79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
05.07.2023 Справа № 914/269/23
Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Яворської В.В.,
розглянувши матеріали справи за позовом: Львівського комунального підприємства "Львівелектротранс", м. Львів
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Романова Анатолія Віталійовича, м.Львів
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів
про: стягнення заборгованості в розмірі 23 552,67 грн.
Представники сторін:
від позивача: Кудрань М.М. - адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЛВ № 001568 від 12.07.2019 р.; ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВС № 1087144 від 19.07.2021 р.
від відповідача: не з'явився
від третьої особи: Чижович І.З. - представник згідно повноважень, які містяться в матеріалах справи
На розгляд Господарського суду Львівської області поступила позовна заява Львівського комунального підприємства "Львівелектротранс" до відповідача: Фізичної особи-підприємця Романова Анатолія Віталійовича про стягнення заборгованості в розмірі 23 552,67 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.01.2023 р., справу № 914/269/23 розподілено для розгляду судді Долінській О.З.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 23.01.2023 р., прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 15.02.2023 р.
15.02.2023 р. представником позивача подано на адресу суду заяву про залучення до участі у справі № 914/269/23 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради за вх. № 650/23.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.02.2023 р., підготовче судове засідання призначено на 15.03.2023 р.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.03.2023 р., заяву представника позивача - Львівського комунального підприємства "Львівелектротранс" про залучення до участі у справі № 914/269/23 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради за вх. № 650/23 від 15.02.2023 р. задоволено. Залучено до участі у справі № 914/269/23 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради.
Продовжено строк підготовчого провадження у справі № 914/269/23 на тридцять днів, за ініціативою суду. Розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 19.04.2023 р.
18.04.2023 р. третьою особою, на виконання вимог ухвали суду від 15.03.2023 р., подано на адресу суду письмові пояснення у даній справі з додатками за вх. № 9527/23, відповідно до яких третя особа просить суд позовні вимоги задоволити повністю з підстав, які викладено у поданих письмових поясненнях.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.04.2023 р., постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу № 914/269/23 до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 17.05.2023 р.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.05.2023 р., розгляд справи по суті призначено на 31.05.2023 р.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 31.05.2023 р., розгляд справи по суті призначено на 21.06.2023 р.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 21.06.2023 р., розгляд справи по суті відкладено на 05.07.2023 р.
Рух справи та причини відкладення її розгляду відображено в ухвалах суду, що містяться в матеріалах справи.
05.07.2023 р. представник позивача в судове засідання з розгляду справи по суті з'явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях, наданих в судових засіданнях.
05.07.2023 р. представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті не з'явився, вимог ухвали суду від 23.01.2023 р. не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).
05.07.2023 р. представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача в судове засідання з розгляду справи по суті з'явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у письмових поясненнях за вх. № 9527/23 від 18.04.2023 р. та поясненнях, наданих в судових засіданнях. Просив суд позов задоволити повністю.
Частиною 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Згідно частин третьої та сьомої статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Ухвали суду у даній справі скеровувались відповідачу за адресою: 79037, м. Львів, вул. Грінченка, 16/18, тобто за його місцезнаходженням, зазначеним у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який міститься в матеріалах справи.
Поштові конверти з ухвалами суду у даній справі, які направлялись відповідачу за його місцезнаходженням, повернуті Укрпоштою на адресу Господарського суду Львівської області з відміткою «За закінченням терміну зберігання».
Суд зазначає, що 30.05.2023 р. представником відповідача було подано на адресу суду клопотання (за вх. № 13630/23) про ознайомлення з матеріалами справи № 914/269/23 і 08.06.2023 р. повноважний представник відповідача - адвокат Назаркевич С.М. ознайомився з матеріалами справи № 914/269/23 (а.с. 101-102).
Також, ухвалою Господарського суду Львівської області від 31.05.2023 р., розгляд справи по суті відкладено на 21.06.2023 р. за клопотанням представника відповідача про відкладення розгляду справи за вх. № 13629/23 від 30.05.2023 р.
Крім того, ухвали Господарського суду Львівської області від 31.05.2023 р. та від 21.06.2023 р. у даній справі скеровувалась відповідачу за його юридичною адресою та представнику відповідача на його електронну адресу, зазначену ним у клопотаннях за вх. № 13629/23 від 30.05.2023 р. та за вх. № 13630/23 від 30.05.2023 р. (докази містяться в матеріалах справи).
До того ж, судом було здійснено повідомлення на сайт Господарського суду Львівської області про те, що у провадженні Господарського суду Львівської області (суддя Долінська О.З.) перебуває справа № 914/269/23 за позовом: Львівського комунального підприємства "Львівелектротранс" до відповідача - Фізичної особи-підприємця Романова Анатолія Віталійовича, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про стягнення заборгованості в розмірі 23 552,67 грн.
Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду не поступало.
Відтак, відповідач належно обізнаний про розгляд справи № 914/269/23 Господарським судом Львівської області.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб'єкта господарської діяльності покладається обов'язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов'язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).
Як звернув увагу Верховний суд у складі колегії Касаційного господарського суду в постанові від 19.02.2020р. у справі №910/16409/15: "свідоме неотримання судової кореспонденції, яка направлялася за офіційною юридичною адресою, є порушенням норм процесуального права та може бути розцінено судом як дії, спрямовані на затягування розгляду справи та свідчити про зловживання процесуальними правами учасника справи, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що, сторона була обізнана про розгляд справи в суді, повідомлялася про дату, час та місце судових засідань за вказаною адресою, однак не скористався правом участі у судових засіданнях, тому відсутні підстави вважати, що судом під час розгляду справи було порушено норми процесуального права щодо повідомлення останнього про час та місце судового розгляду".
З огляду на вказане вище, відповідач повідомлявся завчасно та належним чином про час, дату та місце розгляду справи, проте, своїми процесуальними правами відповідач не скористався, явки представника в судові засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив, відзиву не подав.
При цьому, суд враховує, що у разі, якщо ухвалу про відкриття провадження у справі було надіслано за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Крім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі, офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.
Таким чином, в розумінні ст. ст. 120, 122, 242 ГПК України, відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.
З огляду на викладене, суд встановив, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання сторонами своїх доводів, заперечень, відзиву, доказів тощо, у зв'язку з чим, суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.
За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (Постанова Верховного Суду від 11.12.18р. у справі № 921/6/18.).
Згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Беручи до уваги те, що відповідач, будучи належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду даної справи, що підтверджується наявними у справі доказами, не скористався своїм правом на подання відзиву, не заперечив у визначеному Законом порядку проти розгляду справи за його відсутності, справа розглядається за наявними матеріалами, у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Стаття 43 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.
Враховуючи те, що норми ст.81 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.
Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.
В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.
Крім того, суд враховує, що пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).
Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.
Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази, дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір по суті й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи і те, що явка повноважного представника відповідача не визнавалась судом обов'язковою ухвалами суду у даній справі, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі №914/269/23.
В судовому засіданні 05.07.2023 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позиція позивача.
У позовній заяві позивач посилається на те, що між Фізичною особою-підприємцем Романовим Анатолієм Віталійовичем та ЛКП «Львівелектротранс» укладено договір суборенди №Г-5-19суб нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) від 06.05.2019р. (надалі договір суборенди), а саме: приміщень під індексом 2 загальною площею 7,2 м2, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Зернова, 1. Позивач зазначає, що вказане приміщення перебувало в користуванні ЛКП «Львівелектротранс» згідно Договору оренди №Г-11624-19 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) від 11.01.2019р.
За умовами вказаного договору суборенди (п.п.5.1, 5.2, 5.3), розмір плати за суборенду становив 773,75 грн. без ПДВ за перший місяць. Розмір плати за суборенду підлягав індексації за відповідний місяць. Позивач вказує на те, що різниця між нарахованою платою за суборенду і тією її частиною, яку отримує орендар, спрямовується до місцевго бюджету. Позивач зазначає, що Відповідачем не було належним чином дотримано виконання умов Договору суборенди №Г-5-19суб нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) від 06.05.2019р., а саме, заборгованість ФОП Романова А.В. перед місцевим бюджетом станом на 15.09.2022р. становить 23 552,67 грн., згідно приведеного позивачем розрахунку. На підставі наведеного, позивач просить суд стягнути з відповідача 23 552,67 грн. заборгованості та судові витрати покласти на відповідача.
Позиція відповідача.
В судові засідання з розгляду даної справи відповідач явки свого представника не забезпечив, вимог ухвали суду від 23.01.2023 р. не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).
Ухвали суду у даній справі скеровувались відповідачу за адресою: 79037, м. Львів, вул. Грінченка, 16/18, тобто за його місцезнаходженням, зазначеним у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який міститься в матеріалах справи.
Суд зазначає, що 30.05.2023 р. представником відповідача було подано на адресу суду клопотання (за вх. № 13630/23) про ознайомлення з матеріалами справи № 914/269/23 і 08.06.2023 р. повноважний представник відповідача - адвокат Назаркевич С.М. ознайомився з матеріалами справи № 914/269/23 (а.с. 101-102).
Також, ухвалою Господарського суду Львівської області від 31.05.2023 р., розгляд справи по суті відкладено на 21.06.2023 р. за клопотанням представника відповідача про відкладення розгляду справи за вх. № 13629/23 від 30.05.2023 р.
Крім того, ухвали Господарського суду Львівської області від 31.05.2023 р. та від 21.06.2023 р. у даній справі, скеровувалась відповідачу за його юридичною адресою та представнику відповідача на його електронну адресу, зазначену ним у клопотаннях за вх. № 13629/23 від 30.05.2023 р. та за вх. № 13630/23 від 30.05.2023 р.
До того ж, судом було здійснено повідомлення на сайт Господарського суду Львівської області про те, що у провадженні судді Долінської перебуває справа № 914/269/23 за позовом: Львівського комунального підприємства "Львівелектротранс" до відповідача - Фізичної особи-підприємця Романова Анатолія Віталійовича, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про стягнення заборгованості в розмірі 23 552,67 грн.
Відтак, відповідач належно обізнаний про розгляд справи № 914/269/23 Господарським судом Львівської області.
Таким чином, відповідач у даній справі повідомлявся судом завчасно та належним чином про дату, час і місце розгляду даної справи, в розумінні ст.ст. 120, 122, 242 ГПК України.
Відповідач у визначеному законом порядку не заперечив проти позову, не скористався своїми процесуальними правами, визначеними ГПК України.
Крім того, явка учасників справи не визнавалась судом обов'язковою, як вбачається із ухвал Господарського суду Львівської області, що постановлені у даній справі.
Позиція третьої особи.
Підтримує позовні вимоги до відповідача. У поданих письмових поясненнях за вх. № 9527/23 від 18.04.2023 р. зазначає про те, що оскільки суборендар не виконав свого обов'язку щодо повернення приміщень вчасно, то з 15.04.2020 були підстави для нарахування йому неустойки - подвійної орендної плати за користування майном. Однак, пунктом 2.1 ухвали ЛМР №121 від 25.02.2021 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 28.04.2020 № 6464 "Про заходи підтримки суб'єктів підприємницької діяльності на період дії карантину" встановлено, що дія зазначеної ухвали поширюється на період з 17.03.2020 по 28.02.2021 включно. Відтак, неустойка ФОП Романову Анатолію Віталійовичу почала нараховуватись з 01.03.21 та нараховувалась до 17.08.22 включно. Третя особа зазначає про те, що враховуючи платежі, які проводились ФОП Романовим Анатолієм Віталійовичем невчасно та не в повному обсязі, орендна плата є ним оплачена, а заборгованість становить неустойка, нарахована з червня (частково) 2021 року по 17.08.22 включно. Також третя особа вказує на те, що у зв'язку із неналежним виконанням ФОП Романовим Анатолієм Віталійовичем взятого на себе зобов'язання із оплати за користування приміщеннями за адресою м.Львів, вул.Зернова,1, наявні підстави для стягнення з нього заборгованості, яка у зв'язку з цим виникла.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, заслухавши пояснення учасників справи, здійснивши огляд документів, суд встановив наступне.
11.01.2019 року між Львівським комунальним підприємством «Львівелектротранс» (за договором орендар) та Управлінням комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (за договором орендодавець) було укладено Договір оренди №Г-11624-19 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) щодо нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою: м.Львів, вул.Зернова,1, загальною площею 16,6 кв.м. з терміном дії до 10.01.2022 року включно.
Відповідно до п. 1 Договору оренди №Г-11624-19 від 11.01.2019 р., орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно, а саме: приміщення, що знаходяться за адресою: м.Львів, вул.Зернова,1, загальною площею 16,6 кв.м.
26.04.2019 року між Фізичною особою-підприємцем Романовим Анатолієм Віталійовичем (суборендар за договором, відповідач у справі) та Львівським комунальним підприємством "Львівелектротранс" (орендар за договором, позивач у справі) укладено договір суборенди №Г-5-19суб нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень), а саме приміщень під індексом 2, загальною площею 7,2 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Зернова, 1.
В Договорі суборенди зазначено, що об'єктом суборенди є приміщення, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Зернова, 1, під індексом 2, загальною площею 7,2 кв.м.
Пунктом 4.1 Договору суборенди визначено термін суборенди - до 14.04.2020 року включно.
Відповідно до акту приймання-передачі від 26.04.2019 р., який позивачем долучено до матеріалів справи, ЛКП "Львівелектротранс" передало приміщення під індексом 2 загальною площею 7,2 кв.м., а ФОП Романов А.В. прийняв вказані вище приміщення за укладеним договором суборенди.
Згідно із актом приймання-передачі від 17.08.2022 року, ЛКП «Львівелектротранс» здав, а ЛКП «Агенція ресурсів Львівської міської ради» прийняло нежитлові приміщення під індексами 1,2 заг.пл.16,6 кв.м., що знаходяться за за адресою м.Львів, вул.Зернова,1, у зв'язку з чим договір оренди №Г-11624-19 від 11.01.2019 нежитлових приміщень припинив свою дію.
Акт приймання-передачі від 17.08.2022 р. підписаний повноважними представниками сторін, підписи засвідчені печатками юридичних осіб та долучений позивачем до матеріалів справи.
Згідно зі ст. 774 ЦК України строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму.
Таким чином, договір суборенди №Г-5-19суб від 26.04.2019 р, укладений між Львівським комунальним підприємством "Львівелектротранс" та Фізичною особою-підприємцем Романовим Анатолієм Віталійовичем, теж припинив свою дію.
За умовами Договору суборенди (п.п.5.1, 5.2, 5.3), розмір плати за суборенду становив 773,75 грн. без ПДВ за перший місяць. Розмір плати за суборенду підлягав індексації за відповідний період (місяць, квартал, рік).
Згідно із п.5.2 Договору суборенди, різниця між нарахованою платою за суборенду і тією її частиною, яку отримує орендар, спрямовується до місцевого бюджету (п. 5.1-5.5 Договору суборенди).
Проте кошти від відповідача за користування приміщеннями поступали до бюджету не в повному обсязі, у зв'язку з чим утворилась заборгованість в сумі 23 552,67 грн., яка нараховувалась з 26.04.2019 року до 16.03.2020 року, оскільки згідно із ухвалою Львівської міської ради № 6464 від 28.04.2020 «Про заходи підтримки суб'єктів підприємницької діяльності на період дії карантину» на період з 17.03.2020 року і до завершення карантину, передбаченого відповідними постановами Кабінету Міністрів України, рішеннями Львівської міської ради та її виконавчих органів, на території м. Львова, не нараховується та не сплачується орендна плата за користування нежитловими приміщеннями, цілісними майновими комплексами, які належать до власності територіальної громади м. Львова.
Пунктом 4.1 Договору суборенди визначено термін суборенди - до 14.04.2020 року. Розділом 9 Договору суборенди передбачено порядок повернення об'єкта суборенди. Зокрема, згідно п.9.1 Договору суборенди,повернення об'єкта суборенди орендарю здійснюється після закінчення терміну дії цього договору або дострокового його припинення чи розірвання. Об'єкт суборенди повинен бути переданий суборендарем та прийнятий орендарем протягом п'ятнадцяти днів з часу настання однієї з подій, вказаних у п. 9.1 договору суборенди. При передачі об'єкта суборенди складається акт приймання-передачі, який підписують суборендар та орендар і у п'ятиденний термін надсилається Орендодавцю. Об'єкт оренди вважається переданий орендарю з часу підписання акту приймання-передачі. Якщо суборендар не виконує обов'язку щодо повернення об'єкту суборенди у порядку і строки, передбачені ч.9 договору суборенди, йому нараховується неустойка у розмірі подвійної плати за користування об'єктом суборенди за весь час прострочення обов'язку щодо повернення майна.
Оскільки суборендар не виконав свого обов'язку щодо повернення приміщень вчасно, то з 15.04.2020 року у позивача були підстави для нарахування йому неустойки - подвійної орендної плати за користування майном.
Однак, пунктом 2.1 ухвали Львівської міської ради №121 від 25.02.2021 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 28.04.2020 № 6464 "Про заходи підтримки суб'єктів підприємницької діяльності на період дії карантину" встановлено, що дія зазначеної ухвали поширюється на період з 17.03.2020 року по 28.02.2021 року включно.
Відтак неустойка ФОП Романову Анатолію Віталійовичу почала нараховуватись з 01.03.2021 року та нараховувалась до 17.08.2022 року включно.
Позивач звертався до відповідача з претензією за вих. № 07/1260 від 17.11.2022 р., в якій просив погасити заборгованість з суборендної плати в розмірі 23 552,67 грн. Проте вказана претензія позивача залишена відповідачем без відповіді та реагування.
Враховуючи платежі, які проводились ФОП Романовим Анатолієм Віталійовичем невчасно та не в повному обсязі та несвоєчасність повернення об'єкта суборенди, орендна плата є ним неоплачена, заборгованість нарахована до стягнення становить 23 552,67 грн., включаючи заборгованість з неустойки, яка нарахована з червня 2021 року (частково) по 17.08.2022 р., що і слугувало підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.
Оцінка суду.
Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч.1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до вимог ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч.1 ст.2, ч.3 ст.18, ч.ч.1, 3 ст.19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності; орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі; орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності; строки внесення орендної плати визначаються договором.
Відповідно до ч.1 ст.759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно ст. 774 ЦК України, передання наймачем речі у володіння та користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, піднайм (суборенда) є однією з форм використання найнятого (орендованого) майна. Передача майна в піднайм дозволяється лише за згодою наймодавця, якщо інше не передбачено законом або договором. Піднайм оформляється договором, за яким наймач передає піднаймачеві все або частину майна в тимчасове користування за плату.
З укладенням договору піднайму породжуються дві самостійні групи договірних зобов'язань, а саме: між наймодавцем і наймачем та між наймачем і піднаймачем. Самостійність цих зобов'язань означає, що у піднаймача виникають права і обов'язки щодо первісного наймодавця. Перед наймодавцем залишається зобов'язаним тільки наймач, а у піднаймача виникають права і обов'язки лише щодо наймача.
Отже, наймач (орендар) отримує відносно піднаймача (суборендар) права та обов'язки наймодавця (орендодавця). В свою чергу піднаймач має права та обов'язки наймача. При цьому піднаймач не вступає в якісь відносини із наймодавцем. Відповідальним за стан речі та внесення плати за користування перед наймодавцем залишається наймач, який повинен виконувати свої обов'язки незалежно від того, яким чином виконуються обов'язки піднаймачем.
Як встановлено судом, 11.01.2019 року між Львівським комунальним підприємством «Львівелектротранс» та Управлінням комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради було укладено Договір оренди №Г-11624-19 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) щодо нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою: м.Львів, вул.Зернова,1, загальною площею 16,6 кв.м. та за актом приймання-передачі орендар прийняв дані приміщення в оренду.
26.04.2019 року між Фізичною особою-підприємцем Романовим Анатолієм Віталійовичем та Львівським комунальним підприємством "Львівелектротранс" укладено договір суборенди №Г-5-19суб нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень), а саме приміщень під індексом 2, загальною площею 7,2 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Зернова, 1 та за актом приймання-передачі від 26.04.2019 р. суборендар прийняв дане приміщення загальною площею 7,2 кв.м. під індексом 2.
Згідно із актом приймання-передачі від 17.08.2022 року, ЛКП «Львівелектротранс» здав, а ЛКП «Агенція ресурсів Львівської міської ради» прийняло нежитлові приміщення під індексами 1,2 заг.пл.16,6 кв.м., що знаходяться за за адресою м.Львів, вул.Зернова,1, у зв'язку з чим договір оренди №Г-11624-19 від 11.01.2019 нежитлових приміщень припинив свою дію.
Згідно зі ст. 774 ЦК України строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму.
Таким чином, Договір суборенди №Г-5-19суб від 26.04.2019 р., укладений між Львівським комунальним підприємством "Львівелектротранс" та Фізичною особою-підприємцем Романовим Анатолієм Віталійовичем також припинив свою дію 17.08.2022 р.
У відповідності до ч. ч. 1, 3 ст. 251, ч. 1 ст. 252 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк може бути визначений актами цивільного законодавства, правочином або рішенням.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
Отже, за домовленістю сторін у відповідному правочині встановлюються договірні строки з метою визначення сторонами за договором певного періоду у часі, у який мають бути виконані конкретні зобов'язання, визначені договором.
Розділом 9 Договору суборенди передбачено порядок повернення об'єкта суборенди. Зокрема, згідно п.9.1. повернення об'єкта суборенди орендарю здійснюється після закінчення терміну дії цього договору або дострокового його припинення чи розірвання. Об'єкт суборенди повинен бути переданий суборендарем та прийнятий орендарем протягом п'ятнадцяти днів з часу настання однієї з подій, вказаних у п. 9.1 договору суборенди. При передачі об'єкта суборенди складається акт приймання-передачі, який підписують суборендар та орендар і у п'ятиденний термін надсилається Орендодавцю. Об'єкт оренди вважається переданий орендарю з часу підписання акту приймання-передачі. Якщо суборендар не виконує обов'язку щодо повернення об'єкту суборенди у порядку і строки, передбачені ч.9 договору суборенди, йому нараховується неустойка у розмірі подвійної плати за користування об'єктом суборенди за весь час прострочення обов'язку щодо повернення майна.
Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно із ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Приписами ч.1 ст.527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок.
Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Приписами ч.1 ст.27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Згідно із статтею 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
У відповідності до ч.2 ст.795 ЦК України, повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.
Як встановлено судом, відповідач своєчасно не повернув приміщення, які були надані йому в суборенду за Договором суборенди №Г-5-19суб від 26.04.2019 р.
Отже, відповідачем порушено виконання, передбаченого Договором суборенди №Г-5-19суб від 26.04.2019 р., обов'язку щодо повернення об'єкту суборенди позивачу, у відповідності до чого, у відповідача виникла заборгованість по сплаті неустойки в розмірі 23 552,67 грн. до місцевого бюджету згідно приведеного позивачем розрахунку за період з червня 2021 р. (частково) по 17.08.2022 р.
Згідно до ч.2 ст.785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. При цьому, згідно положень ч.1 ст.762 ЦК України та ч.1 ст.286 ГК України, розмір орендної плати, який орендар сплачує орендодавцю за користування майном, незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, встановлюється договором найму.
Неустойка, стягнення якої передбачено ч.2 ст.785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 20.09.2018р. у справі №909/62/18).
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Приписами ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Приписами ч.2 вказаної статті визначено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідачем не подано та в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували відсутність вини відповідача у простроченні виконання обов'язку щодо сплати заборгованості з суборенди за Договором суборенди №Г-5-19суб від 26.04.2019 р.
Перевіривши правильність проведеного позивачем розрахунку суми нарахованої заборгованості, суд зазначає, що такий позивачем здійснено правильно, а відтак позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.
Відповідно до статей 73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Згідно з ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.5 ст.236 ГПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.
Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що матеріалами справи підтверджено неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо своєчасності повернення з суборенди належного майна та сплати заборгованості за Договором суборенди № Г-5-19 суб. від 26.04.2019 р., відсутність доказів погашення заборгованості, стягнення якої є предметом спору у цій справі, перевіривши розрахунок неустойки, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 23 552,67 грн. заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення повністю.
Судові витрати.
Так, п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір в розмірі 2 684,00 грн., відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача, так як спір виник з його вини і не погашено суму заборгованості на час ухвалення рішення у справі.
Докази про сплату учасниками справи інших судових витрат чи докази судових витрат, які сторона має сплатити у зв'язку з розглядом даної справи, суду не надано і такі в матеріалах справи відсутні.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 43, 46, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 120, 122, 123, 129, ч. 2 ст. 178, ч. 9 ст. 165, ч. 1 ст. 202, п. 1 ч. 3 ст. 202, ст.ст. 236-241, 242, 327 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з відповідача: Фізичної особи-підприємця Романова Анатолія Віталійовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь місцевого бюджету (IBAN: UA 228201720355139006099020947, банк: Державна казначейська служба України; отримувач: Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Галицька, 15; код ЄДРПОУ № 25558625) 23 552,67 грн. заборгованості та 2 684,00 грн. понесених витрат на сплату судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.
4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено 14.07.2023 р.
Суддя Долінська О.З.