17.07.2023 року м.Дніпро Справа № 904/2956/22
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач),
суддів Чус О.В., Кощеєва І.М.
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Департаменту розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2022 (повний текст рішення складений та підписаний 21.11.2022, суддя Мельниченко І.Ф.) у справі №904/2956/22
за позовом Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
до Департаменту розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
про стягнення 41 668,88 грн
Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Департаменту розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради на свою користь 30 842,03 грн заборгованості за спожиту послугу з постачання теплової енергії, 8 166,28 грн інфляційних втрат, 2 639,51 грн 3% річних та 21,06 грн заборгованості за абонентське обслуговування.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати поставленої у жовтні 2013 року - січні 2022 року теплової енергії.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2022 у справі №904/2956/22 позовні вимоги задоволені частково; стягнуто з Департаменту розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради на користь Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" 23 472,10 грн основного боргу, 1 350,17 грн річних, 2 690,84 грн інфляції грошових коштів, 1 638,15 грн судового збору; в іншій частині позову відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду мотивовано обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог з огляду на встановлений судом факт отримання відповідачем за період з жовтня 2012 року по жовтень 2021 року теплової енергії за адресою: м. Кривий Ріг, мкр-н 7й Зарічний, буд. 13, кв. 39 без укладення договору, що не звільняє його від обов'язку їх оплати; судом також встановлено, що з 01.11.2021 між сторонами відповідно до ч.5 ст. 13 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» був укладений типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, тому зобов'язання з оплати теплової енергії, отриманої за період з листопада 2021 року по січень 2022 року, як і плати за абонентське обслуговування, регулюються саме цим договором. Місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання поважними причин пропуску строку позовної давності; з урахуванням ст. ст. 257, 261, 267 Цивільного кодексу України відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості в сумі 7 369,93 грн, яка виникла за період з жовтня 2013 по лютий 2017 року, річних в сумі 1 289,34 грн та інфляційних втрат в сумі 5 475,44 грн за період до 01.05.2017; у застосуванні позовної давності до заборгованості, що виникла з березня 2017 року по квітень 2019 року відмовив з огляду на продовження строку позовної давності, встановленого ст. ст. 257, 258 Цивільного кодексу України, на строк дії карантину.
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Департамент розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2022 у справі №904/2956/22 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
- до спірних відносин підлягають застосуванню приписи Закону України від 03.12.2020 №1060-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово - комунальних послуг», який набрав чинності 01.05.2021;
- позивач жодного разу, починаючи з жовтня 2013 року, не звертався до відповідача з пропозицією укласти договір про надання послуг з постачання теплової енергії на квартиру №39 житлового будинку №13 на мкр-ні 7й Зарічний у м. Кривому Розі;
- відповідач не надав позивачу відповідної заяви - приєднання до умов індивідуального договору, не сплачував рахунки за надані послуги по об'єктам нерухомого майна та не користувався комунальною послугою;
- поставка теплової енергії без договору не допускається;
- повноваження щодо розподілу житла, ведення обліку житлового фонду, а також ефективного утримання та використання житлового фонду покладені на Покровську районну у місті раду, яку відповідач просив залучити до участі у справі як співвідповідача;
- споживачі зобов'язані оплатити житлово - комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу від 06.12.2022 у справі №904/2956/22 визначено колегію суддів у складі головуючого судді Орєшкіної Е.В., суддів Кощеєва І.М., Чус О.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.01.2023 зазначеною колегією суддів після усунення апелянтом недоліків апеляційної скарги відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департаменту розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2022 у справі №904/2956/22; розгляд апеляційної скарги визначено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
10.02.2023 від Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" до Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2022 у справі №904/2956/22 без змін.
Поданий відзив на апеляційну скаргу обґрунтований наступним:
- факт відсутності договору про надання житлово - комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі;
- з 01.11.2021 між сторонами укладено типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово - комунальних послуг»;
- фактом приєднання відповідача до умов індивідуального договору є факт отримання послуги, який підтверджується актами про подачу та припинення подачі теплоносія, що здійснювалось на виконання рішень Криворізької міської ради про початок та закінчення опалювальних сезонів;
- відповідач жодного разу не звертався до позивача з претензією щодо кількісних та якісних характеристик спожитої послуги з постачання теплової енергії;
- відповідач є власником квартири 39 за адресою: м. Кривий Ріг, мкр-н 7й Зарічний, буд. 13, тому зобов'язаний її утримувати та сплачувати комунальні платежі, є належним відповідачем у справі.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
З матеріалів справи вбачається, що згідно рішення виконавчого комітету Криворізької міської ради №343 від 12.10.2011 «Про надання згоди на передачу окремих об'єктів теплопостачання від Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» до Державного підприємства «Криворізька теплоцентраль» надано згоду на передачу об'єктів теплопостачання у Довгинцівському, Жовтневому, Інгулецькому та Саксаганському районах міста від Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» до Державного підприємства «Криворізька теплоцентраль».
Як зазначає позивач, Державне підприємство "Криворізька теплоцентраль" 16.03.2017 перетворено у Публічне Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль", про що внесено відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
В подальшому змінено тип товариства з Публічного акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" на Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль", про що 14.05.2018 внесені дані до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" є теплопостачальною організацією в розумінні Закону України "Про теплопостачання" як суб'єкт господарської діяльності, який має у користуванні теплогенеруюче обладнання та постачає споживачам теплову енергію.
Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна об'єкт нерухомого майна (квартира 39), що розташована за адресою: м. Кривий Ріг, мкр-н 7й Зарічний, буд. 13, належить на праві комунальної власності Управлінню житлово-комунального господарства виконкому Криворізької міської ради на підставі договору купівлі-продажу серія ВКР № 511583, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Ставніченко О.П. 01.10.2008, зареєстрованого в реєстрі за № 2833.
Як зазначає позивач, згідно з рішенням Криворізької міської ради від 30.12.2010 № 119 Управління благоустрою та житлової політики виконкому Криворізької міської ради було визначено структурним підрозділом виконавчих комітетів органів міської ради. Так, Управління благоустрою та житлової політики виконкому Криворізької міської ради є правонаступником Управління житлово-комунального господарства виконкому Криворізької міської ради.
З 01.09.2018 Управління житлово-комунального господарства виконкому Криворізької міської ради перейменовано в Департамент розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради.
На виконання рішень виконавчого комітету Криворізької міської ради від 11.09.2013 №301, від 17.09.2014 №292, від 09.09.2015 №365, від 14.09.2016 №380, від 11.10.2017 №433, від 12.09.2018 №407, від 18.09.2019 №448, від 16.09.2020 №466, від 22.09.2021 №490 позивачем в період з 01.10.2013 по 31.01.2022 здійснено постачання теплової енергії в житловий будинок №13 за адресою мкр-н 7й Зарічний у м. Кривому Розі. В матеріалах справи наявні копії актів про підключення (відключення) від 08.10.2013 №4219, від 26.03.2014 №4729, від 27.10.2014 №5130, від 14.04.2015 №5507, від 26.10.2015 №5733, від 08.04.2016 №6020, від 26.10.2016 №6353, від 25.03.2017 №6630, від 28.10.2017 (б/н), від 10.04.2018 №8919, від 12.11.2018 (б/н), від 09.04.2019 (б/н), від 13.10.2019 (б/н), від 15.04.2020 (б/н), від 02.11.2020 (б/н), від 14.04.2021 (б/н), від 25.10.2021 (б/н), від 01.04.2022 №116.
Позивач посилається на те, що будинок № 13, розміщений в мкр-ні 7й Зарічний у місті Кривому Розі, є багатоповерховим та підключений до централізованої системи опалення, теплопостачання до якої він здійснює; опалення квартири № 39 вказаного будинку здійснюється через внутрішньобудинкову систему опалення централізовано, тому відповідач з жовтня 2013 року по жовтень 2021 року отримував теплову енергію без укладення договору. Крім того, позивач вказує на те, що з 01.11.2021 між сторонами фактично укладено типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії, у зв'язку з чим відповідач з листопада 2021 року по січень 2022 року отримував теплову енергію за вказаним договором.
Позивач зазначає, що відповідач за поставлену в жовтні 2013 року - січні 2022 року теплову енергію не розрахувався, що стало причиною виникнення спору.
Згідно заявлених позовних вимог позивач просив стягнути з відповідача на свою користь борг за теплову енергію в сумі 30 842,03 грн, борг за абонентське обслуговування в сумі 21,06 грн, 3% річних за загальний період з 01.12.2013 по 31.01.2022 в сумі 2 639,51 грн, інфляційні втрати за загальний період: грудень 2013 року - січень 2022 року в сумі 8 166,28 грн.
Згідно ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігрів питної води, інших господарських та технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі -продажу.
Вказаним Законом також передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (ч. ч. 4, 6 ст.19 Закону України "Про теплопостачання").
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 24 Закону України "Про теплопостачання" серед основних обов'язків споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
Взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії визначаються Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 (далі - Правила).
Пунктом 3 Правил передбачено, що споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.
Згідно пункту 4 Правил користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії, укладеного між споживачем і теплопостачальною організацією.
Пунктом 14 Правил передбачений обов'язок споживача укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання.
Пунктами 23-28 Правил визначено порядок проведення розрахунків за спожиту теплову енергію, а пунктом 40 Правил передбачено, що споживач теплової енергії зобов'язаний, зокрема, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.
Відповідно до ч. ч. 5, 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі, а споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Згідно ст. 25 Закону України "Про теплопостачання" у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.
Місцевим господарським судом встановлено, що на виконання рішень виконавчого комітету Криворізької міської ради № 301 від 11.09.2013, № 292 від 17.09.2014, № 365 від 09.09.2015, №380 від 14.09.2016, № 433 від 11.10.2017, № 407 від 12.09.2018, № 448 від 18.09.2019, № 466 від 16.09.2020, № 490 від 22.09.2021 позивач вчасно розпочинав та своєчасно закінчував опалювальні сезони 2013 - 2022 років.
Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
З наведеного вбачається, що постачання теплової енергії має здійснюватися на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, укладеного між споживачем та енергопостачальною організацією.
В свою чергу, оскільки користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії, то на споживача покладено обов'язок укласти договір з теплопостачальною організацією.
За період з жовтня 2013 року по жовтень 2021 року між сторонами договору купівлі-продажу теплової енергії укладено не було. Як зазначалось, в матеріалах справи містяться акти позивача за цей період про подачу (припинення подачі) теплової енергію до будинку № 13 у мкр-ні 7й Зарічний у місті Кривому Розі, в якому знаходиться квартира №39, що належить на праві комунальної власності відповідачу. Опалення квартири № 39 вказаного будинку здійснюється через внутрішньобудинкову систему опалення централізовано, тому відповідач фактично з жовтня 2013 року по жовтень 2021 року отримував теплову енергію без укладення договору.
Пунктом 5 частини 3 статті 20 Закону "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 , розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.
Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку (пункт 20 цих Правил).
Відповідно до пункту 3 Правил надання послуг з централізованого опалення постачання холодної та гарячої води і водовідведення послуги надаються споживачам безперебійно, виключно за винятком часу перерв, визначених відповідно до частини третьої статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
З огляду на викладене місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що підставою для виникнення у відповідача зобов'язань з оплати послуг з постачання теплової енергії без укладеного договору є факт надання відповідних послуг, а також доведення обсягу та вартості таких послуг належними та допустимими доказами, споживання теплової енергії не може бути безоплатним.
Законом України від 03.12.2020 № 1060-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг», який набрав чинності 01.05.2021, до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» внесенні зміни, у тому числі й щодо організації договірних відносин між виконавцями житлово-комунальних послуг та споживачами.
Відповідно до частини 5 статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі, якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
01.10.2021 Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль" як виконавцем послуг на своєму офіційному сайті було розміщено типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання.
Як зазначає позивач, протягом 30 днів з дня опублікування типового індивідуального договору на його адресу від відповідача не надходило жодних документів, які б підтверджували наявність рішення власників багатоквартирного будинку про обрання моделі договірних відносин.
Таким чином, з 01.11.2021 між Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль" та Департаментом розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради укладено типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії.
Відповідно до п. 30 типового договору плата за послуги постачання теплової енергії складається з:
- плати за послуги, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022), та Методики розрахунку, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом та обсягу її споживання;
- плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про які розміщується на веб-сайті виконавця.
Пунктом 32 типового договору визначено, що розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.
Споживач здійснює оплату щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (п. 34 типового договору).
Відповідно до ч. 5 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
Органи, уповноважені законом встановлювати порядки (методики) формування тарифів на транспортування, постачання теплової енергії, визначають особливості врахування в тарифах на теплову енергію для споживача витрат на утримання та обслуговування теплових пунктів (індивідуальних та центральних) з метою недопущення подвійної компенсації споживачами таких витрат.
Так, інформація щодо встановленого тарифу на теплову енергію є публічною та розміщена на офіційному сайті Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль".
Порядок визначення обсягів спожитої у будівлі теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об'єктами нерухомого майна, опалень місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції); обсягів холодної, гарячої води, витраченої на загальнобудинкові потреби; обсягів холодної та гарячої води, спожитої споживачами, приміщення яких не оснащені вузлами розподільчого обліку; порядок розподілу обсягів спожитих комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, визначення вимог до приладів-розподілювачів теплової енергії, поплавкових коефіцієнтів для розподілу обсягу спожитої теплової енергії між окремими споживачами у будівлях, оснащених вузлами комерційного обліку теплової енергії та/або гарячої, та/або холодної води, де налічується два та більше споживачів, здійснюється відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 315 від 22.11.2018.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем було здійснено розрахунок спожитої теплової енергії Департаменту розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради за адресою м. Кривий Ріг, мкр- н 7й Зарічний, буд. 13, кв. 39 за період з 01.10.2013 по 31.01.2022 на загальну суму 30 842,03 грн та нараховано плату за абонентське обслуговування за період з 01.11.2021 по 31.01.2022 в сумі 21,06 грн.
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що строк оплати за спожиту теплову енергію та за абонентське обслуговування є таким, що настав.
Докази сплати заборгованості в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Розрахунок 3% річних, здійснений позивачем за період з 01.12.2013 по 31.01.2022 на загальну суму 2 639,51 грн та інфляційних втрат за період з грудня 2013 по січень 2022 на загальну суму 8 166,28 грн визнаний судом правомірним.
В матеріалах справи наявна заява відповідача про застосування до заявлених позовних вимог строків позовної давності.
Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).
Статтею 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що з урахуванням того, що позовні вимоги заявлено про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію у період з жовтня 2013 року по січень 2022 року, в той час як з позовом до суду позивач звернувся 08.09.2022, вимоги позивача щодо стягнення заборгованості, яка виникла в період з жовтня 2013 по лютий 2017 (з огляду на те, що оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця наступного за розрахунковим періодом) заявлено з пропуском строку позовної давності.
Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення заборгованості за період з жовтня 2013 року по лютий 2017 року включно в сумі 7 369,93 грн та річних в сумі 1 289,34 грн, інфляційних втрат в сумі 5 475,44 грн, як похідних вимог, нарахування яких здійснено на заборгованість, відносно якої пропущено строк позовної давності, залишені судом без задоволення.
11.03.2020 у зв'язку з розповсюдженням на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2". Вказаною постановою на всій території України запроваджено карантин в період з 12.03.2020 по 03.04.2020. В подальшому постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 №239, від 20.05.2020 №392, від 22.07.2020 №641, від 26.08.2020 №760, від 13.10.2020 №956, від 09.12.2020 №1236, від 21.04.2021 №405, від 16.06.2021 №611, від 11.08.2021 №855, від 22.09.2021 №981 карантин неодноразово продовжувався. Постановою Кабінету Міністрів України №981 від 22.09.2021 строк дії карантину продовжено до 31.12.2021.
Законом України від 30.03.2020 №540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину". Вказаний закон набрав чинності 02.04.2020.
Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами і доповненнями) установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин. 27 травня до цієї постанови були внесені зміни у зв'язку з продовженням дії карантину до 31.08.2022.
Отже, вищевказаним законом строк позовної давності, встановлений ст. ст. 257, 258 Цивільного кодексу України, продовжено на строк дії карантину.
Відтак, враховуючи, що закінчення строку позовної давності у період з березня 2017 року по квітень 2019 року припало на строк дії карантину, який на цей час продовжено, суд дійшов висновку, що строк позовної давності до позовних вимог за зазначений період часу не сплинув.
Апеляційна скарга не містить доводів стосовно застосування місцевим господарським судом строку позовної давності.
Таким чином, апеляційний господарський суд вважає рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2022 у справі №904/2956/22 таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області у даній справі відсутні.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282, 287 - 289 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну Департаменту розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2022 у справі №904/2956/22 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2022 у справі №904/2956/22 залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покласти на апелянта - Департамент розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право, порядок та строк касаційного оскарження визначені ст. ст. 287 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна
Суддя О.В. Чус
Суддя І.М. Кощеєв