вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"17" липня 2023 р. Справа№ 910/11213/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кропивної Л.В.
суддів: Барсук М.А.
Пономаренка Є.Ю.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідертул» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2023
у справі № 910/11213/22 ( суддя Чебикіна С.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Александр»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідертул»
про стягнення 128933,11 грн.
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Александр» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідертул» про стягнення 128933,11 грн.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначав про неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки № ТД-0072/1 від 10.11.2021 на загальну суму 106570,38 грн.
Крім того, за порушення строків виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано пені у розмірі 22362,73 грн.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.01.2023 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідертул» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Александр» 106 570, 38 грн., заборгованості, 16085, 16 грн. пені та 2360, 20 грн. судового збору.
Ухвалюючи вказане рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивачем у відповідності до умов договору поставлено товар, який прийнято відповідачем, але не оплачено, тож відповідач, як боржник, який не виконав грошового зобов'язання, має сплатити суму боргу з урахуванням пені, розмір якої установлено договором.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з ухваленим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю «Лідертул» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом не повно з'ясовано всі фактичні обставини справи та ненадано вірної правової оцінки листу ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 про наявність форс-мажорних обставин, які перешкоджали відповідачу у виконанні грошового зобов'язання.
Крім того, апеляційна скарга містить клопотання про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження, яке обгрунтоване тим, що повний текст рішення апелянтом отримано 24.01.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням ПАТ «Укрпошта».
Узагальнені доводи та заперечення учасників справи
Позивач у письмовому відзиві на апеляційну скаргу просив суд залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу - без задоволення.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Александр» викладені в апеляційній скарзі доводи вважало хибними, оскільки відповідач не довів неможливість виконання грошового зобов'язання, не подав сертифікат Торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини, який в силу положень частини 1 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" є підтвердженням існування форс-мажорних обставин.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.02.2023 для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі: Кропивна Л.В. (головуючий), Пономаренко Є.Ю., Барсук М.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.03.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідертул» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2023 у справі № 910/11213/22 у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.
Обставини справи, встановлені судом першої та апеляційної інстанцій у даній справі
10.11.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Александр» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лідертул» (покупець) укладено договір постачання № ТД-0072/1 (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язується передати (поставити) в обумовлений строк (строки) іншій стороні - покупцю наступний товар - вироби абразивні, а покупець зобов'язується прийняти зазначений товар і сплатити за нього визначену грошову суму в порядку, розмірі і на умовах, установлених даним договором (п. 1.1. договору).
Пунктом 1.2. договору погоджено, що найменування, номенклатура, кількість, ціна узгоджуються сторонами додатково для кожної партії товару і вказуються в рахунку-фактурі.
Пунктом 2.3. договору обумовлено, що датою поставки товару вважається дата передачі товару, зазначена у видатковій чи товарно-транспортній накладній.
Відповідно до п. 3.1. договору ціна на товар, що поставляється постачальником, встановлюється у рахунку-фактурі.
Згідно п. 5.1. договору розрахунки за товар, що постачається постачальником за даним договором, проводяться покупцем шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок постачальника протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати поставки товару.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Александр» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лідертул» укладено договір постачання № ТД-0072/1 від 10.11.2021, за умовами якого постачальник зобов'язується передати (поставити) в обумовлений строк (строки) іншій стороні - покупцю наступний товар - вироби абразивні, а покупець зобов'язується прийняти зазначений товар і сплатити за нього визначену грошову суму в порядку, розмірі і на умовах, установлених даним договором
На виконання умов договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 116 694,86 грн., що підтверджується видатковими накладними № КВ-00000295 від 27.01.2022 року на суму 5 689,14 грн., № КВ-00000297 від 27.01.2022 року на суму 10 166,82 грн., № КВ-00000294 від 27.01.2022 року на суму 1 151,12 грн., № КВ-00000298 від 27.01.2022 року на суму 1 086,10 грн., № КВ-00000296 від 27.01.2022 року на суму 1 302,55 грн., № КВ-00000523 від 10.02.2022 року на суму 10 801,72 грн., № КВ-00000524 від 10.02.2022 року на суму 1 093,90 грн., № КВ-00000734 від 17.02.2022 року на суму 6 231,12 грн., № КВ-00000732 від 17.02.2022 року на суму 12 325,44 грн., № КВ-00000733 від 17.02.2022 року на суму 9 689,47 грн., № КВ-00000597 від 11.02.2022 року на суму 4 538,11 грн., № КВ-00000667 від 16.02.2022 року на суму 11 580,38 грн., № КВ-00000738 від 17.02.2022 року на суму 722,16 грн., № КВ-00000736 від 17.02.2022 року на суму 29 687,02 грн., № КВ-00000735 від 17.02.2022 року на суму 10 630,31 грн., який відповідачем оплачено частково на суму 10000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1257 від 09.09.2022 року на суму 5 000 грн. та № 1347 від 27.09.2022 року на суму 5000 грн.
Пунктом 5.2. договору визначено, що у випадку порушення покупцем строків розрахунку за поставлений товар, передбачених даним договором чи іншою угодою сторін, покупець сплачує постачальнику за кожний день прострочення пеню в розмірі 0,1 % від вартості неоплаченого товару. Покупець сплачує пеню за весь період прострочення.
Відповідно до п. 5.5. договору нарахування постачальником штрафних санкцій покупцю за прострочення виконання зобов'язання за договором не зупиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало би бути виконано, у зв'язку з чим, штрафна санкція підлягає нарахуванню за весь період порушення зобов'язань.
Пунктом 8.2. договору погоджено, що даний договір набирає силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2021 року, якщо за 20 днів до закінчення терміну дії даного договору жодна зі сторін не виявить бажання про його припинення, договір буде вважатися пролонгованим на кожний наступний рік.
Так позивачем, на виконання умов договору поставлено товар на загальну суму 116 694,86 грн., проте, відповідачем частково сплачено грошові кошти та здійснено порушення строку виконання грошового зобов'язання за Договором, що призвело до звернення позивача до господарського суду з вимогою про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 106694,86 грн. та пені у розмірі 22 362,73 грн.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апелянта, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.
Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Доказів виконання зобов'язання щодо повної оплати вартості поставленого товару в загальному розмірі 106694,86 грн. відповідач на момент розгляду спору не надав.
З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про порушення відповідачем грошових зобов'язань щодо оплати заборгованості за поставлений товар на виконання умов договору постачання № ТД-0072/1 від 10.11.2021 на суму 106694,86 грн. та наявність підстав для застосування до відповідача цивільно-правової відповідальності.
Зважаючи на вищевикладені вимоги законодавства, умови договору та обставини справи, перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок пені за визначений позивачем період, колегія суддів зазначає, що такі розрахунки є арифметично вірними.
Аргументи апелянта в частині звільнення від відповідальності в порядку ст. 617 ЦК України та ст. 218 ГК України є неспроможними, з огляду на таке.
За загальним правилом обов'язковою передумовою для покладення відповідальності за порушення зобов'язання є вина особи, яка його порушила (частина 1 статті 614 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Більше того, вина боржника у порушенні презюмується та не підлягає доведенню кредитором.
Так, норма частини другої статті 218 ГК України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку, або непереборної сили.
Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до п 3.2. Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили ), затвердженого Рішенням Президії ТПП України від 18. 12. 2014 р. № 44(50), у редакції на час виникнення спірних правовідносин, не вважаються форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) фінансова та економічна криза, дефолт, зростання офіційного та комерційного курсів іноземної валюти до національної валюти, недодержання/порушення своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів тощо.
Наведені апелянтом доводи, такі як : введення на території України воєнного стану, не можуть бути підставою для звільнення його від відповідальності за прострочення у виконанні грошового зобов'язань, а тому відхиляються за неспроможністю.
Відповідачем не надано й будь-яких доказів настання неможливості виконання ним своїх зобов'язань за договором. При цьому відсутність у відповідача коштів не звільняє боржника у грошовому зобов'язанні від відповідальності в розумінні ч. 2 ст. 617 ЦК та ч. 2 ст. 218 ГК.
Викладені в апеляційній скарзі доводи фактично свідчать про незгоду апелянта з висновками суду, проте по суті їх не спростовують; підстав для скасування чи зміни рішення не містять, а тому визнаються судом апеляційної інстанції неспроможними.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з вимогами статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За змістом статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності з частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що вказані вище приписи процесуального закону покликані забезпечити змагальність судового процесу, а також забезпечити додержання принципу правової визначеності, одним з проявів якого є неможливість задоволення позовних вимог за відсутності доказів. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність.
Обов'язок (тягар) доказування обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Висновок суду
Судова колегія вважає, що місцевий господарський суд з достатньою повнотою дослідив усі обставини справи, дав належну оцінку представленим доказам, висновки суду не суперечать матеріалам справи, обставини, які мають значення по справі, судом установлені вірно. Порушень норм матеріального та процесуального права не установлено.
Відповідно до ст. 276 ГПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин справи апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення - слід залишити без змін.
Розподіл судових витрат
Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідертул» залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від від 11.01.2023 у справі № 910/11213/22 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 910/11213/22 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України
Повний текст постанови складено 17.07.2023
Головуючий суддя Л.В. Кропивна
Судді М.А. Барсук
Є.Ю. Пономаренко