61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
іменем України
03.07.2023р. Справа №905/394/23
Господарський суд Донецької області у складі судді Харакоза К.С.,
секретар судового засідання (помічник судді) Колтак Т.М.,
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ЄПК Україна”, м.Запоріжжя,
до відповідача Акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Київ, в особі Регіональної філії “Донецька залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Лиман, Донецька область,
про стягнення заборгованості в розмірі 1605584,05 грн., -
за участю представників сторін:
від позивача - Гусельников М.О. в режимі відеоконференції,
від відповідача - не з'явився
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “ЄПК Україна”, м. Запоріжжя, звернувся до Господарського суду Донецької області, з позовною заявою до Акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Київ, в особі Регіональної філії “Донецька залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Лиман, Донецька область, про стягнення заборгованості в розмірі 1605584,05 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №б/н від 02.12.2021 в частині здійснення розрахунків за поставлений товар на суму 1284772,02 грн., та нарахованих річних в сумі 1386,85 грн. і інфляційних втрат в сумі 319425,18 грн.
Хід розгляду справи та заперечення учасників процесу.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 24.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/394/23; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 05.05.2023.
08.05.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач не погоджується з нарахованими річними в сумі 1386,85 грн. і інфляційними втратами в сумі 319425,18 грн., посилаючись на настання обставин непереборної сили (форс-мажорні обставини) з 24.02.2022.
Також, відповідач подав заяву від 08.05.2023 про розстрочення виконання рішення на 10 місяців.
Ухвалою суду від 02.06.2023 закрито підготовче провадження у справі, призначено розгляд справи по суті на 03.07.2023.
13.06.2023 від позивача надійшли заперечення на заяву про надання розстрочки.
У судове засідання 03.07.23 з'явилися представники позивача.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин.
02.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄПК УКРАЇНА" (постачальник) та Акціонерним товариством “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “Донецька залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Лиман, Донецька область (покупець) укладено договір №ДОН/НХ-21691/НЮ-В, за умовами п. 1.1. якого, предметом договору є поставка товару в асортименті згідно специфікації (Додаток 1), яка є невід'ємною частиною договору.
Згідно з пунктами 1.2. найменування товару: Підшипники до ЧМЕ.
Відповідно до п.4.1 Договору, поставка Товару проводиться партіями протягом строку дії Договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки Покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності Покупця до прийому товару.
Згідно пункту 4.5 Договору, датою поставки товару вважається дата підписання
накладної на приймання товару та підписання акту прийому-передачі товару обома сторонами Договору.
Ціна на підшипники до ЧМЕ визнана тендерними торгами і вказана у специфікації (Додаток 1), яка є невід'ємною частиною договору. Загальна сума Договору складає: 1 284 772,02 грн., з урахуванням ПДВ (пункти 5.1, 5.2 Договору).
Згідно п. 8.4 Договору підтвердженням про одержання товару Покупцем є
накладна на приймання товару та акт прийому-передачі товару, оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін. Акт прийому-передачі товару Покупець повертає Постачальнику після підтвердження Покупцем факту отримання.
На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1284772,02 грн, що підтверджується підписаними видатковою накладною №1768 від 31.12.2021,товарно-транспортною накладною №Р1767 від 31.12.2021 та актом приймання-передавання від 31.12.2021.
Відповідно до п.6.1 Договору Постачальник передає у власність Покупцю товар, а
Покупець оплачує товар, визначений в кількості та за цінами, які зазначені у специфікації №1.
Згідно пункту 6.4. Договору, Покупець здійснює оплату поставленого товару шляхом
перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника на 45 банківський день з дати
реєстрації податкової накладної, оформленої відповідно до вимог чинного законодавства
України в єдиному державному реєстрі податкових накладних. Днем отримання товару
вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками накладної та акту прийому-передачі на отримання товару.
Аналогічний строк оплати товару визначений специфікацією №1 до Договору: Покупець здійснює оплату поставленого товару на 45 банківський день з дати реєстрації податкової накладної.
У відповідності до умов договору 31.12.2021 позивачем складена податкова накладна №152 від 31.12.2021, яка зареєстрована у ЄРПН 06.01.2022 за №9406396097.
Позивач виставив відповідачеві рахунок на оплату товару за № 1925 від 31.12.2021 на суму 21284772,02 грн, який відповідачем не оплачено.
У зв'язку із порушенням відповідачем умови договору щодо строків розрахунків за отриманий товар у відповідача виникло прострочення виконання зобов'язання з оплати отриманого товару, що обумовило звернення позивача до суду з даним позовом.
Джерела права, акти їх застосування та мотиви, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються нормами Цивільного та Господарського кодексів України, а також умовами Договору від 02.12.2021.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог та заперечень проти них, суд виходить з наступного.
Частиною 3 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частина 2 ст. 712 ЦК України встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з нормами ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Також, ст. 694 ЦК України визначено, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з частиною 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Враховуючи положення пункту 6.4 Договору, а також умов Специфікації №1,
Відповідач мав розрахуватися за одержаний товар на 45-ий банківський день з дати
реєстрації податкової накладної (06.01.2022), тобто 11.03.2022р.
З огляду на викладене та на те, що відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у розмірі 1284772,02 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо стягнення нарахованих 1386,85 грн. - 0,1 % річних, 1319425,18 грн. - інфляційних втрат за період з 12.03.2022 по 10.04.2023, господарський суд зазначає наступне.
За змістом ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 11.2 Договору сторони передбачили, що розмір відповідальності покупця за прострочення виконання грошового зобов'язання за цим договором становить 0,1 % річних від простроченої суми грошових зобов'язань за цим договором.
Перевіривши за допомогою калькулятора інформаційної бази ЛІГА:ЗАКОН розрахунок 0,1% річних на суму простроченої заборгованості в розмірі 1284772,02 грн., суд встановив, що сума річних складає 1390,37 грн.
Враховуючи, що згідно ч.2 ст.237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог, задоволенню підлягає сума інфляційних втрат в заявленому позивачем розмірі - 1386,85 грн.
Згідно п.3.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.
При перевірці розрахунку інфляції суд враховує правовий висновок, зроблений Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 910/13071/19, за яким суд роз'яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Також, у Постанові Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №910/5625/18 викладено таку правову позицію: "якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Суд, здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат за допомогою калькулятора інформаційної бази ЛІГА:ЗАКОН, враховуючи вищевикладені висновки Верховного Суду, встановив, що загальна сума інфляційних втрат за загальний період з березня 2022 по березень 2023 перевищує розмір заявлений позивачем, у зв'язку з чим задоволенню підлягає сума інфляційних втрат в заявленому позивачем розмірі - 319425,18 грн.
Доводи відповідача про неможливість своєчасного виконання зобов'язань за договором у зв'язку з існуванням обставин непереборної сили, зокрема, введенням воєнного стану в Україні, суд відхиляє з огляду на наступне.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 року №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
В подальшому Указами Президента України продовжено строк дії воєнного стану у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.
Відповідно до ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.
Статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Відповідно до п. 3.3. Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затверджених рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 №44(5), сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - Сертифікат) - документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.
Згідно з п.п. 6.1., 6.2. Регламенту підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" в редакції від 02.09.2014 року, а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов'язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.
Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів.
Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести.
Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.
Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.01.2022 у справі №904/3886/21.
Отже з наведених норм слідує, що форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Відтак сертифікат видається заинтересованому суб'єкту господарювання на підставі його звернення. Іншого порядку засвідчення форс-мажорних обставин не визначено.
Листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 засвідчено, що військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) та до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності по зобов'язанням за договорами, виконання яких настало і стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.
Водночас вказаний лист носить загальний інформаційний характер, оскільки констатує абстрактний факт без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язанні. Неможливість виконання договірних зобов'язань особа повинна підтверджувати документально в залежності від її дійсних обставин, що унеможливлюють виконання на підставі вимог законодавства.
Також, відповідач не виконав приписи розділу 9 договору, оскільки не повідомив позивача про неможливість виконання зобов'язань через настання форс-мажорних обставин.
Пунктами 9.1, 9.2, 9.3 Договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань по Договору, якщо вони доведуть, що таке невиконання сталося внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорні обставини). Під форс-мажорними обставинами розуміється зовнішні та надзвичайні обставини, які не існували на час підписання цього Договору, виникли незалежно від волі Сторін, про виникнення яких Сторони не могли знати та діям яких Сторони не могли перешкоджати за допомогою способів та засобів, застосування яких у конкретній ситуації справедливо вимагати та зажадати від Сторони, що підпала під
вплив форс-мажорних обставин. Форс-мажорними обставинами є такі обставини як пожари, землетруси, війни, воєнні дії, страйки, кади, епідемії, заборонні міри міжнародних організацій, органів державної влади та управління, а також і обставини, які не залежать від волі Сторін.
Згідно з п. 9.4 Строк виконання зобов'язань за цим Договором відкладається при виникненні обставин, визначених в п.9.1., п.9.2., н.9.3. цього Договору, на час, протягом якого зазначені обставини будуть діяти.
При цьому, в п. 9.5 Договору Сторони визначили, що сторона, яка попала під дію форс-мажорних обставин та в результаті цього не може виконати зобов'язання за цим Договором, зобов'язана терміново, не пізніше трьох календарних днів з моменту їх
виникнення, в усній або письмовій формі повідомити про це другу Сторону.
В п. 9.5 Договору Сторони визначили, що факт наявності та термін дії форс-мажорних обставин підтверджуються документом виданим компетентним органом державної влади України або компетентними підприємствами, установами, організаціями за місцем знаходження Сторони, на яку вплинули форс-мажорні обставини.
Проте, матеріали справи не містять сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують наявність форс-мажорних обставин, які впливають на реальну можливість виконання зобов'язань відповідача саме за договором №ДОН/НХ-21691/НЮ-В від 02.12.2021.
Доказів письмового повідомлення відповідачем позивача протягом 3 календарних днів про неможливість виконання ним взятих на себе зобов'язань за договором у зв'язку із настанням форс-мажорних обставин у відповідності до вимог п.9.5 Договору матеріали справи також не містять.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов'язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання, тому суд відхиляє заперечення відповідача як недоведені документально і такі, що ґрунтуються на бажанні уникнути виконання грошового зобов'язання.
Відповідач в заяві від 08.05.2023, посилаючись на обставини непереборної сили, просив суд розстрочити виконання рішення на 10 місяців.
Суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача, оскільки це порушує майнові інтереси кредитора та баланс інтересів сторін господарських правовідносин.
Так, згідно з ч. 2 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 237 Господарського кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Отже, підставою для розстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк, встановлений судом, тому всі ці обставини повинні бути доведені заявником.
Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.
Розстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.
У зв'язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто, довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
На державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02).
Таким чином, питання про розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Суд зауважує, що відповідачем не навів обставин та доказів безпосереднього впливу обставин непереборної сили з 24.02.2022 на реальну можливість виконання зобов'язань по оплаті за договором.
Також, відповідач не надав доказів реальної можливості виконання ним рішення суду згідно запропонованого графіку розстрочення заборгованості (128477,22 грн. щомісячно впродовж 10 місяців).
Враховуючи те, що відповідач мав розрахуватися за одержаний товар за договором поставки 11.03.2022р., то станом на дату ухвалення рішення суду відповідач фактично вже отримав розстрочку більш ніж на рік.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви відповідача про розстрочення виконання рішення у цій справі відповідно до поданих доказів та згідно запропонованого графіку.
Враховуючи положення статті 129 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 12, 73, 74, 76-79, 86, 91, 96, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
В И Р I Ш И В:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “ЄПК Україна”, м.Запоріжжя, до відповідача Акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Київ, в особі Регіональної філії “Донецька залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Лиман, Донецька область, про стягнення заборгованості в розмірі 1605584,05 грн., задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства “Українська залізниця” (03680, м.Київ, вул.Єжи Гедройця, 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (84400, м. Лиман, вул. Привокзальна, б.22; код ЄДРПОУ 40150216) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ЄПК Україна” (ідентифікаційний код юридичної особи 39025614; 69014, м. Запоріжжя, вул. Олексія Поради, б.52) 1284772,02 грн. - заборгованості за поставлений товар, 1386,85 грн. - 0,1 % річних, 319425,18 грн. - інфляційних втрат, судовий збір в сумі 24083,76 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У судовому засіданні 03.07.2023 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 13.07.2023.
Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі http://dn.arbitr.gov.ua.
Суддя К.С. Харакоз