ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
07.03.2023 м. Івано-ФранківськСправа № 909/98/22
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Валєєвої Т.Е.,
при секретарі судового засідання Микитин Р.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Фізичної особи - підприємця Василіва Тараса Михайловича
( АДРЕСА_1 )
до Фізичної особи - підприємця Блясецького Миколи Петровича
( АДРЕСА_2 )
про стягнення 1 138 916,73 грн заборгованості за договором купівлі-продажу на умовах товарного кредиту
представники сторін в судове засідання не з'явилися
Фізична особа - підприємець Василів Тарас Михайлович (далі - ФОП Василів Т.М., позивач) звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою (вх.№2321/22 від 10.02.2022) до Фізичної особи - підприємця Блясецького Миколи Петровича (далі - ФОП Блясецький М.П., відповідач) про стягнення 1 138 916,73 грн заборгованості, з яких 160 000,00 грн основного боргу за поставлений товар та 978 916,73 грн відсотків за користування товарним кредитом.
І. Дії суду щодо розгляду справи
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 15.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, відмовлено у задоволенні клопотання позивача про визнання справи малозначною та розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 10.03.2022, про що сторони повідомлені рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
10.03.2022 підготовче засідання не відбулось у зв'язку із запровадженням в Україні воєнного стану (Указ Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022).
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 27.07.2022 призначено наступне підготовче засідання на 11.08.2022, про що сторони повідомлені рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
10.08.2022 до суду від представника відповідача надійшло клопотання (вх.№10280/22) про залишення позовної заяви без руху у зв'язку з неотриманням копії позовної заяви.
11.08.2022 у підготовчому засіданні з'явився представник позивача, яким було подано клопотання (вх.№10348/22 від 11.08.2022) про долучення доказів до матеріалів справи на додаткове підтвердження надсилання копії позовної заяви відповідачу, судом долучено відповідні докази до матеріалів справи та відкладено розгляд клопотання про залишення позовної заяви без руху (вх.№10280/22 від 10.08.2022), а також підготовче засідання на 14.09.2022 (відповідну ухвалу занесено до протоколу судового засідання), про що представник позивача повідомлений у судовому засіданні під розписку, а відповідач - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
11.08.2022 до суду від представника позивача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи (вх.№10349/22).
14.09.2022 на електронну адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання (вх.№12088/22; підписано КЕП) про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням його на амбулаторному лікуванні внаслідок виявлення Сovid-19.
14.09.2022 у підготовчому засіданні представники обох сторін не з'явились, судом відкладено підготовче засідання на 06.10.2022 (відповідну ухвалу занесено до протоколу судового засідання), про що представники сторін повідомлені засобами електронного зв'язку, телефонограмою.
06.10.2022 у підготовчому засіданні представники обох сторін не з'явились, судом відкладено підготовче засідання на 03.11.2022 (відповідну ухвалу занесено до протоколу судового засідання), про що сторони, представники сторін повідомлені засобами електронного зв'язку.
06.10.2022 до суду від представника позивача надійшло клопотання про надсилання кореспонденції в електронному вигляді на адресу електронної пошти (вх.№13425/22).
03.11.2022 у підготовчому засіданні представники обох сторін не з'явились, судом визнано явку позивача і відповідача обов'язковою та здійснено їх виклик для надання пояснень по суті справи, підготовче засідання відкладено на 17.11.2022. Ухвала-виклик в підготовче засідання від 03.11.2022 надіслана сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення, засобами електронного зв'язку. Крім того, сторонам здійснено відповідні телефонограми.
17.11.2022 підготовче засідання не відбулось у зв'язку з перебуванням судді у відпустці. Ухвалою-повідомленням про судове засідання сторони повідомлені про те, що наступне підготовче засідання призначено на 16.12.2022
16.12.2022 підготовче засідання не відбулось у зв'язку з втратою судді працездатності. Ухвалою-повідомленням про судове засідання сторони повідомлені про те, що наступне підготовче засідання призначено на 07.02.2022, про що представники сторін повідомлені засобами електронного зв'язку.
07.02.2022 у підготовчому засіданні з'явився представник позивача, яким подано клопотання (вх.№2037/22) про долучення доказів до матеріалів справи; представником позивача заявлено усне клопотання про поновлення строку для долучення доказів до матеріалів справи; судом поновлено такий строк та долучено докази до матеріалів справи; судом закрито підготовче провадження та здійснено перехід до розгляду справи по суті; судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 07.03.2023 (відповідну ухвалу занесено до протоколу судового засідання), про що представник позивача повідомлений у судовому засіданні під розписку, а відповідач - рекомендованим листом з повідомленням про вручення, представник відповідача - засобами електронного зв'язку.
07.03.2022 у засіданні з розгляду справи по суті представники сторін не з"явилися, від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.
У зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання у нарадчій кімнаті судом підписано вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Щодо клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без руху
Під час розгляду справи представник відповідача заявив клопотання (вх.№10280/22 від 10.08.2022) про залишення позовної заяви без руху, в якому посилався на те, що не отримував копії позовної заяви.
Як встановлено судом, позивачем виконано обов'язок надсилання 08.02.2022 копії позовної заяви відповідачу листом з описом вкладення (а.с. 6-8), однак її неотримання відповідачем відбулося внаслідок поверненням органом поштового зв'язку поштового відправлення за закінченням встановленого терміну зберігання (а.с. 50, 51).
Водночас відповідач мав право на ознайомлення з матеріалами справи (в т.ч. в підсистемі «Електронний суд»), однак таким правом не скористався.
Щодо повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи
Відповідач у судові засідання жодного разу свого представника не направив, причин неявки представника (окрім 14.09.2022) суду не повідомив.
Ухвали суду від 15.02.2022, 27.07.2022, 12.08.2022, 14.09.2022, 06.10.2022, 03.11.2022 надсилались відповідачу та його представнику засобами електронного зв'язку та рекомендованими листами з повідомленням про вручення за адресою його місцезнаходження, яке відповідає відомостям в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо відповідача станом на 15.02.2022, частина поштових відправлень повернена у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою (а.с. 34-38), у зв'язку з закінченням терміну зберігання (а.с. 88-91, 121-124)), частина - вручено, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 44, 64, 84).
Згідно з ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим кодексом для вручення судових рішень.
Порядок вручення судового рішення передбачений ст. 242 ГПК України.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня (ч. 5 ст. 242 ГПК України).
Відповідно до п. 3, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є:
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
З огляду на вказані приписи процесуального закону відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи.
Крім того, представник відповідача двічі подавав клопотання у справі, що додатково свідчить про те, що відповідач був обізнаний з вирішенням спору в суді, відтак мав цікавитися про подальший процесуальний рух справи.
Також суд бере до уваги те, що ухвалою-викликом в судове засідання від 03.11.2022 відповідач - ФОП Василів Т.М. викликався в судове засідання для надання пояснень у справі (а.с. 80). Дану ухвалу-виклик відповідач отримав 15.11.2022 (а.с. 84), однак вимоги суду не виконав та в судове засідання не з"явився.
ІІ. Позиції сторін
2.1. Позиція позивача. Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач передав у власність відповідача товар відповідно до договору купівлі-продажу на умовах товарного кредиту, однак відповідач оплатив його несвоєчасно та не в повному обсязі, у зв'язку з чим позивач нараховував відповідачу проценти за користування товарним кредитом. Після пред'явлення позивачем претензії про повернення неоплаченої частини вартості товару та процентів за користування товарним кредитом відповідач свої зобов'язання не виконав.
Як на правову підставу своїх вимог позивач посилається на ст. 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 174, 180, 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
Представник позивача у судових засіданнях позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові.
2.2. Позиція відповідача. Відповідач у встановлений судом відповідно до ГПК України строк відзиву на позов не надав, проти позовних вимог не заперечив.
За загальними принципами здійснення судочинства, що також відображені у ст. 13, 14 ГПК України, судочинство у судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін, зокрема:
- учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим кодексом;
- кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом;
- кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій;
- суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Враховуючи те, що відповідач вирішив не реалізовувати своє право на подання відзиву у встановлений судом відповідно до ГПК України строк, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи на підставі ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Судом встановлено, що будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.
ІІІ. Обставини справи, встановлені судом
3.1. 08.09.2020 між ФОП Василівим Т.М. (продавець) та ФОП Блясецьким М.П. (покупець) укладено договір купівлі-продажу товарів на умовах товарного кредиту №1/09-2020 (далі - договір) (а.с. 11-12).
Умови договору такі.
За цим договором продавець зобов'язується передати покупцю товар відповідно до накладних, що виписуються на кожну партію товару. Покупець зобов'язується прийняти й оплатити поставлений товар у строк та в порядку, встановленому цим договором (п. 1.1).
Товар передається покупцю на складі продавця, який знаходиться за адресою: Івано-Франківська обл., м. Снятин, вул. Гоголя, 44-А (п. 1.4).
Сторони відповідно до цього договору здійснюють взаємні розрахунки, що складаються із вартості товару за номенклатурою, а також відсотків за право користування товарним кредитом (п. 2.1).
Вартість товару, що поставляється, зазначена у накладній на відпуск товару, та зміні не підлягає (п. 2.2).
Ціна товару за кожною позицією номенклатури визначена у накладних, що надаються покупцю на кожну партію товару (п. 2.3).
Покупець зобов'язується оплатити шляхом готівкового або безготівкового розрахунку вартість поставлених товарів у термін 14 календарних днів з моменту отримання товару по кожній накладній (п. 2.4).
Оплата, зроблена протягом терміну, вказаного у п. 2.4, вважається своєчасною. При здійсненні своєчасної оплати поставленого товару відсотки за право користування товарним кредитом не стягуються (п. 2.5).
При здійсненні оплати після терміну, вказаного у п. 2.4, така оплата вважається відстроченою. При відстроченні оплати за цим договором з покупця стягуються відсотки за право користування товарним кредитом у розмірі 1% вартості партії товару за кожен день відстрочення (п. 2.6).
Продавець залишає за собою право припинити поставку товару, якщо покупець не здійснив розрахунок за товар протягом терміну, який зазначений у п. 2.4 даного договору (п. 2.8).
Продавець має право на одержання відповідно до цього договору відшкодування понесених витрат, вартості товарів і відсотків за товарний кредит(п. 3.2).
Покупець зобов'язаний оплатити товар і додаткові послуги продавця на умовах цього договору (п. 3.3).
У випадку невиконання чи неналежного виконання своїх обов'язків винна сторона зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки (п. 4.1).
Договір набирає чинності в момент його підписання і діє до 31.12.2020 (п. 5.1).
Договір вважається пролонгованим на один календарний рік на тих самих умовах, якщо жодна із сторін не попередила іншу сторону про припинення його дії за один календарний місяць до закінчення зазначеного терміну (п. 5.2).
Кожна сторона має право достроково розірвати договір, письмово повідомивши про це за 30 календарних днів до запланованої дати розірвання договору. Протягом цього періоду сторони проводять звірку взаємних розрахунків та остаточні розрахунки за договором (п. 5.3).
Сторони договору домовилися, що усі спори за цим договором вирішуються шляхом переговорів між сторонами. У випадку неможливості вирішення розбіжностей шляхом переговорів вони підлягають розгляду судом у встановленому законодавством порядку (п. 7.1).
Договір підписаний та скріплений печатками сторін, які діяли при його укладанні як фізичні особи-підприємці.
3.2. На виконання умов договору позивачем передано відповідачу товар на загальну суму 397 631,20 грн відповідно до видаткової накладної №13/1 від 07.12.2020 (у документі її назва зазначена як "розхідна накладна") (а.с. 115; далі - видаткова накладна).
3.3. Відповідачем здійснено часткову оплату за переданий позивачем товар на загальну суму 237 631,20 грн, що підтверджується прибутковими касовими ордерами:
- від 03.02.2021 на суму 39 900,00 грн;
- від 04.02.2021 на суму 10 000,00 грн;
- від 10.02.2021 на суму 14 700,00 грн;
- від 11.02.2021 на суму 4 900,00 грн;
- від 17.02.2021 на суму 4 822,80 грн;
- від 17.02.2021 на суму 23 308,40 грн;
- від 22.02.2021 на суму 4 800,00 грн;
- від 29.03.2021 на суму 8 458,00 грн;
- від 31.03.2021 на суму 15 000,00 грн;
- від 09.04.2021 на суму 10 000,00 грн;
- від 22.04.2021 на суму 11 700,00 грн;
- від 13.05.2021 на суму 15 000,00 грн;
- від 20.05.2021 на суму 12 000,00 грн;
- від 12.06.2021 на суму 13 000,00 грн;
- від 25.06.2021 на суму 7 700,00 грн;
- від 05.07.2021 на суму 12 000,00 грн;
- від 23.08.2021 на суму 10 000,00 грн;
- від 14.09.2021 на суму 10 342,00 грн;
- від 05.10.2021 на суму 10 000,00 грн (оригінали: а.с. 96-114).
У цих прибуткових касових ордерах підставою платежу вказана видаткова накладна №13/1 від 07.12.2020.
3.4. Між сторонами договору складено, підписано та скріплено печаткою обох сторін акт звірки взаємних розрахунків від 20.10.2021, згідно з яким відповідач визнав заборгованість перед позивачем у розмірі 160 000,00 грн (а.с. 13; оригінал: а.с. 116).
У зазначеному акті звірки взаємних розрахунків від 20.10.2021 міститься посилання на видаткову накладну №13/1 від 07.12.2020 на суму 397 631,20 грн, а також прибуткові касові ордери з відповідними номерами.
3.5. З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензією №01/10-2020 щодо сплати заборгованості за договором купівлі-продажу на умовах товарного кредиту від 28.10.2021, з вимогою сплатити позивачу протягом 10 календарних днів з моменту отримання відповідної претензії заборгованість у розмірі 1 138 916,73 грн, з яких: 160 000,00 грн основної заборгованості, 978 916,73 грн нарахованих відсотків за користування товарним кредитом станом на 28.10.2021 (а.с. 15-16). До претензії позивачем був доданий розрахунок відсотків
Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
3.6. У зв'язку з несплатою заборгованості відповідачем у добровільному порядку, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.
IV. Норми права, які застосував суд. Мотиви їх застосування
4.1. Загальні положення
Положеннями ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Також п. 3 ч. 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства.
Приписи ч. 1 ст. 627 ЦК України передбачають, що відповідно до ст. 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони у договорі на власний розсуд можуть урегулювати у договорі відносини, диспозитивно врегульовані в актах цивільного законодавства, та не можуть відступати від імперативних його положень.
Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1). Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ч. 2).
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як передбачено ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Також ч. 1 ст. 265 ГК України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
У силу ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За приписами ч. 1 ст. 694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем (ч. 5 ст. 694 ЦК України).
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини з приводу договору купівлі-продажу товарів на умовах товарного кредиту №1/09-202008.09.2020, предметом яких є поставка товару та його оплата з відстрочкою зі сплатою покупцем процентів за користування товарним кредитом.
Отже, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є змішаним договором поставки та позики.
Таким чином, предметом спору у даній справі є заборгованість, що складається з неоплаченої частини вартості товару та процентів за користування товарним кредитом , а предметом позову - її стягнення.
4.2. Щодо поставки товару
4.2.1. У відповідності до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України, яка визначає момент виконання обов'язку продавця передати товар, обов'язокпродавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Як встановлено судом, пунктом 1.4 договору товар передається покупцю на складі продавця, який знаходиться за адресою: Івано-Франківська обл., м. Снятин, вул. Гоголя, 44-А.
4.2.2. Факт поставки позивачем товару (борошна) відповідачу на суму 397 631,20 грн підтверджується такими доказами як видаткова накладна №13/1 від 07.12.2020; прибуткові касові ордери (19 шт) за період з 03.02.2021 по 05.10.2021 (в яких підставою платежу вказано видаткову накладну №13/1 від 07.12.2020); акт звірки взаємних розрахунків від 20.10.2021 (в якому міститься посилання і на видаткову накладну №13/1 від 07.12.2020, і на зазначені прибуткові касові ордери).
Отже, факт отримання товару від позивача за видатковою накладною №13/1 від 07.12.2020 визнається відповідачем внаслідок здійснення ним 19 платежів з оплати її вартості, а також шляхом підписання акта звірки взаємних розрахунків від 20.10.2021 щодо розрахунків за цією накладною.
4.3. Щодо оплати вартості товару
4.3.1. У пункті 2.1 договору сторони передбачили, що розрахунки, що складаються із вартості товару за номенклатурою, а також відсотків за право користування товарним кредитом.
Вартість товару, що поставляється, зазначена у накладній на відпуск товару, та зміні не підлягає (п. 2.2).
Згідно з видатковою накладною №13/1 від 07.12.2020 відповідач придбав товар (борошно) на загальну суму 397 631,20 грн.
4.3.2. Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актом цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно із ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
У пункті 2.4 договору сторони погодили, що покупець (відповідач) зобов'язується оплатити шляхом готівкового або безготівкового розрахунку вартість поставлених товарів у термін 14 календарних днів з моменту отримання товару по кожній накладній.
Отже, договором встановлений інший строк оплати товару, ніж визначений в ч. 1 ст. 692 ЦК України, а саме передбачено відтермінування оплати товару на 14-ть календарних днів з моменту отримання товару.
Таким чином, за умовами договору відповідач мав до 21.12.2020 оплатити товар, отриманий за видатковою накладною №13/1 від 07.12.2020.
4.3.3. Як встановлено судом, відповідач з 03.02.2021 по 05.10.2021 оплачував товар частинами на загальну суму 237 631,20 грн.
Отже, неоплаченим залишився товар на суму 160 000,00 грн, що також визнав відповідач в акті звірки взаємних розрахунків від 20.10.2021.
У відповідності до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
На час прийняття судом рішення у справі відповідач не спростував факт наявності основної заборгованості з оплати вартості товару у сумі 160 000,00 грн.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено та документально обґрунтовано вимоги в частині стягнення 160 000,00 грн основної заборгованості з оплати вартості товару, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
4.4. Щодо сплати процентів за користування товарним кредитом
4.4.1. Умови договору
4.4.1.1 У пункті 2.5 договору сторони встановили, що оплата, зроблена протягом терміну (строку), вказаного у п. 2.4 договору, вважається своєчасною. При здійсненні своєчасної оплати поставленого товару відсотки за право користування товарним кредитом не стягуються.
Отже, оплата товару до 21.12.2020 вважається своєчасною та не нараховуються відсотки за користування кредитом.
4.4.1.2. Водночас у пункті 2.6 договору сторони узгодили, що при здійсненні оплати після терміну, вказаного у п. 2.4 договору, така оплата вважається відстроченою. При відстроченні оплати за цим договором з покупця стягуються відсотки за право користування товарним кредитом у розмірі 1% вартості партії товару за кожен день відстрочення.
Отже, сторони домовились, що оплата товару після 21.12.2020 вважається відстроченою та нараховуються відсотки за користування кредитом.
Тобто з 22.12.2020 позивач (продавець) має право нараховувати відповідачу (покупцю) проценти на вартість товару, що не оплачений.
4.4.2. Нормативно-правове регулювання
4.4.2.1. Стаття 694 ЦК України регулює продаж товару в кредит.
Відповідно до ч. 1 ст. 694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.
Згідно з абз. 2 ч. 5 ст. 694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.
4.4.2.2. Стаття 536 ЦК України регулює інститут процентів в цивільних правовідносинах.
Згідно з ч. 1 ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
За приписами ч. 1 ст. 536 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Проценти за користування чужими грошовими коштами можуть виникати як внаслідок правомірної поведінки учасника цивільних правовідносин (зокрема, ст. 1048, 1056-1, 1061 ЦК України), так і внаслідок неправомірної поведінки (зокрема, у разі порушення грошового зобов'язання - ст. 625 ЦК України).
4.4.2.3. Одним з різновидів користування чужими грошовими коштами є позика (ст. 1046-1053 ЦК України).
Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором.
Відповідний правовий висновок викладений в п. 78 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №910/4518/16.
Таким чином, відповідач отримав товар, а також отримав можливість певний час за плату правомірно не повертати кредитору позику (не оплачувати товар).
Натомість у нього виникло зобов'язання (1) повернути грошові кошти та (2) сплатити визначені договором проценти за користування кредитом.
Відтак,з 22.12.2020 між сторонами почали діяти відносини позики (кредитування).
4.4.2.4. Проценти відповідно до ст. 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту (у даному випадку отримати товар та його не оплачувати), а за "користування кредитом", тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу.
Відповідний правовий висновок викладений в п. 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №910/4518/16.
4.4.3. Щодо строку повернення позики
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 1049 ЦК України, якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Як встановлено судом, в договорі сторони не встановили строк повернення позики.
Водночас 29.10.2021 позивач пред'явив відповідачу вимогу про повернення основного боргу та відсотків за користування товарним кредитом (претензія від 28.10.2021 №01/10-2020) та з цього дня перестав нараховувати проценти за користування позикою.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із ст. 1050 ЦК України.
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.
Отже, позивачем законно та обгрунтовано нараховано відповідачу проценти у розмірі (на який погодився відповідач, укладаючи договір) та в межах строку правомірного користування відповідачем коштами (позикою) - з 22.12.2020 по 28.10.2021.
4.4.4. Щодо строку дії договору
У пункті 5.1 договору сторони визначили, що договір набирає чинності в момент його підписання і діє до 31.12.2020.
При цьому умовами п. 5.2 договору передбачено, що договір вважається пролонгованим на один календарний рік на тих самих умовах, якщо жодна із сторін не попередила іншу сторону про припинення його дії за один календарний місяць до закінчення зазначеного терміну.
Як встановлено судом, доказів щодо попередження однією із сторін договору іншу сторону про припинення дії договору за один календарний місяць до закінчення зазначеного терміну на підставі п. 5.2 договору сторонами суду не надано та матеріали справи не містять.
Отже, суд дійшов висновку, що договір діяв до 31.12.2021, оскільки іншого не доведено сторонами.
Крім того, пункт 5.3 договору встановлює, що кожна сторона має право достроково розірвати договір, письмово повідомивши про це за 30 календарних днів до запланованої дати розірвання договору.
Однак, доказів щодо реалізації пункту 5.3 договору сторонами суду не надано та матеріали справи не містять.
Таким чином, вимога до відповідача про повернення суми неоплаченої вартості товару, а відтак і розрахунок процентів за користування товарним кредитом, вчинені позивачем в межає дії договору.
4.4.5. Щодо способу нарахування відсотків за користування чужими коштами
Положення, закріплені у ст. 536 ЦК України, ст. 1048 ЦК України, є диспозитивними, а тому не можуть обмежувати сторін у визначенні способу проведення розрахунку процентів залежно від їх волевиявлення (за один день чи за календарний рік), оскільки будь-який з таких способів розрахунку, враховуючи сталу та загальновідому кількість днів у календарному році, дозволяє визначити шляхом простої арифметичної дії розмір процентів за один рік (чи навпаки за один день), за наявності такої потреби при тлумаченні змісту правочину.
Враховуючи те, що кількість днів у календарному році є сталою та загальновідомою, визначений у такий погоджений сторонами спосіб (за кожен день користування грошовими коштами) розмір цих процентів завжди може бути перетворений у річні проценти методом математичного розрахунку (постанова Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі №910/14180/18).
Правова природа передбаченої договором плати за користування чужими грошовими коштами не залежить від встановленого сторонами у договорі способу обчислення такої плати.
4.4.6. Щодо легітимних очікувань
Європейський суд із прав людини у своїй практиці щодо захисту власності відповідно до гарантій, що їх визначено статтею 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод, застосовує також доктрину правомірних (легітимних) очікувань.
Уклавши договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання.
Зокрема, у даному випадку відповідач (позичальник) розраховує (очікує), що протягом певного часу він може правомірно «користуватися позикою», натомість позивач (кредитор) розраховує (очікує), що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану відповідачу (позичальнику) можливість не повертати борг одразу.
Відповідний правовий висновок викладений в п. 83 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №910/4518/16.
Конституційний Суд України (другий сенат) у рішенні від 22.06.2022 №6-р(II)/2022 (у справі за конституційною скаргою Акціонерного товариства „Державний ощадний банк України" щодо відповідності Конституції України припису першого речення ч. 1 ст. 1050 ЦК України) дійшов висновку, що як на момент укладення кредитного договору, так і протягом строку кредитування банк мав правомірні очікування на отримання процентів за користування грошовими коштами до дня повернення кредиту, а відтак право вимоги банку щодо сплати йому таких процентів є майном та відповідно об'єктом права власності, захист якого гарантує ст. 41 Конституції України.
4.4.7. Щодо розрахунку процентів
Перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку процентів за користування товарним кредитом, суд встановив, що заявлена сума процентів у розмірі 978 916,73 грн є арифметично неправильною та не відповідає розрахунку, зробленому судом (а.с. 127), відповідно до якого проценти за користування товарним кредитом становлять 775 822,76 грн.
У зв'язку з чим, позовні вимоги в частині стягнення процентів за користування товарним кредитом підлягають задоволенню частково на суму 775 822,76 грн.
V. Висновок суду
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно зі ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною першою статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Положеннями ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З матеріалів справи вбачається, що у даному випадку має місце прострочення відповідача.
Згідно із ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
У відповідності до ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію ст. 13 ГПК України, згідно з положеннями якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Серявін та інші проти України" зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Суд вважає, що вичерпно дослідив всі істотні питання, що виникли при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Зважаючи на встановлені судом обставини справи та враховуючи вищенаведені правові норми в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову частково.
Розподіл судових витрат
Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Звертаючись з позовом до суду, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 17 083,75 грн, що підтверджується квитанцією №0.0.2448722805.1 від 08.22.2022 (а.с. 9).
У відповідності до приписів ст. 129 ГПК України, враховуючи часткове задоволення позову (82,17%), судовий збір у розмірі 14 037,34 грн покладається на відповідача.
Інших судових витрат сторонами заявлено суду до відшкодування не було.
Керуючись ст. 13, 14, 73, 74, 76, 123, 129, 165, 178, 232, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Фізичної особи - підприємця Василіва Тараса Михайловича до Фізичної особи - підприємця Блясецького Миколи Петровича про стягнення 1 138 916,73 грн заборгованості за договором купівлі-продажу на умовах товарного кредиту задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Блясецького Миколи Петровича ( АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи - підприємця Василіва Тараса Михайловича ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) 160 000,00 грн (сто шістдесят тисяч гривень) основної заборгованості з оплати вартості товару, 775 822,76 грн (сімсот сімдесят п'ять тисяч вісімсот двадцять дві гривні 76 коп.) процентів за користування товарним кредитом, 14 037,34 грн (чотирнадцять тисяч тридцять сім гривень 34 коп.) судового збору.
3. У задоволенні решти позовних вимоги у розмірі 203 093,97 грн процентів за користування товарним кредитом відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 13.07.2023.
Вебадреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.
Суддя Т.Е. Валєєва