вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"13" липня 2023 р. Cправа № 902/239/23
Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни,
за участю секретаря судового засідання Шейгець І.В.,
розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", 01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д, ідентифікаційний код юридичної особи 14360570
до ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
про стягнення 356 620,00 гривень
за участю:
представника позивача - Рой В.Л., згідно довіреності
відповідача - ОСОБА_1
представника відповідача - адвокат Петрук Л.І., згідно ордеру
До Господарського суду Вінницької області 20.02.2023 надійшла позовна заява Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення 356 620,00 гривень заборгованості, що виникла внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором б/н від 11.01.2022 року, укладеним 11.01.2022 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 через систему інтернет-клієнт-банкінгу шляхом підписання із використанням електронного підпису Заяви про приєднання до Умов та правил надання послуг "КУБ", у тому числі 302 500,00 гривень заборгованості за кредитом та 54 120,00 гривень заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2023 справу розподілено судді Шамшуріній М.В.
Відповідно до частин 6, 7 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) 21.02.2023 року судом було здійснено запит до Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача - фізичної особи ОСОБА_1 .
01.03.2023 року до суду від Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради надійшов лист № 04/00/011/11053 від 27.02.2023 року та довідка № 11418 від 23.02.2023 року з інформацією про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача.
Ухвалою від 06.03.2023 судом позовну заяву № б/н від 30.01.2023 (вх. № 238/23 від 20.02.2023) Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення 356 620,00 гривень залишено без руху зі встановленням позивачу строку для усунення недоліків позовної заяви - протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху та способу усунення недоліків позовної заяви.
27.03.2023 на адресу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків з додатками на виконання вимог ухвали суду від 06.03.2023 року.
Ухвалою від 03.04.2023 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №902/239/23 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 02.05.2023 о 14:30 год.
19.04.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву № б/н від 18.04.2023 (вх. № 01-34/3729/23) у якому останній проти позову заперечує з підстав зазначених у відзиві, у задоволенні позову просить відмовити.
У судовому засіданні 02.05.2023 року суд постановив ухвали про задоволення клопотання представників сторін про оголошення перерви у судовому засіданні та про оголошення перерви у підготовчому засіданні у справі № 902/239/23 до 23.05.2023 о 12:00 год., які занесено до протоколу судового засідання.
02.05.2023 до суду від відповідача надійшла заява №б/н від 02.05.2023 (вх. №01-34/4251/23 від 02.05.2023) щодо відзиву по справі № 902/239/23.
23.05.2023 до суду від представника позивача надійшла заява № б/н від 23.05.2023 (вх. № 01-34/4921/23 від 23.05.2023) з додатками на виконання вимог суду.
У судовому засіданні 23.05.2023 представником позивача подано клопотання № б/н від 23.05.2023 про долучення доказів до матеріалів справи.
За наслідком розгляду клопотання представника позивача № б/н від 23.05.2023 про долучення доказів до матеріалів справи суд без виходу до нарадчої кімнати у судовому засіданні 23.05.2023 року постановив ухвалу про відмову у задоволенні клопотання представника відповідача про долучення додаткових доказів, яку занесено до протоколу судового засідання.
У судовому засіданні 23.05.2023 суд ухвалив сторонам надати письмові пояснення щодо справи № 127/3084/23 та постановив ухвалу про оголошення перерви у підготовчому засіданні у справі № 902/239/23 до 30.05.2023 о 17:00 год., яку занесено до протоколу судового засідання.
26.05.2023 до суду від представника відповідача надійшли пояснення № б/н від 25.05.2023 (вх. № 01-34/5045/23 від 26.05.2023) з додатками на виконання вимог суду.
30.05.2023 до суду від представника позивача надійшли пояснення № б/н від 29.05.2023 (вх. № 01-34/5100/23 від 30.05.2023) з додатками на виконання вимог суду.
Ухвалою від 30.05.2023 судом закрито підготовче провадження у справі № 902/239/23, призначено справу № 902/239/23 до судового розгляду по суті у судовому засіданні 29.06.2023 року о 14:30 год.
29.06.2023 до суду від відповідача ОСОБА_1 надійшло клопотання (вх. № 01-34/6041/23 від 29.06.2023 року) про об'єднання в одне провадження справи № 902/239/23 зі справою № 902/778/23.
У судовому засіданні 29.06.2023 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду клопотання про об'єднання справ, оголошення перерви у судовому засіданні та про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи № 902/239/23 по суті до 05.07.2023 о 16:00 год., які занесено до протоколу судового засідання.
03.07.2023 до суду від представника позивача надійшли пояснення № б/н від 03.07.2023 (вх. № 01-34/6136/23 від 03.07.2023) щодо безпідставності клопотання про об'єднання, у яких останній заперечує проти заявленого відповідачем клопотання про об'єднання в одне провадження справ № 902/239/23 та № 902/778/23 з підстав зазначених у ньому, у задоволенні клопотання просив відмовити.
05.07.2023 до суду від відповідача надійшло клопотання № б/н від 04.07.2023 (вх. № 01-34/6189/23 на електронну пошту та вх. № 01-34/6194/23 у паперовому варіанті) про долучення доказів до матеріалів справи № 902/239/23 на обгрунтування клопотання про об'єднання справ в одне провадження.
05.07.2023 до суду від відповідача надійшло клопотання № б/н від 04.07.2023 (вх. № 01-34/6191/23 від 05.07.2023) про огляд доказів.
У судовому засіданні 05.07.2023 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про залишення без розгляду клопотання відповідача № б/н від 04.07.2023 про долучення доказів до матеріалів справи № 902/239/23 у частині долучення до матеріалів справи додатків зазначених у пунктах 1-14 вказаного клопотання, яку занесено до протоколу судового засідання.
У судовому засіданні 05.07.2023 суд постановив ухвалу відмову у задоволенні клопотання представника відповідача № б/н від 04.07.2023 (вх. № 01-34/6191/23 від 05.07.2023), яку занесено до протоколу судового засідання.
Ухвалою від 05.07.2023 судом відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 (вх. № 01-34/6041/23 від 29.06.2023 року) про об'єднання в одне провадження справи № 902/239/23 зі справою № 902/778/23.
У судовому засіданні 05.07.2023 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи № 902/239/23 по суті до 10.07.2023 об 11:00 год., які занесено до протоколу судового засідання.
10.07.2023 до суду від представника позивача надійшло клопотання № б/н від 03.07.2023 (вх. № 01-34/6136/23 від 03.07.2023) про долучення доказів до матеріалів справи.
У судовому засіданні 10.07.2023 представником позивача та представником відповідача заявлено клопотання про долучення доказів та електронних доказів до матеріалів справи.
За наслідком розгляду заявлених клопотань суд постановив ухвалу про долучення доказів, електронних доказів до матеріалів справи, які занесено до протоколу судового засідання.
У судовому засіданні 10.07.2023 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи № 902/239/23 по суті до 13.07.2023 о 15:30 год., яку занесено до протоколу судового засідання.
На визначену судом дату у судове засідання з'явились представник позивача, відповідач та представник відповідача.
Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідач, представник відповідача проти позову заперечили, у задоволенні позову просили відмовити.
За наслідками розгляду справи, у судовому засіданні 13.07.2023 року суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати для ухвалення рішення у справі та орієнтовний час повернення.
Після виходу з нарадчої кімнати судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору:
Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 356 620,00 гривень, у тому числі 302 500,00 гривень заборгованості за кредитом та 54 120,00 гривень заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії.
На обгрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 11.01.2022 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" було підписано кредитний договір через систему інтернет-клієнт-банкінгу шляхом підписання із використанням електронного підпису Заяви про приєднання до Умов та правил надання послуг "КУБ".
За умовами кредитного договору позивачем було надано відповідачу строковий кредит та 11.01.2022 року, на підставі укладеного договору перераховано на поточний рахунок відповідача кредитні кошти у розмірі 330 000,00 грн.
На порушення умов договору відповідач не повернув у повному обсязі кредитні кошти у передбачений договором строк та не сплатив у повному обсязі відсотки у вигляді щомісячної комісії.
Неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за кредитним договором стало підставою для звернення позивача із позовом до суду про стягнення заборгованості у примусовому порядку.
Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечив, посилаючись на настання форс-мажорних обставин у зв'язку з введенням воєнного стану в України, зазначив, що відповідач не має повної можливості реалізувати свої права на захист в зв'язку із обставинами непереборної сили під час воєнного стану в Україні.
Відповідач зазначив, що ним було відкрито рахунок для діяльності ФОП ОСОБА_1 у банку позивача 06.12.2016 р. На той момент діяла редакція публічного договору від 01.12.2016 р. та послуга кредитування "Куб" є лише однією з послуг, які мають надаватися банком відповідачу згідно зазначеного публічного договору.
На думку відповідача позивач не надав доказів того, що повідомляв відповідача про зміну зазначеного вище публічного договору шляхом (письмового повідомлення, розміщення інформації на сайті, розміщення інформації у відділенні або іншим чином), тому додана до відзиву редакція публічного договору є актуальною.
Відповідач зауважує, що згідно умов публічного договору повідомив працівників позивача про настання обставин непереборної сили, тому вважає, що зобов'язання за кредитним договором не є простроченими у зв'язку з настанням обставин непереборної сили під час воєнного стану.
З урахуванням наведеного відповідач позовні вимоги не визнав та у задоволенні позову просив відмовити.
У наданому до суду клопотанні від 10.07.2023 позивачем надані пояснення у яких останній заперечує щодо звільнення відповідача від виконання зобов'язань за кредитним договором з огляду на настання форс-мажорних обставин, оскільки відповідачем на переконання позивача не дотримано умов щодо належного повідомлення про настання форс-мажорних обставин та враховуючи відсутність довідки Торгово-промислової палати України або відповідних регіональних торгово-промислових палат.
Щодо посилань відповідача на невідповідність відомостей зазначених у меморіальному ордері про видачу кредиту, форми виписки по рахункам та форми меморіального ордеру зазначив, що кошти були зараховані банком на поточний рахунок відповідача. З моменту зарахування коштів на поточний рахунок вони стають власністю позичальника, а на особовому рахунку для обліку заборгованості за кредитом виникає заборгованість у розмірі наданого кредиту, що і відображено в виписці.
Форми виписки та меморіального ордеру відповідають Положенню про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України 04 липня 2018 року №75.
Відповідач у письмових поясненнях від 10.07.2023 заперечив щодо підписання заяви про приєднання до умов та правил надання послуг "КУБ" електронним підписом.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, 11.01.2022 року Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 через систему інтернет-клієнт-банкінгу було підписано із використанням електронного підпису заяву про приєднання до Умов та правил надання послуг "КУБ" (далі - заява) (т. 1 а.с. 16-19).
У преамбулі цієї заяви зазначено, що ОСОБА_1 ФОП , код ЄДРПОУ НОМЕР_1, що діє на підставі особистого волевиявлення далі "клієнт", підписанням цієї заяви, на підставі ст.634 Цивільного кодексу України приєднується до розділу "1.1. Загальні положення" та підрозділу "3.2.2. Умови та правила надання послуги "КУБ"" Умов та Правил надання банківських послуг (далі - умови), що розміщені на сайті АТ КБ "ПриватБанк" pb.ua на дату укладення договору. Ця заява та Умови разом складають кредитний договір між Банком та Клієнтом.
Підписання вказаного договору сторонами підтверджується протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису: назва файлу з підписом: заява про приєднання до Умов та правил надання послуги "КУБ".pdf, який свідчить про накладення 11.01.2022 АТ КБ "Приватбанк" та ФОП ОСОБА_1 електронного підпису. За результатами перевірки підпису підтверджено, що підпис створено та перевірено успішно, цілісність даних підтверджено (т. 1 а.с. 20).
Відповідно пункту 1.1 вказаної заяви банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати клієнту строковий кредит для фінансування поточної діяльності клієнта та/або для придбання основних засобів в обмін на зобов'язання клієнта з повернення кредиту, сплати процентів та ін. винагород в обумовлені цим договором терміни.
За умовами пункту 1.2. заяви розмір кредиту становить: 330000 (триста тридцять тисяч ) грн.
Строк кредиту - 12 місяців з дати видачі кредитних коштів (п. 1.3. заяви).
Згідно пункту 1.4. заяви сторони погодили, що у період з дати підписання заяви процентна ставка за користування кредитом перші 6 місяців дії кредиту становить 1.6 % в місяць від початкового розміру кредиту, починаючи з 7-го місяця користування кредитом - 1.4 % в місяць від початкового розміру кредиту (в т.ч. при достроковому погашенні кредиту).
Відповідно до пункту 1.5. заяви проценти за користування кредитом у разі виникнення простроченних зобов'язань за кредитним договором: 4% в місяць від суми простроченої заборгованості.
Пунктом 1.6. заяви визначено, що порядок погашення заборгованості за кредитом: щомісяця рівними частинами до календарного числа місяця, в яке було надано кредит, включно із цим числом; погашення процентів щомісяця до календарного числа місяця, в яке було надано кредит, включно із цим числом. Порядок дострокового погашення кредиту: якщо в звітному місяці дата дострокового погашення кредиту передує даті сплати щомісячного платежу, - клієнт сплачує залишок заборгованості та проценти поточного періоду в повному розмірі; якщо дата дострокового погашення слідує за датою погашення щомісячного платежу, клієнт також оплачує залишок заборгованості та проценти поточного періоду в повному розмірі.
За умовами абзацу 3 пункту 1.6. заяви сторони узгодили, що графік погашення кредиту (додаток 1 до цієї заяви) є невід'ємною частиною договору.
Пунктом 3.2.2.1. заяви визначено, що банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати клієнту "Кредит КУБ" (далі - послуга) для фінансування поточної діяльності клієнта та/або для придбання основних засобів в обмін на зобов'язання клієнта з повернення кредиту, сплати процентів в обумовлені цим договором терміни. Істотні умови кредиту (сума кредиту, проценти за користування кредитом, розмір щомісячного платежу, порядок їх сплати) вказуються в заяві про приєднання до умов та правил надання банківських послуг. Клієнт приєднується до послуги шляхом підписання кваліфікованим електронним підписом заяви в системі Приват24 або у сервісі "Paperless" або іншим шляхом, що прирівнюється до належного способу укладення сторонами кредитного договору. Кредит також може надаватись шляхом видачі кредитних коштів з наступним їх перерахуванням на рахунок підприємства-продавця за товари та послуги.
Відповідно до пункту 3.2.2.3.1. заяви повернення кредиту здійснюється щомісяця шляхом забезпечення клієнтом позитивного сальдо на його поточному рахунку в сумах і в дати щомісячних внесків, зазначених у заяві.
За умовами пункту 3.2.2.3.1.2. заяви строк користування кредитом зазначено у заяві про приєднання. Максимальний строк користування кредитом не може перевищувати 12 місяців з дати видачі кредитних коштів.
Пунктом 3.2.2.3.2. заяви визначено, що за користування послугою клієнт сплачує щомісячно на протязі всього терміну кредиту проценти за користування кредитом в розмірі та згідно графіку, визначених в заяві та тарифах. При несплаті процентів у строк, визначений графіком, вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання договору згідно з п. 3.2.2.6.2.).
Відповідно до підпункту 3.2.2.5.3. клієнт зобов'язується повернути кредит та здійснити інші платежі, передбачені договором, у терміни і в сумах, як встановлено в п.п.3.2.2.3.1., 3.2.2.3.2., 3.2.2.5.14., 3.2.2.6.2., а також зазначені в Заяві, шляхом розміщення необхідних для планового погашення внеску коштів на своєму поточному рахунку.
За умовами підпункту 3.2.2.5.6. заяви клієнт доручає банку списувати кошти з усіх своїх поточних рахунків у валюті кредиту для виконання зобов'язань з погашення кредиту, сплати процентів за його використання, а також з усіх своїх поточних рахунків у гривні для виконання зобов'язань з погашення штрафів та неустойки, в межах сум, що підлягають сплаті банку за цим договором, при настанні термінів платежів згідно з заявою (здійснювати договірне списання). Списання грошових коштів здійснюється відповідно до встановленого порядку, при цьому оформлюється меморіальний ордер. У разі недостатньої кількості коштів для оплати чергового платежу щодо послуги, сума неоплаченого платежу виноситься на прострочення до моменту погашення.
Черговий платіж по кредиту «КУБ» може cписуватися з поточного рахунку клієнта лише за рахунок його власних коштів (пункт 3.2.2.5.7.договору).
Згідно пункту 3.2.2.9.1. заяви за користування кредитом у період з дати списання коштів з позикового рахунку до дат погашення кредиту згідно з п.п. 3.2.2.1., 3.2.2.3. цього договору клієнт сплачує проценти в розмірі, зазначеному в п. 3.2.2.3.2.
Відповідно до пункту 3.2.2.9.2. заяви нарахування процентів здійснюється щодня, при цьому проценти розраховуються на початковий розмір кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів у році. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування процентів не враховується.
Відповідно до пункту 3.2.2.9.3. сплата процентів за користування кредитом здійснюється в дати платежів, зазначені у заяві (п. 3.2.2.3.1). Якщо повне погашення кредиту здійснюється в дату, що відрізняється від зазначеної в цьому пункті, то останньою датою погашення процентів, розрахованої від попередньої дати погашення по день фактичного повного погашення кредиту, є дата фактичного погашення кредиту.
Згідно пункту 3.2.2.9.5. договору погашення кредиту, сплата процентів за цим договором здійснюються у валюті кредиту.
За умовами пункту 3.2.2.9.7. договору розрахунок і нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у терміни, вказані в заяві, кожного місяця, на наступний день після дня отримання клієнтом кредиту або дня погашення чергової частини боргу і проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом на первісну суму кредиту.
Згідно пункту 3.2.2.11. заяви договір є чинним з моменту підписання клієнтом заяви про приєднання. Строк дії договору встановлюється з дня його укладання і до повного виконання сторонами зобов'язань за договором.
Відповідно до додатку №1 «Графік погашення основної суми боргу та процентів за кредитом» до заяви про приєднання до умов та правил надання послуг "КУБ" №б/н від 11.01.2022, який є невід'ємною частиною договору, строк погашення кредиту - 12 місяців, сума кредиту для погашення рівними частинами впродовж 12 місяців становить 27 500,00 грн., сума процентів за перший-шостий місяці становить 5280,00 грн., за сьомий-дванадцятий місяці - 4620,00 грн. (т. 1 а.с.19 - зворот).
11.01.2022 року на виконання умов укладеного кредитного договору позивачем було перераховано на поточний рахунок відповідача (т.1 а.с. 88) кредитні кошти у розмірі 330 000,00 гривень, що підтверджується наявними у матеріалах справи меморіальним ордером від 11.01.2022 р. (т. 1 а.с. 55, т. 2 а.с. 229), банківською випискою по рахунку (т. 1 а.с. 22).
Як вбачається із розрахунку заборгованості за кредитним договором № б/н від 11.01.2022 р. станом на 27.01.2023 р. та виписок по рахункам, станом на 27.01.2023 р. за відповідачем обліковується заборгованість за кредитним договором у сумі 356 620,00 гривень, у тому числі 302 500,00 гривень заборгованості за тілом кредиту, 54 120,00 гривень заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії.
Неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитом в обумовлений договором строк стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.
Доказів сплати заявленої до стягнення заборгованості матеріали справи не містять.
Судом встановлено, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 17.11.2022 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 була припинена підприємницька діяльність на підставі власного рішення.
Щодо цієї обставини, суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), згідно з якою у разі припинення суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи (виключення з відповідного реєстру) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки остання не перестає існувати; фізична особа-підприємець відповідає за її зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном. Відтак, у разі припинення підприємницької діяльності фізичною особою як її права, так і обов'язки за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 9 жовтня 2019 року у справі № 127/23144/18.
Оскільки спірні правовідносини виникли щодо виконання фізичною особою-підприємцем умов господарського договору, зобов'язання за яким у відповідача із втратою статусу фізичної особи-підприємця не припинилися, суд дійшов висновку про належність спору до юрисдикції господарського суду та подальший розгляд справи у визначеному складі учасників.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, представника відповідача всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про таке.
Предметом спору у цій справі є вимога про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 11.01.2022 року, укладеним 11.01.2022 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" шляхом підписання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 із використанням електронного кваліфікованого підпису через систему інтернет-клієнт-банкінгу Заяви про приєднання до Умов та правил надання послуг "КУБ" у розмірі 356 620,00 гривень, у тому числі 302 500,00 гривень заборгованості за кредитом та 54 120,00 гривень заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії.
Предметом доказування у цій справі є обставини щодо наявності/відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором від 11.01.2022 року.
Відповідно до статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин.
Здійснюючи правову кваліфікацію спірних правовідносин та вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах цієї справи позовних вимог, судом враховано таке.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно положень статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно з частиною 1 статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно положень частин 1, 2 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Положеннями статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" визначено, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа (стаття 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг").
Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством (стаття 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг").
Згідно пункту 12 статті 1 Закону України "Про електронні довірчі послуги" електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються ним як підпис.
Частинами 3, 4 статті 18 Закону України "Про електронні довірчі послуги" визначено, що електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки. Кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.
Під час розгляду справи, відповідач у своїх поясненнях заперечив укладення спірного договору та зазначив, що не підписував спірний договір.
У судовому засіданні 13.07.2023 року судом досліджено електронні докази, а саме: заяву про приєднання до Умов та правил надання послуги "КУБ" від 11.01.2022 року та здійснено перевірку справжності кваліфікованого електронного підпису ФОП ОСОБА_1 та представника АТ КБ "Приватбанк" на сайті Центрального засвідчувального органу.
Судом встановлено, що заява про приєднання відповідача до Умов та правил надання послуг "КУБ" від 11.01.2022 підписана кваліфікованими електронними підписами як представником банку, так і ФОП ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 20, т. 2 а.с. 243), що спростовує твердження відповідача про не підписання вказаної заяви.
З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку, що сторонами укладено кредитний договір, шляхом приєднання відповідача до умов розділу 1.1. "Загальні положення", підрозділу 3.2.2. "Умови та правила надання послуг "КУБ" Умов та Правил надання банківських послуг, розміщених на веб-сайті позивача у редакції чинній на час підписання відповідачем заяви.
За своєю правовою природою укладений між cторонами договір є кредитним договором, до регулювання правовідносин якого застосовуються загальні положення про договір глав 52, 53 та положення про позику, кредит визначені параграфами 1, 2 глави 71 ЦК України.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ("Позика"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно частини 1 статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Положеннями статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.
Разом з тим відповідно до частини 1 статті 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що відповідач (позичальник) 11.01.2021 року отримав від позивача у строкове користування кредит у сумі 330 000,00 гривень, який повинен був повернути у строк та на умовах, передбачених кредитним договором.
Натомість, відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання, внаслідок чого у останнього утворилася заборгованість перед АТ КБ "ПриватБанк" у розмірі 302 500,00 гривень за тілом кредитом.
Наведене підтверджується наявними у матеріалах справи меморіальним ордером від 11.01.2022, виписками по рахунках відповідача, розрахунком заборгованості за кредитним договором № б/н від 11.01.2022 станом на 27.01.2023 (т. 1 а.с. 21-26, 55, т. 2 а.с. 229).
Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що позивач не підтвердив надання відповідачу кредиту, оскільки виписки по рахунках та меморіальний ордер не відповідають вимогам до первинних документів.
Надаючи оцінку наведеним доводам судом враховано таке.
Згідно пункту 1.19-1 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) меморіальний ордер - розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунка платника і внутрішньобанківських операцій відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України.
У свою чергу, пунктом 1.23 статті 1 цього Закону передбачено, що отримувач - особа, на рахунок якої зараховується сума переказу або яка отримує суму переказу у готівковій формі.
Відповідно до пунктів 46, 47 Постанови Правління НБУ від 4 липня 2018 року № 75 "Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України" меморіальні документи застосовуються банком для здійснення і відображення в обліку операцій банку і його клієнтів за безготівковими розрахунками відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України. Внутрішньобанківські операції оформляються меморіальними ордерами та іншими документами, що складаються банком відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку і внутрішніх процедур банку. Операції, що відображаються за позабалансовими рахунками, також оформляються меморіальними ордерами.
Як вбачається із змісту меморіального ордеру від 11.01.2022 року, що міститься у матеріалах справи, грошові кошти за кредитним договором були перераховані отримувачу ФОП ОСОБА_1 на поточний рахунок відповідача із призначенням платежу "видача кредиту КУБ згідно договору №б/н та розділу 3.2.2."
Згідно пункту 1.24 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.
З викладеного вбачається, що меморіальний ордер є первинним документом, що містить відомості про операцію банку, а отже наданий позивачем суду меморіальний ордер є належним, допустимим доказом надання відповідачу кредиту згідно умов кредитного договору.
Відповідно до пунктів 61, 62, 65 Постанови Правління НБУ від 4 липня 2018 року № 75 "Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України" форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення.
Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов'язкові реквізити: номер особового рахунку; дату здійснення останньої (попередньої) операції; дату здійснення поточної операції; код банку, у якому відкрито рахунок; код валюти; суму вхідного залишку за рахунком; код банку-кореспондента; номер рахунку кореспондента; номер документа; суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; суму вихідного залишку.
Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Інформація про стан особових рахунків клієнтів може надаватись їх власникам та органам, які мають право на отримання такої інформації згідно із законодавством України.
Наявні у матеріалах справи виписки, прошиті та підписані представником АТ КБ "ПриватБанк" та містять відомості про перерахування 11.01.2022 року відповідачу кредиту у сумі 330 000, 00 гривень (т.1 а.с. 22, 30-зворот).
Отже, банківські виписки з особового рахунка клієнта банку (банківські виписки з рахунку позичальника) є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по банківському рахунку позичальника, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Судом враховано також правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №910/10254/18, згідно з якою банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Аналогічні висновки викладені, зокрема, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 910/16143/18, від 26.02.2020 у справі № 911/1348/16, від 19.11.2020 у справі № 910/21578/16, постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц, від 21.09.2022 у справі № 381/1647/21, від 07.12.2022 у справі № 298/825/15-ц.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що надані позивачем банківські виписки та меморіальний ордер, що містяться у матеріалах справи у сукупності підтверджують обставину передачі кредитних коштів відповідачу та заборгованість за спірним кредитним договором, розмір якої відображено у детальному розрахунку та не спростовано контррозрахунком відповідача або належними доказами відсутності заборгованості за спірним кредитним договором.
Судом також враховано, що визнання відповідачем умов кредитного договору підтверджується сплатою ФОП ОСОБА_1 11.02.2022, 14.02.2022 та 16.02.2022 грошових коштів у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором та погашення комісії по кредитному договору згідно додатку №1 «Графік погашення основної суми боргу та процентів за кредитом» до заяви у розмірі 27 500,00 гривень (6500 грн. (11.02.2022) + 20944 грн. (14.02.2022) + 56,00 грн. (16.06.2022) та 5 280,00 гривень (11.02.2022) відповідно (т. 1 а.с. 26).
Належних доказів, що ці кошти списані з рахунку відповідача в межах виконання зобов'язань за іншим кредитним договором (правочином) відповідачем не надано.
Твердження відповідача, що позивачем було використано паспорт громадянина України, виданий відповідачу, який на дату укладення кредитного договору уже не був чинним, судом не беруться до уваги, оскільки ні в преамбулі заяви, ні у реквізитах заяви, до якої приєднався відповідач не міститься інформації про паспортні дані відповідача.
Доводи відповідача щодо приєднання внаслідок відкриття ним рахунку для діяльності ФОП ОСОБА_1 06.12.2016р. до редакції публічного договору станом на дату відкриття рахунку, а не до умов та правил надання послуг "КУБ" станом на 11.01.2022 судом відхиляються, оскільки 11.01.2022 відповідачем акцептовано шляхом підписання кваліфікованим електронним підписом заяву про приєднання до Умов та правил надання послуг "КУБ" від 11.01.2022, що є кредитним договором, а відкриття у 2016 році відповідачем поточного рахунку не свідчить, що він вступив у всі правовідносини щодо яких банк надає послуги.
Відповідно до статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав.
Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.
Одним із аспектів змісту добросовісності є заборона суперечливої поведінки.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) викладено висновок про те, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності.
Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. (пункт 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №461/9578/15-ц, постанови Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №390/34/17, від 30.11.2021 у справі №910/4224/21).
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що кожна сторона при укладенні правочину має поводити себе добросовісно, обачливо і розумно, об'єктивно оцінювати ситуацію, а стандарт розумної та обачливої поведінки комерсанта набагато вищий, порівняно зі стандартом пересічної розумної людини (постанови Верховного Суду від 27.01.2021 у справі №910/17876/19, від 31.03.2021 у справі №910/17881/19, від 08.12.2021 у справі №910/5953/17, від 15.12.2021 у справі №910/4908/21 тощо).
Приписами статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно вимог частини 1 статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи, що належних доказів, які б спростовували наявність заборгованості за кредитом у сумі 302 500,00 гривень відповідач суду не надав та розмір вказаної заборгованості підтверджується матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 302 500,00 гривень за тілом кредиту є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо вимоги про стягнення 54 120,00 гривень заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії, судом враховано таке.
Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
За умовами ч. 1-3 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
За умовами п. 1.4., 1.5. заяви у період з дати підписання заяви процентна ставка за користування кредитом перші 6 місяців дії кредиту становить 1,6 % в місяць від початкового розміру кредиту, починаючи з 7-го місяця користування кредитом - 1,4 % в місяць від початкового розміру кредиту (в т. ч. при достроковому погашенні кредиту). Проценти за користування кредитом у разі виникнення прострочених зобов'язань за кредитним договором: 4 % в місяць від суми простроченої заборгованості.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок відсотків у вигляді щомісячної комісії за договором, суд дійшов висновку, що розмір заборгованості за відсотками визначено позивачем вірно, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення 54 120,00 гривень заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії є обґрунтованими та підлягають задоволенню у розмірі 54 120,00 гривень.
У відзиві на позовну заяву та поясненнях відповідач зазначає про необгрунтованість заявлених позовних вимог, посилаючись на форс-мажорні обставини, пов'язані з військовою агресією російської федерації проти України та запровадженням у зв'язку з цим воєнного стану в Україні.
Надаючи оцінку вказаним доводам відповідача, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно статті 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Положеннями статі 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Згідно частини 1 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності.
Листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.
Як вбачається із матеріалів справи відповідач посилається на повідомлення позивача у телефонному режимі та листами надісланими в електронному вигляді про настання форс-мажорних обставин (т. 1 а.с. 90-97).
Заява про приєднання до Умов та правил надання послуг "КУБ", до якої приєднався відповідач положень щодо настання форс-мажорних обставин не містить.
Судом у судовому засіданні 13.07.2023 досліджено на сайті https://privatbank.ua/terms Умови та Правила надання банківських послуг, а саме розділ "Форс-мажор" та "Повідомлення сторін" у редакції від 01.01.2022 року, що була чинною станом на момент приєднання до неї відповідача 11.01.2022 року.
За умовами підрозділу 1.1.6.10., 1.1.6.10.1. "Форс-мажор" розділу "1.1. Загальні положення" сторони не несуть відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором, якщо це викликано дією обставин непереборної сили, про які сторони в момент укладення договору не могли знати та не могли їх передбачити (обставини "форс-мажору").
Відповідно до підрозділу 1.1.6.10.2. Умов, форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами цього договору, обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
За приписами підрозділу 1.1.6.10.3. Умов сторона, якій стало відомо про настання чи загрозу настання обставин "форс-мажору", негайно, але в будь-якому випадку не пізніше наступного робочого дня, повідомляє про них іншу сторону усно (за допомогою телефону) та письмово (шляхом передання відповідного повідомлення факсом, кур'єром, засобами електронної пошти). У випадку недотримання стороною положення цього пункту, така сторона позбавляється права посилатись на наявність обставин "форс-мажору".
Згідно підрозділу 1.1.6.10.6. Умов обов'язок доведення неможливості виконання зобов'язань або неналежного виконання за договором у зв'язку з дією обставин "форс-мажору" покладається на сторону, яка посилається на них в якості обґрунтування своїх вимог або заперечень.
Відповідно до підрозділу 1.1.6.10.7. Умов належним підтвердженням обставин "форс-мажору" є довідка Торгово-промислової палати України або відповідних регіональних торгово-промислових палат.
Згідно підрозділу 1.1.6.10.8. Умов обставини "форс-мажору" автоматично продовжують строк виконання зобов'язань на період їх дії та ліквідації наслідків. Якщо обставини "форс-мажору" триватимуть більше ніж 6 (шість) місяців, то кожна із Сторін має право відмовитися від подальшого виконання зобов'язань за цим договором, і, в такому разі, жодна із сторін не має права на відшкодування другою стороною можливих збитків".
Водночас згідно положень пункту 1.1.2.2.3. Умов для встановлення контакту з Банком Клієнт має право цілодобово телефонувати на номери: 3700 - для дзвінків в межах України (безкоштовно для дзвінків по Україні з міських номерів); +38 073 716 11 31 - для дзвінків з-за кордону; та цілодобово звертатися до чату-online через Систему "Приват24" (у т.р. через Сервіс "Керований чат VIP" для premium клієнтів), та/або головний сайт Банку у мережі Інтернет.
Відповідно до підрозділу 1.1.2.2.4. Умов клієнт має право звертатися до банку шляхом: - повідомлення, запитів та кореспонденції, які повинні бути в письмовій формі, або можуть передаватися електронною поштою, за умови, що оригінали юридично важливої кореспонденції і документації повинні передаватися визнаною в Україні кур'єрською службою або вручатися особисто. Будь-яке таке повідомлення повинно бути адресовано Банку на його адресу, що вказана нижче, або за іншою адресою, яка може бути повідомлена в письмовій формі банком клієнту як адреса банку. Для доказу вручення повідомлення або документа буде достатнім довести, що доставка була здійснена особисто або що конверт, що містить повідомлення або документ, мав вірно вказану адресу і був відправлений (відповідно до вимог даного пункту, і всі поштові витрати були повністю оплачені), або що повідомлення електронною поштою було відправлено на адресу електронної пошти Банку, як зазначено нижче.
Адреса банку для листування: вул. Набережна Перемоги, 30, м Дніпро, 49094, Україна. Електронна пошта: help@pb.ua.
На письмові звернення, відправлені на будь-яку іншу адресу, крім зазначеної у пункті 1.1.2.2.4 цих умов та правил, банк не зобов'язаний надавати відповіді клієнтам.
Суд звертає увагу на те, що між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов'язання має бути причинно-наслідковий зв'язок. Тобто неможливість виконання зобов'язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин та саме лише посилання на наявність форс-мажорних обставин не ставить у пряму залежність неможливість виконання відповідачем зобов'язання за договором.
Частиною 4 статті 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постановах Верховного Суду від 15.06.2018 зі справи № 915/531/17, від 26.05.2020 зі справи № 918/289/19, від 17.12.2020 зі справи № 913/785/17 викладено висновок щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", відповідно до якого:
- статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифіката про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати;
- форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання;
- доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 по справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.
Відповідні висновки також було викладено у постанові Верховного Суду від 14.06.2022 по справі № 922/2394/21.
У постанові від 16.07.2019 по справі № 917/1053/18 Верховним Судом зазначено, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку.
Крім того, судом враховано, що сам лише факт ведення бойових дій чи запровадження обмежень воєнного часу в Україні автоматично не звільняє сторону від виконання будь-яких зобов'язань та від відповідальності, якщо такі обставини прямо не перешкоджають фізично чи юридично виконати конкретний обов'язок за договором. Війна як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов'язання.
Ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв'язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов'язання.
Отже, форс-мажор (в даному випадку військова агресія російської федерації) повинен бути у причинному зв'язку з негативними наслідками для підприємницької діяльності. Відповідач, який посилається на вищезгадані обставини, повинен довести, що саме військова агресія призвела до унеможливлення виконання конкретного зобов'язання за договором.
Суд також враховує, що лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 про визнання форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб'єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язанні.
Таким чином, лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.не є автоматичною підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, оскільки стороною договору має бути доведено не лише настання цих обставин, але і їх безпосередній, прямий вплив на можливість належного виконання зобов'язання з урахуванням часу та місця його виконання у конкретних правовідносинах.
13.05.2022 року ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що сторона, яка порушила свої зобов'язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014 за кожним зобов'язанням окремо.
Водночас, як вбачається із матеріалів справи, відповідачем не надано суду доказів звернення до позивача із поданням відповідного сертифікату ТПП України щодо виникнення обставин непереборної сили та унеможливлення виконання зобов'язання за укладеним сторонами кредитним договором № б/н від 11.01.2022 року внаслідок непереборної сили, а також не надано до суду жодного доказу на підтвердження того, що обставини, на які останній посилається, були форс-мажорними саме в межах виконання зобов'язання за договором від 11.01.2022 року.
Суд вважає, що у контексті спірних правовідносин суттєве значення має не тільки встановлення існування обставин непереборної сили (форс-мажору), але й їх безпосередній, прямий та невідворотний вплив на можливість належного виконання зобов'язання за договором, що може бути підставою для звільнення від відповідальності за його порушення, тобто існування причинно-наслідкового зв'язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов'язань.
Відповідачем не надано належних доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем за договором, а також доказів причинно-наслідкового зв'язку між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов'язань за спірним кредитним договором.
Твердження відповідача, що неможливість придбання іноземної валюти для здійснення господарської діяльності відповідача внаслідок запроваджених Національним банком України валютних обмежень на період воєнного стану є форс-мажорною обставиною, що звільняє відповідача від виконання зобов'язань за кредитним договором, судом відхиляються, оскільки валютою спірного кредитного договору, та відповідно валютою у якій мало бути виконано зобов'язання за кредитним договором є національна валюта - гривня.
Окрім того, суд звертає увагу, що у статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» та у пункті 1.1.6.10.2. Умов та Правил надання банківських послуг міститься перелік форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), до якого валютні обмеження та будь-які інші нормативно-правові акти, які видає Національний банк України не входять.
Відповідно до вимог статті 218 ГК України, статті 617 ЦК України відсутність у боржника необхідних коштів не є обставиною, що звільняє його від виконання зобов'язань перед кредитором та не є правовою підставою для звільнення від відповідальності, передбаченої договором та чинним законодавством.
Окрім того, суд звертає увагу, що відповідно до вимог статті 218 ГК України, статті 617 ЦК України у разі настання обставин непереборної сили боржника може бути звільнено від відповідальності за порушення зобов'язання, а не від виконання взятого на себе за договором зобов'язання.
Будь-яких інших доказів, які б підтверджували об'єктивні перешкоди для належного виконання зобов'язання за спірним договором відповідачем суду не надано.
З урахуванням викладеного, доводи відповідача щодо дії та впливу форс-мажорних обставин на спірні правовідносини як підстави для відмови у задоволенні позову відхиляються судом як необгрунтовані.
Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до вимог статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).
Згідно статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. (частини 1-2 статті 86 ГПК України).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовано позовних вимог, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача 302 500,00 гривень заборгованості за кредитом та 54 120,00 гривень заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно частини 2 статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
При зверненні до суду позивачем згідно платіжного доручення № BOJ67B3PUT від 27.01.2023 сплачено судовий збір у сумі 5349,30 гривень.
В силу приписів пункту 2 частини 1 статті 129 України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволені у повному обсязі, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 5349,30 гривень покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д, ідентифікаційний код юридичної особи 14360570) 356 620,00 гривень (триста п'ятдесят шість тисяч шістсот двадцять гривень) заборгованості за договором від 11.01.2022 року (заява про приєднання до Умов та правил надання послуги «КУБ»), у тому числі 302 500,00 гривень заборгованості за кредитом, 54 120,00 гривень заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії та 5 349,30 гривень (п'ять тисяч триста сорок дев'ять гривень, 30 копійок) cудових витрат на сплату судового збору.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
4. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
6. Примірник судового рішення направити сторонам рекомендованим листом та засобами електронного зв'язку на відомі суду електронні адреси: позивач - 14360570@mail.gov.ua, представника позивача - ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_3.
Повний текст рішення складено та підписано 17 липня 2023 р.
Суддя Шамшуріна М.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу, 01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д; 14360570@mail.gov.ua, ІНФОРМАЦІЯ_2;
3 - відповідачу, АДРЕСА_1; ІНФОРМАЦІЯ_3.