61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
іменем України
03.07.2023р. Справа №905/486/22
Господарський суд Донецької області у складі судді Харакоза К.С.,
секретар судового засідання (помічник судді) Колтак Т.М.,
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “СП ТАТА ГРУП”, м.Дніпро,
до відповідача Державного підприємства “Добропіллявугілля-видобуток”, м.Добропілля, Донецька область,
про стягнення 311 226,37 грн., з яких: заборгованість в сумі 270 873,60 грн., інфляційні втрати в сумі 33 317,46 грн., 3 % річних в сумі 3901,72 грн., 133,59 грн. - пеня,
за участю представників сторін:
від позивача - не з'явився,
від відповідача - не з'явився,
Товариство з обмеженою відповідальністю “СП ТАТА ГРУП”, м. Дніпро, звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до державного підприємства “Добропіллявугілля-видобуток”, м.Добропілля, Донецька область, про стягнення 311 226,37 грн., з яких: заборгованість в сумі 270 873,60 грн., інфляційні втрати в сумі 33 317,46 грн., 3% річних в сумі 3901,72 грн., 133,59 грн. - пеня.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором №534-21 АБ про закупівлю товару за результатами торгів № UA-2021-04-08-007001-а від 07.05.2021, що стало підставою для нарахування інфляційних втрат, 3% річних та пені.
Хід розгляду справи та заперечення учасників процесу.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 13.06.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/486/22; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою суду від 01.03.2023 постановлено здійснювати розгляд справи №905/486/22 за правилами загального позовного провадження; призначено у справі підготовче засідання на 28.03.2023 року; зобов'язано позивача надати суду письмові пояснення щодо повноважень особи, якою від імені відповідача було прийнято товар за видатковою накладною №7194 від 19.05.2021 за договором про закупівлю товару за результатами торгів №UА-2021-04-08-007011-а від 07.05.2021.
Ухвалою суду від 05.05.2023 задоволено клопотання ТОВ “СП ТАТА ГРУП” від 30.04.2023 про витребування від відповідача доказів, зобов'язано ДП “Добропіллявугілля-видобуток” надати суду: копії документів та відомостей, повноважень, що стали підставою для отримання посадовою особою відповідача матеріальних цінностей (товару), а саме зав. складу автобази Сательникової Л.І. або іншої особи, яка поставила свій підпис на ТТН №7194 від 19.05.2021р. та видатковій накладній №7194 від 19.05.2021р., а також відомостей відносно Довіреності №56 від 17.05.2021р. на отримання матеріальних цінностей за Договором №534-21 АБ від 07.05.2021р., яка була видана на кладовщика ВП Автобаза Шевченко Ларису Петрівну.
31.05.2023 на електрону адресу суду від відповідача надійшли письмові пояснення №01-10/652 від 31.05.2023 щодо повноважень посадових осіб Державного підприємства “Добропіллявугілля-видобуток” на отримання матеріальних цінностей, з доданими документами.
Ухвалою суду від 02.06.2023 закрито підготовче провадження у справі №905/486/22, призначено розгляд справи по суті на 03.07.2023 року.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин.
07.05.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю “СП ТАТА ГРУП” (постачальник) та Державним підприємством “Добропіллявугілля-видобуток” (покупець) укладено договір №534-21АБ, за умовами п. 1.1. якого, в порядку і на умовах, передбачених цим Договором, Постачальник зобов'язується передати (поставити) у власність Покупця продукцію виробничо-технічного призначення: «Шини для транспортних засобів великої та малої тоннажності» (автошини в асортименті), (далі - “Продукція”), в асортименті, кількості, в термін, за ціною і з якісними характеристиками, погодженими Сторонами в цьому Договорі і Специфікаціях, що є невід'ємними частинами до цього Договору.
Згідно з пунктами 1.2. Договору, покупець зобов'язується прийняти і оплатити Продукцію, що поставляється у його власність, відповідно до умов цього Договору.
За змістом п.2.2 Договору, приймання Продукції здійснюється на підставі фактичних даних про її якість і кількість відповідно до звичаїв ділового обороту. Під звичаями ділового обороту Сторони розуміють перевірку дотримання Постачальником умов цього Договору відносно кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та/або упаковки Продукції відповідно до “Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості”, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 року № П-6 (із змінами та доповненнями) та “Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю”, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 року № П-7 (із змінами та доповненнями), в частині, що не суперечить умовам цього Договору.
Згідно п. 4.1. Договору поставка продукції здійснюється партіями в асортименті, кількості, за цінами, з якісними характеристиками і в терміни, погоджені Сторонами в Специфікаціях до цього Договору. Під партією Продукції Сторони розуміють будь-яку кількість Продукції, однорідної за своїми якісними показниками, яка супроводжується одним документом про якість та/або одним товаросупровідним документом.
Умови поставки Продукції - DDP, згідно Інкотермс-2010”, з урахуванням умов і обмовок, що містяться в цьому Договорі і/або відповідних Специфікаціях до цього Договору. Погоджене місце поставки вказується Сторонами у відповідних Специфікаціях до Договору. Постачальник несе усі витрати та ризики, пов'язані з поставкою Продукції, до моменту її поставки в погоджене місце призначення. У випадках, коли Сторонами в Специфікаціях обумовлюються інші умови поставки, взаємовідносини Сторін регулюватимуться положеннями, погодженими Сторонами у відповідних Специфікаціях до Договору (пункт 4.2 Договору).
За змістом п.4.7 Договору датою поставки Продукції вважається дата її передачі Покупцеві, вказана представником Покупця у відповідних товаросупровідних документах, наданих Постачальником.
Відповідно п. 4.8 Договору при поставці автомобільним транспортом датою поставки вважається дата її передачі Покупцеві, вказана представником Покупця у видатковій накладній.
Зобов'язання Постачальника вважаються виконаними з моменту передачі Продукції в розпорядження Покупця в погоджене місце призначення поставки в належній кількості, якості комплектності, асортименті та в строки, погоджені Сторонами в Договорі і Специфікаціях до Договору. Зобов'язання Покупця вважаються виконаними з моменту оплати поставленої Продукції (пункт 4.10 Договору).
Загальна сума Договору визначається загальною сумою усіх Специфікацій, що є невід'ємною частиною цього Договору. Загальна орієнтовна сума Договору складає 270 873,60 грн. з ПДВ. Ціни на Продукцію, що поставляється Постачальником, встановлюються Сторонами у відповідних Специфікаціях до Договору (пункт 5.1 Договору).
Згідно пункту 8.1 Договору, даний Договір може бути скріплений печатками Сторін, вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін і діє до 31.12.2021 року, а в частині проведення розрахунків, - до повного виконання Сторонами грошових зобов'язань…
На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 270873,60 грн., що підтверджується підписаною видатковою накладною №7194 від 19.05.2021, товарно-транспортною накладною №7194 від 19.05.2021.
Товар за видатковою накладною №7194 від 19.05.2021 за договором про закупівлю товару за результатами торгів №UА-2021-04-08-007011-а від 07.05.2021 від імені відповідача було прийнято завідуючем матеріальним складом Сапельниковою Л.І.
Наданими суду письмовими поясненнями від 31.05.2023 з додатками відповідачем підтверджені повноваження завідуючого матеріальним складом Сапельникової Л.І. та факт приймання товару вказаною особою 19.05.2021.
Згідно п.5.3. Договору, розрахунки за поставлену Постачальником Продукцію за цим Договором здійснюються Покупцем шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника з відстроченням платежу протягом 45 календарних днів з дня отримання товару на підставі отриманого Покупцем рахунку, а також документів, передбачених розділом 4 цього Договору та відповідною Специфікацією до Договору. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку Покупця.
Позивач виставив відповідачеві рахунок на оплату товару за № 7960 від 07.05.2021 на суму 270873,60 грн., який відповідачем не оплачено.
У зв'язку із порушенням відповідачем умови договору щодо строків розрахунків за отриманий товар у відповідача виникло прострочення виконання зобов'язання з оплати отриманого товару, що обумовило звернення позивача до суду з даним позовом.
Джерела права, акти їх застосування та мотиви, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються нормами Цивільного та Господарського кодексів України, а також умовами Договору про закупівлю товару за результатами торгів №UA-2021-04-08-007011-а від 07.05.2021.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог та заперечень проти них, суд виходить з наступного.
Частиною 3 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частина 2 ст. 712 ЦК України встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з нормами ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з частиною 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Враховуючи положення пункту 5.3 Договору, Відповідач мав розрахуватися за одержаний товар протягом 45 календарних днів з дня отримання товару на підставі отриманого Покупцем рахунку, тобто до 03.07.2021р.
З огляду на викладене та на те, що відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 270873,60 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо стягнення нарахованих 6901,72 грн. - 3% річних за період з 04.07.2021 по 09.05.2022, 33317,46 грн. - інфляційних втрат за період з 04.07.2021 по 09.05.2022, 133,59 грн. - пені за період з 04.07.2021 по 30.12.2021, господарський суд зазначає наступне.
За змістом ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши за допомогою калькулятора інформаційної бази ЛІГА:ЗАКОН розрахунок 3% річних за період з 04.07.2021 по 09.05.2022 на суму простроченої заборгованості в розмірі 270873,60 грн., суд встановив його арифметично вірним, у зв'язку з чим сума 3% річних підлягає стягненню з відповідача в заявленому розмірі - 6901,72 грн.
Згідно п.3.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.
При перевірці розрахунку інфляції суд враховує правовий висновок, зроблений Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 910/13071/19, за яким суд роз'яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Суд, здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат за допомогою калькулятора інформаційної бази ЛІГА:ЗАКОН, враховуючи вище викладені висновки Верховного Суду, встановив, що загальна сума інфляційних втрат (за період з липня 2021 року по квітень 2022) перевищує розмір заявлений позивачем, та враховуючи, що згідно ч.2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог, задоволенню підлягає сума інфляційних втрат в заявленому позивачем розмірі - 33317,46 грн.
За приписами ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст.218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.
За приписами ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 624 ЦК України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Відповідно до ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст. 551 Цивільного кодексу України).
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.
Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Умовами договору про закупівлю товару за результатами торгів передбачено, що у разі несвоєчасної оплати Продукції, Покупець, на письмову вимогу Постачальника, сплачує Постачальникові неустойку у формі пені у розмірі 0,1%, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу, та не більше 5% від простроченої суми (пункт 6.7 Договору).
Перевіривши розрахунок пені за визначений позивачем період - з 04.07.2021 по 30.12.2021 на суму 270873,60 грн. за допомогою калькулятора інформаційної бази ЛІГА:ЗАКОН судом встановлено, що сума пені перевищує розмір заявлений позивачем, та враховуючи, що згідно ч.2 ст.237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог, задоволенню підлягає сума пені в заявленому позивачем розмірі - 133,59 грн.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо заявлених позивачем до стягнення 20000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Разом із тим згідно зі статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно приписів ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.ч. 1-4 ст. 126 ГПК України).
Позивачем заявлено про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в сумі 20000грн.
В підтвердження надання адвокатських послуг позивачу було надано суду: договір №б/н від 03.05.2022 року про надання правових (юридичних) послуг, укладений між адвокатом Омелян Олександром Олександровичем та Товариством з обмеженою відповідальністю “СП ТАТА ГРУП”; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2342 видане Омелян Олександру Олександровичу 18.07.2011 року; ордер Серії АЕ №1135928 виданий 09.05.2022; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
Згідно попереднього розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи, вартість послуг адвоката Омелян О.О складається із наступних сум: - 4000,00 грн. - попередня консультація щодо характеру спірних правовідносин, вивчення і правовий аналіз матеріалів справи, 2 години; - 10000,00 грн. - підготовка та подання позовної заяви до господарського суду Донецької області, 5 годин; - 6000,00 грн. - представництво інтересів клієнта в суді, орієнтовно 3 години; - 4668,40 грн. - сплата судового збору.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
Суд враховує те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Як вказано колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 07.11.2019 по справі № 905/1795/18, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Так, із матеріалів справи вбачається, що позивач заявив до стягнення з відповідача 20000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
З огляду на наведене, суд враховує, що даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, відноситься до категорії спорів, що виникають у зв'язку із неналежним виконанням договору поставки. У спорах такого характеру, за відсутності особливостей поставки товару у спірних правовідносинах, відсутності протиріч між наявними у справі документами щодо факту поставки товару і його часткової оплати, судова практика є сталою (тим більше, що відповідач навіть не заперечує поставку і суму позовної вимоги).
Крім того, спірні правовідносини регулюється нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.
Матеріали справи 905/486/22 не містять великої кількості документів, на дослідження б яких адвокат витратив значний час. Так, до позовної заяви додані: договір №534-21 АБ про закупівлю товару за результатами торгів № UA-2021-04-08-007001-а від 07.05.2021, специфікація від 07.05.2021 року, видаткова накладна №7194 від 19.05.2021, товарно-транспортна накладна № 7194 від 19.05.2021, рахунок №7960 від 07.05.2021 року.
Тобто, це всі документи, що були надані позивачем і стосуються суті спору.
Також, судом враховано, що згідно попереднього розрахунку суми судових витрат передбачено участь представника позивача орієнтовно в трьох судових засіданнях, натомість адвокат Омелян О.О. брав участь лише в одному судовому засіданні - 19.04.2023.
Виходячи з принципу співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); враховуючи час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, господарський суд, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання позивача про розподіл судових витрат і стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000 грн.
Враховуючи положення статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 12, 73, 74, 76-79, 86, 91, 96, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
В И Р I Ш И В:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “СП ТАТА ГРУП” до відповідача Державного підприємства “Добропіллявугілля-видобуток”, про стягнення 311226,37 грн., задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства “Добропіллявугілля-видобуток” (85001, Донецька область, м.Добропілля, проспект Шевченко, б. 2; код ЄДРПОУ 43895975) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “СП ТАТА ГРУП” (49000, м.Дніпро, вул. Караваєва, б.39; код ЄДРПОУ 40257391) заборгованості в сумі 270 873,60 грн., інфляційних втрат в сумі 33317,46 грн., 3% річних в сумі 3901,72 грн., пені в сумі 133,59 грн., судового збору в сумі 4668,00 грн., витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У судовому засіданні 03.07.2023 складено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 13.07.2023.
Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі http://dn.arbitr.gov.ua.
Суддя К.С. Харакоз