вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
"17" липня 2023 р. м. Ужгород Справа № 907/397/23
Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,
розглянувши матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства “Укртелеком”, м. Київ в особі Закарпатської філії АТ “Укртелеком”, м. Ужгород
до відповідача Жденіївської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області, смт Жденієво Закарпатської області
про стягнення 6241,18 грн
секретар судового засідання - Піпар А.Ю.
учасники справи не викликались
Акціонерне товариство “Укртелеком” в особі Закарпатської філії АТ “Укртелеком” звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом про стягнення з Жденіївської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області 6241,18 грн витрат за надані на пільгових умовах телекомунікаційні послуги в період з 01.01.2022 до 31.01.2023.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907/399/23 визначено головуючого суддю Лучка Р.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.05.2023.
Ухвалою суду від 17 травня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розглянути спір в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи та встановлено строки для подання заяв по суті спору.
Відповідач не скористався наданим йому правом заперечити проти позовних вимог та надати суду відзив на позов, хоча про розгляд справи був повідомлений належним чином у встановленому законом порядку. Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 17.05.2023, надіслана на офіційну електронну адресу до електронного кабінету відповідача та вручена Жденіївській селищній раді Мукачівського району Закарпатської області 18.05.2023, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 18.05.2023.
Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Таким чином, відповідно до положень ч. ч. 8, 9 ст. 165, ч. 1 ст. 251 ГПК України у зв'язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Правова позиція позивача.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з компенсації наданих позивачем пільговим категоріям громадян, які проживають на території Жденіївської селищної ради телекомунікаційних послуг на пільгових умовах в період з 01.01.2022 по 31.01.2023 включно, у зв'язку з чим в селищної ради виникла заборгованість в сумі 6241,18 грн, з вимогами про стягнення якої подано даний позов до Господарського суду.
Заперечення (відзив) відповідача.
Відзив на позов по суті заявлених вимог відповідачем не подано.
ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.
Акціонерне товариство "Укртелеком" (позивач), як оператор телекомунікацій у своїй діяльності керується нормами діючого законодавства, зокрема Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про телекомунікації", Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України 11.04.2012 року № 295, іншими законодавчими актами України.
Відповідно до частини третьої статті 63 Закону України "Про телекомунікації" та пункту 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012 телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України за місцем їх проживання з дня пред'явлення документа, що підтверджує право на пільги.
Позивач надає телекомунікаційні послуги на пільгових умовах категоріям споживачів, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.19993 № 3551-XII, Закону України "Про жертви нацистських переслідувань" від 23.03.2000 № 1584-III, Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII, Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" від 24.03.2008 № 203/98-ВР, Закону України "Про соціальний і правових захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII та Закону України "Про охорону дитинства" від 26.04.2001 № 2402-III.
Вказані норми законів закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян - безумовний обов'язок оператора телекомунікаційних послуг надавати пільгові послуги зв'язку визначеним категоріям громадян, що кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.
Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 712-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Закарпатської області» адміністративним центром Жденіївської територіальної громади визначено смт Жденієво. Представницьким органом Жденіївської територіальної громади до складу якої входять Жденіївська, Буковецька, Підполозянська, Розтоцька та Щербовецька територіальні громади є Жденіївська селищна рада.
За твердженням позивача, У період з 01 січня 2022 року по 31 січня 2023 року позивач в особі Закарпатської філії АТ "Укртелеком" здійснював надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах фізичним особам, що проживають на території Жденіївської територіальної громади, і які мають пільги на оплату відповідних послуг згідно із Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та внесені до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги, положення про який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 117.
Так, відповідно до розрахунків видатків на відшкодування витрат, пов'язаних із наданням пільг, позивачем надано телекомунікаційні послуги відповідним особам на пільгових умовах, вартість яких має бути відшкодована у загальному розмірі 6241,18 грн, а саме у період: січень 2022 року - 794,85 грн, лютий 2022 року - 741,86 грн, березень 2022 року - 545,28 грн, квітень 2022 року - 540,52 грн, травень 2022 року - 432,48 грн, червень 2022 року - 158,97 грн, липень 2022 року - 391,44 грн, серпень 2022 року - 370,93 грн, вересень 2022 року - 370,93 грн, жовтень 2022 року - 423,92 грн, листопад 2022 року - 490,00 грн, грудень 2022 року - 490,00 грн та січень 2023 року - 490,00 грн.
Відповідні розрахунки разом з актами звіряння розрахунків за відповідні періоди позивачем направлені відповідачу засобами поштового зв'язку та на електронну адресу згідно листів від 06.02.2022 № 01_46І000/3, від 06.03.2022 № 02_46І000/3, від 06.04.2022 № 03_46І000/3, 06.05.2022 № 04_46І000/3, від 06.06.2022 № 05_46І000/3, від 06.07.2022 № 06_46І000/3, від 06.08.2022 № 07_46І000/3, від 06.09.2022 № 08_46І000/3, від 06.10.2022 № 09_46І000/3, від 06.11.2022 № 10_46І000/3, від 06.12.2022 № 11_46І000/3, від 06.01.2023 № 12_46І000/3, від 31.01.2023 № 01_46І000/3, що підтверджується долученими до позовної заяви списками згрупованих рекомендованих відправлень та не заперечено відповідачем.
В означених листах позивач звертався до відповідача з вимогою здійснити звіряння даних щодо кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, повідомити про розбіжності та оформити акти звіряння.
Як стверджує позивач, ним не отримано від відповідача інформації про розбіжності у списках чи розрахунках, разом з тим акти звіряння розрахунків відповідачем не оформлено, понесені позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах в період з 01.01.2022 по 31.01.2023 не відшкодовано, у зв'язку з чим в Жденіївської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області виникла заборгованість в сумі 6241,18 грн, стягнення якої і є предметом судового розгляду у цій справі.
Право на доступ до правосуддя є одним з основоположних прав людини, воно закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною.
Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.
Інтерес особи має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу.
В силу частини 1 статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Вирішуючи переданий на розгляд спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем. При цьому обов'язком позивача є доведення і підтвердження в установленому законом порядку наявності факту порушення або оспорювання його прав та інтересів.
Згідно чинної на момент спірних правовідносин редакції ч. 3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації" телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.
Відповідно до п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295, установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.
В силу статті 1 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" державні соціальні гарантії - це встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, встановлені законами пільги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму.
Відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" розробка та виконання Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів здійснюються на основі пріоритетності фінансування видатків для забезпечення надання державних соціальних гарантій.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Таким чином, надання телекомунікаційних послуг пільговій категорії громадян є обов'язком позивача.
Згідно з ч. 2 ст. 97 БК України порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України.
Вказані норми законів закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обов'язок оператора телекомунікаційних послуг надавати пільгові послуги зв'язку визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України видатки бюджету це кошти, спрямовані на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом.
Частиною 1 статті 61 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно складають та схвалюють прогнози відповідних місцевих бюджетів, розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України.
Відповідно до ч. 2 ст. 62 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні" мінімальні розміри місцевих бюджетів визначаються на основі фінансових нормативів бюджетної забезпеченості з урахуванням економічного, соціального, природного та екологічного стану відповідних територій виходячи з рівня мінімальних соціальних потреб, встановленого законом.
В силу положень Закону України "Про добровільне об'єднання територіальних громад" представницьким органом місцевого самоврядування об'єднаної територіальної громади є сільська, селищна, міська рада, розміщена в адміністративному центрі ОТГ.
Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 7 БК України, одним з основних принципів Бюджетної системи України є принцип самостійності. Держава коштами державного бюджету не несе відповідальності за бюджетні зобов'язання органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування. Органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування коштами відповідних місцевих бюджетів не несуть відповідальності за бюджетні зобов'язання одне одного, а також за бюджетні зобов'язання держави. Самостійність бюджетів забезпечується закріпленням за ними відповідних джерел доходів бюджету, правом відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування визначати напрями використання бюджетних коштів відповідно до законодавства України, правом Верховної Ради Автономної Республіки Крим та відповідних місцевих рад самостійно і незалежно одне від одного розглядати та затверджувати відповідні місцеві бюджети.
Частиною 6 статті 48 БК України передбачено, що бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.
Подані позивачем розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг свідчать, що такі пільги позивачем надавалися в частині оплати вартості абонплати.
Згідно з ч. 4 ст. 20 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" розробка та виконання Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів здійснюються на основі пріоритетності фінансування видатків для забезпечення надання державних соціальних гарантій.
Закон України від 20.12.2016 року № 1789-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України" доповнив п. 20-4 ч. 1 ст. 91 БК України, відповідно до якого до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на: пільги з послуг зв'язку, інші передбачені законодавством пільги, що надаються ветеранам війни; особам, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; постраждалим учасникам Революції Гідності; особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; ветеранам праці; жертвам нацистських переслідувань; ветеранам військової служби; ветеранам органів внутрішніх справ; ветеранам Національної поліції; ветеранам податкової міліції; ветеранам державної пожежної охорони; ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби; ветеранам служби цивільного захисту; ветеранам Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України; вдовам (вдівцям) померлих (загиблих) ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби, ветеранів служби цивільного захисту та ветеранів Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України; особам, звільненим з військової служби, які стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби; особам з інвалідністю, дітям з інвалідністю та особам, які супроводжують осіб з інвалідністю I групи або дітей з інвалідністю (не більше одного супроводжуючого); реабілітованим громадянам, які стали особами з інвалідністю внаслідок репресій або є пенсіонерами; громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; дружинам (чоловікам) та опікунам (на час опікунства) дітей померлих громадян, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою; багатодітним сім'ям, дитячим будинкам сімейного типу та прийомним сім'ям, в яких не менше року проживають відповідно троє або більше дітей, а також сім'ям (крім багатодітних сімей), в яких не менше року проживають троє і більше дітей, враховуючи тих, над якими встановлено опіку чи піклування.
Отже, бюджетне законодавство України відносить витрати на пільги з послуг зв'язку також і до видатків місцевих бюджетів.
Згідно з ч. 2 ст. 97 БК України порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 № 1101 затверджено Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для виплати деяких видів допомог, компенсацій, грошового забезпечення та оплати послуг окремим категоріям населення (далі - Порядок № 1101).
Пунктами 2, 3 Порядку № 1101 (в редакції, чинній у спірний період 2022 рік) визначено, що головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Мінсоцполітики. Розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня є: Нацсоцслужба (в частині виплати грошової компенсації вартості одноразової натуральної допомоги “пакунок малюка”); структурні підрозділи з питань соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій (далі - регіональні органи соціального захисту населення); структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчі органи міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, центри з нарахування та здійснення соціальних виплат, які відповідають вимогам пункту 47 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення).
Новою редакцією Порядку, яка набрала чинності з 01.01.2023 та норми якої поширюються на спірний період - січень 2023 року, головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Мінсоцполітики. Розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня за напрямами, зазначеними у підпунктах 1-10 пункту 4 цього Порядку, є Рада міністрів Автономної Республіки Крим та структурні підрозділи з питань соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій; структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, центри з нарахування та здійснення соціальних виплат, які відповідають вимогам пункту 47 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України.
Означеними положеннями Порядку селищні, сільські ради не визначаються розпорядниками коштів відповідного рівня, позаяк такими можуть вважатися структурні підрозділи обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій; структурні підрозділи районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад
Відповідно до п. 5 цього Порядку (в редакції, яка діяла в 2022 році) розподіл бюджетних коштів за напрямами, зазначеними у пункті 4 цього Порядку, здійснюється головним розпорядником бюджетних коштів за пропозиціями регіональних органів соціального захисту населення на підставі поданих структурними підрозділами з питань соціального захисту населення за встановленими формою та строками Мінсоцполітики даних, сформованих виходячи з прогнозної кількості отримувачів допомог, компенсацій, грошового забезпечення та оплати послуг, установлених розмірів відповідних виплат, а також з урахуванням необхідності виконання бюджетних зобов'язань минулих років, узятих на облік в органах Казначейства, у разі їх відповідності паспорту бюджетної програми.
З 01.01.2023 року розподіл бюджетних коштів за напрямами, зазначеними в пункті 4 цього Порядку, здійснюється Мінсоцполітики відповідно до потреби у видатках, сформованої на підставі пропозицій розпорядників нижчого рівня та наявних даних у базах даних державного підприємства “Інформаційно-обчислювальний центр Міністерства соціальної політики”, а також з урахуванням необхідності виконання бюджетних зобов'язань минулих років, узятих на облік в органах Казначейства, у разі їх відповідності паспорту бюджетної програми.
Пунктами 7-9 Порядку № 1101 (в редакції, яка діяла в 2022 році) визначено, що структурні підрозділи з питань соціального захисту населення подають щомісяця: до 25 числа регіональним органам соціального захисту населення заявки щодо потреби в бюджетних коштах для виплати деяких видів допомог, компенсацій, грошового забезпечення та оплати послуг окремим категоріям населення на наступний місяць; до 8 числа заявки щодо потреби в бюджетних коштах для виплати деяких видів допомог, компенсацій, грошового забезпечення та оплати послуг окремим категоріям населення на поточний місяць.
Регіональні органи соціального захисту населення узагальнюють отримані від структурних підрозділів з питань соціального захисту населення заявки щодо потреби в бюджетних коштах для виплати деяких видів допомог, компенсацій, грошового забезпечення та оплати послуг окремим категоріям населення та не пізніше ніж протягом двох робочих днів подають Мінсоцполітики узагальнену заявку за встановленою ним формою в розрізі адміністративно-територіальних одиниць.
Мінсоцполітики після надходження від регіональних органів соціального захисту населення узагальнених заявок щодо виплати деяких видів допомог, компенсацій, грошового забезпечення та оплати послуг окремим категоріям населення не пізніше ніж протягом трьох робочих днів перераховує бюджетні кошти регіональним органам соціального захисту населення.
Відповідний порядок дії розпорядників бюджетних коштів щодо здійснення виплат визначений і в п. 6 Порядку №1101, чинному з 01.01.2023.
Таким чином, забезпечення реалізації державної політики у сфері соціального захисту населення, яке проживає на території Жденіївської територіальної громади, у спірний період належить до компетенції регіонального органу соціального захисту населення - Управління соціального захисту населення Мукачівської районної державної адміністрації (89600, м. Мукачеве Закарпатської області, вул. Миру, 18, код ЄДРПОУ 03192891), оскільки саме управління є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, який підзвітний головному розпоряднику бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми - Мінсоцполітики.
Разом з цим, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
Однак позивач не скористався наданим йому частиною 2 ст. 48 ГПК України правом на звернення з клопотанням щодо заміни первісного відповідача належним відповідачем, а пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
Суд вважає за необхідне зазначити, при цьому, що витрати на надання послуг зв'язку пільговим категоріям населення територіальної громади дійсно можуть бути відшкодовані за рахунок місцевого бюджету, як вважає позивач. Водночас, оскільки рада не є розпорядником коштів призначених для відшкодування витрат пільгових категорій осіб на послуги зв'язку, ці повноваження не відносяться до повноважень ради.
Суд підкреслює, що до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать й, зокрема, пільги з послуг зв'язку, інші передбачені законодавством пільги, що надаються особам, визначеним пунктом 20-4 частини першої статті 91 БК України.
Тобто, стаття 91 БК України передбачає видатки, які можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, але не передбачає прямого обов'язку всіх місцевих бюджетів на відшкодування послуг зв'язку. Тобто кожна рада сама вирішує, на що саме вона буде витрачати кошти з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України, зокрема тієї ж статті 91. Доказів прийняття відповідного рішення Жденіївською селищною радою Мукачівського району Закарпатської області суду позивачем не надано.
Аналогічна правова позиція викладена в пункті 8.18 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.01.2022 у справі № 904/138/21.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02.03.2021 у справі № 640/21817/18 норма статті 91 БК України трактується подібним чином.
За таких обставин, виходячи з приписів чинного законодавства витрати на пільги з послуг зв'язку можуть фінансуватися з видатків місцевих бюджетів, проте органи місцевого самоврядування можуть робити це виключно з огляду на фінансову спроможність відповідного місцевого бюджету, а відтак відшкодування таких витрат здійснюється радою не в силу обов'язку, покладеного законом, а з власної ініціативи, оскільки рада не є уповноваженим органом у розумінні положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, що затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 117. Тобто в цьому випадку відшкодування витрат на послуги зв'язку є правом, а не обов'язком ради.
Схожі правові висновки сформовані Північним апеляційним господарським судом в постановах від 25.04.2023 у справі № 911/1112/22, від 20.02.2023 у справі № 911/794/22, від 25.04.2023 у справі № 911/1391/22.
Згідно з ч. 2 ст. 14 ЦК України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
З матеріалів справи вбачається, що позивач на підтвердження понесених витрат, внаслідок надання телекомунікаційних послуг (послуг зв'язку) на пільгових умовах додав до позовної заяви розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг, в тому числі з поіменним списком абонентів та зведені розрахунки, до яких за позицією позивача, що викладена в позовній заяві включено всі дані, які були передбачені формою « 2-пільга».
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 №117 запроваджено Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги та затверджено Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги. У пункті 12 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, було зазначено, що Мінсоцполітики затверджує форми "1-пільга", "4-пільга", "5-пільга", "6-пільга", "7-пільга"; форму "2-пільга" - за погодженням з Міненерговугіллям, Мінрегіоном і Мінінфраструктури; а форму "3-пільга" - з Мінфіном.
Пункт 12 Постанови КМУ від 29.01.2003 №117 виключено на підставі Постанови КМУ № 373 від 17.04.2019, яка згідно з п. 5 вказаної постанови застосовується з 1 жовтня 2019 року.
Отже з 01.10.2019 виключено пункт 12 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою КМУ від 29.01.2003 №117, на основі якого було затверджено форму розрахунку "2-пільга", а відтак вказані розрахунки не можуть вважатися належним доказом в розумінні ст.ст. 76 - 77 ГПК України, оскільки складання таких документів не передбачено діючим законодавством у спірний період, а реєстр осіб, які мають право на пільги, зокрема, за соціальною ознакою відповідно до Кодексу цивільного захисту України, Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", "Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою", “Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років”, "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про освіту", "Про прокуратуру", "Про Службу безпеки України", "Про бібліотеки і бібліотечну справу", "Про захист рослин", "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", "Про жертви нацистських переслідувань", "Про Державну кримінально-виконавчу службу України", "Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України", "Про охорону дитинства", "Про соціальний захист дітей війни", "Про культуру", Основ законодавства України про охорону здоров'я і пенсіонерів за віком ведеться відповідно до затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 №117 Положення, та саме інформація з даного реєстру може підтвердити наявність в особи статусу отримувача пільги.
Пунктом 3 означеного положення визначено перелік уповноважених органів з ведення реєстру осіб, які мають право на пільги, до яких не входять селищні/сільські ради їх структурні підрозділи.
З урахуванням викладеного, суд висновує, що позовну вимогу про стягнення заборгованості (витрат) за телекомунікаційні послуги (послуги зв'язку) на пільгових умовах, надання яких не підтверджено належними та допустимими доказами, пред'явлено до неналежного відповідача, у зв'язку з чим вказана позовна вимога задоволенню не підлягає.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, розглянувши спір на підставі поданих позивачем доказів, суд дійшов висновку про недоведеність та безпідставність позовних вимог, а відтак в задоволенні позову слід відмовити.
Розподіл судових витрат.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору на підставі ч.9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача у справі.
Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 126, 129, 221, 236, 238, 240, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В задоволенні позовних вимог відмовити.
На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (неявки) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
Повне судове рішення складено та підписано 18 липня 2023 року.
Суддя Лучко Р.М.