Рішення від 17.07.2023 по справі 5023/10655/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2023 р.м. ХарківСправа № 5023/10655/11 (638/9743/21)

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Усатий В.О.

судді: Хотенець П.В. , Яризько В.О.

розглянувши без повідомлення (виклику) учасників справи

в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 126, код ЄДРПОУ 14315629)

про стягнення коштів в межах справи про банкрутство державного підприємства «Завод ім. В.О. Малишева»

ВСТАНОВИВ:

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Дзержинського районного суду м. Харкова із позовом до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі відокремленого підрозділу Харківського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківської області, Державного підприємства «Завод ім. В. О. Малишева» (далі - ДП «Завод ім. В.О. Малишева») про відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що із 07 липня 1975 року до 1996 року вона працювала у ДП «Завод ім. В.О. Малишева» керівником обрубної дільниці (машиністом крану) в цеху 550; 17 вересня 2002 року позивач прийнята на роботу до цеху 550 машиністом крана; 02 березня 2004 року - переведена до цеху 430, а із 01 лютого 2005 року - до цеху 130, де працювала до 2007 року.

Під час роботи у ДП «Завод ім. В.О. Малишева» та після звільнення у неї виявлено професійне захворювання, а саме: хронічний обструктивний бронхіт пилової етіології І-ІІ ст, емфізема легень І стадії, дихальна недостатність І ст. Висновком Медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) від 27 червня 2002 року позивачу первинно встановлено 25% стійкої втрати професійної працездатності на строк до 01 липня 2003 року.

У 2008 році у зв'язку із нововиявленими хворобами комісією складено акт за формою П-4 від 10 квітня 2008 року та в ході розслідування установлено, що працюючи у шкідливих умовах праці у ДП «Завод ім. В.О. Малишева» 22 роки позивач підпадала під дію шкідливих виробничих факторів.

Згідно висновку Харківської клініки НДІ гігієни праці та профзахворювань позивачу встановлено діагноз: сілікоз І ст., повільний розвиток, хронічний обструктивний бронхіт пилової етіології ІІ ст. у фазі загострення. Емфізема легень ІІ ст ДН ІІ-ІІІ ст. нейросенсорна туговухість з помірним ступенем зниження слуху ІІІ ст. За висновком МСЕК від 07 травня 2008 року ОСОБА_1 , визначено 65% стійкої втрати професійної працездатності, з них 25% за нововиявленими захворюваннями, а із 15 квітня 2009 року позивачу встановлено інвалідність ІІІ групи за професійним захворюванням.

Посилаючись на те, що внаслідок професійних захворювань ОСОБА_1 змушена переносити фізичні страждання, психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, позивач просила суд стягнути солідарно із відповідачів 250000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 03 листопада 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто із управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі відокремленого підрозділу Харківського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області на користь ОСОБА_1 70 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов'язкових платежів. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 31 травня 2022 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі відокремленого підрозділу Харківського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківської області задоволено частково. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 03 листопада 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Стягнуто із управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі відокремленого підрозділу Харківського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 50 000,00 грн. Стягнуто із ДП «Завод ім. В. О. Малишева» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 150 000,00 грн. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено. Розподілено судові витрати.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 05.04.2023 касаційну скаргу державного підприємства «Завод ім. В. О. Малишева» задоволено частково. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 03 листопада 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 31 травня 2022 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Державного підприємства «Завод ім. В. О. Малишева» про відшкодування моральної шкоди, скасовано. Матеріали справи № 638/9743/21 передано до Господарського суду Харківської області, на розгляді якого перебуває справа № 5023/10655/11 про банкрутство Державного підприємства «Завод ім. В. О. Малишева», для розгляду в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Державного підприємства «Завод ім. В. О. Малишева» про відшкодування моральної шкоди.

Тобто, судове рішення у справі № 638/9743/21 в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі відокремленого підрозділу Харківського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківської області про відшкодування моральної шкоди набрало законної сили.

08.05.2023 матеріали справи № 5023/10655/11 (638/9743/21) надійшли до Господарського суду Харківської області.

В провадженні Господарського суду Харківської області знаходиться справа про банкрутство Державного підприємства «Завод ім. В.О. Малишева», яка розглядається колегією суддів у складі: головуючий суддя Усатий В.О., судді Хотенець П.В. та Яризько В.О.

Відповідно до ч. 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду позовна заява в межах справи про банкрутство (вхідний номер 1835/23 від 08.05.2023) передана на розгляд колегії суддів: головуючий суддя Усатий В.О., судді Хотенець П.В., Яризько В.О.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.05.2023, крім іншого, прийнято позовну заяву ОСОБА_1 (вх. 1835/23 від 08.05.2023) в межах справи № 5023/10655/11 про банкрутство Державного підприємства «Завод ім. В.О. Малишева». Відкрито провадження у справі № 5023/10655/11 (638/9743/21). Ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Відповідачу, згідно статті 251 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов. Докази надіслання відзиву іншій стороні ухвалено надати суду. У разі ненадання відзиву на позов у встановлений судом строк, справа згідно з ч.9 ст.165 ГПК України буде розглянута за наявними в ній матеріалами. Встановлено позивачу строк на подання до суду відповіді на відзив із урахуванням вимог ст.166 ГПК України - п'ять днів з дня отримання відзиву. Докази надіслання відповіді на відзив іншій стороні ухвалено надати суду. Встановлено відповідачу строк для подання заперечення із урахуванням вимог ст.167 ГПК України - п'ять днів з дня отримання відповіді на відзив. Докази надіслання заперечення іншій стороні ухвалено надати суду. Роз'яснено учасникам справи, що відповідні заяви по суті справи повинні відповідати вимогам статей 161-165 Господарського процесуального кодексу України та мають бути подані у строк, визначений в ухвалі.

Для надання можливості відповідачу скористатися своїми процесуальними правами відповідно до ст.251, ст.252 та ст.167 Господарського процесуального кодексу України, суд, з використанням установи поштового зв'язку АТ "Укрпошта", направив на адресу відповідача - Державного підприємства «Завод ім. В.О. Малишева» вищезазначену ухвалу суду про відкриття провадження по справі №5023/10655/11 (638/9743/21) від 10.05.2023 рекомендованим листом з повідомленням про вручення та отримана представником останнього 15.05.2023 .

Водночас, відповідач своїм правом наданим відповідно до ст.251, ст.252 ГПК України не скористався, відзив на позов не надав.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Згідно з частиною 3 зазначеної статті судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

Відповідно до частини 1, пункту 10 частини 3 статті 2 та частини 2 статті 114 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом, а строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Так, процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу.

Крім того, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) та знаходяться у вільному доступі.

Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Проте, станом на 17.07.2023 від відповідача будь-яких заяв чи пояснень по суті спору не надходило.

Приймаючи до уваги належне повідомлення позивача та відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.

Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Враховуючи, що головуючий суддя Усатий В.О. знаходився у відпустці з 03.07.2023 по 14.07.2023, рішення у даній справі ухвалено у перший робочий день колегії суддів, а саме 17.07.2023.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 із 07.07.1975 до 1996 року працювала на заводі ім. Малишева керівником обрубної дільниці (машиніст крану) в цеху 550; 17.09.2002 - прийнята на роботу до цеху 550 машиністом крана, зайнятим на гарячих дільницях робіт; 02.03.2004 переведена до цеху 430, а із 01.02.2005 до цеху 130, де працювала до 2007 року./а.с.9/

ОСОБА_1 перебуває на обліку із 29.07.2002, як потерпіла внаслідок професійних захворювань, отриманих під час роботи на ДП «Завод імені В.О. Малишева», акт розслідування хронічного професійного захворювання від 24.05.2002 та акт розслідування хронічного професійного захворювання від 10.04.2008, якими встановлено, що під час виконання трудових обов'язків позивачем, остання підпадала під шкідливий вплив пилу, інтенсивного шуму, високих температур та зазначені шкідливі умови стали причиною виникнення у позивача ряду захворювань, зокрема хронічного обструктивного бронхіту пилової етилогії 1-2 ст., ефіземи легень./а.с.12-13/

За висновком МСЕК №013826 від 27.06.2002 ОСОБА_1 визначено 25% стійкої втрати професійної працездатності, у зв'язку із професійним захворюванням по Акту П-4 від 24.05.2002./а.с.19/

Потерпілою ОСОБА_1 пройдено переогляди:

- із 28.05.2003 - 35% втрати професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням з 28.05.2003 по 31.05.2004, згідно довідки Харківської обласної МСЕК №4 від 28.05.2003 серії 2-18 МАЖ №024576/а.с.19 зворот/;

- із 09.06.2004 - 40% втрати професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням з 01.06.2004 по 31.05.2005, згідно довідки Харківської обласної МСЕК №4 від 09.06.2004, серії ХАР-4 №000605/а.с.20/;

- із 08.06.2005 - 40% втрати професійної працездатності у зв'язку із професійним захворюванням з 01.06.2005 по 31.05.2007, згідно довідки Харківської обласної МСЕК №4 від 08.06.2005, серії ХАР-4 №002439/а.с.20 зворот/;

- із 13.06.2007 - 40% втрати професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням із 01.06.2007 по 31.05.2009, згідно довідки Харківської обласної МСЕК №4 від 08.06.2005 серії ХАР-05 №004914/а.с.21 зворот/;

- із 07.05.2008 - 65% втрати професійної працездатності; 40% повторно - акт розслідування хронічного професійного захворювання від 24.05.2002; 25% первинно - акт розслідування хронічного професійного захворювання від 10.04.2008, довідка МСЕК №002273./а.с.22/

Із 15.04.2009 ОСОБА_1 є інвалідом ІІІ групи безстроково, підстава - професійне захворювання, довідка до акта огляду МСЕК №014047./а.с.14/

Згідно листа Управління виконавчої дирекції Фонду в Харківській області від 12.05.2021 №15.02.-14/2627, потерпілій ОСОБА_1 призначені та виплачені одноразові допомоги в разі стійкої втрати професійної працездатності та щомісячні страхові виплати, які отримує по теперішній час. Відшкодування моральної шкоди потерпілій не нараховувались та не виплачувались./а.с.18/

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Відповідно до вимог статті 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, є одним із видів загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 4 Закону України від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування ), правове регулювання якого здійснювалося, зокрема Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 №1105-XIV.

Згідно підпункт «е» п.1 ч.1 ст.21 Закону від 23.09.1999 № 1105-XIV, чинного на момент встановлення позивачці стійкої втрати працездатності, у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку виплатити грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.

Законом України від 23.02.2007 №717-V, що набрав чинності з 20.03.2007, до Закону від 23.09.1999 №1105-XIV внесено зміни, згідно із яким були виключені норми про здійснення Фондом потерпілому страхової виплати за моральну шкоду.

Конституційний Суд України в своєму рішенні від 08.10.2008 у справі №1-32/2008 зазначені зміни до Закону №1105-XIV визнав такими, що відповідають Конституції України з огляду на те, що право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 ЦК України та статтею 237 КЗпП України їм надано право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (частини друга, третя статті 5 ЦК України).

Отже, у контексті рішення Конституційного Суду України №20-рп/2008 від 08.10.2008 Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» не встановлював ретроспективно обов'язок роботодавця з відшкодування моральної шкоди, оскільки щодо юридичної відповідальності, зокрема і цивільно-правової, новий закон застосовується лише тоді, коли він пом'якшує або скасовує відповідальність особи.

Відповідно до позиції Великої Палати Верховного суду у справі №210/2104/16-ц від 23.01.2019 спори щодо відшкодування шкоди на підставі Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності повинні вирішуватися на підставі законодавства, яке було чинним на момент виникнення в потерпілого права на її відшкодування. Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Таким чином і право на відшкодування моральної шкоди виникає у потерпілого з дня встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності. Викладене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 05.12.2018 №210/5258/16-ц, від 20.11.2019 №210/3177/17.

Із матеріалів справи убачається, що факт стійкої втрати професійної працездатності встановлено двічі, окремо по кожному страховому випадку, а саме: за висновком МСЕК від 27.06.2002 - 25% стійкої втрати професійної працездатності у зв'язку із професійним захворюванням по Акту П-4 від 24.05.2002; та за висновком МСЕК від 07.05.2008 - 25% стійкої втрати професійної працездатності за нововиявленими захворюваннями по Акту П-4 від 10.04.2008, сукупний відсоток по 65% втрати професійної працездатності.

Отже за другий страховий випадок (МСЕК від 07.05.2008) несе відповідальність відповідач Державне підприємство «Завод ім. В.О. Малишева», оскільки із травня 2008 року суб'єктом, за рахунок коштів якого здійснюється відшкодування такої шкоди, є роботодавець.

Таким чином, установивши, що професійне захворювання позивачки виникло під час її перебування у трудових відносинах із відповідачем ДП «Завод ім. В.О. Малишева», на якого законодавством покладено обов'язок забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці, чого роботодавцем зроблено не було та потягнуло за собою втрату позивачем професійної працездатності й завдало їй моральних страждань, суд вважає наявними підстави для відшкодування роботодавцем спричиненої ним шкоди за другим страховим випадком.

При цьому суд враховує позицію Великої Палати Верховного Суду, сформовану у справі №210/5258/16-ц від 05.12.2018 , яка містить висновок, що Закону, який би передбачав можливість встановлення факту завдання моральної шкоди потерпілому від нещасного випадку на виробництві лише на підставі висновку МСЕК, немає та не було. Крім того, вирішуючи спір про відшкодування моральної шкоди, завданої у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, суди не мали встановлювати належність або неналежність виконання МСЕК обов'язку зі встановлення факту завдання позивачеві моральної шкоди.

Отже, наявність у МСЕК вказаного обов'язку не обмежує суд у праві встановити факт завдання моральної шкоди на підставі інших доказів, врахувавши характер каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, залишкову працездатність потерпілого тощо.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди та порядок її стягнення з відповідачів, колегія суддів приймає до уваги наступне.

Згідно ч.3 ст.23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

За правилами ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до рішенням Конституційного Суду України від 27.01.2004 у справі №1-9/2004 щодо застосування статей 23, 1167 ЦК України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров'я тощо. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання.

З огляду на викладене, враховуючи ступінь фізичних і моральних страждань позивача, їх тривалість й тяжкість, істотність вимушених змін у її житті, суд вважає наявними підстави для часткового задоволення позову та відшкодування на користь позивачки із ДП «Завод ім.В.О. Малишева» за другий страховий випадок - 65 000,00 грн., що відповідатиме конкретним обставинам справи та наслідкам, що наступили, виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості.

При цьому, суд зазначає, що спірні правовідносини не передбачають солідарний обов'язок відшкодування моральної шкоди відповідно до положень ст.ст.541, 543, 1190 ЦК України. Тому у задоволенні вимог позову в частині стягнення моральної шкоди в солідарному порядку слід відмовити.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях ГПК України.

Згідно статті 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 ГПК України).

За частиною 2 статті 74 ГПК України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 ГПК України).

Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 ГПК України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 ГПК України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

З урахуванням викладеного суд задовольняє позовні вимоги частково у розмірі 65000,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Частиною 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що ставки судового збору встановлюються в таких розмірах: із позовної заяви майнового характеру сплачується 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; із позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З 01.01.2021 набрав чинності Закон України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", статтею 7 якого встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2021 року становить 2270,00грн.

Згідно положення, закріпленого в п.2 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи.

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі положення п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», тому відповідно до ч. 2 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 590,20 грн. покладається на Державне підприємство «Завод імені В.О. Малишева» .

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232-242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 126, код ЄДРПОУ 14315629) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) моральну шкоду у розмірі 65000,00 грн.

Стягнути з Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 126, код ЄДРПОУ 14315629) на користь держави судовий збір у розмірі 590,20 грн.

В іншій частині відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Державне підприємство «Завод імені В.О. Малишева» (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 126, код ЄДРПОУ 14315629).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою.

Рішення складено та підписано 17.07.2023.

Головуючий суддя Суддя Суддя В.О. Усатий П.В. Хотенець В.О. Яризько