06.07.2023 року м.Дніпро Справа № 904/1580/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чус О.В. (доповідач),
судді: Орєшкіна Е.В., Кощеєв І.М.
секретар судового засідання: Солодова І.М.
за участю представників сторін:
від позивача: Сиротюк Р.В. (поза межами суду, з використанням власних технічних засобів)
інші учасники процесу не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Автошлях-Транс" на ухвалу про відмову у забезпеченні позову Господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2023 (дата підписання ухвали 31.03.2023, суддя Назаренко Н.Г.) у справі № 904/1580/23
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Автошлях-Транс", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхбуд", с. Олександрівка, Покровський район, Дніпропетровська область
про стягнення заборгованості за договором на надання автотранспортних послуг в розмірі 475 359,37 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Автошлях-Транс" звернулось до Господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхбуд" про стягнення заборгованості за договором на надання автотранспортних послуг № 20/08 від 20.08.2021 в розмірі 475 359,37 грн.
Разом із позовною заявою Товариство з обмеженою відповідальністю "Автошлях-Транс" надало заяву про забезпечення позову, в якій просить суд:
1. Накласти арешт на комплекс нежитлових будівель, загальною площею 3064 кв.м, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., Покровський р-н, с. Олександрівка, вул. Степова, буд. 4, а саме:
- Складова частину об'єкта - ангар для зберігання, 1, Б нерухомого майна
- Складова частину об'єкта склад запасних частин, В-1, в-1 нерухомого майна
- Складова частина об'єкта побутова будівля, 1, Г нерухомого майна
- Складова частина об'єкта котельня, 1 Е нерухомого майна
- Складова частина об'єкта брудер склад, 1, Ж нерухомого майна
- Складова частина об'єкта заправка, 1,З нерухомого майна
- Складова частина об'єкта вбиральня, 1, К нерухомого майна
- Складова частина об'єкта вбиральня, 1, Р нерухомого майна
- Складова частина об'єкта гараж, М-1, м-1 нерухомого майна
- Складова частина об'єкта контрольно-пропускний пункт, 1, О нерухомого майна
- Складова частина об'єкта вагон, 1 Л нерухомого майна
- Складова частина об'єкта басейн нерухомого майна
- Складова частина об'єкта огорожа нерухомого майна
- Складова частина об'єкта огорожа нерухомого майна
- Складова частина об'єкта навіс нерухомого майна
- Складова частина об'єкта вимощення нерухомого майна.
2. Накласти арешт на рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю «ШЛЯХБУД» (Код ЄДРПОУ:03579868, адреса: 53600, Дніпропетровська обл., Покровський р-н, с. Олександрівка, вул. Степова, буд. 4).
3. Накласти арешт на рухоме майно боржника, що не підлягає державній реєстрації.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач посилається на те, що відповідач - ТОВ «ШЛЯХБУД», ухиляється від свого зобов'язання з своєчасної оплати заборгованості за надані автотранспортні послуги, чим порушив умови укладеного Договору №20/08 на надання автотранспортних послуг від 20.08.2021.
Загальна сума заборгованості станом на 28.02.2023 складає 475 359,37 грн., враховуючи штрафні санкції.
Позивач зазначає, що згідно з інформаційними довідками №326611617 від 22.03.2023, Відповідачу на праві приватної власності належить нерухоме майно, загальною площею 3064 кв.м, а саме комплекс нежитлових будівель, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., Покровський р-н, с. Олександрівка, вул. Степова, буд. 4.
Позивач вказує, що наявна загроза невиконання або значного утруднення виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, а тому просить суд накласти арешт на дане майно.
Крім того, позивач зазначає, що на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2022 по справі №904/1252/22 було видано судовий наказ, яким було встановлено стягнути з ТОВ «Шляхбуд» на користь ТОВ «Зіавтотранс» суму основного боргу в розмірі 1 576 729,93 грн, пеню 157,67 грн, 3 % річних 13 607,40 грн, інфляційних втрат 149 158, 65 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 26 094 грн.
На підставі цього, постановою про арешт майна боржника серія та номер 69948416, яка видана 28.09.2022 приватним виконавцем Лисенко Ю.О., було накладено арешт на вищезгадане нерухоме майно в межах суми стягнення.
Існуючий арешт нерухомого майна здійснений на суму, що значно менша ніж ринкова вартість схожих об'єктів, а тому арешт, який може бути накладений в рамках цього забезпечення є реальним і може бути виконаний в порядку черговості.
Заявник стверджує, що, у разі зняття арешту з нерухомого майна, можливе відчуження відповідачем цих об'єктів нерухомості, які належать на праві власності останньому та значно ускладнять рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Відповідно, невжиття заходів забезпечення шляхом арешту нерухомого майна, а також банківських рахунків призведе до порушення вимог щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2023, у даній справі, в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Автошлях-Транс" про забезпечення позову відмовлено.
Ухвала суду мотивована тим, що заявником не підтверджена наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує застосування певного виду забезпечення позову, а лише зазначено, що відповідач є ненадійним контрагентом і може вжити заходів, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення шляхом укладення угод щодо відчуження належного йому майна, а також спрямування коштів на рахунках на потреби, які не пов'язані з виконанням судового рішення.
Не погодившись з зазначеною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Автошлях-Транс", звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить: скасувати оскаржувану ухвалу; заяву позивача про забезпечення позову задовольнити; накласти арешт на комплекс нежитлових будівель, загальною площею 3064 кв.м, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., Покровський р-н, с. Олександрівка, вул. Степова, буд. 4, а саме:
- Складова частину об'єкта - ангар для зберігання, 1, Б нерухомого майна
- Складова частину об'єкта склад запасних частин, В-1, в-1 нерухомого майна
- Складова частина об'єкта побутова будівля, 1, Г нерухомого майна
- Складова частина об'єкта котельня, 1 Е нерухомого майна
- Складова частина об'єкта брудер склад, 1, Ж нерухомого майна
- Складова частина об'єкта заправка, 1,З нерухомого майна
- Складова частина об'єкта вбиральня, 1, К нерухомого майна
- Складова частина об'єкта вбиральня, 1, Р нерухомого майна
- Складова частина об'єкта гараж, М-1, м-1 нерухомого майна
- Складова частина об'єкта контрольно-пропускний пункт, 1, О нерухомого майна
- Складова частина об'єкта вагон, 1 Л нерухомого майна
- Складова частина об'єкта басейн нерухомого майна
- Складова частина об'єкта огорожа нерухомого майна
- Складова частина об'єкта огорожа нерухомого майна
- Складова частина об'єкта навіс нерухомого майна
- Складова частина об'єкта вимощення нерухомого майна.
Накласти арешт на рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю «ШЛЯХБУД» (Код ЄДРПОУ:03579868, адреса: 53600, Дніпропетровська обл., Покровський р-н, с. Олександрівка, вул. Степова, буд. 4).
Накласти арешт на рухоме майно боржника, що не підлягає державній реєстрації.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції неправомірно та необгрунтовано відмовлено у вжитті заходів забезпечення позову шляхом арешту комплексу нежитлових будівель, арешту рахунків та арешту рухомого майна боржника, що не підлягає державній реєстрації з огляду на наступне.
Предметом спору у цій справі є вимоги майнового характеру. Умовами застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обгрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якість на момент виконання рішення, (така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 28.08.2019 року у справ №910/4491/19).
Загальна сума заборгованості станом на 28.02.2023 року складає 475 359,37 гривень, а тому вжиття заходів забезпечення позову скаржник вважає терміново необхідним, оскільки невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Згідно з інформаційними довідками №326611617 від 22.03.2023 року, відповідачу на праві приватної власності належить нерухоме майно, загальною площею 3064 кв. м, а саме комплекс нежитлових б удів елі), що знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., Покровський р-н, с. Олександрівка, вул. Степова, буд. 4.
У зв'язку з дослідженням ринку нерухомого майна, а саме об'єктів нежитлової нерухомості на тій самій місцевості, де і знаходиться майно відповідача, було визначено, що ринкова вартість схожих об'єктів нерухомого майна орієнтовно становить 10 000 000,00 гри, що підтверджується оголошеннями з веб-сайту «ОЛХ». Досліджені об'єкти мають приблизно однакову площу та знаходяться в одній місцевості.
Однак, для визначення вартості приміщення необхідно застосувати спеціальні знання. При цьому позивач, вказуючи вартість комерційного приміщення, виходить із припущень, оскільки не володіє відповідними спеціальними знаннями. Позивач просить задовольнити в тій частині забезпечення, яку суд вважатиме достатньою і необхідною для забезпечення позову.
У заяві про забезпечення позову було зазначено, що на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2022 року по справі №904/1252/22 було видано судовий наказ, яким було встановлено стягнути з ТОВ «Шляхбуд» на користь ТОВ «Зіавтотранс» суму основного боргу в розмірі 1 576 729,93 грн, пеня 157,67 грн, 3 % річних 13 607,40 грн, інфляційних втрат 149 158, 65 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 26 094 грн.
На підставі цього, постановою про арешт майна боржника серія та номер 69948416, яка видана 28.09.2022 року приватним виконавцем Лисенко Юрієм Олександровичем, було накладено арешт на вищезгадане нерухоме майно в межах суми стягнення.
Скаржник наполягає, що існуючий арешт нерухомого майна здійснений на суму, що значно менша ніж ринкова вартість схожих об'єктів, а тому арешт, який може бути накладений в рамках цього забезпечення є реальним і може бути виконаний в порядку черговості. Адже, виконавчі провадження можуть здійснюватися як одночасно (зведені виконавчі провадження), так і в певній часовій послідовності.
У разі зняття арешту з нерухомого майна можливе відчуження відповідачем цих об'єктів нерухомості, які належать на праві власності останньому та значно ускладнять рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Станом на день подання апеляційної скарги стан вищезазначеного виконавчого провадження завершено, а отже відповідачем може відчужуватись нерухоме майно, що унеможливить виконання судового рішення в разі задоволення позову.
На думку скаржника, доцільно накласти арешти на банківські рахунки відповідача також, при цьому, встановлення судом заборони приймати рішення безпосередньо та прямо стосуються предмета спору, а відтак такий захід є адекватним та співмірним позовним вимогам.
Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.04.2023 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді Кощеєв І.М., Орєшкіна Е.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.04.2023 відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 904/1580/23. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи №904/1580/23.
28.04.2023 матеріали справи № 904/1580/23 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.05.2023 апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Автошлях-Транс" на ухвалу про відмову у забезпеченні позову Господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2023 у справі № 904/1580/23 - залишено без руху. Рекомендовано скаржнику усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: подати до апеляційного суду належні докази сплати судового збору, надавши строк 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.05.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариство з обмеженою відповідальністю "Автошлях-Транс" на ухвалу про відмову у забезпеченні позову Господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2023 у справі № 904/1580/23. Розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні на 25.05.2023 о 11 год. 20 хв.
У зв'язку з перебуванням судді-члена колегії Кощеєва І.М. у відпустці, розгляд справи № 904/1580/23, призначеної на 25 травня 2023 року не відбувся, про що на офіційному веб-сайті Центрального апеляційного господарського суду було розміщено повідомлення для учасників судового процесу.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 31.05.2023 розгляд апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "Автошлях-Транс" на ухвалу про відмову у забезпеченні позову Господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2023 у справі № 904/1580/23 призначено у судовому засіданні на 06.07.2023 о 10:00 год.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.06.2023 заяву (клопотання) представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Автошлях-Транс", адвоката Сиротюка Романа Валерійовича, задоволено. Визначено провести судове засідання у справі № 908/1390/22, призначене на 06.07.2023 о 10:00 год з представником позивача - адвокатом Сиротюком Романом Валерійовичем в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду (зал судового засідання №511) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеокоференцзв'язку "EasyCon" (https://vkz.court.gov.ua/).
Представник відповідача/ТОВ "Шляхбуд" у судове засідання 06.07.2023 не з'явився, був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, шляхом направлення копій ухвал суду від 10.05.2023 та 31.05.2023 на юридичну адресу останнього (вул. Степова, б. 4, с. Олександрівка, Покровський район, Дніпропетровська область, 53600). Проте, поштове повідомлення повернулося з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
У відповідності до п. 5 ч. 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до ч. 12 статті 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача.
06.07.2023 в у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Центральний апеляційний господарський суд дійшов до наступного висновку.
Предметом апеляційного оскарження є ухвала господарського суду про відмову у забезпеченні позову.
Приймаючи дану ухвалу, місцевий господарський суд виходив з того, що заявником не підтверджена наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує застосування певного виду забезпечення позову, а лише зазначено, що відповідач є ненадійним контрагентом і може вжити заходів, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення шляхом укладення угод щодо відчуження належного йому майна, а також спрямування коштів на рахунках на потреби, які не пов'язані з виконанням судового рішення.
Переглядаючи в апеляційному порядку законність винесення оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновками суду та не вбачає підстав для її скасування з огляду на наступне.
Так, предметом апеляційного перегляду є ухвала суду першої інстанції, якою відмовлено у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову, подану до звернення до суду. Тобто предметом розгляду є питання наявності або відсутності правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову у цій справі.
Частиною 1 ст. 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з частиною першою статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Забезпечення позову за своєю правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Забезпечення позову - це, по суті, обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України.
Згідно з положеннями цієї статті господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Виходячи з положень статей 136, 137 ГПК України, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Згідно з пунктами 2,4,6 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.
За приписами ч. 4 ст. 137 ГІІК України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків накладення арешту на майно та (або) грошові кошти відповідача або заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.
Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 року у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 року у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 року у справі №916/10/18, від 23.06.2018 року у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 року у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 року у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 року у справі №909/526/18, від 21.01.2019 року у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 року у справі №925/288/17, від 26.09.2019 року у справі №904/1417/19.
За змістом статей 136, 137 ГПК України обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Водночас, саме лише посилання заявника в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення, а також на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення його прав і охоронюваних законом інтересів, без посилання на відповідні докази та без обґрунтування необхідності термінового вжиття заходів забезпечення позову не може бути достатньою підставою для винесення ухвали про забезпечення позову.
Згідно ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
Отже, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову, а докази мають відповідати вимогам встановленими статями 76-79,80, 91, 96 ГПК України.
У кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Як встановлено судом та було зазначено вище, обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, заявник вказує, що відповідач - ТОВ «ШЛЯХБУД», ухиляється від свого зобов'язання з своєчасної оплати заборгованості за надані автотранспортні послуги, чим порушив умови укладеного Договору №20/08 на надання автотранспортних послуг від 20.08.2021.
Загальна сума заборгованості станом на 28.02.2023 складає 475 359,37 грн., враховуючи штрафні санкції.
Позивач зазначає, що згідно з інформаційними довідками №326611617 від 22.03.2023, Відповідачу на праві приватної власності належить нерухоме майно, загальною площею 3064 кв.м, а саме комплекс нежитлових будівель, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., Покровський р-н, с. Олександрівка, вул. Степова, буд. 4.
Позивач вказує, що наявна загроза невиконання або значного утруднення виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, а тому просить суд накласти арешт на дане майно.
Крім того, позивач зазначає, що на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2022 по справі №904/1252/22 було видано судовий наказ, яким було встановлено стягнути з ТОВ «Шляхбуд» на користь ТОВ «Зіавтотранс» суму основного боргу в розмірі 1 576 729,93 грн, пеню 157,67 грн, 3 % річних 13 607,40 грн, інфляційних втрат 149 158, 65 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 26 094 грн.
На підставі цього, постановою про арешт майна боржника серія та номер 69948416, яка видана 28.09.2022 приватним виконавцем Лисенко Ю.О., було накладено арешт на вищезгадане нерухоме майно в межах суми стягнення.
Існуючий арешт нерухомого майна здійснений на суму, що значно менша ніж ринкова вартість схожих об'єктів, а тому арешт, який може бути накладений в рамках цього забезпечення є реальним і може бути виконаний в порядку черговості.
Заявник стверджує, що, у разі зняття арешту з нерухомого майна, можливе відчуження відповідачем цих об'єктів нерухомості, які належать на праві власності останньому та значно ускладнять рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Відповідно, невжиття заходів забезпечення шляхом арешту нерухомого майна, а також банківських рахунків призведе до порушення вимог щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав.
Разом з тим, заявником не надано належних доказів на підтвердження вчинення відповідачем дій, направлених на фактичне відчуження належного йому майна, тоді як умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Також позивачем не надано доказів відсутності у відповідача грошових коштів, вартості нерухомого майна, на яке позивач просить накласти арешт.
Позивачем не надано будь-яких належних доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Заявником не підтверджена наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує застосування певного виду забезпечення позову, а лише зазначено, що відповідач є ненадійним контрагентом і може вжити заходів, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення шляхом укладення угод щодо відчуження належного йому майна, а також спрямування коштів на рахунках на потреби, які не пов'язані з виконанням судового рішення. Однак, жодна з наведених обставин не підтверджена належними доказами та має характер необґрунтованого припущення.
Жодних належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження викладених у заяві обставин ТОВ «Автошлях-Транс» не надано та судом не встановлено.
Посилання скаржника на дослідження ринку нерухомого майна, а саме об'єктів нежитлової нерухомості на тій самій місцевості, де знаходиться майно відповідача колегія суддів відхиляє, оскільки зазначені об'яви/роздруківки з сайту «ОЛХ» є некоректними, зокрема, об'єкти нежитлової нерухомості зазначені в об'явах не знаходяться на одній місцевості.
При цьому, колегія суддів зазначає, що процесуальний інститут забезпечення позову спрямований на захист інтересів позивача проти несумлінних, недобросовісних дій відповідача. Водночас, заявник не посилається, не обґрунтовує та не доводить відповідними доказами недобросовісні наміри (які мають бути реальними, а не потенційно можливими) чи недобросовісні дії відповідача/ТОВ «Шляхбуд».
Судова колегія наголошує, що саме лише посилання заявника в заяві на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення його прав і охоронюваних законом інтересів, без посилання на відповідні докази та без обґрунтування необхідності термінового вжиття заходів забезпечення позову не може бути достатньою підставою для винесення ухвали про забезпечення позову.
Зі змісту поданої заяви судом не встановлено реальної загрози істотного ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а відповідні доводи позивача, якими мотивовано заяву про забезпечення позову, ґрунтуються лише на його припущеннях.
За таких обставин, оскільки заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності забезпечення позову із врахуванням дотримання збалансованості інтересів сторін, заявником не доведено те, що невжиття визначених ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відмову у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову.
Здійснивши оцінку доводів апеляційної скарги апеляційним судом не встановлено порушень місцевим господарським судом норм процесуального права, а відповідні твердження скаржника не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.
За наведених вище обставин колегія суддів дійшла висновку, що ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2023 року у даній справі прийнято відповідно до норм чинного законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, безпідставними, недоведеними, спростовуються матеріалами справи та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак правових підстав для її задоволення та скасування оскаржуваної ухвали суду не вбачається.
Керуючись статтями 136-140, 255, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, Центрадьний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Автошлях-Транс" на ухвалу про відмову у забезпеченні позову Господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2023 у справі № 904/1580/23 - залишити без задоволення.
Ухвалу про відмову у забезпеченні позову Господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2023 у справі № 904/1580/23 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 17.07.2023.
Головуючий суддя О.В. Чус
Суддя Е.В. Орєшкіна
Суддя І.М. Кощеєв