Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"17" липня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/1917/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аріт К.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "Райффайзен Банк", м.Київ (адреса: 01001, м.Київ, вул.Генерала Алмазова, 4-А)
до Фізичної особи-підприємця Голіщєвої Марини Вікторівни, м.Харків (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_2 )
про стягнення 108311,67 грн
без виклику учасників справи
12.05.2023 року позивач - Акціонерне товариство "Райффайзен Банк" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Голіщєвої Марини Вікторівни про стягнення 108311,67 грн заборгованості за договором про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування №011/0257/403404 від 10.05.2018 року станом на 13.02.2023 року, з яких: заборгованість за дозволеним овердрафтом - 91300,00 грн; заборгованість за недозволеним овердрафтом - 17011,67 грн, в тому числі прострочена заборгованість з обов'язкового щомісячного внеску - 38292,20 грн.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.05.2023 року відкрито провадження у справі №922/1917/23 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ст.248 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження не більше 60 днів з дня відкриття провадження у справі.
Судом було направлено ухвалу про відкриття провадження у справі на юридичну адресу відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 61161, м.Харків, вул.Шаляпіна, 54, кв.1, проте дана ухвала суду повернулась на адресу суду 23.06.2023 року без вручення адресату, з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".
Позивачем в позовній заяві була зазначена адреса місця проживання відповідача, окрім адреси місця реєстрації.
Також судом було направлено ухвалу суду про відкриття провадження у справі на адресу місця проживання відповідача, а саме: 61040, м.Харків, вул. Мурманська, 9, проте дана ухвала суду повернулась на адресу суду 24.05.2023 року без вручення адресату, з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".
Частиною 5 статті 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Згідно з ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
На час винесення рішення у справі судом перевірено юридичну адресу відповідача згідно з даними ЄДРЮО, яка залишилася незмінною.
Відповідно до частини 7 статті 120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Інформації про іншу адресу відповідача у суду немає.
У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17).
Таким чином суд дійшов висновку, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи.
Відзиву на позов відповідачем до суду надано не було.
Згідно з ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка ратифікована Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").
Згідно з ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч.2 ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
При цьому, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
10.05.2018 року між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого за всіма юридичними правами та обов'язками є Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» (Позивач, Банк, Кредитор) та Фізичною особою-підприємцем Голіщєвою Мариною Вікторівною (Відповідач, Боржник, Позичальник, Клієнт) було укладено Договір про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування №011/0257/403404 (Далі - Кредитний договір, Договір).
Пунктом 13.1 договору сторони погодили, що у відповідності до статті 628 Цивільного кодексу України договір є змішаним та містить умови кредитного договору, договору банківського рахунку та договору страхування життя, здоров'я та працездатності.
Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками (за наявності) і діє до повного виконання ними прийнятих зобов'язань за договором (пункт 13.2 договору).
Відповідно до умов договору протягом строку дії кредиту банк надає клієнту можливість використання кредитної лінії з поточного рахунку, операції за якими можуть здійснюватися з використанням спеціальних платіжних засобів №2605327044 (1381730200), МФО 350589 шляхом здійснення платежів в межах поточного ліміту з рахунку у разі відсутності (недостатності) на рахунку грошових коштів. Максимальний ліміт кредиту за договором складає 250000,00 грн, в межах максимального ліміту встановлюється поточний ліміт кредиту на дату укладання договору поточний ліміт кредиту складає 45000,00 грн. В подальшому поточний ліміт встановлюється та визначається відповідно до статті 3 договору (пункт 1.1. договору).
Строк дії кредиту - з наступного дня, що слідує за датою укладання договору по 10.05.2020 року включно, далі - дата закінчення кредитування (може змінюватися в порядку, передбаченому договором) (пункт 1.2. договору).
Пунктом 1.3. кредитного договору встановлено, що без укладання додаткових угод до договору, банк має право продовжити строк дії кредиту на 24 календарних місяці за умови, що на дату закінчення кредитування буде дотримано кожну з наступних умов:
- банк за 20 робочих днів до останнього робочого дня строку дії кредиту не отримав листа Клієнта про відмову від подовження строку дії кредиту;
- відсутні факти невиконання або неналежного виконання клієнтом своїх зобов'язань за договором;
- відсутні умови, передбачені пунктом 8.2 договору;
Використання клієнтом за рахунок кредиту будь-якої суми коштів, розглядається сторонами як згода клієнта на подовження строку дії договору.
Відповідно до пункту 1.4. кредитного договору кредит надається виключно з метою фінансування господарської (підприємницької) діяльності клієнта, у зв'язку із чим до відносин сторін не застосовується Закон України "Про споживче кредитування".
Згідно з умовами пункту 2.1. кредитного договору протягом всього строку фактичного користування кредитом клієнт зобов'язаний сплачувати щомісяця банку проценти, розмір яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 29,9% річних, крім випадків, передбачених пунктом 2.2. договору.
У пункті 2.3. кредитного договору передбачено, що нарахування процентів здійснюється на щоденний залишок заборгованості по кредиту, зменшений на суму операцій, для яких діє пільговий період, за строк фактичного користування кредитом. Таке нарахування здійснюється щомісяця в будь-який день в період, що починається за 4 робочих дні до кінця календарного місяця та закінчується в останній день місяця, але не раніше 25 числа кожного календарного місяця, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та році. При розрахунку процентів враховується перший день фактичного використання клієнтом кредитних коштів, останній день строку користування кредитом не враховується, нарахування процентів здійснюється за період з дати фактичного використання кредитних коштів по дату розрахунку процентних платежів включно, а в наступні періоди - з дня, наступного за попередньою датою розрахунку процентних платежів, по дату розрахунку процентних платежів в поточному періоді включно. При простроченні погашення кредиту проценти нараховуються за весь строк фактичного користування кредитом на суму фактичної заборгованості, в тому числі, протягом строку такого прострочення, та підлягають сплаті відповідно до умов договору.
Відповідно до пункту 3.1. кредитного договору на умовах договору, у разі ініціювання Клієнтом операцій по рахунку з використанням спеціальних платіжних засобів та при відсутності (недостатності) на рахунку власних коштів клієнта, банк зобов'язується надати кредитні кошти шляхом їх безготівкового переказу з позичкового рахунку на рахунок в межах поточного ліміту та здійснити ініційовану клієнтом операцію.
Згідно з пунктом 3.2. кредитного договору поточний ліміт встановлюється банком щомісяця та діє в межах календарного місяця, в якому він встановлений. В першому місяці кредитування поточний ліміт встановлюється з дати початку кредитування. Банк письмово повідомляє клієнта про встановлений поточний ліміт шляхом відправлення письмового повідомлення. Поточний ліміт встановлюється на наступний банківський день після дати відправлення Банком клієнту відповідного повідомлення. У разі, якщо банк не надіслав клієнту повідомлення про встановлення розміру поточного ліміту в наступному місяці, сторони домовились, що розмір поточного ліміту на наступний місяць дорівнює розміру поточного ліміту встановленого в попередньому місяці. Якщо фактична заборгованість перевищує встановлений поточний ліміт, клієнт зобов'язаний до початку місяця на який встановлюється поточний ліміт, зменшити заборгованість за кредитом до вказаного у повідомленні поточного ліміту. Під поняттям "Банківський день" сторони розуміють робочий день банка, протягом якого приймаються документи клієнтів на переказ і документи на відкликання та здійснюється їх оброблення, передавання і виконання.
Відповідно до умов пункту 3.3. кредитного договору розмір поточного ліміту не може перевищувати більше ніж на 900% та бути меншим ніж на 100% розміру поточного ліміту в попередньому місяці. В будь-якому випадку розмір поточного ліміту не може перевищувати розміру максимального ліміту.
Згідно з пунктом 5.1. кредитного договору клієнт зобов'язаний протягом дії договору здійснювати погашення заборгованості в порядку, визначеному договором, шляхом зарахування на рахунок щомісячного обов'язкового платежу, розрахованого відповідно до умов пункту 5.2 договору, та здійснити повне (остаточне) погашення заборгованості не пізніше дати закінчення кредитування. Під поняттям "Погашення заборгованості" сторони розуміють повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, сплати комісій, штрафів та інших платежів, якщо такі матимуть місце, які передбачені договором, в тому числі відшкодування витрат та збитків банка, пов'язаних з неналежним виконанням клієнтом умов договору.
У пункті 5.2. кредитного договору сторони погодили, що клієнт зобов'язаний до 10 числа включно кожного місяця, наступного за першою (з дати укладання договору) датою розрахунку процентних платежів, забезпечити на рахунку наявність коштів для сплати щомісячного обов'язкового платежу в сумі не менше 15% від залишку заборгованості за кредитом на дату розрахунку процентних платежів, але не менше фіксованої суми, встановленої відповідними тарифами банка. При цьому, залишок заборгованості за кредитом, що береться до розрахунку щомісячного обов'язкового платежу, включає використану суму кредиту, суму нарахованих процентів, комісій та штрафів за всіма видами заборгованості, зменшує на суму не внесеного клієнтом щомісячного обов'язкового платежу попередніх місяців. У разі недостатності на рахунку коштів, належних до сплати клієнтом банку за договором в термін виконання зобов'язань клієнта за договором, клієнт вважається таким, що прострочив виконання своїх зобов'язань за договором.
У пункті 13.2. кредитного договору передбачено, що договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками і діє до повного виконання ними прийнятих зобов'язань за договором. Укладення договору здійснюється в рамках спільної акції, що проводиться банком та страховиком, та є підставою для надання клієнту передбачених договором спеціальних умов кредитування.
Також позивач зазначає, що 14.07.2020 року між сторонами було підписано заяву про надання кредиту «Кредитна картка для підприємців» № 011/0257/403404/1 до Договору про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування №011/0257/403404 від 10.05.2018 року, згідно з умовами якої сторони досягли згоди про зміну умов кредитування.
13.05.2020 року відбулася пролонгація дії кредитного договору.
Далі 29.04.2022 року відбулась пролонгація дії кредитного договору.
22.06.2022 року відбулась зміна поточного кредитного ліміту з 77000,00 грн на 91300,00 грн.
Як зазначає позивач, останнім на виконання умов договору було надано відповідачу кредит, про що свідчить виписка по рахунку за період з 10.05.2018 року по 13.02.2023 року.
Проте, відповідач в порушення умов договору не виконав взяті на себе зобов'язання та не здійснив погашення кредитної заборгованості, у зв'язку із чим, за розрахунком позивача у відповідача станом на 13.02.2023 року наявна заборгованість у розмірі 108311,67 грн, яка складається з: заборгованості за дозволеним овердрафтом у сумі 91300,00 грн та заборгованості за недозволеним овердрафтом у сумі 17011,67 грн, у тому числі прострочена заборгованість з обов'язкового щомісячного внеску у розмірі 38292,20 грн.
21.02.2023 року позивачем було направлено на адресу місця реєстрації та адресу фактичного проживання відповідача вимоги про виконання грошових зобов'язань за кредитним договором (вих.№114/5-К-287504, №114/5-К-287505).
Однак, відповідач відповіді на вимогу позивача не надав та кошти не повернув, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Статтею 11 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За своєю правовою природою Договір про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування №011/0257/403404 від 10.05.2018 року є Кредитним договором.
Статтею 345 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачається мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Згідно з ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною 1 статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Статтями 525, 526 ЦК України, що кореспондуються за змістом з положеннями ст.193 ГК України, передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до вимог статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем було надано відповідачу кредит відповідно до умов укладеного між сторонами договору про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування №011/0257/403404 від 10.05.2018 року із подальшими змінами відповідно до заявки від 14.07.2020 року про надання кредиту «Кредитна картка для підприємців» №011/0257/403404.
Також в матеріалах справи наявна виписка по рахунку за період з 10.05.2018 року по 13.02.2023 року, що підтверджує факт надання відповідачу кредитних коштів за укладеним з позивачем договором.
З наданої позивачем виписки банку по рахунку за період з 10.05.2018 року по 13.02.2023 року вбачається, що відповідач користувався грошовими коштами в межах кредитної лінії та не в повному обсязі здійснював погашення кредиту, у зв'язку із чим, за розрахунком позивача станом на 13.02.2023 року наявна заборгованість у розмірі 108311,67 грн, яка складається з: заборгованості за дозволеним овердрафтом у сумі 91300,00 грн та заборгованості за недозволеним овердрафтом у сумі 17011,67 грн, у тому числі прострочена заборгованість з обов'язкового щомісячного внеску у розмірі 38292,20 грн.
При цьому суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 23.09.2019 року у справі №910/10254/18 та від 30.08.2019 року у справі №353/614/15, відповідно до якої банківські виписки є належними та допустимими доказами у справі щодо підтвердження видачі кредитних коштів.
Доказів сплати суми боргу за кредитним договором або доказів на спростування заявлених позивачем до стягнення сум, відповідач суду не надав.
Відповідно до чч.3,4 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за договором про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування №011/0257/403404 від 10.05.2018 року у розмірі 108311,67 грн, яка складається з: заборгованості за дозволеним овердрафтом у сумі 91300,00 грн та заборгованості за недозволеним овердрафтом у сумі 17011,67 грн, у тому числі прострочена заборгованість з обов'язкового щомісячного внеску у розмірі 38292,20 грн.
Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Згідно з ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд визнає позовні вимоги правомірними, обґрунтованими, підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами, не спростованими відповідачем та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ст.129 ГПК України, відповідно до яких, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, з вини якого виник спір.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 42, 46, 73, 74, 76-80, 86, 129, 236, 238, 240, 247, 251, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд-
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Голіщєвої Марини Вікторівни (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" (адреса: 01001, м.Київ, вул.Генерала Алмазова, 4-А; код ЄДРПОУ 14305909) заборгованість за Договором про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування № 011/0257/403404 від 10.05.2018 року станом на 13.02.2023 року у сумі 108311,67 грн, яка складається з:
- заборгованості за дозволеним овердрафтом - 91300,00 грн;
- заборгованості за недозволеним овердрафтом - 17011,67 грн,
в тому числі прострочена заборгованість з обов'язкового щомісячного внеску - 38292,20 грн, а також 2684,00 грн судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "17" липня 2023 р.
Суддя К.В. Аріт