Справа № 203/2613/23
Провадження № 1-кп/0203/623/2023
06 липня 2023 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого-судді - ОСОБА_1 ;
при секретарі - ОСОБА_2 ,;
за участю:
прокурора - ОСОБА_3 ;
потерпілого - ОСОБА_4 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі клопотання прокурора про закриття кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020040030001310 26.06.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, -
На адресу суду надійшло клопотання прокурора Центральної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020040030001310 від 26.06.2020 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ст. 125 КК України, у зв'язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності.
В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що в провадженні СД ДРУП ГУНІ в Дніпропетровській області знаходяться матеріали кримінального провадження № 12020040030001310 від 26.06.2020, за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
Під час досудового розслідування встановлено, що до СВ ДВП ГУНП в Дніпропетровській області надійшла заява від ОСОБА_4 про те, що 23.08.2019 в період часу з 18.30 год. до 18.50 год., невстановлена особа, перебуваючи на території парку ім. Л.Глоби умисно спричинила тілесні ушкодження заявнику. Згідно висновку експерта судово-медичної експертизи №2911е/93 від 18.11.2021, тілесні ушкодження у вигляді хімічного опіку рогівок та слизових оболонок очей та його неповнолітній донці ОСОБА_5 , 2012 р.н., згідно висновку експерта судово-медичної експертизи №2909/92 від 18.11.2021, тілесні ушкодження у вигляді хімічного опіку слизових оболонок обох очей, які за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки.
Також, проведено комплекс слідчих (розшукових) заходів, спрямованих на встановлення особи правопорушника, однак до теперішнього часу особу, котра вчинила вказане кримінальне правопорушення, встановити не надалось можливим. Необхідної інформації для розкриття даного злочину не отримано і нікому у кримінальному провадженні не оголошено про підозру.
У судовому засіданні прокурор підтримав подане клопотання про закриття кримінального провадження, зазначивши, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 125 КК України є проступком, скоєно 23.08.2019 року, а тому на даний час минули строки, передбачені ст. 49 КК України, для притягнення особи до кримінальної відповідальності.
Представник ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився, просив провести слухання справи за його відсутності та відмовити у задоволенні клопотання прокурора. В обґрунтування своє позиції раніше надав суду заперечення, в яких вказав, що з огляду матеріалів кримінального провадження можливо встановити, що особою яка можливо вчинила злочин є ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_8 , 1990 р.н. Матеріали кримінального провадження мають достатньо доказів для підготовки тексту підозри, бо конкретні особи які причетні до злочину є встановленими, та навіть більше, бо дані докази, з огляду на відеозапис та покази свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , можуть слугувати підставою для перекваліфікації злочину на ч. 2 ст. 296 КК України.
Потерпілий ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора, оскільки вважав, що досудове розслідування проведене не ефективно та зазначив, що підтримує позицію свого представника з викладених у запереченнях підстав.
Заслухавши прокурора та потерпілого, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Законність відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК України полягає в тому, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Публічність, згідно ст. 25 КПК України передбачає, що прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
Згідно з ч. 4 ст. 38 КПК України, орган досудового розслідування зобов'язаний застосувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.
Згідно положень п. 4 ч. 1 ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, обставини, які є підставою для закриття кримінального провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 93 КПК України, сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до ст. 92 КПК України, обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України покладається на слідчого, прокурора, та у встановлених цим Кодексом випадках - потерпілого.
У контексті наведеного, всебічність дослідження обставин кримінального провадження означає, по-перше, висунення і дослідження всіх можливих версій щодо характеру події, що має ознаки кримінального правопорушення та винуватості особи, а по-друге, однаково ретельне встановлення і перевірку як обставин, що викривають, так і тих, що виправдовують особу.
Повнота дослідження обставин кримінального провадження означає встановлення всього кола фактичних обставин, що можуть суттєво вплинути на рішення у кримінальному провадженні, використання такої сукупності доказів, яка обґрунтовує зроблені висновки як такі, що не залишають місця сумнівам.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У п. 42 рішення Європейського суду з прав людини від 13.01.2011 року у справі Михалкова та інші проти України зазначено, що за статтею 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод держава зобов'язана гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені у Конвенції, що також опосередковано вимагає наявності будь-якої форми ефективного розслідування. Розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.
Закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися після всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів.
Відповідно до п. 3-1 ч. 1ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається в разі, якщо не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, крім випадків вчинення особливо тяжкого злочину проти життя чи здоров'я особи або злочину, за який згідно із законом може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі.
Аналіз зазначених процесуальних норм права приводить до висновку, що підставою для закриття кримінального провадження необхідна наявність одночасно двох обставин, а саме: закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності (ст. 49 КК України) та неможливість досудового слідства встановити особу, яка вчинила кримінальне правопорушення. При цьому, неможливість встановлення особи, повинно бути доведено доказами, які б давали суду можливість дійти до висновку, що органами досудового розслідування було вжито всіх можливих заходів для встановлення особи.
Так, судом встановлено що 23.08.2019 року до ДВП ГУНП в Дніпропетровській області надійшла заява від ОСОБА_4 про те, що 23.08.2019 в період часу з 18.30 год. до 18.50 год. 23.08.2019 року, перебуваючи на території парку ім. Глоби м. Дніпро, його колишня дружина ОСОБА_7 разом з її співмешканцем ОСОБА_11 , спричинили йому та доньці ОСОБА_12 тілесні ушкодження.
Слідчим відділом ДВП ГУНП в Дніпропетровській області не було прийнято рішення щодо внесення відомостей до ЄРДР на підставі цієї заяви, а матеріали направлено до ЮП ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області з вимогою розгляду згідно ЗУ «Про звернення громадян» та «Положення про порядок роботи із зверненнями громадян і організації їх особистого прийому в системі ОВС України», в результаті якого, працівниками поліції прийнято рішення про списання матеріалів справи.
Надалі, ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25.06.2020 року зобов'язано начальника СВ ДВП ГУНП України в Дніпропетровській області внести до ЄРДР відомості за заявою ОСОБА_4 про вчинення кримінального правопорушення та організувати проведення досудового розслідування.
26.06.2020 року було внесено відомості до ЄРДР за №12020040030001310 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
З доданих до клопотання прокурора матеріалів, зокрема з заяви ОСОБА_4 , вбачаються відомості про конкретних осіб, які, на думку заявника, вчинили кримінальне правопорушення, за яким проводиться досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні.
Суд звертає увагу, що в провадженні, де потерпілий вказує на конкретну особу як на таку, що вчинила кримінальне правопорушення щодо нього, орган досудового розслідування за результатами всебічного, повного і неупередженого дослідження усіх обставин кримінального провадження, має вирішити питання про наявність чи відсутність події кримінального правопорушення, а за її встановлення - про наявність або відсутність ознак кримінального правопорушення в діянні конкретної особи, про достатність доказів для доведення винуватості особи в суді, про наявність/відсутність підстав до звільнення від кримінальної відповідальності конкретної особи.
Тобто, враховуючи те, що в матеріалах кримінального провадження містяться дані про конкретних осіб, на яких заявник вказує як на таких, що вчинили кримінальне правопорушення, то у порядку, встановленому КПК України, вказані дані мають бути перевірені, за результатами чого має бути прийнято рішення або про повідомлення цієї особи про підозру, згідно ст.ст. 276-278 КПК України, або про закриття кримінального провадження, але на підставі пунктів 1-3 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з чим, положення п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України не можуть бути застосовані в такому випадку.
В свою чергу суд, під час вирішення питання про закриття кримінального провадження, має враховувати чи дотримано органом досудового розслідування вимоги кримінального процесуального закону щодо всебічного, повного і неупередженого дослідження усіх обставин кримінального провадження, що є необхідною умовою належного вирішення завдань кримінального провадження (ст. 2 КПК).
З доданих до клопотання прокурора матеріалів вбачається, що з моменту внесення відомостей до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, а саме, з 26.06.2020 року, органом досудового розслідування було допитано потерпілого ОСОБА_4 28.07.2020; 18.08.2020 здійснено перегляд відеозапису подій за 23.08.2019 року; 31.08.2020 призначено судово-медичну експертизу ОСОБА_13 ; отримано висновок експерта № 2603е та 11.09.2020 року допитано потерпілу ОСОБА_13 .
Надалі, досудове розслідування тривалий час не здійснювалось та 13.10.2021 додатково допитано потерпілого ОСОБА_4 ; 18.10.2021 призначено судово-медичну експертизу ОСОБА_4 та ОСОБА_13 ; отримано висновки експерта № 2911е/93, 2909е/92; 22.10.2021 відібрано пояснення від ОСОБА_7 .
Після спливу 1 року 2 місяців, 22.12.2022 допитано свідка ОСОБА_10 та 05.04.2023 допитано свідка ОСОБА_9 .
При цьому, з наданих матеріалів не вбачається, комплекс яких саме слідчих (розшукових) заходів спрямованих на встановлення особи котра вчинила вказане кримінальне правопорушення, на які прокурор посилається у своєму клопотанні, було проведено органом досудового розслідування.
Крім того, суд зауважує, що наявні в матеріалах справи вказівки щодо проведення слідчих (розшукових) дій, надані начальником відділу дізнання ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_14 , зокрема щодо встановлення місцезнаходження ОСОБА_8 та ОСОБА_15 , належним чином виконані не були.
З наданих матеріалів не вбачається, які саме заходи спрямовані на встановлення зазначених осіб, окрім телефонних дзвінків, були проведені.
Не були виконані і вказівки щодо проведення слідчого експерименту, а також, встановлення та допиту свідків і очевидців вчинення кримінального правопорушення, хоча про таких неодноразово зазначали потерпілий та його представник у своїх заявах.
Також, не виконані інші вказівки.
Вказані обставини свідчать про те, що у даному кримінальному провадженні не здійснювалось досудове розслідування належним чином та не здійснювались дії на виконання обов'язку, встановленого ст. 92 КПК України.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що досудове розслідування у кримінальному провадженні 12020040030001310 проведено неповно та неефективно, а відтак, зазначене вказує на те, що органом досудового розслідування та прокурором не було виконано в повній мірі положення ст. 2 КПК України та не вжито всіх заходів для встановлення об'єктивної істини по справі.
Суд вважає, що таке використання органами досудового розслідування норми, що була запроваджена ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих положень кримінального процесуального законодавства» та введена в дію 17 жовтня 2019 року, як можливості закінчити досудове розслідування кримінального провадження шляхом закриття судом на підставі п. 3-1 ч. 1ст. 284 КПК України, суперечить завданням та загальним засадам, встановленим чинним КПК України.
Відтак, в даному випадку, закриття кримінального провадження на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України суперечитиме принципу верховенства права та матиме формальний характер, у зв'язку з чим, клопотання прокурора не підлягає задоволенню.
Враховуючи те, що у клопотанні прокурора про закриття кримінального суд відмовляє, кримінальне провадження підлягає поверненню прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, встановленому КПК України.
Керуючись ст.ст. 284-288 КПК України, суд, -
У задоволенні клопотання прокурора ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020040030001310 26.06.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, у зв'язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1