вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"17" липня 2023 р. м. Рівне Справа № 918/427/23
Господарський суд Рівненської області у складі судді О. Андрійчук, за участю секретаря судового засідання О.Гуменюк, розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Головного управління Національної поліції в Рівненській області
до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
за участю представників:
від позивача: В. Раєвська, виписка з ЄДРЮОФОПФГ, посвідчення РВП № 007288 від 14.09.2020,
від відповідача: С. Муляр, виписка з ЄДРЮОФОПФГ, дов. від 02.01.2023,
У травні 2023 року Головне управління Національної поліції в Рівненській області (позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях (відповідач) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Згідно із позовною заявою, на балансі позивача знаходяться об'єкти нерухомого майна, а саме: нежитлові приміщення, адміністративне приміщення літ. «А-1»; адміністративне приміщення літ.«Б-1», навіс для зварювальних робіт літ.»Г-1», будівля складського приміщення літ. «Д-1», будівля, склад на газ літ. «Ж-1», автозаправочний блок літ. «К-1», що розташовані за адресою: м. Рівне, вул. Поповича, буд. 35. Вказане майно є морально застарілим, фізично зношеним, непридатним для подальшого використання, його відновлення є економічно недоцільним (у тому числі у зв'язку з будівництвом, реконструкцією та технічним переоснащенням), у зв'язку з чим створено комісію для списання вказаного майна. 14.03.2022 позивачем направлено відповідачу лист про підписання членом комісії документів, з додатками. 21.03.2022 відповідач повернув документи без підписання, а 11.05.2022 відповідачем прийнято рішення, викладене в листі, про відмову у наданні погодження у списанні майна, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду за захистом порушеного права. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 01.11.2022 у справі №918/532/22, яке набрало законної сили: визнано протиправним дії Регіонального відділення Фонду державного майна Україна по Рівненській та Житомирській областях, викладені у листі від 21.03.2022 №10-03-0795 щодо повернення документів без підписання та листі від 11.05.2022 № 10-03-1137 щодо відмови у погодженні списання нерухомого майна; зобов'язано Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях повторно розглянути лист ГУ НП в Рівненській області від 05.05.2022 № 1924/116/05/31-2022 з долученими додатками. Зважаючи на викладене, позивач повторно звернулося до відповідач з листом № 5216/116/05/31-2022, у якому просив повторно розглянути пакет документів щодо списання об'єктів нерухомості, які розташовані за адресою м. Рівне, вул. Поповича, 35, на підставі Порядку списання об'єктів державної власності № 1314 та з врахуванням рішення господарського суду у справі № 918/532/22. Заразом позивач отримав рішення відповідача, оформлене у вигляді листа від 30.12.2022 № 10-03- 3131, яким відмовлено у погодженні списання семи об'єктів нерухомого майна. Як стверджує позивач, вказане рішення прийняте з порушенням встановленого для цього строку. Також відповідач відмовив позивачу у погодженні списання майна у зв'язку з тим, що пакет документів поданий з порушенням вимог Порядку. Одночасно відповідач рекомендував позивачу передати на приватизацію об'єкти нерухомого майна. При цьому позивач звертає увагу суду на ту обставину, що у листі відповідача не міститься підстав відмови у погодженні списання, а лише наявне посилання на невідповідність документів Порядку, що свідчить про невмотивованість такої відмови. Окрім того, відповідач посилається на доручення Фонду державного майна України від 31.12.2021 № Д4/16, яким доручено Начальникам регіональних відділень Фонду державного майна України приймати рішення про надання погоджень на списання майна лише за умови безумовного дотримання вимог п. 4 Порядку, зокрема в частині, що запропоноване до списання майно не може бути в установленому порядку відчужене, приватизоване, передане в оренду або безоплатно передане державним підприємствам, установам чи організаціям та щодо якого не можуть бути застосовані інші способи управління передбачені законодавством. При прийнятті таких
рішень необхідно враховувати та робити посилання на підтвердні документи, зокрема протоколи аукціонів з приватизації, оренди або відчуження державного майна в електронній
торговій системі, адміністратором якої є ДП «ПРОЗОРРО.ПРОДАЖІ», що не відбулись через відсутність зареєстрованих учасників. Однак таке доручення стосується виключно начальників Регіональних відділень Фонду державного майна України і суперечить постанові КМУ від 08.11.2007 № 1314 (із змінами), так як нею не передбачено проведення аукціонів з приватизації, оренди або відчуження державного майна в електронній торговій системі, адміністратором якої є ДП «ПРОЗОРРО.ПРОДАЖІ», щодо майна, що підлягає списанню. Окрім того, доручення Фонду державного майна України від 31.12.2021 № Д4/16 у цьому випадку не підлягає застосуванню, так як робота комісії та вчинення необхідних заходів щодо списання вказаного майна розпочаті 21.09.2021, тобто до моменту прийняття Фондом відповідного доручення, при цьому відповідач у період з 21.09.2021 по 21.03.2022 (лист № 10-03-0796) не повідомляв позивача про існування доручення Фонду, що і унеможливило його врахування при складанні документів, а в подальшому відповідач відмовив у погодженні списання майна з посиланням на вказаний лист, тому дії відповідача є суперечливими та такими, що не відповідають принципу "належного урядування". Позивач також зазначає, що у рішенні Господарського суду Рівненської області від 01.11.2022 у справі № 918/532/22, яке набрало законної сили, установлено, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях не довело належними та допустимими доказами наявності підстав для законної відмови у списанні майна Головного управління Національної поліції України в Рівненській області. Тобто суд установив, що відповідачу надано до розгляду пакет документів, що відповідає Порядку, і відповідач повинен був розглянути його та прийняти рішення про списання майна. Ураховуючи, що дії відповідача є непослідовними, не відповідають принципу «належного урядування», порушують «правомірні очікування», а також права позивача, так як відмова у наданні погодження на списання майна тягне погіршення фінансового становища останнього, оскільки залишення на балансі основних засобів із значним зносом, які не підлягають подальшому використанню, вимагає несення додаткових витрат на зберігання цього майна, відтак позивач просить суд визнати протиправною та скасувати відмову Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях, викладену у листі від 30.12.2022 № 10-03-3031; зобов'язати Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях прийняти рішення у формі листа, яким надати Головному Управлінню Національної Поліції України в Рівненській області погодження щодо списання майна: нежитлового приміщення, адміністративного приміщення літ. «А-1»; адміністративного приміщення літ. «Б-1», навісу для зварювальних робіт літ.» Г-1», будівлі складського приміщення літ. «Д-1», будівлі, складу на газ літ. «Ж-1», автозаправочного блоку літ. «К-1», що розташоване за адресою: м. Рівне, вул. Поповича, буд. 35.
У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст. 19 Конституції України, ст. 141 ГК України, постановою Кабінету Міністрів України від України від 08.11.2007 № 1314 «Про порядок списання об'єктів державної власності».
05.06.2023 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечує з огляду на таке. У 2022 році відбулося засідання комісії із списання державного майна, що обліковується на балансі позивача. Засідання оформлене протоколом від 2022 року, затвердженого начальником ГУНП в Рівненській області. У свою чергу, представника відповідача не було запрошено на засідання комісії. Відповідач повідомляє, що його представник не брав участі на засіданні комісії, так як не був повідомлений про її проведення. Окремо звертає увагу суду на те, що у протоколі від 2022 року відсутня дата та час її проведення, відсутні результати голосування (за, проти, утримались), а також відсутність у протоколі позиції та пропозиції представника відповідача.
14.03.2022 позивач скерував на адресу відповідача лист, у якому просив підписати пакет документів. Відповідач повідомив позивача про наявність заперечень, зокрема з посиланням на п. 4 Порядку списання об'єктів державної власності, за яким списанню підлягає майно, що не може бути у встановленому порядку відчужене, безоплатно передане державним підприємствам, установам чи організаціям та щодо якого не можуть бути застосовані інші способи управління; окрім того, з огляду на недотримання вимог доручення Фонду державного майна України від 31.12.2021 № Д4/16, відповідно до якого з метою забезпечення прийняття ефективних управлінських рішень при розгляді питання щодо списання об'єктів державної власності - нерухомого майна, об'єктів незавершеного будівництва необхідно робити посилання на підтвердні документи, зокрема, на протоколи аукціонів приватизації, оренди або відчуження державного майна в електронній торговій системі, адміністратором якої є державне підприємство “Прозоро.Продажі”, що не відбулись через відсутність зареєстрованих учасників. Заразом рішенням Господарського суду Рівненської області у справі № 918/532/2 позовну заяву ГУНП в Рівненській області задоволено та визнано протиправним д Регіонального відділення, викладені у листі №10-03-0796 від 21.03.2022 щодо відмови погодженні списання нерухомого майна, а також зобов'язано Регіональне відділення повторно розглянути лист ГУНП в Рівненській області від 05.05.2022 №1924/116/05/31-2022 з долученим додатками. 16.11.2022 позивач звернулося до Регіонального відділення з листом № 5216/116/05/31-2022 із проханням повторно розглянути пакет документів щодо списання об'єктів нерухомості на виконання рішення Господарського суду в Рівненській області у справі № 918/532/22. 14.12.2022 відбулося засідання комісії з розгляду питань стосовно списання державного майна, яке оформлено протоколом №1, а 30.12.2022 листом № 10-03-031 відповідач відмовив позивачу в погодженні списання нерухомого майна та рекомендував передати вказане майно для приватизації. Як зазначає відповідач, з відомостей про вчинення дій, спрямованих на визначення можливості застосування інших способів управління щодо нерухомого майна, не установлено, що позивачем розглядалася можливість оренди та приватизації державного майна. При цьому звернення позивача до деяких державних органів (долучені до позовної заяви), що знаходяться на території Рівненської області, з приводу безоплатної передачі, оренди вказаного майна та оголошення в Рівненській міськрайонній газеті “Слово і Час” з приводу оренди та відчуження майна, на переконання відділення, не є достатніми для вивчення попиту щодо їх відчуження та виключення будь - якої можливості щодо застосування інших способів управління (окрім списання), так як обмежуються територією Рівненської області. Відповідач також зазначає, що позивач не направляв на адресу відповідача лист з пропозицією безоплатної передачі зазначеного майна, так як в такому випадку відносно вказаного майна було б реалізовано процедуру оренди або приватизації, як це передбачено Законом України “Про оренду державного та комунального майна” та Закону України “Про приватизацію державного та комунального майна”. Щодо доручення Фонду державного майна України № Д4/16, то останнє жодним чином не суперечить ні Порядку списання, ні будь - яким іншим нормативно - правовим актам, а навпаки, чітко визначає перелік достатніх документів для органу приватизації з метою підтвердження необхідності проведення процедури списання. Ураховуючи, що позивач недотримався вимог Порядку списання, провів засідання комісії із списання без запрошення для роботи в ній представника органу приватизації, після чого направив пакет документів для підписання, чим порушив принцип “належного урядування”, отже, відсутні порушення прав позивача, а звернення до суду - безпідставне.
06.07.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив, за якою відповідачем порушено строк розгляду документів. Позивач подав відповідачу разом з листом № 5216/116/05/31-2022 увесь перелік документів та дотримався процедури, визначеної п. 6 Порядку. Відповідач у листі від 30.12.2022 № 10-03-3031 відмовив позивачу у погодженні списання майна у зв'язку з тим, що пакет документів поданий з порушенням вимог Порядку. Одночасно відповідач рекомендував позивачу передати на приватизацію об'єкти нерухомого майна. Позивач звертає увагу на ту обставину, що у листі відповідача не міститься підстав відмови у погодженні списання, а лише є посилання на невідповідність документів Порядку, що свідчить про невмотивованість такої відмови. Окрім того, представник відповідача приймав участь у засіданні, всі необхідні документи йому були надані та вивчені. На підтвердження участі у засіданні представник відповідача підготував заперечення про відмову. Також зазначає, що з метою дотримання п. 4 Порядку інформація про об'єкти нерухомого майна була оприлюднена на офіційному сайті Національної поліції України www.npu.gov.ua в розділі «Діяльність», «Майно, яке пропонується для передачі державним органам ( установам, організаціям, тощо)» у лютому 2022 року (розміщено 17.02.2022). Окрім того, розміщено оголошення в Рівненській міжрайонній газеті «Слово і час» 15.12.2021. За результатами вчинених позивачем дій пропозиції щодо відчуження, оренди, безоплатної передачі іншим суб'єктам господарювання нерухомого майна, що пропонується до списання, відсутні та до ГУНП в Рівненській області від заявників (зацікавлених суб'єктів господарювання) не надходили.
Процесуальні рішення, заяви і клопотання сторін, результат їх розгляду.
Ухвалою суду від 08.05.2023 позовну заяву Головного управління Національної поліції в Рівненській області залишено без руху.
Ухвалою суду від 15.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначене на 05.06.2023.
Ухвалою суду від 05.06.2023 підготовче засідання відкладене на 03.07.2023 (з урахуванням ухвали суду від 12.06.2023).
Ухвалою суду від 03.07.2023 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті на 17.07.2023.
Заяв і клопотань від сторін не надходило.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності та взаємозв'язку, оцінивши надані докази, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, суд установив таке.
Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.
На балансі позивача знаходяться об'єкти нерухомого майна, а саме: нежитлові приміщення, адміністративне приміщення літ. «А-1»; адміністративне приміщення літ.«Б-1», навіс для зварювальних робіт літ.»Г-1», будівля складського приміщення літ. «Д-1», будівля, склад на газ літ. «Ж-1», автозаправочний блок літ. «К-1», що розташовані за адресою: м. Рівне, вул. Поповича, буд. 35.
Вказане майно є морально застарілим, фізично зношеним, непридатним для подальшого використання, його відновлення є економічно недоцільним (у тому числі у зв'язку з будівництвом, реконструкцією та технічним переоснащенням).
З метою отримання згоди на списання вказаного майна позивачем вчинено ряд дій.
14.06.2021 позивач листом № 3869/116/01/31-2021 звернувся до Рівненської обласної державної адміністрації, у якому попросив надати кандидатуру представника для включення до складу комісії для оформлення документів по списанню майна.
17.06.2021 позивач листом № 3868/116/01/31-2021 звернувся до відповідача, у якому попросив надати кандидатуру представника державного органу приватизації для включення до складу комісії для оформлення документів по списанню майна.
Позивачем від ДУ «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справи України по Рівненській області» від 22.07.2021 № 33/38-1513 (на № 4226/116/01/31-2021 від 05.07.2021), Рівненського науково-дослідного експерно-криміналістичного центру від 27.07.2021 № 19/118/1-8118-2021 (на № 4228/116/01/31-2021 від 05.07.2021), Територіального
управління Служби судової охорони у Рівненській області від 07.07.2021 № 48/5-644/21 (на № 4227/116/01/31-2021 від 05.07.2021) отримано відповіді щодо відсутності у них потреби у придбанні, оренді або безоплатній передачі нерухомого майна, стосовно списання якого виник спір.
21.09.2021 наказом позивача № 1700 «Про створення комісії зі списання об'єктів нерухомого майна» (зі змінами, внесеними наказом від 16.02.2022 № 270) створено та затверджено комісію у складі 12 членів, з яких по одному від відповідача та Рівненської обласної державної адміністрації.
15.12.2021 в газеті «Слово і час» позивачем опубліковано оголошення з метою вивчення попиту, в якому, зокрема запропонував об'єкти нерухомого майна, щодо яких виник спір, для відчуження, оренди, безоплатної передачі іншим суб'єктам господарювання державної форми власності. Також запропоновано потенційним інвесторам прийняти участь у забудові земельної ділянки площею 0,2565 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку. У повідомлені зазначено, що потенційні претенденти можуть звернутися з відповідними пропозиціями протягом місяця від дня публікації оголошення.
Протоколом комісії за 2022 рік (без номеру, дати та підпису представника відповідача), затвердженого начальником ГУНП в Рівненській області, установлено, що від оприбуткування демонтованих конструкцій, матеріалів, отриманих після списання всіх об'єктів та проведення демонтажних робіт, планується отримати кошти в сумі 252 932,00 грн. Загальна орієнтовна вартість будівельно-монтажних робіт на реконструкцію (відновлення) семи об'єктів становить 9 627 790,14 грн, а вартість нового будівництва - 7 546 261,99 грн. Тому економічно недоцільно відновлювати ці об'єкти, відтак вирішено для отримання дозволу на списання об'єктів нерухомого майна матеріали, підготовлені відповідно до Порядку списання об'єктів державної власності, направити до Національної поліції України, як органу управління державним майном. У разі отримання від органу управління майном дозволу - списати об'єкти нерухомого майна. Після проведення списання - зняти його з балансу.
Комісією складені акти технічного стану нежитлового приміщення, адміністративного приміщення літ. «А-1»; адміністративного приміщення літ.«Б-1», навісу для зварювальних робіт літ. «Г-1», будівлі складського приміщення літ. «Д-1», будівлі, складу на газ літ. «Ж-1», автозаправочного блоку літ. «К-1», що розташовані за адресою: м. Рівне, вул. Поповича, буд. 35, за 2022 рік (без номеру, дати та підпису представника відповідача), затверджені начальником ГУНП в Рівненській області, у яких запропоновано списати та демонтувати об'єкти нерухомого майна, що буде доцільніше та економічно вигідніше.
Листом від 01.02.2022 № 570/116/05/31-2022 позивач повідомив Національну поліцію України про неліквідне майно, яке не використовується, морально застаріле та фізично зношене, та надано щомісячні відомості стосовно нерухомого майна.
Окрім того, комісією складений акт інвентаризації державної власності, що пропонується до списання, акти списання основних засобів (без номеру, дати та підпису представника відповідача), затверджені начальником ГУНП в Рівненській області.
Також позивачем підготовлені відомість про об'єкти державної власності, що пропонується до списання, станом на 01.03.2022 та техніко-економічне обґрунтування необхідності списання майна, відомість про вчинення дій, спрямованих на визначення можливості застосування інших способів управління щодо нерухомого майна, що пропонується до списання, відомість про земельну ділянку, на якій розташоване нерухоме майно, що пропонується до списання, відомості про наявність обтяжень чи обмежень стосовно майна, що пропонується до списання, замовлено у ТОВ «Нива-Експерт» звіти про оцінку нежитлового приміщення, адміністративного приміщення літ. «А-1»; адміністративного приміщення літ.«Б-1», навісу для зварювальних робіт літ. «Г-1», будівлі складського приміщення літ. «Д-1», будівлі, складу на газ літ. «Ж-1», автозаправочного блоку літ. «К-1», що розташовані за адресою: м. Рівне, вул. Поповича, буд. 35, рецензії на звіти про оцінку майна, надані Представництвом Експертної ради УТО в Рівненській області, зведені кошторисні розрахунки вартості об'єктів будівництва.
Листом Національної поліції України від 21.04.2022 № 2403/09/31-2022 повідомлено позивача, що з метою дотримання вимог абз. 4 підп. 3 п. 4 Порядку списання об'єктів державної власності інформацію про вказане майно щодо можливості його безоплатної передачі опубліковано 17.02.2022 на офіційному вебсайті Національної поліції: www.npu.gov.ua в розділі «Діяльність», однак протягом 30 робочих днів з дня оприлюднення цієї інформації до Національної поліції від суб'єктів господарювання, які належать сфери управління Національної поліції, або суб'єктів управління про їх заінтересованість у здійсненні передачі зазначеного нерухомого майна не надходило. Після отримання повного пакета документів Національна поліція розгляне питання щодо надання висновку про необхідність списання нерухомого майна.
14.03.2022 позивачем направлено відповідачу лист про підписання членом комісії документів з додатками.
21.03.2022 відповідач повернув документи без підписання, долучивши заперечення члена комісії, в якому вказано, що відповідно до вимог п. 4 Порядку запропоноване до списання майно не може бути в установленому порядку відчужене, приватизоване, передане в оренду або безоплатно передане державним підприємствам, установам чи організаціям та щодо якого не можуть бути застосовані інші способи управління. Також на дотримання доручення Фонду державного майна України від 31.12.2021 № Д4/16 з метою забезпечення прийняття ефективних управлінських рішень при розгляді питання щодо списання об'єктів державної власності необхідно посилатися на підтвердні документи, зокрема протоколи аукціонів з приватизації, оренди або відчуження державного майна в електронній торговій системі, адміністратором якої є ДП «ПРОЗОРРО.ПРОДАЖІ», що не відбулись через відсутність зареєстрованих учасників.
Не погодившись із діями відповідача, позивач звернувся до суду. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 01.11.2022 у справі №918/532/22, яке набрало законної сили, визнано протиправними дії Регіонального відділення Фонду державного майна Україна по Рівненській та Житомирській областях, викладені у листі від 21.03.2022 №10-03-0795 щодо повернення документів без підписання та листі від 11.05.2022 № 10-03-1137 щодо відмови у погодженні списання нерухомого майна; зобов'язано Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях повторно розглянути лист ГУ НП в Рівненській області від 05.05.2022 № 1924/116/05/31-2022 з долученими додатками.
16.11.2022 позивач звернувся до відповідача з листом № 5216/116/05/31-2022, у якому просив повторно розглянути пакет документів щодо списання об'єктів нерухомості, які розташовані за адресою м. Рівне, вул. Поповича, 35, на підставі Порядку списання об'єктів державної власності та з врахуванням рішення господарського суду у справі № 918/532/22.
Заразом рішенням відповідача, оформленим у вигляді листа від 30.12.2022 № 10-03- 3131, відмовлено у погодженні списання семи об'єктів нерухомого майна. Підставою для відмови зазначено, що пакет документів до листа про погодження списання нерухомого майна поданий з порушенням вимог Порядку, відтак відповідач відмовляє у погодженні списання.
Одночасно відповідачем запропоновано позивачу передати для приватизації об'єкти нерухомого майна.
Не погодившись із відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
З урахуванням викладеного судом установлено, що між сторонами виникли спірні правовідносини, пов'язані списання державного майна, регулювання яких здійснюється постановою Кабінету Міністрів України від України від 08.11.2007 № 1314 «Про порядок списання об'єктів державної власності».
Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.
Як установлено судом, спір щодо списання спірного майна вже був предметом судового розгляду.
Так, рішенням Господарського суду Рівненської області від 01.11.2022 у справі №918/532/22, яке набрало законної сили, визнано протиправними дії Регіонального відділення Фонду державного майна Україна по Рівненській та Житомирській областях, викладені у листі від 21.03.2022 №10-03-0795 щодо повернення документів без підписання та листі від 11.05.2022 № 10-03-1137 щодо відмови у погодженні списання нерухомого майна; зобов'язано Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях повторно розглянути лист ГУ НП в Рівненській області від 05.05.2022 № 1924/116/05/31-2022 з долученими додатками.
Вказаними судовий рішенням зроблені такі висновки, а також зазначено, що у цьому випадку доручення Фонду державного майна України від 31.12.2021 №Д4/І6 не повинно застосовуватися, оскільки заходи із списання майна почали вживатися позивачем раніше, ніж вказане доручення оголошене і про нього стало відомо Головному управлінню Національної поліції в Рівненській області. Також, варто зазначити, що на офіційному сайті Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях за посиланням https:// www.spfu.gov.ua відсутня інформація щодо вказаного доручення Фонду державного майна України, тому позивачу, відповідно, не було відомо про нього, оскільки всі дії вчинялися відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від України від 08.11.2007 №1314 «Про порядок списання об'єктів державної власності». Суд зазначає, що таке доручення стосується виключно начальників Регіональних відділень Фонду державного майна України і суперечить Постанові КМУ від 08.11.2007 № 1314 (із змінами), так як нею не передбачено проведення аукціонів з приватизації, оренди або відчуження державного майна в електронній торговій системі, адміністратором якої є державне підприємство «ПРОЗОРРО.ПРОДАЖІ», щодо майна, що підлягає списанню. Суд дійшов висновку, що дії відповідача, що викладені у листі від 21.03.2022 № 10-03-0796, є протиправними та не передбачені жодним законодавством, так як правомірною поведінкою відповідача було би підписання протоколу комісії та, у разі незгоди, долучення окремої думки її члена, а не повернення документів без підписання, а відтак і відмова у наданні погодження у списанні майна є незаконною. З огляду на наведене та те, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях не довело належними та допустимими доказами наявності підстав для законної відмови у списанні майна Головного управління Національної поліції України в Рівненській області, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог, а відтак і до задоволення позову в повному обсязі.
Згідно з преамбулою та ст. 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдінг" проти України" від 28.10.1999 у справі " Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед
іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 ст. 75 ГПК України, згідно з якою обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці
обставини.
При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом (подібний правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 16.12.2021 у справі № 916/495/21, від 03.11.2020 у справі № 909/948/18).
Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й
неприпустимим з точки зору процесуальної економії.
Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як
встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України.
Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
У п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість судового рішення.
Отже, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Тому обставини, встановлені в рішенні Господарського суду Рівненської області від 01.11.2022 у справі №918/532/22, повинні бути враховані як преюдиційні при розгляді цієї справи.
Окрім того, як установлено судом із фактичних обставин справи, спір виник щодо списання державного майна, основним нормативним актом, який регулює спірні правовідносини, є Порядок списання об'єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від України від 08.11.2007 № 1314, яким і керувалися сторони, вирішуючи
відповідне питання.
Так, cписанню підлягає майно, що не може бути в установленому порядку відчужене, безоплатно передане державним підприємствам, установам чи організаціям та щодо якого не
можуть бути застосовані інші способи управління (або їх застосування може бути економічно
недоцільне), у разі, коли таке майно: 1) морально застаріле чи фізично зношене, непридатне для подальшого використання суб'єктом господарювання та відновлення якого є економічно недоцільним (у тому числі у зв'язку з будівництвом, реконструкцією та технічним переоснащенням); 2) пошкоджене внаслідок аварії чи стихійного лиха (за умови, що відновлення його є економічно недоцільним); 3) виявлене в результаті інвентаризації як нестача (п. 4 Порядку).
Позивач стверджує, що майно, щодо якого порушене питання про списання, є морально застарілим та фізично зношеним.
Зі змісту п. 4 Порядку можна дійти висновку, що списанню підлягає майно, що не може бути в установленому порядку відчужене, безоплатно передане державним підприємствам, установам чи організаціям та щодо якого не можуть бути застосовані інші способи управління (або їх застосування може бути економічно недоцільне).
У свою чергу, на розвиток п. 4 Порядку, у п. 6. визначено, що з метою отримання згоди на списання майна суб'єкт господарювання подає суб'єкту управління разом із зверненням стосовно списання майна такі документи: 1) підписане керівником суб'єкта господарювання техніко-економічне обґрунтування необхідності списання майна, в якому містяться розрахунки та/або інша інформація про очікуваний фінансовий результат списання майна та про те, як воно вплине на фінансовий план (для державних підприємств), напрями використання коштів, які передбачається одержати в результаті списання, а також інформація про вплив списання майна на цілісність майнового комплексу і провадження суб'єктом господарювання виробничої та іншої діяльності; 2) відомості про майно, що пропонується списати за даними бухгалтерського обліку (крім об'єктів незавершеного будівництва), згідно з додатком 1; 3) акт інвентаризації майна, що пропонується до списання, згідно з додатком 2; 4) акт технічного стану майна, затверджений керівником суб'єкта господарювання (не подається у разі списання майна, виявленого в результаті інвентаризації як нестача); 5) відомості про наявність обтяжень чи обмежень стосовно розпорядження майном, що пропонується списати (разом з відповідними підтвердними документами); 6) відомості про земельну ділянку, на якій розташоване нерухоме майно, із зазначенням напрямів подальшого використання земельних ділянок, які вивільняються, та у разі наявності - копії відповідних підтвердних документів, зокрема державного акта на право постійного користування землею, кадастрового плану або договору оренди землі; 7) відомості про об'єкти незавершеного будівництва, а саме: дата початку і припинення будівництва, затверджена загальна вартість, вартість робіт, виконаних станом на дату припинення будівництва (ким і коли затверджено завдання на проектування, загальна кошторисна вартість проектно-вишукувальних робіт, кошторисна вартість проектно-вишукувальних робіт, виконаних до їх припинення, стадії виконання робіт); 8) відомості про
вчинення дій, спрямованих на визначення можливості застосування інших способів управління щодо нерухомого майна, об'єктів незавершеного будівництва, зокрема вивчення попиту щодо їх відчуження, оренди, безоплатної передачі іншим суб'єктам господарювання;
9) документи, на підставі яких здійснюється будівництво або реконструкція чи технічне переоснащення діючих об'єктів (у разі, коли майно списується у зв'язку з будівництвом, реконструкцією та технічним переоснащенням); 10) висновок спеціалізованої організації про
технічний стан об'єкта нерухомості, що пропонується до списання, із визначенням витрат, необхідних для відновлення такого об'єкта (подається за вимогою суб'єкта управління або державного органу приватизації за місцезнаходженням суб'єкта господарювання).
Отже, п. 6 деталізує п. 4 та визначає перелік документів, що мають бути надані для вирішення питання про списання державного майна, зокрема відомості про вчинення дій, спрямованих на визначення можливості застосування інших способів управління щодо нерухомого майна, об'єктів незавершеного будівництва, зокрема вивчення попиту щодо їх відчуження, оренди, безоплатної передачі іншим суб'єктам господарювання, які і забезпечують дотримання вимоги про можливість списання лише того майна, що не може бути в установленому порядку відчужене, безоплатно передане державним підприємствам, установам чи організаціям та щодо якого не можуть бути застосовані інші способи управління (або їх застосування може бути економічно недоцільне).
При цьому будь-яких конкретних дій, спрямованих на отримання відповідних відомостей, та документів, які мають бути підготовлені за результатами їх отримання, Порядок не містить, так само як і не містить способи доведення економічної недоцільності застосування інших способів управління майном.
Окрім того, зважаючи на зміст п. 6, перелік документів, які подаються для списання майна, є
вичерпним.
Судом установлено, що позивачем відповідачу з метою отримання погодження про списання державного майна підготовлено та подано акти технічного стану об'єктів нерухомого майна, акти інвентаризацій державної власності, акти списання основних засобів, відомості про об'єкти державної власності, що пропонуються до списання, техніко-економічне обґрунтування необхідності списання майна, відомість про вчинення дій, спрямованих на визначення можливості застосування інших способів управління щодо нерухомого майна, що
пропонується до списання, відомість про земельну ділянку, на якій розташоване нерухоме майно, що пропонується до списання, відомості про наявність обтяжень чи обмежень стосовно майна, що пропонується до списання, звіти про оцінку, рецензії на звіти про оцінку майна, зведені кошторисні розрахунки вартості об'єктів будівництва.
При цьому на підтвердження вчинення дій, спрямованих на визначення можливості застосування інших способів управління щодо нерухомого майна, що пропонується до списання, позивачем надано відповіді ДУ «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Рівненській області», Рівненського науково-дослідного експерно-криміналістичного центру, Територіального управління Служби судової охорони у Рівненській області щодо відсутності у них потреби у придбанні, оренді або безоплатній передачі нерухомого майна, оголошення з газети «Слово і час».
Окрім того, п. 4 Порядку врегульовано, що суб'єкти господарювання, на балансі яких перебуває майно, первісна (переоцінена) вартість якого становить більш як 50 тис. гривень та яке не використовується, у тому числі морально застаріле та фізично зношене, подають щомісяця до 10 числа інформацію про таке майно суб'єктам управління. Суб'єкт управління з метою ефективного використання та безоплатної передачі такого майна іншим суб'єктам господарювання, що належать до сфери його управління, або іншим суб'єктам управління оприлюднює отриману інформацію на власному офіційному веб-сайті. Відсутність протягом 30 робочих днів з дня оприлюднення інформації стосовно морально застарілого та фізично зношеного майна пропозицій щодо його передачі може використовуватися під час здійснення списання такого майна як підтвердження неможливості його безоплатної передачі в установленому порядку.
Судом із матеріалів справи установлено, що Національною поліцією України, як органом управління, опубліковано на своєму офіційному вебсайті відповідне оголошення, однак протягом 30 робочих днів з дня його оприлюднення до Національної поліції від суб'єктів господарювання, які належать сфери управління Національної поліції, або суб'єктів управління про їх заінтересованість у здійсненні передачі зазначеного нерухомого майна жодних пропозицій не надійшло.
Отже, оприлюднення оголошення та відсутність пропозицій є одним з доказів, визначених Порядком, на користь списання державного майна.
У п. 7 Порядку передбачено, що рішення про відмову в наданні згоди на списання майна приймається у разі, коли: майно не відповідає вимогам, визначеним у п. 4 цього Порядку; суб'єкт управління визначив інші шляхи використання майна, що пропонується до списання; суб'єкт господарювання подав передбачені цим Порядком документи з порушенням установлених вимог, а також коли в документах наявні суперечності; у техніко-економічному обґрунтуванні доцільності списання майна відсутні економічні та/або технічні розрахунки, що підтверджують необхідність списання майна (у тому числі визначення впливу списання майна на цілісність майнового комплексу і провадження виробничої та іншої діяльності); відповідно до законодавства заборонено розпорядження майном.
Так само у наведеному пункті не конкретизовано, які саме вимоги Порядку мають бути порушені (будь-які чи істотні) для того, щоб відмова у списанні державного майна була обґрунтованою.
У листі, яким відмовлено у списанні державного майна, зазначено, що пакет документів до листа про погодження списання нерухомого майна, поданий з порушення Порядку, а відтак відповідач відмовляє в погодженні списання. При цьому відмова не містить посилання на порушення Порядку, які стали підставою для відмовити.
У свою чергу, відповідач у відзиві зазначає, що звернення позивача до деяких державних органів, що знаходяться на території Рівненської області, з приводу безоплатної передачі, оренди вказаного майна та оголошення в Рівненській міськрайонній газеті “Слово і Час” з приводу оренди та відчуження майна, не є достатніми для вивчення попиту щодо їх відчуження та виключення будь - якої можливості щодо застосування інших способів управління (окрім списання), так як обмежуються територією Рівненської області.
Однак жодних критеріїв, як зазначалося, щодо порядку отримання та документального оформлення відомостей про вчинення дій, спрямованих на визначення можливості застосування інших способів управління щодо нерухомого майна, об'єктів незавершеного будівництва, зокрема вивчення попиту щодо їх відчуження, оренди, безоплатної передачі іншим суб'єктам господарювання, Порядок не містить. Також відповідач зазначає, що позивач не направляв на адресу відповідача лист з пропозицією безоплатної передачі зазначеного майна, так як у такому випадку відносно вказаного майна було б реалізовано процедуру оренди або приватизації, як це передбачено Законом України “Про оренду державного та комунального майна” та Законом України “Про приватизацію державного та комунального майна”.
Заразом Порядком не передбачено обов'язку позивача звертатися до відповідача з окремим листом-пропозицією щодо безоплатної передачі майна, що підлягає списанню.
Окремо Суд звертає увагу, що поняття, які містяться у Порядку, а саме: «відомості про вчинення дій, спрямованих на визначення можливості застосування інших способів управління щодо нерухомого майна …, зокрема вивчення попиту щодо їх відчуження, оренди» тощо, не є тотожними поняттям «укладення договору та приватизації» (відчуження з
державної власності).
Окрім того, у відмові відповідачем запропоновано передати позивачу на приватизацію сім об'єктів нерухомого майна, щодо яких порушувалося питання про списання.
Підставою для цього стало доручення Фонду державного майна України № Д4/16 від 31.12.2021, яке, на думку відповідача, жодним чином не суперечить ні Порядку списання, ні будь - яким іншим нормативно - правовим актам, а навпаки, чітко визначає перелік достатніх документів для органу приватизації з метою підтвердження необхідності проведення процедури списання.
У зв'язку з цим суд зазначає, що за п. 6 Порядку у разі потреби суб'єкт управління, державний орган приватизації за місцезнаходженням суб'єкта господарювання можуть запитувати від суб'єкта господарювання додаткові документи, необхідні для прийняття рішення про списання майна (технічні паспорти, суднові документи, витяги з реєстрів, висновки спеціалізованих організацій, договори або їх проекти тощо). Вичерпний перелік додаткових документів може визначатися розпорядчим актом суб'єкта управління.
Однак, по-перше, відповідач жодних додаткових документів під час вирішення питання про списання не запитував. По-друге, вичерпний перелік документів, які можуть запитуватися, визначається лише на підставі розпорядчого акту суб'єкта управління.
У зв'язку з цим суд зазначає таке.
Будь-яких розпорядчих актів Національною поліцією України, як органом управління, щодо додаткових документів, необхідних для списання державного майна, не приймалося (у суду така інформація відсутня). Так само додаткові документи, окрім тих, що обумовлені Порядком, не визначалися і Фондом державного майна України, що обґрунтовується таким.
Приписами п. 1, 2., 1.4. наказу Фонду державного майна України від 13.02.2004 № 300 «Про затвердження Інструкції про порядок підготовки, видання, подання на державну реєстрацію та систематизацію нормативно-правових актів Фонду державного майна України» унормовано, що нормативно-правовий акт Фонду - це офіційний письмовий документ, підготовлений у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, який регулює відносини в сфері приватизації, оренди державного майна, управління державними корпоративними правами та з інших питань, що віднесені до компетенції Фонду, який містить у собі певні правила, спрямований на регулювання суспільних відносин та має неперсоніфікований характер, розрахований на багаторазове застосування і дія якого не вичерпується одноразовим виконанням. нормативно-правові акти Фонду видаються у формі інструкцій, положень, порядків, що затверджуються наказами Фонду.
Інструкція-нормативно - правовий акт, який детально визначає зміст і методичні питання правового регулювання у певній сфері діяльності. Положення - нормативно-правовий акт, в якому міститься звіт правових норм, які визначають організацію діяльності органів приватизації у окремих сферах діяльності. Порядок - нормативно-правовий акт, який конкретизує норми права загального характеру, встановлює певні вимоги, що регламентують
окремі напрями діяльності та вирішує процедурні питання. Порядок має визначати чітку послідовність дій певного процесу.
Розпорядчий документ - акт, що видається суб'єктом нормотворення у процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданої компетенції на основі і на виконання Конституції та законів України, спрямування регулювання суспільних відносин у сферах державного управління, віднесених до його відання.
Із аналізу Глави 3 вказаної Інструкції можна дійти висновку, що розпорядчим документом Фонду державного майна України є наказ, яким затверджуються його нормативно-правові акти (інструкції, положення, порядки).
Документи, що містять лише індивідуально-конкретні приписи та розпорядження, не є нормативно-правовими актами (п. 1.3. Інструкції).
Тобто вичерпний перелік документів, які подаються для списання майна, може визначатися лише нормативно-правовим актом, затвердженим наказом Фонду.
Однак доручення, на яке відповідач послався у відмові та відзиві, не належить до нормативно-правових актів Фонду та не затверджене його розпорядчим документом - наказом, а тому не може вважатися обов'язковим для застосування.
На підтвердження викладеного свідчать ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про Фонд державного майна України», за якими Фонд державного майна України у межах своїх повноважень, на основі та на виконання Конституції та законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України видає накази, що підписує Голова Фонду державного майна України.
Накази Фонду державного майна України, видані у межах його повноважень, є обов'язковими для виконання центральними органами виконавчої влади, підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності та громадянами.
З урахуванням викладеного можна дійти висновку, що норми Порядку про списання державного майна як в частині переліку документів, які подаються для списання, так і в частині підстав для відмови у погодженні списання, є неналежної якості, оскільки не сформульовані з достатньою мірою якості, що не дозволяє особі регулювати (впорядкувати) свою поведінку та передбачати (без зайвої складності або отримавши, при потребі, відповідну консультацію) наслідки такої поведінки.
На підтвердження вказаного додатково свідчить той факт, що позивачем вже проводилось списання майна, що перебувало на його балансі, в порядку, передбаченому постановою КМ України від 08.11.2007 № 1314 Про затвердження Порядку списання об'єктів державної власності, зокрема останнє зверталося з листом від 21.09.2020 вих. № 4839/116/05/31-2020 до Регіонального відділенням ФДМУ по Рівненській області та Житомирській областях, яким було прийнято рішення про надання дозволу на списання від 02.04.2021 вих. № 10-01-1053 (за аналогічних умов).
За вказаний період часу змін до зазначеної постанови не вносилося, порядок списання майна не змінювався, вимог щодо проведення аукціонів з приватизації, оренди або відчуження державного майна в електронній торговій системі, адміністратором якої є державне підприємство «ПРОЗОРРО.ПРОДАЖІ», щодо майна, що підлягає списанню, не встановлювалося, однак відповідач за однакових умов прийняв два протилежних рішення.
Стосовно критерію «якості закону» у п. 11 та 75 Висновку № 11 (2008) Консультативної Ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи «Щодо якості судових рішень» зазначено про те, що до числа зовнішніх показників, від яких залежить якість судового рішення, відноситься якість законів, прийнятих законодавчими органами (зокрема,
досконалість написання проєктів законів або чіткість у змісті законів, а також відсутність порушень процесуальних правил).
Венеційська Комісія (у спеціальному Дослідженні Європейської Комісії «За демократію через право» під назвою «Мірило правовладдя» («Rule of law checklist», розроблене і затверджене на 106-й пленарній сесії 11- 12 .03.2016)) виходить з того, що перешкоди для дієвого виконання приписів актів права можуть виникати не лише внаслідок незаконної чи недбалої дії з боку органів влади, але й через те, що якість законодавства унеможливлює таке виконання. Тому надзвичайно важливим є те, щоб ще до ухвалення приписів актів права було здійснено їх оцінювання на предмет можливості їх практичного виконання, а також щоб мала місце перевірка вже після їх ухвалення на предмет того, чи їх може бути застосовано або ж чи їх застосовано в дієвий спосіб. Це означає, що коли йдеться про правовладдя, то має здійснюватись оцінювання законодавства ex ante та ex post. Ідея правовладдя передбачає систему чітких та передбачуваних приписів права, відповідно до яких кожному належить право на ставлення до нього з боку всіх суб'єктів ухвалення рішень на основі гідності, рівності й розумності та відповідно до приписів права. «Передбачуваність» означає не лише те, що приписи акта права мають бути проголошеними ще до їх імплементації, а й що вони мають бути передбачуваними за своїми наслідками: їх має бути сформульовано з достатньою чіткістю та зрозумілістю, аби суб'єкти права мали змогу впорядкувати свою поведінку згідно з ними».
Також у Доповіді Венеціанської комісії № 512/2009 «Про верховенство права» (the Rule of Law), яка прийнята на 86-й пленарній сесії 25-26.03.2011), розкриваючи поняття «юридична визначеність» (legal certainty), наголошується на тому, що принцип юридичної визначеності є
істотно важливим для питання довіри до судової системи та верховенства права, а також і для плідності бізнесової діяльності, із тим, щоб генерувати розвиток та економічний поступ; аби досягти цієї довіри, держава повинна зробити текст закону (the law) легко доступним; вона також зобов'язана дотримуватись законів (the laws), які запровадила, і застосовувати їх у передбачуваний спосіб та з логічною послідовністю; передбачуваність означає, що закон має бути, за можливості, проголошений наперед (до його застосування) та має бути передбачуваним щодо його наслідків: він має бути сформульований з достатньою мірою чіткості, аби особа мала можливість скерувати свою поведінку.
У рішеннях ЄСПЛ та Верховного Суду сформувалась стала практика щодо визначення відповідних критеріїв. Так, ЄСПЛ у справі «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та № 37943/06, п. 50?56) зазначив, зокрема, що верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції; відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення…, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника. Так само уніфіковано ЄСПЛ інтерпретував «якість законодавства» і в іншому своєму рішенні, а саме, у справі «Сєрков проти України» (заява № 39766/05, п. 51;
державні органи неправомірно зобов'язали заявника сплатити податок) «… якість законодавства … - доступне для зацікавлених осіб, чітке і передбачуване у застосуванні»; відсутність необхідної передбачуваності та чіткості національного законодавства з важливого питання, що призводило до його суперечливого тлумачення судом, стала причиною порушення вимог положень Конвенції щодо «якості закону». Як зазначено у п. 186 рішення ЄСПЛ у справі «Промислово-фінансовий Консорціум «Інвестиційно-металургійний Союз» проти України» (заява № 10640/05, п. 186) принцип законності передбачає, що чинні положення національного законодавства є достатньо доступними, чіткими та передбачуваними у своєму застосуванні (рішення у справі «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, п. 109, 110). Аналогічно національне законодавство має надавати засіб юридичного захисту від свавільного втручання державних органів влади у права, захищені Конвенцією (рішення у справі «Хасан і Чауш проти Болгарії» [ВП] (Hasan and Chaush v. Bulgaria), заява № 30985/96, п. 84). Аналогічні підходи застосовані цим Судом також у багатьох інших справах, зокрема, Hentrich v. France, заява № 13616/88, п. 42; Lithgow and Others v. the United Kingdom, заяви 9006/80, 9262/81 та ін., п. 110; Alisic and Others v. Bosnia and Herzegovina, Croatia, Serbia, Slovenia and the Former Yugoslav Republic of Macedoni [ВП], заява № 60642/08, п. 103; Centro Europa 7 S.R.L. and di Stefano v. Italy [ВП], заява № 38433/09, п. 187; Hutten-Czapska v. Poland [ВП], заява № 35014/97, п. 163. Крім того, у справі «Новік проти України» (заява № 48068/06, п. 19) ЄСПЛ зробив висновок, що надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога «якості закону» у розумінні п. 1 ст. 5 Конвенції означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для убезпечення від будь-якого ризику свавілля. Достатньо важливими є висновки, які зроблені у рішенні ЄСПЛ у справі «Волков проти України» (заява № 21722/11, п.п. 170, 171). Так, характеризуючи загальні принципи законності втручання, Суд наголосив на тому, що вислів «згідно із законом» ….також стосується якості закону, вимагаючи, щоб він був доступний для зацікавленої особи, яка, окрім того, повинна мати можливість передбачити наслідки його дії щодо себе (рішення у справі «Копп проти Швейцарії» (Корр v. Switzerland), заява № 23224/94, п. 55); «якість закону» передбачає, inter alia (з лат. «серед інших речей і справ»), що формулювання національного законодавства повинно бути достатньо передбачуваним, щоб дати особам адекватну вказівку щодо обставин та умов, за яких державні органи мають право вдатися до заходів, що вплинуть на конвенційні права особи (рішення у справі «С.G. та інші проти Болгарії» (С.G. and Others v. Bulgaria), заява № 1365/07, п. 39); законодавство повинно забезпечувати певний рівень юридичного захисту проти свавільного втручання з боку державних органів (рішення у справі «Р.G. та J.Н. проти Сполученого Королівства» (P.G. and J.Н. v. the United Kingdom), заява № 44787/98, п. 46). Крім того, у п. 179 цього рішення ЄСПЛ наголошує на тому, що наявність конкретної і послідовної практики тлумачення відповідного положення закону була фактором, який призвів до висновку щодо передбачуваності зазначеного положення (рішення у справі «Гудвін проти Сполученого Королівства» (Goodwin v. the United Kingdom), заява № 17488/90, п. 33). Зокрема, у рішенні ЄСПЛ у справі «Свято-Михайлівська Парафія проти України» (заява № 77703/01, п. 115) зазначено, що в світлі положень Конвенції, втручання може бути виправданим, якщо воно «встановлено законом» та здійснено «згідно із законом», оскільки оскаржувані заходи повинні не тільки мати законодавче підґрунтя, а й передбачатися якісним законом, який має бути достатньо доступним та передбачуваним щодо наслідків його застосування, тобто бути сформульованим у спосіб, який дає змогу кожній особі, у разі потреби, за допомогою відповідної консультації регулювати свою поведінку (рішення у справах Larissis and Others v. Greece, заява № 23372/94, п. 40; Metropolitan Church of Bessarabia, заява № 45701/99 п. 109). На вимогах до закону як «доступність», «передбачуваність» та «зрозумілість» (громадянин повинен мати змогу отримати адекватну інформацію за обставин застосування правових норм у конкретному випадку; норма не може розглядатися як «закон», якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, щоб громадянин міг регулювати свою поведінку; громадянин повинен мати можливість - у разі необхідності за належної правової допомоги - передбачити, наскільки це розумно за конкретних обставин, наслідки, до яких може призвести певна дія; у внутрішньому праві повинні існувати загороджувальні заходи від довільного втручання влади у здійснення громадянами своїх прав) наголошено також у низці інших рішень ЄСПЛ, зокрема «Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства» (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom), № 18139/91, п. 37; «Мелоун проти Об'єднаного Королівства» («Malone v. The United Kingdom»), № 8691/79, п. 66); «Маргарета і Роджер Андерссон проти Швеції» («Margareta and Roger Andersson v. Sweden»), заява № 12963/87, п. 75; «Аманн проти Швейцарії» (Amann v. Switzerland), заява № 27798/95, п. 50 та 56; S. and Marper v. the United Kingdom [ВП], заяви № 30562/04 і № 30566/04, п. 95; «The Sunday Times v. the United Kingdom (№ 1)», заява № 6538/74, п. 46; «Kuric? and Others v. Slovenia», заява № 26828/06, п. 34; «Slivenko v. Latvia», заява № 48321/99, п. 100.
У свою чергу, Суд Європейського Союзу вважає, що принципи юридичної визначеності й леґітимних очікувань означають, що «наслідки законодавства Спільноти мають бути зрозумілими та очікуваними для тих, на кого воно поширюється» («Amministrazione delle finanze dello Stato v. SRL Meridionale Industria Salumi and Others», справа № 212-217/80, п. 10); або «що законодавство має бути зрозумілим і чітким, і що його застосування має бути передбачним для усіх зацікавлених сторін» («Europaisch-Iranische Handelsbank AG v. Council
of the European Union», справа № T434/11, п. 93; «France v. Commission», справа № C-325/91,
п. 26).
Отже, поняття «якість закону» (quality of law) або «принцип зрозумілих правил» (understandable rules) охоплює собою такі характеристики відповідного акта законодавства як, зокрема, чіткість, точність, недвозначність, зрозумілість, узгодженість, доступність, виконуваність, передбачуваність та послідовність. Ці характеристики стосуються як положень будь-якого акта (норм права, які в ньому містяться), так і взаємозв'язку такого акта з іншими актами законодавства такої ж юридичної сили. Категорія «якість закону» є основою правового порядку, що ґрунтується на верховенстві права (принцип правовладдя; rule of law), оскільки однією з вимог цього принципу є юридична визначеність (legal certainty), яка є істотно важливою у питаннях довіри суспільства до судової системи. Норми права, що не відповідають критерію «якості закону» (зокрема, не відповідають принципу передбачуваності (principle of foreseeability) або передбачають можливість різного тлумачення та правозастосування), суперечать і такому елементу принципу верховенства права як заборона свавілля, а застосування таких норм може призвести до порушення конституційних прав особи та неможливість адекватного захисту від необмеженого втручання суб'єктів владних повноважень у права такої особи. Законодавчий акт, який містить норму, що не сформульована з достатньою мірою якості, а також не дозволяє особі регулювати (впорядкувати) свою поведінку та передбачати (без зайвої складності або отримавши, при потребі, відповідну консультацію) наслідки такої поведінки, не володіє повною мірою такою ознакою як обов'язковість (не може розглядатись як «право»).
У контексті охарактеризованого критерію «якості закону» слід зазначити, що встановлення судом, що окремі положення закону не відповідають критерію «якість закону», зобов'язують такий суд застосувати найбільш сприятливий для особи спосіб тлумачення закону.
Установивши невідповідність акта законодавства критерію «якість закону» суд, за загальним
правилом, повинен тлумачити національне законодавство таким чином, щоб результат цього
тлумачення відповідав верховенству права з урахуванням усіх складових цього принципу, зокрема, справедливості та розумності.
Відповідно до сталої судової практики, правозастосовчий орган (суб'єкт, що представляє державу або місцеве самоврядування) у випадку неточності, недостатньої чіткості, суперечливості норм позитивного права має тлумачити та застосовувати норму на користь суб'єкта приватного права, адже якщо держава або місцеве самоврядування нездатні забезпечити видання зрозумілих загальнообов'язкових правил поведінки, негативні наслідки у спірних правовідносинах неправомірно покладати на іншу особу.
Зважаючи, що положення Порядку про списання державного майна в частині документів, які подаються з метою отримання згоди на списання, а також підстав для відмови у надані погодження на списання, викладені з недостатньою чіткістю та точністю, відтак мають тлумачитися на користь позивача.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про наявність підставі для задоволення позову в частині визнання протиправною та скасування відмови Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях, викладеної у листі від
30.12.2022 № 10-03-3031.
Щодо посилання відповідача на те, що його представник не брав участі в засіданні комісії, так як не був повідомлений про її проведення, то, по-перше, вказана обставина не зазначена відповідачем як одна із підстав для відмови у погодженні списання державного майна, по- друге, представник відповідача, включений до комісії, викладаючи свої заперечення до протоколу засідання комісії із списання державного майна, що обліковується на балансі ГУ Національної поліції в Рівненській області від 21.03.2022, про вказану обставину жодним чином не згадав.
Щодо вимоги про зобов'язання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях прийняти рішення у формі листа, яким надати Головному Управлінню Національної Поліції України в Рівненській області погодження щодо списання майна, то суд зазначає таке.
Повноваження щодо вирішення питання (надання дозволу або відмова у його наданні), пов'язаного із списання об'єктів державної власності, відносяться до виключної компетенції Фонду державного майна України (його регіональних відділень), оскільки останнє є органом управління державного майна (у спірних правовідносинах), та регламентоване постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2007 №1314 «Про порядок списання об'єктів державної
власності». Відповідно, приймати те чи інше рішення може лише Фонд державного майна України (його регіональні відділення), суд, у свою чергу, може лише зобов'язати розглянути питання щодо списання державного майна, однак не приймати конкретно визначене рішення.
За таких обставин підстав для задоволення вказаної вимоги немає.
Висновки суду за результатами вирішення спору.
За результатами з'ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв'язку, як це передбачено вимогами ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про порушення прав позивача, а отже, про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Розподіл судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, які складаються із судового збору в розмірі 5 368,00 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи, що позов задоволено частково, відтак судовий збір в розмірі 2 684,00 грн покладається на відповідача, а решта - на позивача.
Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 126, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд
Позов Головного управління Національної поліції в Рівненській області до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях про
визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати відмову Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях, викладену у листі від 30.12.2022 № 10-03-3031.
У задоволенні решти вимог відмовити.
Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях (33001, м. Рівне, вул. Петра Могили, буд.24, ідентифікаційний код 42956062) на користь Головного управління Національної поліції в Рівненській області (33028, м. Рівне, вул. Хвильового, буд.2, ідентифікаційний код 40108761) 2 684,00 грн судового збору.
Позивач: Головне управління Національної поліції в Рівненській області (33028, м. Рівне, вул. Хвильового, буд.2, ідентифікаційний код 40108761).
Відповідач: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях (33001, м. Рівне, вул. Петра Могили, буд.24, ідентифікаційний код 42956062).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Повне судове рішення складене та підписане 17.07.2023.
Суддя О.Андрійчук