефону НОМЕР_1 одноразового ідентифікатора G-2147, та/або неможливості їх подання разом з позовною заявою;
- письмових пояснень стосовно доказів та, відповідно, і самих доказів, що підтверджують обставини відправки на електронну пошту, вказану як електронний засіб зв'язку з позичальником, документів: договору та Правила кредитування, та/або неможливості їх подання разом з позовною заявою;
- письмових пояснень стосовно доказів та, відповідно, і самих доказів, що підтверджують викладені у позові обставини несплати відповідачем на рахунок позивача 40656,25 грн платежів по тілу кредиту та 14 941,50 грн платежів по процентах, та/або неможливості їх подання разом з позовною заявою;
- письмових пояснень щодо подання позивачем доказів, у розумінні ч.ч. 1, 3 ст. 13 «Про електронну комерцію» та Закону України «Про платіжні послуги», на підтвердження викладених у позові обставин надання відповідачу кредиту 45 000, 00 грн та обставин часткової сплати відповідачем коштів у сумі 17 000,00 грн.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України та оскарженню окремо від рішення суду не підлягає відповідно до ч. 2 ст. 254, ст. 255 ГПК України.
Суддя В.А. Ярема