ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.07.2023Справа № 910/6043/23
За позовом Корпорації "ТСМ ГРУП"
до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
про стягнення 3154241,65 грн.
Суддя Усатенко І.В.
Секретар судового засідання Ярош Д.С.
Представники учасників справи
від позивача: Ратушняк П.В.
від відповідача: Шадрін І.О.
В судовому засіданні 10.07.2023 на підставі ст. 240 ГПК України прийнято скорочене рішення суду.
Корпорація "ТСМ Груп" звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення заборгованості у розмірі 3154241,65 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 07/21/46-124-08-21-15341 на виконання проектних робіт від 13.08.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 11.05.2023.
У підготовчому засіданні 11.05.2023 оголошено перерву до 01.06.2023.
15.05.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує і просить відмовити у його задоволенні, а в разі задоволення позову зменшити витрати на правову допомогу до розумного, реального і обгрунтованого розміру.
17.05.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позовні вимоги.
Ухвалою суду від 01.06.2023 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду по суті на 10.07.2023.
05.06.2023 в системі "Електронний суд" позивачем сформовано письмові пояснення до судових дебатів.
10.07.2023 в системі "Електронний суд" позивачем сформовано клопотання про стягнення судових витрат у розмірі 52000,00 грн.
В судовому засіданні 10.07.2023 представник позивача підтримав обставини, викладені в заява по суті справи на підтвердження позовних вимог.
Представник відповідача підтримав доводи, викладені в заявах по суті справи в спростування позовних вимог.
Відповідно до ст. 217 ГПК України про закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів.
В судових дебатах представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити позов.
Представник відповідача проти позову заперечував, просив у задоволенні позовних вимог відмовити.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
13.08.2021 між Корпорацією "ТСМ ГРУП" (виконавець) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (замовник) був укладений договір № 07/21/46-124-08-21-15341 на виконання проектних робіт відповідно до п. 1.1, 1.3, 1.8 якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання, в порядку та на умовах, визначених цим договором за завданням замовника, виконати проектні роботи за темою: "Технічне переоснащення контрольно-пропускних пунктів пропуску персоналу та проїзду транспортних засобів № 2, 5, 8 ВП "Хмельницька АЕС" Розробка робочого проекту". Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані проектні роботи відповідно до умов цього договору. Результатом проектних робіт за цим договором є розроблена виконавцем проектно-кошторисна документація на паперовому та електронному носіях.
Згідно п. 2.1. договору та відповідно до протоколу угоди про договірну ціну (Додаток №1 до договору) та зведеного кошторису (Додаток № 3 до договору), що є невід'ємними частинами даного договору, була визначена вартість робіт за цим договором, яка складала 3026592,00 грн з ПДВ.
Замовник здійснює оплату виконаних проектних робіт за договором протягом 30 календарних днів з дати підписання сторонами акта приймання виконаних проектних робіт (п. 4.1 договору).
Згідно 6.4 договору виконавець після закінчення виконаних проектних робіт по відповідному етапу протягом 10 робочих днів надсилає замовнику акт виконаних проектних робіт в 2-х примірниках та звітну документацію, складену відповідно до технічних вимог (додаток № 4). Замовник протягом 20 робочих днів з дня його одержання зобов'язаний підписати і направити виконавцю 1 примірник акта або надати мотивовану відмову від прийняття виконаних проектних робіт. Замовник направляє виконавцю лист з переліком встановлених недоліків та необхідних доопрацювань. Разом з актом виконаних проектних робіт виконавець надає замовнику підтверджуючі документи, зазначені в п. 4.4 договору. Витрати на відрядження включаються в акти виконаних проектних робіт окремим рядком.
Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з дати його реєстрації в ДП "НАЕК "Енергоатом", за умови підписання обома сторонами та скріплення печатками, і діє до повного виконання сторонами зобов'язань за договором (п. 10.1 договору).
На виконання умов договору позивачем були виконані, а відповідачем прийняті роботи на загальну суму 2973600,00 грн, про що свідчать підписані між сторонами акти здачі-прийняття виконаних робіт, а саме:- акт № 1 від 29.10.2021 на суму 168000,00 грн; - акт № 2 від 30.06.2022 на суму 2805600,00 грн.
Згідно платіжної інструкції №5801 від 30.05.2022 відповідач здійснив часткову оплату виконаних позивачем робіт на суму 168000,00 грн.
З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензією № 146 від 15.12.2022, у якій просив останнього сплатити існуючу заборгованість за договором у розмірі 2805600,00 грн. З рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0421506523430 вбачається, що відповідач отримав вищевказану претензію позивача 28.12.2022, проте, залишив її без відповіді та задоволення.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
За правовою природою укладений між сторонами договір № 07/21/46-124-08-21-15341 від 13.08.2021 є договором підряду, а тому до вищевказаних відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту (ст. 846 ЦК України).
Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
Як встановлено ч.4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Матеріалами справи, зокрема актами підтверджено виконання робіт за договором № 07/21/46-124-08-21-15341 від 13.08.2021 на загальну суму 2973600,00 грн.
Судом встановлено, що будь-яких зауважень щодо виконаних позивачем робіт від відповідача не надходило, вищевказані документи були підписані уповноваженим представником відповідача без жодних заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як встановлено судом, що розрахунки за виконані роботи проводитимуться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача протягом 30 календарних днів з моменту підписання сторонами акту приймання виконаних робіт.
Відповідач оплатив вартість виконаних робіт лише частково у сумі 168000,00 грн, що підтверджується долученою до матеріалів справи платіжною інструкцією та не заперечується відповідачем. Роботи за актом № 2 від 30.06.2022 на суму 2805600,00 грн, станом на момент розгляду спору, залишена відповідачем без оплати.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Приймаючи до уваги зазначене та враховуючи, що відповідачем не надано суду жодних доказів належного виконання зобов'язання щодо повної оплати виконаних позивачем робіт та не спростовано заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором належним чином доведений, документально підтверджений та строк оплати є таким, що настав, а тому позовні вимоги щодо стягнення заборгованості у розмірі 2805600,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
При цьому посилання відповідача на неможливість виконання договірних зобов'язань у зв'язку з настанням форс-мажорних обставин, а саме військової агресії рф проти України, що стало підставою для введення воєнного стану з 24.02.2022, не приймаються судом до уваги, оскільки відповідачем не надано суду доказів повідомлення позивача про форс-мажорні обставини, як то передбачено розділом 8 договору чи надання належних та допустимих доказів в підтвердження того, що саме форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання відповідачем своїх зобов'язань.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 59032,90 грн за період з 31.07.2022 по 12.04.2023 та інфляційні втрати у розмірі 289608,75 грн за період з 31.07.2022 по 12.04.2023.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо оплати виконаних робіт за договором, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних та інфляційних втрат. Однак, при визначенні періоду нарахування, позивач не врахував приписи ст. 254 ЦК України та ту обставину, що закінчення строку припало на вихідний день - суботу. Отже, грошове зобов'язання відповідачем мало бути виконано у строк до 01.08.2022 включно, а період нарахування санкцій розпочинається з 02.08.2022.
Суд здійснив перерахунок 3% річних та втрат від інфляції за період з 02.08.2022 по 12.04.2023. Помилка у визначенні періоду нарахування не вплинула загалом на суму втрат від інфляції, в зв'язку з чим з відповідача підлягають стягненню втрати від інфляції у розмірі 289608,75 грн. Натомість, розмір 3% річних, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, становить 58571,70 грн.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог Корпорації "ТСМ Груп".
Позивач також заявив клопотання про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 52000,00 грн.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).
За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).
Як встановлено судом, правова допомога надавалася позивачу на підставі договору № 03/04/23 надання професійної правничої допомоги від 12.04.2023, укладеного з Адвокатським бюро Ратушняка Володимира "Лігалконсалтинг". Представництво інтересів за договором безпосередньо здійснювала адвокат Ратушняк Павлина Володимирівна, яка діє на підставі свідоцтва №000896 про право на заняття адвокатською діяльністю від 16.03.2020 та ордера серії АА № 1295918 від 14.04.2023.
Відповідно до п. 1.1. договору повірений зобов'язується надавати клієнту професійну правничу допомогу в суді першої інстанції по спору з Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" щодо стягнення заборгованості по договору № 07/21/46-124-08-21-15341 від 13.08.2021, в тому числі: підготовка позовної заяви, вивчення матеріалів справи; розрахунок 3% річних, інфляційних втрат до позовної заяви; підготовка додатків до позовної заяви; подання і підписання позовної заяви до суду, в тому числі через електронний суд; підготовка процесуальних документів: заперечень, відповіді на відзив, письмових пояснень і т.д.; участь у судових засіданнях та судове представництво в суді першої інстанції.
Сторони дійшли згоди встановити фіксовану вартість послуг за надання професійної правничої допомоги, вказаної у п. 1.1 даного договору у розмірі 52000,00 грн.
На виконання умов вищевказаного договору між сторонами був підписаний акт виконаних робіт від 30.06.2023, яким сторони підтвердили надання наступних послуг у справі № 910/6043/23: підготовка позовної заяви, вивчення матеріалів справи; розрахунок 3% річних, інфляційних втрат до позовної заяви; підготовка додатків до позовної заяви; подання і підписання позовної заяви до суду, в тому числі через електронний суд; підготовка процесуальних документів: заперечень, відповіді на відзив, письмових пояснень і т.д.; участь у судових засіданнях та судове представництво в суді першої інстанції. Загальна вартість послуг склала 52000,00 грн.
Згідно платіжних інструкцій № 983 від 28.06.2023 на суму 27000,00 грн та № 886 від 13.04.2023 на суму 25000,00 грн позивач загалом сплатив адвокатському об'єднанню за правничу допомогу суму 52000,00 грн.
За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Суд зазначає, що у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Разом із тим, у частині 5 наведеної норми Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
В п. 119, 120 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 № 910/1964/21 зроблено наступний висновок: "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою та дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи".
Висновки, аналогічні відображеним вище, викладені в постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
Таким чином, домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", рішення у справі "Баришевський проти України", рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України", рішення у справі "Двойних проти України", рішення у справі "Меріт проти України").
Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналогічна правова позиція щодо застосування норми права викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, від 16.11.2022 № 910/1964/21.
Відповідач у відзиві зазначив про неспівмірність заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу і просив зменшити їх розмір до розумного, реального та обґрунтованого.
Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності, з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем заяв та матеріалів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу Корпорації "ТСМ Груп" не відповідає принципам розумності в даних правовідносинах, не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спірних правовідносин.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає стягненню з відповідача становить 26000,00 грн
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропоційно сумі задоволених вимог.
Керуючись ст. 129, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, ідентифікаційний код 24584661) на користь Корпорації "ТСМ ГРУП" (03150, м. Київ, вул. Ямська, буд. 72, ідентифікаційний код 37034171) суму основного боргу у розмірі 2805600 (два мільйони вісімсот п'ять тисяч шістсот) грн 00 коп., втрати від інфляції у розмірі 289608 (двісті вісімдесят дев'ять тисяч шістсот вісім) грн 75 коп., 3% річних у розмірі 58571 (п'ятдесят вісім тисяч п'ятсот сімдесят одну) грн 70 коп., судовий збір у розмірі 37845 (тридцять сім тисяч вісімсот сорок п'ять) грн 37 коп., витрати на правову допомогу у розмірі 26000 (двадцять шість тисяч) грн 00 коп.
3.В частині позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 461,20 грн - відмовити.
4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повне рішення складено 17.07.2023
Суддя І.В.Усатенко