202/12216/23
№ 1-кп/202/1032/2023
18 липня 2023 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
розглянув у відкритому судовому засіданні угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 62023050010000026 від 05 січня 2023 року за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Бодаково Лохвицького району Полтавської області, громадянин України, одружений, військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, стрілець 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 2 стрілецької роти 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 ,-
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, -
Солдат ОСОБА_5 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку, проходження військової служби і підлеглості, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши в умовах воєнного стану, військовий злочин за наступних обставин.
01 травня 2023 року солдат ОСОБА_5 разом з іншими військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 перебували за місцем тимчасової дислокації НОМЕР_2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 для подальшого проходження військової служби та виконання обов'язків військової служби за призначення щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, в тому числі у безпосередньому зіткненні з противником.
01 травня 2023 року близько о 07 год. 16 хв., перебуваючи за місцем тимчасової дислокації НОМЕР_2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 , солдат ОСОБА_5 отримав законний усний наказ свого прямого начальника - начальника штабу - першого заступника командира 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_6 , доведений на підставі бойового наказу командира 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_7 № 141 від 30.04.2023, про зайняття позиції відділення «ВЕГАС» на ВОП «АМСТЕРДАМ» РОП « ІНФОРМАЦІЯ_2 » у районі АДРЕСА_3 та здійснити посилення військовослужбовців 2 стрілецького батальйону в/ч НОМЕР_1 з метою недопущення прориву противником переднього краю, своєчасного реагування на загрози та зміни в оперативній обстановці.
Отримавши зазначений наказ прямого начальника, солдат ОСОБА_5 злякався виконувати покладені на нього обов'язки військової служби.
Продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на підрив установленого в Збройних Силах України порядку підлеглості і принципу єдиноначальності, солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період та проходячи її на посаді стрільця 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 2 стрілецької роти 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 6, 11, 16, 28, 29, 30, 31, 32, 35, 36, 37, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, в умовах воєнного стану, з мотивів небажання виконувати свій конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України у безпосередньому зіткненні з противником, 01 травня 2023 року, приблизно о 07 год. 16 хв., перебуваючи за місцем тимчасової дислокації 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 , отримавши законний усний наказ свого прямого начальника - начальника штабу - першого заступника командира 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_6 , доведений на підставі бойового наказу командира 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_7 № 141 від 30.04.2023, про зайняття позиції відділення «ВЕГАС» на ВОП «АМСТЕРДАМ» РОП « ІНФОРМАЦІЯ_2 » у районі АДРЕСА_3 та здійснити посилення військовослужбовців 2 стрілецького батальйону в/ч НОМЕР_1 з метою недопущення прориву противником переднього краю, своєчасного реагування на загрози та зміни в оперативній обстановці, відкрито відмовився виконати зазначений наказ начальника, чим підірвав бойову готовність та боєздатність підрозділу, що могло призвести до прориву російсько-окупаційними військами оборони Збройних Сил України на зазначеній ділянці оборони.
Таким чином, солдат ОСОБА_5 , вчинив непокору, тобто відкрито відмовився виконати наказ начальника, в умовах воєнного стану, тобто вчинив злочин, передбачений ч. 4 ст. 402 КК України.
Між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_5 за участю захисника ОСОБА_4 15 липня 2023 року укладена угода про визнання винуватості.
Відповідно угоди ОСОБА_5 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, вчиненого ним за викладених вище обставин у повному обсязі повідомленої йому підозри та висунутого обвинувачення. Під час досудового розслідування і судового розгляду щиро покаявся у скоєному злочині та зобов'язується:
- беззастережно визнати свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України;
- активно сприяти розкриттю злочину.
Сторонами узгоджено, що при затвердженні угоди про визнання винуватості обвинуваченому ОСОБА_5 буде призначено покарання за ч. 4 ст. 402 КК України із застосуванням ст. 62, 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки. Замінити основне покарання за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі на тримання у дисциплінарному батальйоні для військовослужбовців на строк 2 (два) роки.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю. Зазначив, що він цілком розуміє характер обвинувачення, яке йому пред'явлено. Визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України в повному обсязі, визнав фактичні обставини справи, встановлені під час досудового розслідування. Додав, що щиро розкаюється у скоєному, сприяв розкриттю правопорушення.
Крім того зазначив, що він розуміє надані йому законом права, визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, визначені ст. 473 КПК України, наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України. Пояснив, що здатний реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання. Просив затвердити угоду про визнання винуватості, яку уклав добровільно в присутності захисника та призначити узгоджене покарання.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні просила угоду про визнання винуватості затвердити і призначити ОСОБА_5 узгоджене в угоді покарання. Додала, що угода укладена добровільно, дотримані всі вимоги передбачені КПК України.
Прокурор в судовому засіданні вважав, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги КПК України та КК України, просив угоду про визнання винуватості затвердити і призначити обвинуваченому узгоджене в угоді покарання.
Заслухавши доводи сторін кримінального провадження, після роз'яснення сторонам наслідків укладення угоди, які передбачені ч. 4 ст. 474 КПК України та виконання вимоги п. п. 6, 7 вказаної статті, перевіривши умови укладання угоди про визнання винуватості, відповідність угоди за змістом вимогам процесуального законодавства, роз'яснивши та з'ясувавши у обвинувачуваного про повне розуміння ним його процесуальних прав, добровільності та відсутності будь-яких обставин, які примусили його погодитися на підписання угоди про визнання винуватості, характеру висунутого ОСОБА_5 обвинувачення, виду і розміру покарання та наслідки постановлення вироку на підставі угоди про визнання винуватості, суд дійшов висновку про те, що у даному провадженні можливо затвердити надану угоду про визнання винуватості з наступних підстав.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.
Відповідно до ч. 4 ст. 402 КК України непокора, вчинена в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, яке згідно з ч. 5 ст. 12 КК України є тяжким злочином, а тому відповідно до положень п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_5 , за участі захисника може бути укладено угоду про визнання винуватості.
Після виконання вимог ст. 474 КПК України, перевіривши угоду на її відповідність нормам КПК, КК України та інших законів, суд встановив, що угода відповідає вимогам закону та не суперечить нічим інтересам, сторони правильно розуміють наслідки укладеної угоди.
Відповідно до п. 1 ст. 475 КПК України якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
Таким чином, судом встановлено, що укладена між прокурором та обвинуваченим, за участю захисника, 15 липня 2023 року угода відповідає вимогам КПК України, дії обвинуваченого ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 402 Кримінального Кодексу України кваліфіковано правильно, умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушуються права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, угода укладена добровільно та не є наслідком застосування насильства, примусу або погроз. Сторони кримінального провадження розуміють наслідки затвердження даної угоди, щодо обмежень в частині оскарження вироку. Обвинувачений свою провину визнає повністю, зазначив, що може виконати взяті на себе за угодою зобов'язання, фактичні підстави для визнання винуватості наявні, узгоджена міра покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначених ст. 65 КК України, отже суд дійшов висновку, що укладену угоду про визнання винуватості від 15 липня 2023 року слід затвердити та призначити обвинуваченому покарання передбачене угодою.
Так, при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, відомості про особу обвинуваченого.
Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, вчинення злочину внаслідок збігу тяжких обставин.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_5 судом не встановлено.
Згідно ч. 1 ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
Відповідно до ст. 62 КК України покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні призначається військовослужбовцям строкової служби, військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом, особам офіцерського складу, які проходять кадрову військову службу, особам офіцерського складу, які проходять військову службу за призовом, військовослужбовцям, призваним на військову службу під час мобілізації, на особливий період, військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (крім військовослужбовців-жінок), на строк від шести місяців до двох років у випадках, передбачених цим Кодексом, а також якщо суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, вважатиме за можливе замінити позбавлення волі на строк не більше двох років триманням у дисциплінарному батальйоні на той самий строк. Тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців замість позбавлення волі не може застосовуватися до осіб, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі.
Таким чином, судом встановлено наявність кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення. Враховуючи данні про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікаря психіатра, нарколога не перебуває, за місцем проходження служби характеризується посередньо, має постійне місце проживання, є військовослужбовцем (за мобілізацією), а також його критичне ставлення до скоєного, суд вважає наявними підстави для застосування ст. 62, 69 КК України, та призначення ОСОБА_5 узгодженого сторонами покарання нижчого від найнижчої межі, ніж зазначено у санкції ч. 4 ст. 402 КК України, та заміни позбавлення волі на строк не більше двох років триманням у дисциплінарному батальйоні на той самий строк.
Таким чином, узгоджена міра покарання для обвинуваченого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, у виді тримання у дисциплінарному батальйоні для військовослужбовців на строк 2 (два) роки, є достатньою для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, відповідає загальним засадам призначення покарання.
На підставі наведеного, суд вважає, що укладена угода між прокурором та обвинуваченим за участю захисника відповідає вимогам закону і не порушує законних прав та інтересів сторін та інших осіб.
Витрати, пов'язані з проведенням судових експертиз та речові докази по кримінальному провадженню відсутні.
Застосований стосовно обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою в умовах гауптвахти, враховуючи призначене судом покарання, суд вважає необхідним залишити до набрання вироком законної сили.
На підставі викладеного, керуючись ст. 373, 374, 394, 424, 468, 469, 472-476 КПК України, суд, -
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 15 липня 2023 року між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_5 за участю захисника ОСОБА_4 .
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України та призначити йому узгоджене покарання за ч. 4 ст. 402 Кримінального кодексу України, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.
На підставі ст. 62 КК України замінити ОСОБА_5 покарання за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі на тримання у дисциплінарному батальйоні для військовослужбовців на строк 2 (два) роки.
Строк відбування покарання рахувати з моменту затримання з 01 травня 2023 року.
Запобіжний захід ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою в умовах гауптвахти залишити без змін до набрання вироком законної сили.
Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок суду першої інстанції на підставі угоди про визнання винуватості може бути оскаржений в апеляційному порядку:
1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами п'ятою - сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі не роз'яснення йому наслідків укладення угоди;
2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди, затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно з частиною третьою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_8