Справа № 202/11681/23
Провадження № 2-о/202/173/2023
Іменем України
07 липня 2023 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді - Слюсар Л.П.,
за участю секретаря - Пеки Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по місту Слов'янську Слов'янського міськрайонного управління юстиції, про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України, -
Заявник ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернувся до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з заявою про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України, відповідно до якої просив встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт смерті його батька громадянина України ОСОБА_2 , « ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: Україна селище Залізне, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , в місті Горлівка Донецької області, у віці 74 роки.
Вимоги заяви обґрунтовані тим, що батько заявника - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , який був зареєстрованим разом з заявником за адресою: АДРЕСА_1 . У заявника наявні свідоцтво про смерть НОМЕР_1 від 06.03.2023, лікарське свідоцтво про смерть № 675 від 04.03.2023 та довідка про причину смерті, однак зазначені документи не є документами українського зразка відповідно до законодавства України, оскільки його батько помер на непідконтрольній території України, що позбавляє можливості зареєструвати смерть згідно вимог законодавства та отримати свідоцтво про смерть, встановленого зразка. Встановлення факту, що має юридичне значення необхідне для державної реєстрації смерті померлої особи, проведеної державним органом України, що зумовило ОСОБА_1 звернутись до суду з відповідною заявою про встановлення факту смерті в порядку ст. 317 ЦПК України.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 червня 2023 року, головуючим суддею у розгляду вказаної заяви визначено суддю Слюсар Л.П., ухвалою якої від 20 червня 2023 року заяву було залишено без руху та заявнику було надано строк для усунення недоліків.
04 липня 2023 року на виконання ухвали судді від 20 червня 2023 року заявником були усунуті недоліки заяви та надано заяву в новій редакції з додатками.
Ухвалою судді Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 05 липня 2023 року у зв'язку із усуненням недоліків заяву прийнято до розгляду та відкрито окреме провадження у вказаній цивільній справі з призначенням до розгляду у відкритому судовому засіданні.
У судове засідання заявник не з'явився, натомість через систему «Електронний суд» подав заяву про розгляд справи без його участі. Заявлені вимоги підтримав.
Представник Відділу державної реєстрації актів цивільного стану по місту Слов'янську Слов'янського міськрайонного управління юстиції в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
У зв'язку з неявкою сторін в судове засідання, фіксація судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалась, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується документами, копії яких заявником надано до заяви про встановлення факту смерті.
Так, із копії свідоцтва про народження заявника вбачається, що його батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
З викладеного вбачається, що громадянин ОСОБА_2 є батьком заявника ОСОБА_1 .
На підтвердження факту смерті ОСОБА_2 , заявником надано копію довідки про причину смерті до форми № 106/у № 675 від 04.03.2023 року, що видана медичним закладом на тимчасово окупованій території, та копію свідоцтва про смерть НОМЕР_2 від 06 березня 2023 року, видане Міським відділом РАЦС Горлівського міського управління юстиції Міністерства юстиції Донецької народної республіки.
За приписами п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Особливості провадження у справах про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України визначені ст. 317 ЦПК України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім'ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов'язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника. Справи про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, розглядаються невідкладно з дня надходження відповідної заяви до суду.
З 24.02.2022 року на території України запроваджено та діє воєнний стан через збройну агресію російської федерації проти України.
Постановою Верховної Ради № 254-VIII від 17.03.2015 «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.
Відповідно до п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» заяви про встановлення факту смерті особи в певний час приймаються до провадження суду і розглядаються за умови подання заявниками документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті. Заявник зобов'язаний обґрунтувати свою заяву посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин. При цьому слід мати на увазі, що встановлення з зазначених підстав факту смерті відрізняється від встановлення факту реєстрації смерті (яке провадиться на підставі п. 4 ст. 273 ЦПК і полягає у з'ясуванні, насамперед, обставин не самої події смерті, а її реєстрації в органах реєстрації актів громадянського стану) та від оголошення особи померлої, яке провадиться за правилами глави 35 ЦПК.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За приписами ч. 2 та ч. 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», зі змінами, які набули чинності з 07.05.2022 року, будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», Україна вживає всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території.
Положеннями статей 3, 8, 9 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Питання про окуповані території у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані як «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.
Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
У практиці Європейського суду з прав людини розвинений принцип узгодженості спірного питання, зокрема, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики.
Таким чином, суд може застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, у контексті як мінімум «реєстрація народжень, смертей і шлюбів», виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, у сукупності з іншими доказами, як встановлення можливих фактів, оскільки встановлення цих фактів має істотне значення для реалізації низки прав людини (громадянина України).
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі 235/2357/17 від 22 жовтня 2018 року.
Згідно із ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Державна реєстрація смерті проводиться за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання.
Відповідно до п. 1 Розділу 5 «Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні», затверджених наказом Міністерства юстиції України № 52/5 від 18.10.2000, підставою для державної реєстрації смерті є: лікарське свідоцтво про смерть (форма №106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за №1150/13024 (далі - лікарське свідоцтво про смерть); фельдшерська довідка про смерть (форма №106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за №1150/13024 (далі -фельдшерська довідка про смерть); лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; рішення суду про оголошення особи померлою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.
Документи, які підтверджують факт смерті ОСОБА_2 , видані установою на тимчасово непідконтрольній Україні території, є недійсними і не створюють правових наслідків.
Визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті, зокрема щодо смерті людини, з метою захисту прав громадян України, ніяким чином не легітимізує таку владу. Розгляд державними органами таких документів не означає автоматичного визнання окупаційної влади. У той же час держава має вживати заходів щодо ефективного захисту прав громадян на своїй території, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої держави.
Встановлення факту смерті особи має значення для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявника, зокрема для проведення державної реєстрації смерті померлої, а також для подальшого прийняття спадщини, рішення суду в такій категорії справ повинне ґрунтуватися на дотриманні вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності, у тому числі з урахуванням документів, виданих органами та установами самопроголошених утворень, розташованими на окупованій території України.
Суд вважає, що матеріалами справи доведено факт смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Горлівка Донецької області, оскільки це підтверджується поданими заявником доказами в їх сукупності, підстав не довіряти яким у суду немає.
Таким чином, оскільки заявник не має можливості в іншому, ніж у судовому порядку встановити факт смерті батька на тимчасово окупованій території, а також реєстрація смерті громадянина ОСОБА_2 в органах реєстрації актів цивільного стану не проводилась, а свідоцтво про смерть НОМЕР_2 від 06 березня 2023 року, видане Міським відділом РАЦС Горлівського міського управління юстиції Міністерства юстиції Донецької народної республіки, не створює правових наслідків на території України, у заявника існують перешкоди в державній реєстрація органом державної реєстрації актів цивільного стану України смерті померлого батька, суд доходить висновку про задоволення заяви про встановлення факту смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Горлівка Донецької області.
Згідно з ч. 4 ст. 317 ЦПК України ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, підлягає негайному виконанню.
Керуючись: Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31.03.1995 року № 5, ст.ст.76, 258-259, 263-265, 293, 315, 317, 319 ЦПК України, -
Заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ), заінтересована особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по місту Слов'янську Слов'янського міськрайонного управління юстиції (84100, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Генерала Батюка, 24-Б, код ЄДРПОУ 23781862), про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України - задовольнити.
Встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт смерті ОСОБА_2 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: селище Залізне Дзержинського району Донецької області, дата смерті: ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце смерті: місто Горлівка Донецької області.
Рішення підлягає негайному виконанню.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Суддя Л.П. Слюсар