Справа № 204/4486/22
Провадження №2/204/335/23
іменем України
(заочне)
17 липня 2023 року м. Дніпро
Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого - судді Книш А.В.,
секретар судового засідання Скрипнікова В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, -
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив стягнути з останнього заборгованість за договором позики від 30 жовтня 2019 року у розмірі 40000 доларів США позики, 19819,35 доларів США заборгованості за відсотками, 172305,90 грн пені за несвоєчасну сплату відсотків, 229320 грн пені за несвоєчасне повернення суми позики, а також стягнути з відповідача судові витрати. В підтвердження своїх позовних вимог посилається на те, що 30 жовтня 2019 року між сторонами було укладено договір позики, відповідно до якого відповідач отримав на власні потреби позику у розмірі 40000 доларів США на 24 календарних місяці зі сплатою відсотків за користування позикою у розмірі 3% на календарний місяць від суми позики. Відповідно до даного договору відповідач мав щомісячно здійснювати погашення процентів, однак внаслідок неналежного виконання умов договору у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 40000 доларів США тіла кредиту, 19819,35 доларів США заборгованості зі сплати відсотків, 5890,80 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 16.05.2022 становить 172305,90 грн, пені за несвоєчасну оплату відсотків та 7840 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 16.05.2022 становить 229320 грн, пені за несвоєчасне повернення розміру позики.
Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2022 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
У судове засідання позивач не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення суду.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, а також відзив не подавав, у зв'язку із чим, суд, враховуючи згоду позивача, ухвалив відповідно до ст. 280 ЦПК України проводити заочний розгляд справи з ухваленням заочного рішення суду.
Суд, дослідивши письмові докази, встановив наступні фактичні обставини.
30 жовтня 2019 року між сторонами було укладено договір позики, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу у позику грошові кошти в сумі 40000 доларів США на строк до 30 жовтня 2021 року (а.с.8).
Згідно пунктів 6-8 вказаного договору за користування позикою у відповідності до ст.1048 ЦК України позичальник сплачує на користь позикодавця 3% від розміру позики. Сторони домовилися, що за перший місяць користування позикою, тобто до 01.12.2019 нарахування та сплата відсотків не справляється. Відсотки справляються позичальником до 03 числа місяця наступним за місяцем користування позики.
Пунктом 12 договору позики від 30 жовтня 2019 року визначено, що позичальник підписуючи цей договір підтверджує, що грошові кошти були отримані ним в повному обсязі та він не має претензій до позикодавця з приводу форми, виду, кількості наданих коштів у позику. Відповідно пунктів 30,32 договору позики від 30 жовтня 2019 року сторони погодили, що за неналежне виконання грошових зобов'язань винна сторона сплачує неустойку у розмірі 0,1% від суми несвоєчасно сплачених коштів. Пеня обраховується у валюті позики та сплачується у національній валюті за курсом НБУ на день сплати.
Відповідно до поданого позивачем розрахунку відповідач станом на 16 травня 2022 року має наступну заборгованість (а.с.15):
-заборгованість з позики 40000 доларів США;
-прострочені відсотки 19819,35 доларів США;
-пеня за відсотками 5890,80 доларів США;
-пеня за позикою 7840 доларів США.
Вирішуючи пред'явлені позовні вимоги в частині стягнення з відповідача за договором позики заборгованості у розмірі 40000 доларів США судом враховується наступне.
Згідно ч. 1 ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та якості.
За ч.1 ст.1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
За ч. 2 ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Строк виконання грошового зобов'язання за договором позики на час розгляду справи минув.
Наведені обставини, поза всяким розумним сумнівом доводять той факт, що відповідач суму позики до цього часу не повернув.
Таким чином, враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми позики у розмірі 40000 доларів США підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача відсотків на підставі статті 1048 ЦК України та пені за несвоєчасну сплату відсотків у розмірі 5890,80 доларів США, що еквівалентно 172305,90 грн, і пені за несвоєчасне повернення позики у розмірі 7840 доларів США, що еквівалентно 229320 гривням, суд зазначає наступне.
Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
В судовому засідання встановлено, що розмір і порядок одержання позивачем від відповідача процентів від суми позики встановлено договором позики, а саме пунктами 6-8, відповідно до яких за користування позикою у відповідності до ст.1048 ЦК України позичальник сплачує на користь позикодавця 3% від розміру позики. Сторони домовилися, що за перший місяць користування позикою, тобто до 01.12.2019 нарахування та сплата відсотків не справляється. Відсотки справляються позичальником до 03 числа місяця наступним за місяцем користування позикою.
Також позивач просить стягнути з відповідача пеню за несвоєчасну сплату відсотків та за несвоєчасне повернення суми позову, розмір якої визначений пунктом 30 договору позики та складає 0,1% від суми несвоєчасно сплачених коштів.
Частиною четвертою статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі N 202/4494/16-ц (провадження N 14-318цс18) зазначено, що "статтею 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Саме такі висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа N 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року (справа N 14-154цс18)".
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі N 127/15672/16-ц (провадження N 14-254цс19) зазначено, що "відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі N 444/9519/12 (провадження N 14-10цс18), від 4 липня 2018 року у справі N 310/11534/13-ц (провадження N 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі N 202/4494/16-ц (провадження N 14-318цс18), якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред'явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. […] Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі N 310/11534/13-ц (провадження N 14-154цс18), від 4 червня 2019 року у справі N 916/190/18 (провадження N 12-302гс18).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 наголосила, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.
Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.
Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
Зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов'язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов'язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.
За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.
Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування.
Таким чином, нарахування позивачем процентів у відповідності до статті 1048 ЦК України та пені поза межами строку кредитування, а саме після 30 жовтня 2021 року є не правомірним, а тому, з урахування меж позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за несплаченими відсотками у розмірі 10800 доларів США ( за травень-червень 2020 року, грудень 2020 року-лютий 2021 року, травень-червень 2021 року та листопад-жовтень 2021 року, 9*1200) та пеня за несвоєчасну сплату відсотків у розмірі 5006,40 доларів США (894+856,80+637,20+600+562,80+456+418,80+308,40+272,40), що еквівалентно 146461,73 грн (за курсом НБУ станом на 16 травня 2022 року у розмірі 29,2549 грн за один долар США). Розрахунок заборгованості за відсотками та пені здійснено з урахуванням повідомлених позивачем сум, що були сплачені відповідачем на рахунок погашення такої заборгованості (а.с.15).
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за тілом кредиту у розмірі 40000 доларів США, заборгованість за відсотками у розмірі 10800 доларів США та пеню за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом у розмірі 146461,73 грн.
Згідно частини 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 12405 грн (а.с.1).
Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 89, 141, 264, 280-282 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики у розмірі 40000 (сорок тисяч) доларів США, заборгованість за відсотками у розмірі 10800 (десять тисяч вісімсот) доларів США, а також пеню за несвоєчасну сплату відсотків у розмірі 146461 (сто сорок шість тисяч чотириста шістдесят одна) гривня 73 (сімдесят три) копійки.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 12405 (дванадцять тисяч чотириста п'ять) гривень 00 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Головуючий: