61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA368999980313151206083020649
18.07.2023 Справа № 905/357/19
Господарський суд Донецької області у складі судді Н.В. Величко,
при секретарі судового засідання Зеленського Б.О., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Клайпед Груп", б/н від 18.04.2023
про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, -
стягувач: Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д; адреса для листування: 49027, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50),
боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Клайпед Груп" (код ЄДРПОУ 39703085, адреса: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Свободи, буд. 5, каб. 12),
про стягнення, -
за участю представників
від стягувача: адвокат Іванова С.О. (в режимі відеоконференції),
від боржника: адвокат Лапін К.А. ( в режимі відеоконференції), -
Рішенням Господарського суду Донецької області від 12.09.2019 позовні вимоги задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Клайпед Груп" на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" 19.876.276,55 грн. (дев'ятнадцять мільйонів вісімсот сімдесят шість тисяч двісті сімдесят шість гривень 55 коп.) - заборгованість за відсотковою винагородою за користування майном, пеню у розмірі 738.182,19 грн. (сімсот тридцять вісім тисяч сто вісімдесят дві гривні 19 коп.), судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 309.216,88 грн. (триста дев'ять тисяч двісті шістнадцять гривень 88 коп.).
25.11.2019 господарським судом видано відповідний наказ.
18.04.2023 через підсистему «Електронний суд» від представника боржника надійшла заява, в якій останній просить суд визнати наказ від 25.11.2019 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення заборгованості за відсотковою винагородою за користування майном за договором фінансового лізингу № 4К16052ЛИ від 01.07.2016 на суму 4.503.150,40 грн. До заяви додано документи згідно переліку.
Ухвалою суду від 19.04.2023 призначено до розгляду заяву ТОВ «КЛАЙПЕД ГРУП» про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню в судовому засіданні на 15.05.2023; явка учасників справи визнана не обов?язковою.
У судовому засіданні оголошувались перерви відповідно до ухвал суду від 15.05.2023, від 16.06.2023.
Повідомлення стягувача та боржника про рух справи здійснено судом з використанням альтернативних способів повідомлення, зокрема шляхом електронного листування на електронні адреси учасників справи, повідомлені ними та відомі з офіційних джерел (реєстрів, що веде Мінюст), а саме: help@pb.ua, tov.klayped.group@gmail.com відповідно. (Журнал обліку вихідної електронної пошти міститься в матеріалах справи). На офіційній сторінці Господарського суду Донецької області веб-порталу Судова влада України для учасників справи також розміщено відповідне оголошення, роздруківка якого наявна в матеріалах справи.
Всі процесуальні акти суду оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень веб-порталу "Судова влада України" в мережі Інтернет, відомості якого є офіційними, а доступ безоплатний та цілодобовий згідно Закону України "Про доступ до судових рішень".
Отже, сторони вважаються повідомленими про дату, час та місце розгляду справи належним чином.
Стягувач, Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк", заперечує проти задоволення заяви боржника про визнання наказу суду від 25.11.2019 у справі № 905/357/19 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення заборгованості за відсотковою винагородою за користування майном за договором фінансового лізингу № 4К16052ЛИ від 01.07.2016 на суму 4.503.150,40 грн. Вказує, що немає ні правових підстав, ні фактичних обставин виконання сторонами договору фінансового лізингу, які б давали боржнику право вимагати повернення сплачених лізингових платежів та, відповідно, покладати на банк зобов'язання повернути дані платежі. Вважає, що ТОВ «КЛАЙПЕД ГРУП» безпідставно заявляє про припинення заборгованості перед банком відповідно до заяви про залік зустрічних однорідних вимог від 06.04.2023 № 01/04/23, за якою в односторонньому порядку було здійснено припинення зобов'язань ТОВ «КЛАЙПЕД ГРУП» за договором фінансового лізингу № 4К16052ЛИ від 01.07.2016 на суму 4.503.150,40 грн., оскільки заявлені вимоги не є безспірними і не є зустрічними.
У судовому засіданні 18.07.2023 у режимі відеоконференції представник боржника підтримав свої вимоги, наполягав на задоволенні заяви про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, а представник стягувача - підтримав свої заперечення.
З огляду на обставини, пов'язані з військовою агресією Російської Федерації, у тому числі введенням воєнного стану відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, та його продовження Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022р. №133/2022, від 22.04.2022р. №259/2022, від 17.05.2022р. №341/2022, від 12.08.2022р. №573/2022, від 07.11.2022р. №757/2022, від 06.02.2023 р. №58/2023, від 01.05.2023 №254/2023, затверджених відповідними Законами України, з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб, а також продовження особливого режиму роботи Господарського суду Донецької області, запровадженого розпорядчими актами керівництва суду (наказ від 28.02.2022 № 20, розпорядження від 15.04.2022 № 9-р та рішення зборів суддів Господарського суду Донецької області №2 від 13.06.2022, розпорядження від 25.05.2023 № 6-р «Про організацію роботи Господарського суду Донецької області»), справа розглядається у розумний строк.
Розглянувши заяву боржника б/н від 18.04.2023 про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню і матеріали справи № 905/357/19, суд зазначає таке.
Приписами ч. 1, 2 ст. 328 ГПК України унормовано, що суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Наведені підстави для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом наказу, зокрема: видача наказу за рішенням, яке не набрало законної сили; помилкової видачі наказу, якщо вже після видачі наказу у справі рішення суду було скасоване; видачі наказу двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу наказу вже після видачі його дубліката; пред'явлення наказу до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього наказу до виконання (аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.01.2018 у справі № 755/15479/15-ц).
З матеріалів справи відомо, що рішенням Господарського суду Донецької області від 12.09.2019 по справі № 905/357/19 встановлено факт порушення з боку ТОВ «КЛАЙПЕД ГРУП» грошових зобов'язань за договором фінансового лізингу №4К16052ЛИ від 01.07.2016, укладеного між ПАТ КБ «Приватбанк» (банк) та ТОВ «КЛАЙПЕД ГРУП» (лізингоодержувач).
Під час розгляду цієї справи суд у рішенні встановив, що АТ КБ «ПриватБанк» направив ТОВ «КЛАЙПЕД ГРУП» повідомлення № Э.Upr 1/3-67104 від 31.05.2017 про розірвання договору фінансового лізингу, за змістом якого станом на 30.05.2017 прострочена більше ніж 30 днів заборгованість з відсоткової винагороди за користування майном лізингоодержувача за договором складає 8.320.000,00 грн., у зв'язку з чим на підставі п.п. 6.2.11, 6.2.4, 8.2.3, 8.3, 8.4 банк повідомив про розірвання договору фінансового лізингу № 4К16052ЛИ від 01.07.2016 та зазначив, що вказаний договір є розірваним з 15.06.2017, вимагав у строк до 15.06.2017 сплатити заборгованість та повернути об'єкт лізингу.
15.06.2017 між сторонами був підписаний акт прийому-передачі майна, згідно з яким ТОВ «КЛАЙПЕД ГРУП» повернуло АТ КБ «ПриватБанк» об'єкти нерухомого майна, що були передані в його користування на підставі договору фінансового лізингу № 4К16052ЛИ від 01.07.2016.
Також судом було встановлено, що з огляду на умови пунктів 2.3.2, 2.3.3, 6.2.4 та 9.1 Договору, лізингоодержувач зобов'язаний повернути майно банку у випадку розірвання договору у стані, в якому воно було отримано з урахуванням нормального зносу, сплативши при цьому банку заборгованість по лізингових платежах на поточну дату, інших платежах за цим договором, а також відшкодувавши заподіяні цим збитки, в строк не пізніше дати розірвання цього договору. Лізингоодержувач сплачує відсоткову винагороду за користування майном виходячи з фактичної кількості днів користування майном. Оскільки лізингове майно було повернуто позивачу 15.06.2017, відповідач мав сплатити відсоткову винагороду за користування майном за період до 15.06.2017, яка становила 19.903.834,00 грн. Однак, ТОВ "КЛАЙПЕД ГРУП" за весь час дії договору сплатив лише два лізингові платежі: 25.07.2016р. в розмірі 409.036,00 грн. та 25.08.2016 в розмірі 4.094.114,24 грн. з призначенням платежу: «Лізинговий платіж за договором №4К16052ЛИ від 01.07.2016р.». Судом також встановлено, що Банком списана заборгованість з лізингових платежів в рахунок сплати вартості майна.
Судом у рішенні встановлено, що з банківських виписок по рахунках ТОВ "Клайпед Груп" вбачається, що у відповідача 01.03.2017, 01.04.2017, 01.05.2017, 01.06.2017 виникала прострочена заборгованість та порушення строків сплати відсоткової винагороди за користування майном. За поясненнями позивача, що підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем, 30.06.2017 лізінгоодержувачем було здійснено погашення заборгованості по винагороді за користування лізинговим майном в сумі 27300 грн. та 25.07.2018 в сумі 257,45 грн., а отже залишок заборгованості за відсотковою винагородою за період з 01.07.2016 до 15.06.2017 становить 19.876.276,55 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.
У зв'язку із порушенням відповідачем термінів сплати лізингових платежів та відсоткової винагороди за користування майном, відповідно до п. 7.1. договору позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню за період з 30.03.2017 по 15.06.2017 у розмірі 738.182,19 грн., які визнані судом обґрунтованими та стягнуті з відповідача.
25.11.2019 господарським судом на виконання цього рішення видано відповідний наказ, яким стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛАЙПЕД ГРУП» на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» 19.876.276,55 грн. (дев'ятнадцять мільйонів вісімсот сімдесят шість тисяч двісті сімдесят шість гривень 55 коп.) заборгованість за відсотковою винагородою за користування майном, пеню у розмірі 738.182,19 грн. (сімсот тридцять вісім тисяч сто вісімдесят дві гривні 19 коп.), судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 309.216,88 грн. (триста дев'ять тисяч двісті шістнадцять гривень 88 коп.).
Звертаючись до суду із заявою б/н від 18.04.2023 про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, боржник покликався на те, що його обов'язок зі сплати частини коштів, стягнутих за судовим рішенням, припинився на підставі юридичного факту розірвання договору фінансового лізингу та норми матеріального права, зокрема ст. 693 ЦК України. В своїй заяві боржник зазначає, що за період дії договору ТОВ «КЛАЙПЕД ГРУП», як лізингоодержувач, сплатив банку як лізингодавцю лізингові платежі, як сплату вартості об'єкті лізингу, на загальну суму 4.503.150,40 грн, з яких: 01.07.2016 - 409.036,16 грн., 25.07.2016 - 4.094.114,24 грн. У свою чергу розірвання договору фінансового лізингу № 4К16052ЛИ від 01.07.2016 та повернення об'єктів лізингу припиняє обов'язок ТОВ «КЛАЙПЕД ГРУП» на сплату цих лізингових платежів та припиняє право Банку на їх отримання.
ТОВ "КЛАЙПЕД ГРУП" надіслано Акціонерному товариству Комерційний банк "Приватбанк" вимогу № 01/03/23 від 13.03.2023, в якій вимагав в семиденний строк з моменту отримання цієї вимоги повернути лізингові платежі як попередню оплату за неотримане у майбутньому майно (об'єкт лізингу) в сумі 4.503.150,40 грн. на поточний рахунок ТОВ "КЛАЙПЕД ГРУП". Надсилання цієї вимоги підтверджено фіскальним чеком АТ Укрпошта та описом вкладення з трекномером відправлення 6509601044384 від 13.03.2023.
Доказів реагування на цю вимогу з боку Банку до матеріалів справи не надано.
18.04.2023 ТОВ "КЛАЙПЕД ГРУП" надіслано Акціонерному товариству Комерційний банк "Приватбанк" заяву № 01/04/23 від 06.04.2023 про залік зустрічних однорідних вимог на суму 4.503.150,40 грн. (трекномер відправлення 6504904024210).
За змістом вказаної заяви, керуючись ст. 601 Цивільного кодексу України, боржник повідомив Банк про зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 4.503.150,40 грн., що виникли у Банка на підставі вимоги ТОВ "КЛАЙПЕД ГРУП" від 13.03.2023 вих.№01/03/23 за договором фінансового лізингу № 4К16052ЛИ від 01.07.2016, а у ТОВ "КЛАЙПЕД ГРУП" перед Банком - на підставі рішення Господарського суду Донецької області від 12.09.2019 у справі № 905/357/19 та договору фінансового лізингу № 4К16052ЛИ від 01.07.2016.
У цій справі йдеться про наявність (відсутність) матеріально-правової підстави: припинення обов'язку боржника сплачувати на користь стягувача грошові кошти в частині відшкодування вартості предмета лізингу.
Суд враховує, що ч.1 ст. 292 Господарського кодексу України визначено, що лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів.
За приписами ч. 2, 3 ст. 806 Цивільного кодексу України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених параграфом 6 глави 58 ЦК України та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Аналогічне визначення договору лізингу міститься у ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг». За ст. 4 цього Закону лізингоодержувач - фізична або юридична особа, яка отримує право володіння та користування предметом лізингу від лізингодавця.
За ч. 2, 3 ст. 10 Закону України «Про фінансовий лізинг» обов'язками лізингодавця є: у передбачені договором строки надати лізингоодержувачу предмет лізингу у стані, що відповідає його призначенню та умовам договору; попередити лізингоодержувача про відомі йому особливі властивості та недоліки предмета лізингу, що можуть становити небезпеку для життя, здоров'я, майна лізингоодержувача чи інших осіб або призводити до пошкодження самого предмета лізингу під час користування ним; відповідно до умов договору своєчасно та у повному обсязі виконувати зобов'язання щодо утримання предмета лізингу; відшкодовувати лізингоодержувачу витрати на поліпшення предмета лізингу, на його утримання або усунення недоліків у порядку та випадках, передбачених законом та/або договором; прийняти предмет лізингу в разі дострокового розірвання договору лізингу або в разі закінчення строку користування предметом лізингу. Лізингодавець може мати інші права та обов'язки відповідно до умов договору лізингу, цього Закону та інших нормативно-правових актів.
Лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів (ч. 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг»).
Матеріали справи свідчать, що укладений між АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «КЛАЙПЕД ГРУП» договір фінансового лізингу № 4К16052ЛИ від 01.07.2016 розірваний з 15.06.2017, об'єкт лізингу повернутий лізингодавцю за актом прийому-передачі майна від 15.06.2017.
Відповідно до підпункту 6.2.11 пункту 6.2 цього договору, лізингоодержувач зобов'язався сплачувати Банку:
винагороду за відкриття рахунку "Фінансовий лізинг (оренда)",
лізинговий платіж (суму, що відшкодовує при кожному платежі частину вартості майна),
відсоткову винагороду за користування майном,
винагороду за користування майном отриманим в лізинг,
інші витрати Банка, безпосередньо повязані з цим договором.
Згідно повідомлення Банку № Э.Upr 1/3-67104 від 31.05.2017 про розірвання договору фінансового лізингу, станом на 30.05.2017 за ТОВ «КЛАЙПЕД ГРУП» рахується прострочена більше ніж 30 днів заборгованість з відсоткової винагороди за користування майном - 8.320.000,00 грн.
Приписами ч. 2-4 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
На правовідносини, що складаються між сторонами договору лізингу щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність лізингоодержувача, поширюються загальні положення про купівлю-продаж (відповідний правовий висновок викладений постановах Верховного Суду від 09.07.2018 у справі № 911/2449/17, від 26.04.2018 у справі № 911/3483/16, від 21.02.2020 у справі № 910/10191/17).
Приписами ч. 2 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, встановлену в договорі. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Згідно з ч. 1 ст. 697 ЦК України договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин.
Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 1, 2 ст. 693 ЦК України).
Щодо ст. 693 ЦК України, то вона пов'язується із фактом реального перерахування покупцем продавцю суми попередньої оплати, який, у свою чергу, надає право покупцю вибір між двома можливими варіантами: право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
В своїй заяві ТОВ «КЛАЙПЕД ГРУП» зазначає і матеріалами справи підтверджується, що за період дії договору № 4К16052ЛИ від 01.07.2016, боржник, як лізингоодержувач, сплатив банку як лізингодавцю лізингові платежі, як сплату вартості об'єкті лізингу, на загальну суму 4.503.150,40 грн: 01.07.2016 - 409.036,16 грн., 25.07.2016 - 4.094.114,24 грн.
У свою чергу розірвання договору фінансового лізингу № 4К16052ЛИ від 01.07.2016 та повернення об'єктів лізингу припиняє обов'язок ТОВ «КЛАЙПЕД ГРУП» на сплату цих лізингових платежів (суму, що відшкодовує при кожному платежі частину вартості майна), та припиняє право банку на їх отримання.
Лізингові платежі, сплачені ТОВ "КЛАЙПЕД ГРУП" як частина відшкодування вартості предметів лізингу, за своєю суттю є оплата предмету купівлі-продажу (попередня оплата), який в подальшому лізингодавець зобов'язувався передати лізингоодержувачу у власність.
Відтак, на дату розірвання договору фінансового лізингу законними та обґрунтованими є лише лізингові платежі, що є винагородою лізингодавця за отримане у лізинг майно, які за своєю правовою суттю є елементом договору найму (оренди) (як складової частини змішаного договору фінансового лізингу), як орендна плата за користування (оренду) об'єктом лізингу.
У свою чергу зобов'язання щодо сплати лізингових платежів у вигляді суми, яка відшкодовує вартість предмету лізингу, з моменту розірвання договору фінансового лізингу припиняється, а вимога щодо сплати цього виду лізингового платежу вже є безпідставною.
Такого ж висновку (щодо відсутності права у лізингоодержувача на отримання (тримання) лізингових платежів, у вигляді відшкодування вартості предмету лізингу, у разі розірвання договору фінансового лізингу) дійшов і Верховний Суд у постанові від 15.01.2021 по справі № 904/2357/20 (п.8.4 постанови).
У даному випадку у наказі Господарського суду Донецької області про примусове виконання рішення №905/357/19 від 12.09.2019 мова як раз йде про такий обов'язок сплачувати цей лізинговий платіж, який на теперішній час для лізингоотримувача (боржника) припинився.
Суд також враховує, що керуючись ст. 601 Цивільного кодексу України, боржник повідомив Банк про зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 4.503.150,40 грн., що виникли у Банка на підставі вимоги ТОВ "КЛАЙПЕД ГРУП" від 13.03.2023 вих.№01/03/23 за договором фінансового лізингу № 4К16052ЛИ від 01.07.2016, а у ТОВ "КЛАЙПЕД ГРУП" перед Банком - на підставі рішення Господарського суду Донецької області від 12.09.2019 у справі № 905/357/19 та договору фінансового лізингу № 4К16052ЛИ від 01.07.2016.
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однією сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.
Статтями 202, 203 ГК України встановлено, що зобов'язання припиняється, зокрема, зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Аналогічні положення щодо зарахування зустрічних однорідних вимог містить ч. 1 ст. 601 ЦК України.
Відповідно до ч. 5 ст. 202 ЦК України до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
Отже, заява про зарахування зустрічних вимог є одностороннім правочином, направленим на припинення взаємних грошових зобов'язань сторін у справі.
Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні - є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. У такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами (аналогічний висновок міститься у п. п. 28, 29 постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19).
Вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам (ст. 601 ЦК України): бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей). При цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо); - строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
При цьому, у п. 51 постанови від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19 Верховний Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду дійшов висновку, що наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення.
Дослідивши заяву ТОВ "КЛАЙПЕД ГРУП" № 01/04/23 від 06.04.2023 про залік зустрічних однорідних вимог на суму 4.503.150,40 грн., господарський суд встановив, що вона не визнана недійсною на момент розгляду справи та є способом припинення одночасно двох зобов'язань, виходячи з презумпції правомірності правочину, визначеного ст. 204 Цивільного кодексу України. Вимоги є однорідними (зараховуються вимоги про передачу грошей), строк виконання за якими настав.
Отже, у зв'язку з припиненням зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛАЙПЕД ГРУП" за договором фінансового лізингу № 4К16052ЛИ від 01.07.2016 з оплати відшкодування вартості предмету лізингу, наказ Господарського суду Донецької області по справі №905/357/19 від 25.11.2019 в частині стягнення заборгованості за відсотковою винагородою за користування майном у сумі 4.503.150,40 грн. (зараховані банком в рахунок сплати вартості майна) підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню, а заява б/н від 18.04.2023 Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛАЙПЕД ГРУП» про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, задовольняється судом.
Керуючись статями 232-236, 328 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Заяву б/н від 18.04.2023 Товариства з обмеженою відповідальністю «Клайпед Груп» про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати наказ Господарського суду Донецької області по справі №905/357/19 від 25.11.2019 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Клайпед Груп (код ЄДРПОУ 39703085, адреса: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Свободи, буд. 5 каб. 12) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк (код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д; адреса для листування: 49027, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50) заборгованості за відсотковою винагородою за користування майном у сумі 4.503.150,40 грн. (чотири мільйони п'ятсот три тисячі сто п'ятдесят гривень, 40 копійок), що зараховані банком в рахунок сплати вартості майна.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття (підписання) і може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду у порядку і строки, визначені 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 18.07.2023 проголошено вступну та резолютивну частину ухвали.
Повна ухвала підписана 18.07.2023.
Суддя Н.В. Величко