вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"20" червня 2023 р. м. Київ Справа № 911/1085/23
Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., дослідивши в спрощеному позовному провадження матеріали справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кроу України»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кагарлик Зернопродукт (Україна)»
про стягнення 192 441,86 грн
Без виклику учасників судового процесу;
Товариство з обмеженою відповідальністю «Кроу України» звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кагарлик Зернопродукт (Україна)» про стягнення 192 441,86 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язання за договором № 20/918-У про надання послуг від 09.07.2020 в частині сплати заборгованості за надані послуги. У зв'язку із цим позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення з відповідача 120 000,00 грн основного боргу, 7 184,48 грн пені, 9 415,29 грн 3% річних та 55 842,09 грн інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.04.2023 було відкрито провадження у справі № 911/1085/23. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 18.04.2023 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Став'янка, буд. 95, м. Кагарлик, Кагарлицький район, Київська обл., 09201.
Однак зазначене поштове відправлення повернулося на адресу суду із відміткою працівника поштової установи «адресат відсутній за вказаною адресою».
Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність адресата за вказаною адресою, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.
У даному випадку судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 18.04.2023 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України, у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Враховуючи те, що суддя Сокуренко Л.В, починаючи з 26.06.2023 до 10.07.2023 включно перебувала у відпустці, тому повний текст рішення складено та підписано судом після виходу судді на роботу.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області
09.07.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кроу Україна» (далі - виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кагарлик Зернопродукт (Україна)» (далі - замовник, відповідач) укладено договір про надання послуг № 20/918-У (далі - договір), за змістом п. 1.1 якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання виконати аудит фінансової інформації замовника за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 та станом на 31.12.2019 з метою отримання прийнятних аудиторських доказів у достатньому обсязі щодо фінансової інформації для цілей консолідації та висловлення думки аудитором групи чи складена фінансова звітність групи в усіх суттєвих аспектах відповідно до Міжнародних стандартів фінансової звітності (IFRS), прийнятим Радою з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.
Відповідно до п. 1.3 договору, виконавець проводить перевірку відповідно до Міжнародних стандартів аудиту, оприлюднених державною мовою на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту. Ці стандарти вимагають від Виконавця дотримання етичних вимог, а також планування та виконання аудиту з метою отримання обґрунтованої впевненості в тому, що фінансова інформація не містить суттєвих викривлень. Аудит передбачає виконання процедур з метою отримання аудиторських доказів стосовно сум і розкриття інформації у фінансовій інформації. Аудиторська перевірка також включає оцінку прийнятності використаних облікових політик та достатності облікових оцінок, здійснених управлінським персоналом Замовника, а також оцінювання подання фінансових звітів у цілому. Надана Замовником інформація, а також отримані в ході перевірки дані будуть досліджуватись на наявність та одночасно на відсутність суттєвих розбіжностей між показниками звітності та даними бухгалтерського обліку Замовника.
Виконавець на основі чинного законодавства України, існуючого досвіду та знань самостійно визначає форми, методи та напрямки надання послуг.
Сторони визнають та погоджуються з тим, що внаслідок властивих аудиту обмежень, які є наслідком характеру фінансової звітності, характеру аудиторських процедур, потреби, щоб аудит проводився у межах обґрунтованого періоду часу та за обґрунтованою вартістю, а також внаслідок обмежень, властивих внутрішньому контролю, існує неминучий ризик того, що деякі суттєві викривлення у фінансовій інформації можуть бути не виявлені навіть в тому разі, якщо аудит належно спланований та виконується відповідно до МСА.
Пунктом 1.4 договору передбачено, що термін надання аудиторських послуг: початок надання послуг: 13 липня 2020 року; закінчення надання послуг 25 серпня 2020 року.
За результатами наданих послуг виконавцем не пізніше 28 серпня 2020 надається: - звіт аудитору групи щодо фінансової інформації замовника станом на 31.12.2019; - лист до керівництва щодо виявлення порушень та рекомендації по їх усуненню (п. 1.5 договору).
Відповідно до п. 3.1 договору, результат наданих аудиторських послуг за цим договором приймається замовником у формі звіту аудитору групи у термін, визначений п. 1.5. цього договору, складеного у відповідності до вимог чинного законодавства України та Міжнародних стандартів аудиту. Звіт аудитору групи щодо фінансової інформації Замовника станом на 31.12.2019 складається українською мовою, скріплюється підписом і печаткою виконавця, та надається в одному примірнику, не пізніше дати, передбаченої п. 1.5 цього договору. Лист до керівництва щодо виявлених порушень та рекомендацій по їх усуненню надається складається українською мовою, скріплюється підписом виконавця, в одному примірнику, не пізніше дати, передбаченої п. 1.5 цього договору.
Згідно з п. 3.2 договору, датою надання аудиторських послуг за цим договором є дата представлення виконавцем замовнику звіту аудитору групи. Цю дату виконавець зазначає в Акті. Інші дати встановлені замовником на Акті, не вважаються такими, що змінюють дату надання аудиторських послуг. Зміна дати надання аудиторських послуг можлива лише за згодою сторін у зв'язку з усуненням недоліків у звіті незалежного аудитора в порядку передбаченому п. 3.4. договору. Виконавець має право на власний розсуд вибрати спосіб надання (вручення) замовнику звіту незалежного аудитора та інших документів, складених у зв'язку з проведенням аудиту, - вручити особисто керівнику або уповноваженій особі під розписку або надіслати поштою за адресою, зазначеною в розділі «РЕКВІЗИТИ ТА ПІДПИСИ СТОРІН». Останнім днем для вчинення будь-якої із зазначених дій, є день визначений п. 1.5. договору. У разі надсилання документів поштою, датою надання (вручення) документів для узгодження (підпису) вважається дата, яка настає на третій день (включно), починаючи від дня отримання відділенням зв'язку поштового відправлення від представника виконавця. Належним доказом відправлення повідомлення вважається поштова квитанція про здійснення поштового відправлення.
Умовами п. 3.3 договору визначено, що замовник приймає надані аудиторські послуги та складений виконавцем звіт незалежного аудитора та повертає другий примірник підписаного Акту виконавцю протягом п'яти робочих днів з дати його отримання (вручення).
Пунктом 4.2.10 договору передбачено, що обов'язком виконавця, зокрема є у строки та на умовах, що визначені в п. 1.4 договору, розпочати та надати аудиторські послуги, виконувати їх на професійному рівні, а також своєчасно, в повному обсязі закінчити їх виконання та надати замовнику Акт з підсумковими документами.
Як зазначає позивач, на виконання взятих на себе згідно договору зобов'язань, виконавцем (позивачем) було належним чином, в повному обсязі та у встановлені строки надано аудиторські послуги, що підтверджується Актом надання послуг № 277 від 28.08.2020 на загальну суму 120 000,00 грн, який був підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками. Відповідно до вказаного Акту, як зазначає позивач, замовник, тобто відповідач, претензій по об'єму, якості та строкам виконаних робіт (наданих послуг) не має.
Відповідно до п. 2.1 договору, за надані аудиторські послуги замовник сплачує виконавцю винагороду на поточний банківський рахунок виконавця, зазначений в розділі 11 даного договору, у національній валюті України та в безготівковій формі.
Згідно з п. 2.2 договору, вартість послуг становить 100 000,00 грн, крім того ПДВ 20 %, що складає 20 000,00 грн, загальна вартість 120 000,00 (сто двадцять тисяч) грн.
Порядок та строки оплати наданих послуг визначені в пп. 2.3, 2.4 укладеного договору.
Так умовами п. 2.3 сторонами узгоджено, що замовник здійснює авансовий платіж у розмірі 50 % від загальної вартості послуг (п. 2.2 договору), що становить 60 000,00 (шістдесят тисяч) грн з урахуванням ПДВ, протягом 5 банківських днів з дати початку надання аудиторських послуг, визначеної у п. 1.4. даного договору. Виконавець має право призупинити та, відповідно, змістити строки надання аудиторських послуг на період затримки виконавцем авансового платежу.
Положенням п. 2.4 договору визначено, що остаточний розрахунок у розмірі 50 % від загальної вартості послуг (п. 2.2 договору), що становить 60 000,00 (шістдесят тисяч) грн з урахуванням ПДВ, замовник здійснює протягом 5 банківських днів з дати підписання сторонами Акту наданих послуг (надалі - Акт).
Відповідно до п. 4.1.З. договору, замовник бере на себе обов'язок в передбачений цим договором строк та в установленому порядку прийняти і сплатити надані аудиторські послуги.
Позивач вказує, що граничним терміном, з урахуванням якого мало бути виконане зобов'язання відповідача зі сплати авансового платежу у розмірі 50 % від загальної вартості послуг, що становить 60 000,00 грн, з урахуванням ПДВ, було 17.07.2020, та відповідно граничним терміном, з урахуванням якого мало бути виконане зобов'язання зі сплати інших 50 % в сумі що становить 60 000,00 грн, з урахуванням ПДВ, було 01.09.2020.
Однак, як зазначає позивач, відповідач порушив умови договору в частині невиконання взяти на себе обов'язків та станом на дату звернення позивачем до суду із даним позовом не здійснив оплату наданих позивачем аудиторських послуг, чим заборгував позивачу 120 000,00 грн. У зв'язку із цим позивач просить суд стягнути з відповідача 120 000,00 грн основного боргу, 7 184,48 грн пені, 9 415,29 грн 3% річних та 55 842,09 грн інфляційних втрат.
Відповідно до п. 10.2 договору, даний договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за договором та додатковими угодами до нього.
З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір про надання послуг № 20/928-У від 09.07.2020, як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є такими, що випливають з договору підряду та договору про надання послуг.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Згідно статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як було встановлено судом раніше та передбачено п. 4.2.10 договору, що обов'язком виконавця, зокрема є у строки та на умовах, що визначені в п. 1.4 договору, розпочати та надати аудиторські послуги, виконувати їх на професійному рівні, а також своєчасно, в повному обсязі закінчити їх виконання та надати замовнику Акт з підсумковими документами.
Пунктом 1.4 договору передбачено, що термін надання аудиторських послуг: початок надання послуг: 13 липня 2020 року; закінчення надання послуг 25 серпня року.
За результатами наданих послуг виконавцем не пізніше 28 серпня 2020 надається: - звіт аудитору групи щодо фінансової інформації замовника станом на 31.12.2019; - лист до керівництва щодо виявлення порушень та рекомендації по їх усуненню (п. 1.5 договору).
Згідно з п. 3.2 договору, датою надання аудиторських послуг за цим договором є дата представлення виконавцем замовнику звіту аудитору групи. Цю дату виконавець зазначає в Акті.
Як було встановлено судом раніше та підтверджується матеріалами справи, позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, надавши відповідачу аудиторські послуги на загальну суму 120 000,00 грн, що підтверджується долученим до матеріалів справи Актом надання послуг № 277 від 28.08.2020 на суму 120 000,00, з урахуванням ПДВ. Вказаний акт підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками підприємств без будь-яких зауважень та заперечень. В акті також зазначено, що замовник претензій по об'єму, якості та строками виконання робіт (надання послуг) не має.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до вимог ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковий для виконання сторонами.
Як було встановлено судом раніше, порядок та строки оплати наданих послуг визначені в пп. 2.3, 2.4 укладеного договору.
Так умовами п. 2.3 сторонами узгоджено, що замовник здійснює авансовий платіж у розмірі 50 % від загальної вартості послуг (п. 2.2 договору), що становить 60 000,00 (шістдесят тисяч) грн з урахуванням ПДВ, протягом 5 банківських днів з дати початку надання аудиторських послуг, визначеної у п. 1.4. даного договору. Виконавець має право призупинити та, відповідно, змістити строки надання аудиторських послуг на період затримки виконавцем авансового платежу.
Положенням п. 2.4 договору визначено, що остаточний розрахунок у розмірі 50 % від загальної вартості послуг (п. 2.2 договору), що становить 60 000,00 (шістдесят тисяч) грн з урахуванням ПДВ, замовник здійснює протягом 5 банківських днів з дати підписання сторонами Акту наданих послуг (надалі - Акт).
Отже умовами пп. 2.3 та 2.4 договору сторонами узгоджено оплату наданих позивачем послуг у два етапи, а саме: перший (авансовий) платіж у розмірі 60 000,00 грн - протягом 5 банківських днів з дати початку надання аудиторських послуг, визначеної у п. 1.4; другий платіж у розмірі 60 000,00 грн - протягом 5 банківських днів з дати підписання сторонами Акту наданих послуг.
Відповідно до п. 4.1.3. договору, замовник бере на себе обов'язок у передбачений цим договором строк та в установленому порядку прийняти і сплатити надані аудиторські послуги.
Позивач вказує, що граничним терміном, з урахуванням якого мало бути виконане зобов'язання відповідача зі сплати авансового платежу у розмірі 50% від загальної вартості послуг, що становить 60 000,00 грн з урахуванням ПДВ, було 17.07.2020, та відповідно граничним терміном, з урахуванням якого мало бути виконане зобов'язання зі сплати інших 50% в сумі що становить 60 000,00 грн з урахуванням ПДВ, було 01.09.2020.
Однак, суд не погоджується із твердженням позивача, що граничним терміном, з урахуванням якого мало бути виконане зобов'язання зі сплати другого платежу в розмірі 50 % від загальної вартості послуг, що становить 60 000,00 грн з урахуванням ПДВ, є 01.09.2020, з огляду на таке.
За приписами ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
При цьому пунктом 2.4 договору передбачено остаточний розрахунок у розмірі 50 % від загальної вартості послуг протягом 5 банківських днів з дати підписання сторонами Акту наданих послуг.
Оскільки пунктом 2.4 договору передбачено, що остаточний розрахунок у розмірі 50 % від загальної вартості послуг замовник здійснює протягом 5 банківських днів з дати підписання сторонами Акту наданих послуг, враховуючи, що акт надання послуг № 277 підписаний сторонами 28.08.2020 та з урахуванням ст. 253 ЦК України, господарський суд зазначає, що строк здійснення оплати другого (остаточного) платежу у розмірі 60 000,00 грн є таким, що настав 04.09.2020 (перебіг строку починається з наступного дня після підписання акта надання послуг № 277 від 28.08.2020 - 29.08.2020; 29.08.2020 є вихідним днем - суботою, отже п'ятиденний термін, протягом якого відповідач повинен був виконати п. 2.4 договору, є термін з 31.08.2020 до 04.09.2020 включно).
Таким чином, виходячи з наведених вище вимог чинного законодавства та умов пп. 2.3, 2.4 договору, господарський суд дійшов висновку, що строк здійснення оплати відповідачем першого (авансового) платежу в сумі 60 000,00 грн є таким, що настав 17.07.2020, а строк здійснення оплати другого (остаточного) платежу у розмірі 60 000,00 грн є таким, що настав 04.09.2020.
Однак, станом на дату розгляду даної справи, в матеріалах справи відсутні докази належного виконання відповідачем зобов'язань за договором в частині здійснення повної та своєчасної оплати за надані послуги. У зв'язку із цим у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість за договором в загальному розмірі 120 000,00 грн. Протилежного суду не доведено, доказів повної та своєчасної оплати за надані послуги до суду не надано.
Оскільки відповідач не у повній мірі виконав взяті на себе зобов'язання за договором, що ним не спростовано шляхом подання доказів, він є таким, що порушив взяті на себе зобов'язання.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 120 000,00 грн, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно зі ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.
Відповідно до п. 5.7 договору, за порушення замовником умов оплати передбачених даним договором, останній зобов'язується оплатити на користь виконавця пеню в розмірі 0,1 % від вартості послуг за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на день прострочення.
У позовній заяві позивачем зазначено, що оскільки за період спірної заборгованості розмір облікової ставки НБУ становив 6 % (згідно офіційних даних Національного банку України), то встановлений умовами договору розмір пені перевищує максимально допустимий законодавством розмір, у зв'язку із чим розрахунок пені був здійснений із застосуванням подвійної облікової ставки НБУ.
Позивач за порушення відповідачем строку виконання грошового зобов'язання за договором, керуючись п. 5.7 договору та з урахуванням п. 2.3 та 2.4 договору, нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 7 184,48 грн, а саме:
пеню в сумі 3 620,59 грн за період з 18.07.2020 по 17.01.2021 за прострочення здійснення авансового платежу у розмірі 50 % від загальної вартості послуг, що передбачена п. 2.3 договору;
пеню в сумі 3 563,89 грн за період з 02.09.2020 по 01.03.2021 за прострочення здійснення остаточного розрахунку у розмірі 50 % від загальної вартості послуг, що передбачена п. 2.4 договору.
Наразі суд зазначає, що позивачем не вірно визначено період прострочення щодо грошового зобов'язання зі сплати остаточного розрахунку у розмірі 50% від загальної вартості послуг, що передбачена п. 2.4 договору, а саме його початок.
Як вже зазначено було судом вище, строк здійснення оплати відповідачем першого (авансового) платежу в сумі 60 000,00 грн є таким, що настав 17.07.2020, а строк здійснення оплати другого (остаточного) платежу у розмірі 60 000,00 грн є таким, що настав 04.09.2020.
Таким чином, прострочення щодо грошового зобов'язання зі сплати остаточного розрахунку у розмірі 50% від загальної вартості послуг, що передбачена п. 2.4 договору, почалося з 05.09.2020.
Здійснивши перерахунок пені з урахуванням умов договору, порядку розрахунків погодженого сторонами, та дат прострочення, в межах розрахунку позивача, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача нарахованої пені підлягають задоволенню частково в сумі 7 125,46 грн.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Позивач, у зв'язку із простроченням відповідачем грошового зобов'язання, нарахував та просить стягнути з відповідача 3 % річних в сумі 9 415,29 грн та інфляційні втрати у розмірі 55 842,09 грн.
Здійснивши власний перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням умов договору, порядку розрахунків погодженого сторонами, та дат прострочення, в межах розрахунку позивача, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних підлягають задоволенню частково в сумі 9 400,54 грн, а інфляційні втрати підлягають задоволенню повністю в сумі 55 842,09 грн.
Приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2 885,52 грн.
Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кагарлик Зернопродукт (Україна)» (місцезнаходження: вул. Став'янка, буд. 95, м. Кагарлик, Кагарлицький район, Київська обл., 09201; код ЄДРПОУ 42418396) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кроу України» (місцезнаходження: Оболонська набережна, буд. 33, м. Київ, 04210; код ЄДРПОУ 33833362) 120 000,00 грн основного боргу, 7 125,46 пені, 9 400,54 грн 3 % річних, 55 842,09 грн інфляційних втрат та 2 885,52 грн судового збору.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч. 1 ст. 256, ст. 257 та підп. 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 18.07.2023.
Суддя Л.В. Сокуренко