17 липня 2023 р.Справа № 480/1802/22
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Рєзнікової С.С.,
Суддів: Бегунца А.О. , Курило Л.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження клопотання Державної служби України з безпеки на транспорті про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Сумського окружного адміністративного суду від 01.08.2022 року по справі № 480/1802/22
за позовом ОСОБА_1
до Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки
про скасування постанови,
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 01.08.2022 задоволено позов ОСОБА_1 до Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про скасування постанови.
На зазначене рішення суду 29.06.2023, через систему "Електронний суд", Державною службою України з безпеки на транспорті подано апеляційну скаргу, яка також містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання, з огляду на наступне.
Згідно із ч. 1 ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважними за змістом вказаної норми визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
В контексті наведеної норми поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами справи певних процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.
Відповідно до п. 8 ст. 129 Конституції України одним із фундаментальних принципів правосуддя є забезпечення апеляційного і касаційного оскарження рішення суду, окрім випадків, встановлених законом.
Водночас, статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.
У рішенні у справі "Рябих проти Росії" (980_172) (Ryabykh v. Russia), заява N 52854/99, п. 52, ECHR 2003-X) Європейський Суд з прав людини визначився, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою.
Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року) (п. 47 рішення).
Зі змісту пункту 52 рішення "Устименко проти України" випливає, що якщо національний суд просто обмежився вказівкою на наявність у відповідача "поважних причин" для поновлення пропущеного строку оскарження, то, відтак, він (суд) не вказав чітких причин такого рішення.
За цих підстав Європейський Суд з прав людини одноголосно постановив, що було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції та дійшов висновку, що національні суди, вирішивши поновити пропущений строк оскарження остаточної постанови у справі заявника без наведення відповідних причин та скасувавши в подальшому постанову суду, порушили принцип правової визначеності та право заявника на справедливий судовий розгляд за пунктом 1 статті 6 Конвенції (п. 53 рішення).
Отже, обставини, з якими сторона пов'язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, доводяться стороною і встановлюються судом.
Згідно ч. 1 ст. 295 КАС України, апеляційна на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 295 КАС України, учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно з ч. 3 ст. 295 КАС України, строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Як свідчать матеріали справи, оскаржуване рішення по справі №480/1802/22 ухвалено Сумським окружним адміністративним судом 01.08.2022 в порядку спрощеного позовного провадження. Копію повного рішення суду отримано скаржником 03.08.2022 о 10:45 (а.с. 52).
17.10.2022 Державною службою України з безпеки на транспорті вперше подано апеляційну скаргу.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 06.03.2023 апеляційну скаргу повернуто скаржнику.
Згідно довідки про доставку електронного листа апелянтом отримано копію ухвали про повернення апеляційної скарги 06.03.2023.
20.03.2023, через систему "Електронний суд", відповідачем вдруге подано апеляційну скаргу на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 01.08.2022 по справі №480/1802/22 разом з клопотанням про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 25.05.2023 відмовлено у задоволенні клопотання Державної служби України з безпеки на транспорті про поновлення строку на апеляційне оскарження. Визнано неповажними вказані в клопотанні причини пропуску строку звернення із апеляційною скаргою на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 01.08.2022 у справі №480/1802/22. Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті про поновлення строку на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 01.08.2022 залишено без руху.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 13.06.2023 апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 01.08.2022 по справі № 480/1802/22 повернуто скаржнику.
Втретє з апеляційною скаргою Державна служба України з безпеки на транспорті на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 01.08.2022 по справі №480/1802/22 звертається 29.06.2023, через систему "Електронний суд", тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження, встановленого ст. 295 КАС України.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку скаржник зазначає, що встановлений законодавством строк для подання апеляційної скарги пропущено, у зв'язку з воєнним станом в України, а також наслідками військової агресії російської федерації, оскільки будівля, за адресою якої зареєстрований та фактично знаходиться відповідач, є об'єктом інфраструктури та розташований поряд з низкою інших об'єктів критичної інфраструктури та протягом лютого-квітня 2022 року неодноразово перебували у небезпеці. У зв'язку з чим, систематичне відвідування працівниками Укртрансбезпеки безпосереднього робочого місця було унеможливлено протягом тривалого часу.
Крім того, скаржник також зазначає, що під час сигналу "Повітряна тривога" держслужбовці виконують вказівки керівництва щодо перебування у захисній споруді. В період з 23.08.2022 по 17.10.2022 у місті Суми повітряну тривогу оголошено 111 разів, що тривала 99 годин 11 хвилин. Також скаржник зазначає про тривалі екстрені та аварійні відключення світла у Сумській області, зокрема, з 11.10.2022 після масового ракетного удару, а також вказує про відсутність реєстрації представника відповідача в системі "Електронний суд" на момент розгляду справи.
Колегія суддів вважає необґрунтованими вказані доводи та зазначає наступне.
Так, у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який діє і по теперішній час.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах воєнного стану Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
Колегія суддів також зазначає, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Посилання відповідача на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення строку на подання апеляційної скарги для органу державної влади без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до апеляційного суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу відповідача, що, в свою чергу, обумовило пропуск строку на подання апеляційної скарги.
Колегія суддів зазначає, що скаржником до заявленого клопотання не долучено жодних доказів з метою підтвердження вказаних обставин, зокрема, щодо відсутності електроенергії та інтернету, крім того, посилання скаржника на довготривалі повітряні тривоги не можуть бути основною та поважною причиною для поновлення строку на подання апеляційної скарги, оскільки довготривалі повітряні тривоги не мають постійного та довготривалого характеру. Повітряні тривоги оголошуються у різних регіонах України, та не носять постійного, безперервного характеру, що свідчить про роботу відділень Укрпошти, та можливість скаржника звернутись до суду з моменту ухвалення рішення суду першої інстанції протягом 30-денного строку. Також, колегія суддів звертає увагу, скаржник зареєстрований у підсистемі "Електронний суд" та має доступ до всіх документів поданих в електронному вигляді у цій справі.
Вказані скаржником підстави пропуску строку є виключно проблемою внутрішньої організації роботи суб'єкта владних повноважень, які не можна вважати належними доказами того, що пропуск строку на апеляційне оскарження відбувся з незалежних від його волі причин.
Таким чином, неналежна організація трудового процесу з боку відповідальних осіб є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 25.05.2023 встановлено спосіб та строк для усунення недоліків поданої 20.03.2023 апеляційної скарги, проте скаржником вимоги вказаної ухвали суду у встановлений судом строк, а саме до 05.06.2023 (включно), не виконані.
Також колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника щодо неможливості відвідування будівлі, за адресою якої зареєстрований та фактично знаходиться відповідач, оскільки описаний скаржником період часу, а саме лютий-квітень 2022 року, не входить в перебіг процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Сумського окружного адміністративного суду від 01.08.2022.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, або фінансовим обмеженням (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії», справа «Креуз проти Польщі»).
Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 КАС України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно з п. 6 ч. 5 ст. 44 КАС України, учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Отже, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги.
Колегія суддів зауважує, що скаржником не надано доказів вжиття заходів, направлених на своєчасну подачу апеляційної скарги, які свідчили б про сумлінне та добросовісне ставлення суб'єкта владних повноважень до виконання процесуального обов'язку.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав визнавати поважними причини пропуску Державною службою України з безпеки на транспорті процесуального строку, встановленого законом, на апеляційне оскарження вищевказаного судового рішення (01.08.2022) до дати звернення з апеляційною скаргою (29.06.2023), оскільки заявником не надано доказів, які би безспірно посвідчили цю обставину.
Жодних інших належних та допустимих доказів, які б підтверджували поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження, заявником не надано, немає таких доказів і в матеріалах справи.
Згідно із ч. 3 ст. 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції вказати інші підстави для поновлення строку.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 121, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Клопотання Державної служби України з безпеки на транспорті про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Сумського окружного адміністративного суду від 01.08.2022 по справі №480/1802/22 залишити без задоволення.
Визнати неповажними зазначені в клопотанні причини пропуску строку звернення Державної служби України з безпеки на транспорті з апеляційною скаргою на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 01.08.2022 по справі №480/1802/22.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Рєзнікова С.С.
Судді Бегунц А.О. Курило Л.В.