ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ
17 липня 2023 року м. ОдесаСправа № 916/520/23
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Аленіна О.Ю.
суддів: Принцевської Н.М., Філінюка І.Г.
розглянувши у порядку письмового провадження, без повідомлення сторін, апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "РЄАЛТРЕЙД"
на рішення Господарського суду Одеської області від 11.04.2023 (повний текст складено та підписано 14.04.2023, суддя Демешин О.А.)
у справі №916/520/23
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "РЄАЛТРЕЙД"
до Науково-виробничого центру "СІГМА" (підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю)
про стягнення 159 702,44 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю "РЄАЛТРЕЙД" (далі - ТОВ "РЄАЛТРЕЙД") звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Науково-виробничий центр "СІГМА" (підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю) (далі - НВЦ "СІГМА") про стягнення збитків від інфляції в розмірі 63 690 гривень 15 копійок, пені в розмірі 67 453 гривні 50 копійок, десяти процентів річних в розмірі 28 558 гривень 79 коп., усього 159 702 гривні 44 копійки.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки, а саме прострочення виконання зобов'язання з оплати за товар, поставлений за договором.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 11.04.2023 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 63 690 гривень 15 копійок інфляційних, 15 000 гривень сплати десяти процентів річних, 10 000 пені, 2684 гривні судового збору та 13 000 гривень витрат на професійну правничу допомогу.
В мотивах оскаржуваного рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач дійсно прострочив виконання взятих на себе зобов'язань з своєчасної оплати поставленого позивачем товару.
При цьому, судом першої інстанції перевірено надані позивачем розрахунки пені, інфляційних втрат та процентів річних та встановлено, що вони здійснені вірно, з урахуванням суми заборгованості та періоду прострочення.
Разом з цим, враховуючи клопотання відповідача про зменшення заявлених до стягнення пені та відсотків річних, а також приймаючи до уваги ступінь виконання відповідачем свого зобов'язання по договору, зокрема те, що відповідачем основний борг перед позивачем погашений у повному обсязі, а також те, що внаслідок задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат, позивачу компенсуються всі його втрати, які він зазнав через неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань по договору, з огляду на відсутність у позивача інших збитків, завданих простроченням здійснення відповідачем оплати по договору, крім збитків у вигляді втрат від інфляційних процесів, суд першої інстанції визнав за можливе зменшити розміри пені та 10-ти відсотків річних, стягнувши з відповідача на користь позивача 10 000 грн. пені та 15 000 грн десяти процентів річних.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, позивач звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення Господарського суду Одеської області від 11.04.2023 по справі №916/520/23 в частині стягнення з відповідача на користь позивача 15 000 грн десяти процентів річних, 10000 грн пені та викласти резолютивну частину рішення в цій частині в такій редакції: «стягнути з НВЦ "СІГМА" на користь ТОВ "РЄАЛТРЕЙД" 28 558,79 грн десять процентів річних, 67 453 грн пені», в іншій частині рішення залишити без змін.
Скаржник зазначає, що не погоджується з оскаржуваним рішенням в частині зменшення пені та процентів річних, оскільки вважає, що в цій справі відсутні обставини, що надають суду обґрунтовану можливість такого зменшення.
Так, апелянт вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що розмір штрафних санкцій у цій справі є надмірно великим, що й дало право на зменшення пені та штрафу, оскільки предметом спору у даній справі є стягнення збитків від інфляції, пені та процентів річних, розмір яких становить лише 33% від основної суми заборгованості. Тобто, на думку апелянта, розмір штрафних санкцій по відношенню до суми основного боргу не є надмірно великим та несправедливим.
До того ж, як вважає апелянт, судом першої інстанції не досліджувався майновий стан сторін, зокрема відповідача, яким не було надано доказів на підтвердження того, що сума нарахованих штрафних санкцій є занадто обтяжлива для нього та що сплата таких санкцій спричинить для відповідача неможливість виконання інших своїх зобов'язань перед третіми особами.
Відтак, на переконання скаржника, місцевим господарським судом помилково залишено поза увагою відсутність обставин, які надають суду право зменшити суму штрафних санкцій, та відповідно, без належних правових підстав судом було звільнено відповідача від сплати частини нарахованих пені та процентів річних.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.05.2023 відкрито апеляційне провадження по справі №916/520/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "РЄАЛТРЕЙД" на рішення Господарського суду Одеської області від 11.04.2023, визначено розгляд апеляційної скарги здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Судом апеляційної інстанції отримано відзив на апеляційну скаргу в якому відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що судом першої інстанції цілком обґрунтовано зменшено заявлені позивачем до стягнення пеню та проценти річних, оскільки у даному випадку відповідач не ухиляється від виконання взятих на себе зобов'язань та повністю погасив існуючу заборгованість перед позивачем, а стягнута на користь позивача сума інфляційних втрат повною мірою компенсує збитки позивача від знецінення грошових коштів.
Наголошує відповідач й на тому, що загальний розмір санкцій, які позивач просив стягнути з відповідача становить 55 % основного боргу, що надмірним та несправедливим, з урахуванням того, що відповідачем було сплачено заборгованість у повному обсязі.
Відповідач також відзначає, що в процесі своєї господарської діяльності поставляє продукти харчування першої необхідності військовим та населенню, а тому стягнення додаткових штрафних санкцій негативним чином вплине на майновий стан підприємства та можливість надалі здійснювати свою господарську діяльністю у воєнний час.
Згідно з ч.13 ст.8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.7 ст.252 ГПК України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Згідно з ч.2 ст.270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.
В ході апеляційного розгляду даної справи Південно-західним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України. Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.
Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції у відповідності до вимог ст.282 ГПК України, зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними.
Як зазначалося раніше, рішення Господарського суду Одеської області від 11.04.2023 по даній справі оскаржується позивачем лише в частині зменшення пені та відсотків річних, у зв'язку з чим, відповідно до вимог ст.269 Господарського процесуального кодексу України, переглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Наявними матеріалами справи підтверджується, що у серпні 2021 року ТОВ "Рєалтрейд" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до НВЦ "Сігма" про стягнення 285 587,86 грн. основного боргу, 7009,80 грн. пені, 571,17 грн. втрат від інфляції та 4616,33 грн. 10% річних, які виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем договору поставки товару № 51/П від 24.12.2020 року щодо оплати поставленого 02.06.2021 товару у встановлений строк.
НВЦ “Сігма” не визнало позов та звернулося до господарського суду Одеської області з зустрічним позовом до ТОВ "Рєалтрейд" про стягнення 352 105,48 грн збитків, завданих внаслідок невиконання відповідачем договірних зобов'язань щодо нездійснення обміну товару, передбаченого п. 4.10 договору поставки.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 05.01.2022 по справі №916/2392/21, яке залишено без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.07.2022 позов задоволено повністю, а саме: стягнуто з НВЦ "Сігма" на користь ТОВ "Рєалтрейд" заборгованість у розмірі 285 587,86 грн., пеню у розмірі 7 009,80 грн., збитки від інфляції у розмірі 571,17 грн., десять процентів річних у розмірі 4 616,33 грн., усього 297 785,16 грн., а також судовий збір у розмірі 4 466,78 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 20 000 грн. У задоволенні зустрічного позову НВЦ "Сігма" до ТОВ "Рєалтрейд" відмовлено.
Дана заборгованість за поставлений за Договором товар у розмірі 285 587,86 грн, була фактично сплачена відповідачем лише 03 серпня 2022 року, а саме: платіжним дорученням № 5399 від 03 серпня 2022 року на виконання рішення суду від 05 січня 2022 року у справі № 916/2392/21 сплачено на користь Позивача суму 322 251,94 грн, яка складалась із заборгованості за поставлений товар у розмірі 285 587.86 грн., пені у розмірі 7 009.80 гри., збитків від інфляції у розмірі 571,17 грн., десяти процентів річних у розмірі 4 616.33 грн. судовою збору у розмірі 4 466.78 грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 20 000 грн.
Тому, посилаючись на умови Договору та ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 530, 599, 610-612, 625, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України ТОВ "Рєалтрейд" звернулось із позовом до суду першої інстанції в якому просило стягнути з НВЦ "Сігма" на свою користь: збитки від інфляції в розмірі 63 690 гривень 15 коп. за період липень 2021р. - липень 2022р. включно; пеню в розмірі 67 453 гривні 50 коп. за період з 03.08.2021р. по 02 серпня 2022р. включно та десять процентів річних в розмірі 28 558 гривень 79 коп. за період з 03.08.2021р. по 02 серпня 2022р. включно.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції визнав за можливе зменшити заявлені до стягнення суми пені та процентів річних.
Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду з цього приводу зазначає таке.
Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а у відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу положень ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.2 ст.612 ЦК України).
Частиною 1 ст.230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, серед іншого, неустойкою.
Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч.1 ст.550 ЦК України).
У ч.6 ст.231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 5.2. укладеного між сторонами Договору встановлено, що за несвоєчасну або неповну оплату товару, Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику штрафну неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення оплати товару. Нарахування пені здійснюється протягом усього періоду прострочення виконання зобов'язання незалежно від його тривалості
Також, відповідно до ч..2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 5.4. Договору передбачено, що відповідно до cт. 625 Цивільного кодексу України Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику суму основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також десять відсотків річних від простроченої суми
Як вірно встановлено судом першої інстанції, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо своєчасної оплати поставленого товару, утворилась заборгованість за поставлений товар у розмірі 285 587,86 грн, яка стягнута з відповідача на користь позивача рішення суду.
Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Приписами статті 604 ЦК України унормовано, що зобов'язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).
З аналізу вищевказаних норм закону слідує, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу.
До такого висновку прийшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 червня 2019 року у справі №916/190/18.
Так, рішенням Господарською суду Одеської області від 05.01.2022 року у справі №916/2392/21 окрім основної суми заборгованості за товар було стягнуто нараховані станом на 02 серпня 2021 року пеню, збитки від інфляції та 10% річних за порушення строків оплати поставленого товару.
При цьому останньою датою, на яку позивач у своєму позові від 02.08.2021р. нарахував пеню та 10% річних за порушення строків оплати, було 02.08.2021 року.
Відтак, оскільки відповідач виконав своє зобов'язання з оплати заборгованості за поставлений товар - 03.08.2022 року, то позивач має право на нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ та десяти процентів річних за період з 03.08.2021 року по 02.08.2022 року тобто до дня фактичного виконання рішення суду.
А тому, колегія суддів, перевіривши розрахунок наданий позивачем, вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивачем вірно розраховано пеню та 10% річних та їх розміри, відповідно, становлять: 67 453 гривні 50 коп. - пеня, та 28 558 гривень 79 коп. - сплата 10% річних.
Між тим, відповідач у додаткових письмових поясненнях заявив клопотання про зменшення, нарахованих позивачем пені та відсотків річних до 9601,22 грн в обґрунтування якого останній зазначив, що виконав рішення суду та в повному обсязі сплатив існуючу заборгованість, заявлені до стягнення суми є надмірними та несправедливими.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частиною 3 статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №924/709/17, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013, за своєю правовою природою штрафні санкції виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов'язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягується в разі порушення такого зобов'язання. Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії. Крім цього, наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Чинним законодавством України не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Тому, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №911/867/19 та 25.02.2020 у справі №904/2542/19).
Зменшення неустойки є протидією необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.
З урахуванням вищевикладеного, на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру (аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №925/577/21, від 28.06.2022 у справі №902/653/21).
У п.п. 8.22 - 8.25 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, зазначено, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.
Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з'ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об'єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб'єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону (правова позиція, викладена у постанові об'єднаної плати Верховного Суду Касаційного господарського суду від 06.12.2019 у справі №910/353/19).
Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (постанова Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №902/855/18).
Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (пункт 88 постанови Верховного Суду від 02.03.2023 у справі № 905/1409/21).
При цьому колегія суддів зазначає, що в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний висновок міститься у пункті 67 постанови Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №922/266/20).
Приймаючи до уваги наведене, те, що відповідачем у повному обсязі сплачено існуючу заборгованість, а позивачем не надано будь-яких доказів завдання йому збитків внаслідок порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань в частині своєчасної оплати поставленого товару, а також з огляду те, що неустойка як вид відповідальності не має на меті надмірне збагачення кредитора за рахунок боржника, колегія суддів, з урахуванням майнових інтересів обох сторін, вважає, що суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку про можливість зменшення заявлених до стягнення пені та процентів річних.
Колегія суддів вважає таке зменшення розумним та оптимальним балансом наслідків як для позивача, так і для відповідача.
При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що в даному випадку місцевим господарським судом враховано також й інтереси позивача, оскільки розмір пені та відсотків річних зменшено не до 9601,22 грн, як то просив відповідач, а до 10 000 грн та 15 000 грн відповідно.
Таким чином, зміст оскаржуваного рішення свідчить про те, що у розгляді справи суд реалізував надане право та зменшив розмір пені і штрафу за наслідками аналізу, оцінки доказів та дослідження конкретних обставин безпосередньо цієї справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів та дійшов вірного висновку про зменшення розміру пені та процентів річних.
Разом з тим, колегія суддів відхиляє посилання апелянта на те, що суд першої інстанції при зменшенні пені не дослідив та не врахував інтереси позивача, оскільки, відповідно до норм статей 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, між тим, під час вирішення даного спору, позивачем не надано, а відтак матеріали справи не містять доказів, які підтверджують ймовірність збитків або засвідчували наявність збитків у позивача, у зв'язку з несвоєчасним виконанням прийнятих на себе зобов'язань відповідачем.
Слід також відзначити, що пеня та проценти річних не є основною заборгованістю і, відповідно, зменшення їх розміру не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі, з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення, у даному випадку, інфляційних втрат. З урахуванням конкретних обставин і в їх сукупності, зменшення розміру пені та процентів річних є оптимальним балансом інтересів сторін та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для них.
Схожих висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 11.07.2023 по справі №903/486/22.
У даному спорі судом першої інстанції також стягнуто з відповідача на користь позивача заявлені до стягнення інфляційні втрати у розмірі, що був заявлений позивачем, а тому негативні для позивача наслідки, у вигляді несвоєчасного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати поставленого газу, були компенсовані, у тому числі за рахунок таких грошових коштів.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про достатність підстав для зменшення заявлених позивачем до стягнення пені та процентів річних, оскільки, за даних обставин, присудження до стягнення із відповідача всього розміру пені та процентів річних, за відсутності доказів понесення позивачем збитків від несвоєчасного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, матиме наслідком покладення на відповідача невиправданого тягаря.
Отже на думку апеляційного суду, зменшення судом першої інстанції заявлених позивачем до стягнення пені та процентів річних до 10 000 грн та 15 000 грн відповідно, повною мірою відповідає принципам справедливості, добросовісності та розумності.
Такий висновок суду не порушує балансу інтересів сторін та не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, передбаченим статтею 3 Цивільного кодексу.
Виходячи з того, що можливість використання судом права на зменшення розміру штрафних санкцій, як і визначення розміру, до якого вони підлягають зменшенню, законодавством віднесено на розсуд суду, та враховуючи установлені місцевим господарським судом обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду про наявність підстав для зменшення пені та процентів річних до 10 000 грн та 15 000 грн відповідно.
Згідно з статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням того, що наведені в апеляційній скарзі порушення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 11.04.2023.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржників.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Рішення Господарського суду Одеської області від 11.04.2023 у справі №916/520/23 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.
Датою ухвалення та складання судового рішення є 17.07.2023.
Головуючий суддя Аленін О.Ю.
Суддя Принцевська Н.М.
Суддя Філінюк І.Г.