ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.07.2023Справа № 910/9198/23
Суддя Господарського суду міста Києва Пукшин Л.Г., розглянувши
заяву Приватного акціонерного товариства "Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування" (03113, м. Київ, вул. Грушецька, буд, 9)
про забезпечення позову у справі
за позовом Приватного акціонерного товариства "Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування" (03113, м. Київ, вул. Грушецька, буд, 9)
до Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд.18/9)
про визнання права на застосування пільги
Представники сторін: без виклику
Приватне акціонерне товариство "Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фонду державного майна України про визнання права Приватного акціонерного товариства "Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування" на застосування передбаченої чинним законодавством України пільги на сплату орендної плати за Договором оренди від 29.12.2004 № 878 (в редакції Додаткової угоди № 87 від 22.09.2022), котра встановлена в пп.2 п.1 та абз. 4 пп.4 п.1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану" № 634 від 27.05.2022.
Разом із позовом, Приватним акціонерним товариством "Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування" подано до суду заяву про забезпечення позову.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2023 відмовлено у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування" про забезпечення позову.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2023 позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування" залишити без руху.
15.06.2023 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2023 було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/9198/23, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 19.07.2023.
07.07.2023 2023 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову, відповідно до якої заявник просить суд застосувати такі заходи забезпечення рішення на період до набрання рішення законної сили, а саме заборонити:
1) ФДМ України виконувати дії, перелічені у листі ФДМ України № 10-46-16229 від 30.06.2022 та пов'язані із достроковим припиненням Договору оренди від 29.12.2004 № 878 (в редакції Додаткової угоди № 87 від 22.09.2022 p.), зокрема, заборонити:
- здійснювати відлік п'яти робочих днів, після спливу яких Договір оренди від 29.12.2004 р. № 878 вважається припиненим;
- приймати за актом повернення об'єкт оренди (єдиний майновий комплекс, орендоване підприємство), котрий є предметом Договору оренди від 29.12.2004 № 878 (в редакції Додаткової угоди № 87 від 22.09.2022 ), а також вчиняти дії щодо виготовлення та підписання такого акту;
- проводити інвентаризацію та оцінку єдиного майнового комплексу, котрий є предметом Договору оренди від 29.12.2004 р № 878 (в редакції Додаткової угоди № 87 від 22.09.2022) з метою вилучення об'єкта оренди у Орендаря (ПрАТ «КЦКБА»), а також приймати участь у проведенні такої інвентаризації та оцінки;
- створювати комісію з метою розмежування майна після інвентаризації та оцінки єдиного майнового комплексу, котрий є предметом Договору оренди від 29.12.2004 № 878 (в редакції Додаткової угоди № 87 від 22.09.2022);
- приймати рішення про балансоутримувача єдиного майнового комплексу, котрий є предметом Договору оренди від 29.12.2004 р. № 878 (в редакції Додаткової угоди № 87 від 22.09.2022), а також вчиняти дії щодо виготовлення та підписання такого рішення;
- повідомляти Орендаря (ПрАТ «КЦКБА») про прийняття рішення про балансоутримувача єдиного майнового комплексу, котрий є предметом Договору оренди від 29.12.2004 р. № 878 (в редакції Додаткової угоди № 87 від 22.09.2022), а також вчиняти дії щодо виготовлення та підписання такого повідомлення;
- забезпечувати прийняття на баланс балансоутримувачем єдиного майнового комплексу, котрий є предметом Договору оренди від 29.12.2004 № 878 (в редакції Додаткової угоди № 87 від 22.09.2022);
- застосовувати до Орендаря (ПрАТ «КЦКБА») положення частини другої ст. 785 ЦК України та здійснювати стягнення із вказаного орендаря орендної плати, неустойки та/чи інших штрафних санкцій;
- застосовувати до Орендаря (ПрАТ «КЦКБА»), положення частини шостої статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та здійснювати стягнення з вказаного Орендаря орендної плати за Договром оренди від 29.12.2004 р. № 878 (в редакції Додаткової угоди № 87 від 22.09.2022) у безопірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса;
2) заборонити ФДМ України вчиняти будь-які дії, наслідком яких може стати припинення (розірвання) Договору оренди від 29.12.2004 № 878 (в редакції Додаткової угоди № 87 від 22.09.2022).
В обґрунтування вказаної заяви позивач зазначає, що Договір оренди від 29.12.2004 № 878, дія якого була продовжена Додатковою угодою № 87 від 22.09.2022, розповсюджуються положення пп. 2 п. 1 та абз. 4 пп. 4 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» № 634 від 27.05.2022 - щодо пільг по сплаті орендної плати.
Однак ФДМ України, як вказує позивач, протиправно вважає Додаткову угоду № 87 від 22.09.2022 про продовження договору оренди від 29.12.2004 р. № 878 новим договором оренди, і на підставі абз. 3 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» № 634 від 27.05.2022 здійснює нарахування орендної плати без врахування пп. 2 п. 1 та абз. 4 пп. 4 п. 1 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України.
Правове обґрунтування протиправності дій ФДМ України, як вказує позивач наведено в позовній заяві ПрАТ «КЦКБА» до ФДМ України від 08 червня 2023.
ПрАТ «КЦКБА» нараховує та своєчасно здійснює оплату за Договором оренди від 29.12.2004 Ір. № 878 (в редакції Додаткової угоди № 87 від 22.09.2022) з врахуванням положень пп. 2 п. 1 та абз. 4 пп. 4 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» № 634 від 27.05.2022, оскільки Договір оренди від 29.12.2004 р. № 878 підпадає під критерії для зменшення вартості оренди, зазначені у цій постанові Кабінету Міністрів України.
Таким чином, за доводами позивача, предметом позову є, як це передбачено у ст. 20 ГК України, в якості засобів захисту прав суб'єктів господарювання, визнання права на застосування передбаченої чинним законодавством України пільги на сплату орендної плати, а також зобов'язання ФДМ України припинити дії, що порушують право або створюють загрозу його порушення.
Також позивач зазначає, що необхідність забезпечення позову виникла на підставі листа ФДМ України від 29.05.2023, в якому ФДМ України зазначає, що у разі невиконання умов договору оренди ФДМ України вживатиме заходів щодо дострокового припинення Договору оренди від 29.12.2004 № 878 згідно з п. 12.6 та 12.16.1 вказаного договору оренди.
З метою підтвердження того, що Фондом державного майна України вчиняються дії, спрямовані на розірвання договору оренди в односторонньому порядку, позивач інформує суд про таке.
Так, 06.07.2023 р. ПрАТ «КЦКБА» отримало лист ФДМ України «Щодо припинення договору оренди ЄМК від 29.12.2004 № 878 за вимогою Орендодавця» № 10-46-16229 від 30.06.2023. У вказаному листі ФДМ України зазначає, що «Відповідно до пункту 12.7 Договору оренди, якщо протягом встановленого у листі (лист Фонду від 29.05.2023 № 10-46-13327) часу Орендар не усунув порушення, Орендодавець насилає Орендарю лист, у якому повідомляє Орендареві про дострокове припинення договору на вимогу Орендодавця.
Враховуючи зазначене, у зв'язку із невиконанням орендарем умов договору оренди ЄМК, Фонд керуючись пунктами 12.6, 12.6.1 та 12.7 повідомляє про дострокове припинення договору оренди від 29.12.2004 р. №878».
Позивач вказує на те, що дострокове припинення договору оренди здійснюється відповідачем при тому, що у ПрАТ «КЦКБА» не існує жодних заборгованостей з орендної плати за Договором оренди від 29.12.2004 р. № 878. Адже ПрАТ «КЦКБА» з врахуванням положень пп. 2 п. 1 та абз. 4 пп. 4 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» № 634 від 27.05.2022 вчасно здійснювало та продовжує здійснювати усі орендні платежі за користування державним майном згідно з Договором оренди від 29.12.2004 р. № 878, що також підтверджується додатком до листа ФДМ України від 29.05.2023 р. «Стан надходження орендної плати по договору оренди від 29.12.04 № 878 (додаткова угода від 22.09.22 № 87) укладеним ЦА ФДМУ станом на 16.05.23», та додатком до листа ФДМ України № 10-46-16229 від 30.06.2023 «Стан надходження орендної плати по договору оренди від 29.12.04 № 878 (додаткова угода від 22.09.22 № 87) укладеним ЦА ФДМУ станом на 14.06.23».
Крім іншого позивач просить суд взяти до уваги те, що дострокове та протиправне припинення Договору оренди від 29.12.2004 № 878 унеможливить його господарську діяльність, котра є критично важливою для економіки України та оборони нашої держави у період воєнного стану.
Виходячи з вимог чинного законодавства, розглянувши подану позивачем заяву про забезпечення позову, дослідивши наявні матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що вказана заява не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 140 ГПК України Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Поряд із цим, у зв'язку з перебуванням судді Пукшин Л.Г. у щорічній відпустці у період з 03.07.2023 по 17.07.2023, вказана заява про забезпечення позову розглянута у перший робочий день після виходу судді з відпустки.
За приписами ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду
З аналізу вказаної норми вбачається, що заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду. Однак, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.
Отже, забезпечення позову - це по суті обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Тобто положення вказаної статті пов'язують вжиття заходу забезпечення з ефективним захистом або поновленням порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, реальним виконанням судового рішення, а також із наявністю обставин, що достеменно свідчать про те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18).
Крім того, при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS № 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).
Так, за приписами ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
За змістом ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
При цьому, забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Суд зазначає, що застосовуючи заходи забезпечення позову судам слід враховувати, що заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, та у випадку дійсного порушення права заявника, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі №910/1200/20.
Водночас, вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів статей 13, 15, 74 Господарського процесуального кодексу України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов'язок доказування і подання доказів), господарський суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням, зокрема, того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову права цього учасника (відповідача), а відповідно, чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову у випадку, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом (такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 904/5876/19, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).
Статтею 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачу, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Оскільки предметом позову є вимоги немайнового характеру, судове рішення у разі їх задоволення не вимагатиме примусового виконання, тому в цьому випадку підлягає дослідженню така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є наявність/відсутність права Приватного акціонерного товариства "Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування" на застосування пільги на сплату орендної плати за Договором оренди від 29.12.2004 № 878 (в редакції Додаткової угоди № 87 від 22.09.2022).
Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову.
Наявність позовної заяви про визнання права за позивачем на застосування пільги на сплату орендної плати за Договором оренди не може слугувати підставою для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти дії, що наведені у заяві про забезпечення, тобто, обраний позивачем спосіб забезпечення позову не є співмірним із предметом спору.
З урахуванням наведеного у сукупності, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
Крім того, суд звертає увагу, що до поданої позивачем заяви про забезпечення позову не надано жодних доказів направлення копії цієї заяви та доданих до неї документів іншій стороні відповідачу у справі, що порушує принцип змагальності сторін.
Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування" про забезпечення позову.
Керуючись ст. 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Київське центральне конструкторське бюро арматуробудування" про забезпечення позову.
Ухвала набрала законної сили з 18.07.2023 та може бути оскаржена у порядку і строк, встановлені ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Л.Г. Пукшин