17.07.2023 року м. Дніпро Справа № 912/291/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач)
суддів: Орєшкіної Е.В., Чус О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження
без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу
Благовіщенської міської ради на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 08.05.2023р. (суддя Кабакова В.Г., м. Кропивницький, повний текст рішення складено 08.05.2023р.) у справі
за позовом Акціонерного товариства "Укртелеком", б-р Т.Шевченка, 18, м. Київ, 01601
до відповідача Благовіщенської міської ради, вул. Промислова, буд. 23/54, м. Благовіщенське, Голованівський район, Кіровоградська область, 26400
про стягнення 15 429,56 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог.
Акціонерне товариство "Укртелеком" звернулось до Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява до Благовіщенської міської ради, про стягнення 15 429,56 грн. заборгованості, з покладенням судового збору.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про невідшкодування відповідачем витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян, які проживають на території Благовіщенської міської територіальної громади.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 08.05.2023р. позов задоволено - стягнуто з Благовіщенської міської ради на користь Акціонерного товариства "Укртелеком" заборгованість на відшкодування витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян у сумі 15429,56 грн. та 2 684,00 грн. судового збору.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулась Благовіщенська міська рада, в якій просить рішення суду від 08.05.2023р. скасувати, постановити нове рішення, яким в позові відмовити повністю.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, яка є аналогічною за змістом з відзивом на позовну заяву, Скаржник посилається на те, що Благовіщенська міська рада не є розпорядником коштів, призначених для відшкодування витрат пільгових категорій осіб на послуги зв'язку, не має доступу до реєстрів пільговиків, у зв'язку з чим відомості щодо осіб-пільговиків не могли бути перевірені Благовіщенською міською радою належним чином, що Благовіщенська міська рада може здійснювати відшкодування зазначених витрат лише за власною ініціативою, а не в силу закону, оскільки не є уповноваженим органом в розумінні Положения про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги.
Скаржник вважає, що відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання населенню Благовіщенcькoї територіальної громади послуг зв'язку на пільгових умовах, повинно здійснюватися Управлінням соціального захисту населення Голованівської районної державної адміністрації Кіровоградської області, яке є розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг і має обов'язок відшкодовувати вартість телекомунікаційних послуг, наданих пільговим категоріям населення.
Скаржник стверджує, що позовну вимогу, про стягнення заборгованості за телекомунікаційні послуги (послуги зв'язку) на пільгових умовах в сумі 15 429,56 грн, надання яких не підтверджено належними та допустимими доказами, пред'явлено до неналежного відповідача, в зв'язку з чим вказана позовна вимога, на думку Благовіщенської міської ради, задоволенню не підлягає.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Від Акціонерного товариства "Укртелеком" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.
Зокрема, Товариство посилається на те, що додані ним до позовної заяви документи є належними доказами у справі, а Благовіщенська міська рада відповідальна за затвердження та забезпечення здійснення видатків на відшкодування підприємствам надавачам послуг витрат, пов'язаних з наданням окремим категоріям громадян пільг з оплати послуг зв'язку, про що правомірно зазначено місцевим господарським судом при прийняті оскаржуваного рішення, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.06.2023р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Орєшкіна Е.В., Чус О.В..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.06.2023р. витребувано у Господарського суду Кіровоградської області матеріали справи/копії матеріалів справи №912/291/23. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Благовіщенської міської ради на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 08.05.2023р. у справі №912/291/23 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.
13.06.2023р. матеріали справи № 912/291/23 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.
Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ч. 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Ч. 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.06.2023р. відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Благовіщенської міської ради на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 08.05.2023р., для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
7. Встановлені судом обставини справи
З жовтня 2021 року по грудень 2022 року Акціонерне товариство "Укртелеком", як постачальник електронних комунікацій, надав пільги з оплати послуг зв'язку (телекомунікацій) пільговим категоріям громадян, що проживають на території Благовіщенської міської територіальної громади, на загальну суму 15 429,56 грн., про що свідчить розрахунок (а.с. 7).
З метою забезпечення проведення розрахунків по відшкодуванню пільг, позивачем на адресу Благовіщенської міської ради направлені розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням окремим категоріям громадян пільг з оплати послуг зв'язку, акти звіряння розрахунків, зведені розрахунки видатків по категоріях пільг на відшкодування витрат, що підтверджується листами позивача №08-31-1259 від 08.11.2021р., №08-31-377 від 08.12.2021р., №08-31-27 від 08.01.2022р., №08-31-137 від 08.02.2022р., №08-31-242 від 07.03.2022р., №08-31-341 від 07.04.2022р., №08-31-436 від 07.05.2022р., №08-31-528 від 07.06.2022р., №08-31-615 від 07.07.2022р., №08-31-701 від 05.08.2022р., №08-31-781 від 05.09.2022р., №08-31-860 від 05.10.2022р., №08-31-938 від 05.11.2022р., №08-31-1009 від 05.12.2022р., №08-31-23 від 05.01.2023р., з відповідними доказами направлення/вручення засобами поштового зв'язку (а.с. 25-95).
В електронному форматі у вигляді файлів DBF розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням окремим категоріям громадян пільг з оплати послуг зв'язку, за період жовтень 2021 р. - грудень 2022 р., направлені на офіційну електронну адресу Управляння соціального захисту населення Голованівської районної державної адміністрації (далі - УСЗН Голованівської РДА) та на електронну адресу Благовіщенської міської ради 03.11.2021р., 04.12.2021р., 06.01.2022р., 04.02.2022р., 04.03.2022р., 07.04.2022р., 05.05.2022р., 04.06.2022р., 04.07.2022р., 03.08.2022р., 04.09.2022р., 04.10.2022р., 05.11.2022р., 03.12.2022р., 03.01.2022р., що підтверджується скріншотами з електронної пошти позивача (а.с. 8-22).
Як вказує позивач, відповідачем вищевказані звернення проігноровані.
Зі свого боку УСЗН Голованівської РДА провело перевірку даних отриманих від позивача у вигляді файлів DBF з відомостями про пільговиків-споживачів телекомунікаційних послуг, що містяться в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги, та в робочому порядку засобами електронної пошти повідомило позивача про зміну відомостей про пільговиків (надало списки померлих та вибулих).
Витрати АТ "Укртелеком", пов'язані з наданням, в період з 01.10. 2021р. по 31.12.2022р. телекомунікаційних послуг жителям Благовіщенської міської територіальної громади, які мають право на пільги з оплати послуг зв'язку, станом на 15.02.2023р., згідно розрахунку заборгованості, становлять 15 429,56 грн..
Не проведення відповідачем розрахунків з позивачем по відшкодуванню витрат, пов'язаних з наданням пільг з оплати послуг зв'язку, стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Сутність розглядуваного спору полягає у спонуканні Відповідача до примусового виконання порушених зобов'язань з компенсації витрат Акціонерного товариства «Укртелеком» за надані послуги зв'язку громадянам Благовіщенської міської ради, на пільгових умовах, за період з жовтня 2021р. - грудень 2022р..
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Акціонерне товариство «Укртелеком» є оператором телекомунікацій, який надає телекомунікаційні послуги споживачам відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про електронні комунікації». Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 р. № 295, інших законодавчих актів України.
На виконання вимог чинного законодавства, у період з 01.10.2021р. по 31.12.2022р., позивачем було надано телекомунікаційні послуги пільговим категоріям абонентів, що підтверджується наявними в матеріалах справи розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг, на загальну суму 15 429,56 грн., про що свідчить розрахунок.
З метою забезпечення проведення розрахунків по відшкодуванню пільг, позивачем на адресу Благовіщенської міської ради направлені розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням окремим категоріям громадян пільг з оплати послуг зв'язку, акти звіряння розрахунків, зведені розрахунки видатків по категоріях пільг на відшкодування витрат, що підтверджується листами позивача №08-31-1259 від 08.11.2021р., №08-31-377 від 08.12.2021р., №08-31-27 від 08.01.2022р., №08-31-137 від 08.02.2022р., №08-31-242 від 07.03.2022р., №08-31-341 від 07.04.2022р., №08-31-436 від 07.05.2022р., №08-31-528 від 07.06.2022р., №08-31-615 від 07.07.2022р., №08-31-701 від 05.08.2022р., №08-31-781 від 05.09.2022р., №08-31-860 від 05.10.2022р., №08-31-938 від 05.11.2022р., №08-31-1009 від 05.12.2022р., №08-31-23 від 05.01.2023р., з відповідними доказами направлення/вручення засобами поштового зв'язку (а.с. 25-95).
В електронному форматі у вигляді файлів DBF розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням окремим категоріям громадян пільг з оплати послуг зв'язку, за період жовтень 2021 р. - грудень 2022 р., направлені на офіційну електронну адресу Управляння соціального захисту населення Голованівської районної державної адміністрації та на електронну адресу Благовіщенської міської ради 03.11.2021р., 04.12.2021р., 06.01.2022р., 04.02.2022р., 04.03.2022р., 07.04.2022р., 05.05.2022р., 04.06.2022р., 04.07.2022р., 03.08.2022р., 04.09.2022р., 04.10.2022р., 05.11.2022р., 03.12.2022р., 03.01.2022р., що підтверджується скріншотами з електронної пошти позивача (а.с. 8-22).
Як вказує позивач, відповідачем вищевказані звернення проігноровані.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що розпорядником коштів бюджетного фінансування соціальних пільг в Благовіщенській міській територіальній громаді, на момент надання послуг пільговим категоріям громадян, була Благовіщенська міська рада, а отже відшкодування витрат, понесених АТ «Укртелеком» внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян Благовіщенської міської територіальної громади, має здійснюватися відповідачем, за рахунок коштів місцевих бюджетів, таким чином, оскільки відповідачем не відшкодовано витрати за надані АТ «Укртелеком» телекомунікаційні послуги пільговій категорії громадян, в сумі 15 429,56 грн., суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з наступних мотивів.
Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації" та п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012р. №295 передбачено, що споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначає Закон України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" (далі - Закон).
Відповідно до ст. 18 Закону, забезпечення пільгових умов задоволення потреб у товарах та послугах окремим категоріям громадян, які потребують соціальної підтримки, відноситься до державних соціальних гарантій.
Статтею 19 вказаного Закону встановлено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних і електронних комунікаційних послуг та критерії їх надання.
Право окремих категорій громадян на пільги з оплати телекомунікаційних послуг встановлено Законом України від 22.10.1993р. №3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Законом України від 28.02.1991р. №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Законом України від 20.12.1991р. №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Законом України від 23.03.2000р. №1584-III "Про жертви нацистських переслідувань", Законом України від 26.04.2001р. №2402-III "Про охорону дитинства", Законом України від 24.03.1998р. №203/98-ВР "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" та ін.
Так, згідно із Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" надаються такі пільги: учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них - встановлення на пільгових умовах квартирних телефонів (оплата у розмірі 20 процентів від тарифів вартості основних та 50 процентів - додаткових робіт). Абонементна плата за користування телефоном встановлюється у розмірі 50 процентів від затверджених тарифів (п.19 ч. 1 ст. 12); особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам - абонементна плата за користування квартирним телефоном встановлюється у розмірі 50 процентів від затверджених тарифів, а для осіб з інвалідністю внаслідок Другої світової війни зі 100-процентною знижкою від затверджених тарифів (п.10 ч. 1 ст. 13); учасникам війни - позачергове встановлення телефонів (оплата у розмірі 20 процентів від тарифів вартості основних та 50 процентів - додаткових робіт). Абонементна плата за користування телефоном встановлюється у розмірі 50 процентів від затверджених тарифів (п. 18 ч. 1 ст. 14); сім'ям загиблих (померлих) ветеранів війни (стаття 10) та сім'ям загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України (стаття 10-1) - позачергове встановлення на пільгових умовах квартирних телефонів (оплата у розмірі 20 процентів від тарифів вартості основних та 50 процентів - додаткових робіт). Абонементна плата за користування телефоном встановлюється у розмірі 50 процентів від затверджених тарифів (п.20 ч. 1 ст. 15).
За нормами Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" громадянам, на яких поширюється дія цього Закон надається 50-процентна знижка плати за користування телефоном (абонентна плата, оплата послуг електрозв'язку за місцеві телефонні розмови з квартирних телефонів при посекундному обліку їх тривалості) (п. 11 ч. 1 ст. 20, п.1 ч. 1 ст. 21, п.8 ч. 3 ст. 30); позачергове встановлення телефону з оплатою 50 процентів вартості його встановлення (п.28 ч. 1 ст. 20, п.5 ч. 1 ст. 21, п.9 ч. 3 ст. 30).
Згідно із ч.5 ст. 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" особам, звільненим з військової служби, які стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби, надається 50-відсоткова знижка плати за встановлення і користування квартирним телефоном.
Положеннями Закону України "Про жертви нацистських переслідувань" надаються такі пільги: колишнім неповнолітнім в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання - встановлення на пільгових умовах квартирних телефонів (оплата в розмірі 20 відсотків тарифів на основні та 50 відсотків - на додаткові роботи). Абонентна плата за користування телефоном установлюється в розмірі 50 відсотків затверджених тарифів (п.18 ч. 1 ст. 6-1); колишнім малолітнім в'язням концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, визнаним особами з інвалідністю - абонентна плата за користування квартирним телефоном установлюється в розмірі 50 відсотків затверджених тарифів (п.10 ч. 1 ст. 6-2); колишнім в'язням концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання - встановлення телефонів (оплата у розмірі 20 відсотків тарифів на основні та 50 відсотків - на додаткові роботи). Абонентна плата за користування телефоном установлюється в розмірі 50 відсотків затверджених тарифів (п. 17 ч. 1 ст. 6-3); дружинам (чоловікам) померлих жертв нацистських переслідувань - встановлення на пільгових умовах квартирних телефонів (оплата в розмірі 20 відсотків від тарифів на основні та 50 відсотків - на додаткові роботи). Абонентна плата за користування телефоном установлюється в розмірі 50 відсотків затверджених тарифів (п.19 ч. 1 ст. 6-4).
Відповідно до п.4 ч. 3 ст. 13 Закону України "Про охорону дитинства", багатодітним сім'ям абонентна плата за користування квартирним телефоном встановлюється у розмірі 50 відсотків від затверджених тарифів.
За приписами п.6 ст. 6 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" особам, на яких поширюється дія цього Закону надається 50-відсоткова знижка плати користування квартирним телефоном.
Вказані норми законів закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Таким чином, надання телекомунікаційних послуг пільговій категорії громадян, є обов'язком позивача.
При цьому, встановлюючи пільги окремим категоріям громадян, держава, у відповідності до Конституції України, Бюджетного кодексу України та Законів України, якими встановлені пільги, взяла на себе зобов'язання щодо забезпечення відшкодування підприємствам - надавачам послуг втрат, які пов'язані з наданням послуг особам, які мають законодавчо встановлене право на відповідні пільги з їх оплати.
Пунктом 20-4 ч. 1 ст. 91 Бюджетного кодексу України передбачено, що видатки на пільги з послуг зв'язку відносяться до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів.
Отже, бюджетне законодавство України відносить витрати на пільги з послуг зв'язку до видатків місцевих бюджетів.
З прийняттям Закону України від 16.04.2020р. №562-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення територій та адміністративних центрів територіальних громад", розпоряджень Кабінету Міністрів України від 12.06.2020р. щодо визначення адміністративних центрів та затвердження територій громад областей, Постанови Верховної Ради України від 17.07.2020р. №807-ІХ "Про утворення та ліквідацію районів" та з проведенням у жовтні 2020 році перших місцевих виборів депутатів сільських, селищних, міських рад і відповідних сільських, селищних, міських голів територіальних громад, території яких затверджені Кабінетом Міністрів України на підставі Закону №562-ІХ, в Україні фактично завершилась адміністративно-територіальна реформа, метою якої було передача від органів виконавчої влади органам місцевого самоврядування значної частини повноважень, ресурсів та відповідальності.
З метою приведення у відповідність положень бюджетного законодавства, у зв'язку із завершенням адміністративно-територіальної реформи, Законами України від 17.09.2020р. №907-X та від 15.12.2020р. №1081-IX "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України" внесено ряд змін в частині функціонування бюджетної системи України.
Згідно із ст. 5 Бюджетного кодексу України, бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів. До місцевих бюджетів відносяться бюджет Автономної Республіки Крим, обласні бюджети, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 7 БК України, одним із принципів, на якому ґрунтується бюджетна система України, є принцип самостійності, згідно з яким Державний бюджет України та місцеві бюджети є самостійними. Держава коштами державного бюджету не несе відповідальності за бюджетні зобов'язання органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування. Органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування коштами відповідних місцевих бюджетів не несуть відповідальності за бюджетні зобов'язання одне одного, а також за бюджетні зобов'язання держави. Самостійність бюджетів забезпечується закріпленням за ними відповідних джерел доходів бюджету, правом відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування визначати напрями використання бюджетних коштів відповідно до законодавства України, правом Верховної Ради Автономної Республіки Крим та відповідних місцевих рад самостійно і незалежно одне від одного розглядати та затверджувати відповідні місцеві бюджети.
З 01.01.2021р., згідно з Законами України від 17.09.2020р. №907-ІХ та від 15.12.2020р. №1081-IX, розмежовано склад доходів загального фонду бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад (ст. 64 БК України) та склад доходів загального фонду районних бюджетів (ст. 64-1 БК України).
В результаті таких змін, територіальні громади отримали фінансову незалежність від районів та перейшли на прямі міжбюджетні відносини з державним бюджетом.
Згідно зі схваленою розпорядженням Кабінету Міністрів України від 01.04.2014р. №333-р Концепцією реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні, адміністративно-територіальною одиницею базового рівня, є громади.
Відповідно до принципу субсидіарності бюджетної системи України, розподіл видів видатків між державним бюджетом та місцевими бюджетами, а також між місцевими бюджетами ґрунтується на необхідності максимально можливого наближення надання публічних послуг до їх безпосереднього споживача (п.7 ч. 1 ст. 7 БК України).
Забезпечення надання публічних послуг жителям територіальної громади в першу чергу покладається на представницький орган місцевого самоврядування територіальної громади.
В силу положень Закону України "Про добровільне об'єднання територіальних громад" від 05.02.2015р. №157-VIII, представницьким органом місцевого самоврядування об'єднаної територіальної громади є сільська, селищна, міська рада, розміщена в адміністративному центрі об'єднаної територіальної громади.
Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020р. №716-р "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Кіровоградської області" до складу Благовіщенської міської територіальної громади увійшли Благовіщенська, Богданівська, Великотроянівська, Вільхівська, Грушківська, Данилово-Балківська, Йосипівська, Кам'янобрідська, Кам'янокриничанська, Лозуватська, Луполівська, Мечиславська, Новоселицька, Розношенська, Сабатинівська, Синицівська, Синьківська, Шамраївська громади (населені пункти).
Представницьким органом Благовіщенської міської територіальної громади є Благовіщенська міська рада.
Згідно зі ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997р. №280/97-ВР, сільські, селищні, міські ради, є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти.
Органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно складають та схвалюють прогнози відповідних місцевих бюджетів, розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України (ст. 61 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Положеннями ст. 62 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що держава гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб.
Видатки, які здійснюються органами місцевого самоврядування на потреби територіальних громад, їх розмір і цільове спрямування визначаються відповідними рішеннями про місцевий бюджет (ст. 64 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", розробка та виконання Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів здійснюються на основі пріоритетності фінансування видатків для забезпечення надання державних соціальних гарантій.
Згідно з п. 23 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", розгляд прогнозу місцевого бюджету, затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього; затвердження звіту про виконання відповідного бюджету вирішується виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.
Виходячи із системного аналізу положень Бюджетного кодексу України, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" вбачається, що саме представницький орган місцевого самоврядування є відповідальним за забезпечення здійснення видатків на пільги з послуг зв'язку з бюджету місцевого самоврядування.
Згідно з п. 3 ч.2 ст. 22 БК України, за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад, структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад, в особі їх керівників.
Відповідно до ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.
Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, саме Благовіщенська міська рада відповідальна за затвердження та забезпечення здійснення видатків на відшкодування підприємствам - надавачам послуг витрат, пов'язаних з наданням окремим категоріям громадян пільг з оплати послуг зв'язку. Так, саме внаслідок віднесення Бюджетним кодексом України з 01.01.2017р. витрат на пільги з послуг зв'язку до видатків місцевих бюджетів Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова від 21.06.2017 р. №426 Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 р. № 256, якою з Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету були виключені пільги з послуг зв'язку з переліку видатків місцевих бюджетів, які фінансуються за рахунок субвенцій з державного бюджету.
Окрім того, Постанова Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 р. №256, якою затверджений Порядок №256, втратила чинність з 24.12.2019р., внаслідок прийняття Постанови КМУ від 24.12.2019р. № 1101 «Деякі питання виплати державної соціальної допомоги», якою затверджений Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для виплати деяких видів допомог, компенсацій, грошового забезпечення та оплати послуг окремим категоріям населення. Проте, цим порядком не передбачена компенсація витрат на пільги з послуг зв'язку за рахунок коштів державного бюджету.
При цьому, відповідно до п.6 Порядку №1101, не допускається спрямування бюджетних коштів на здійснення видатків, які не пов'язані з напрямами, зазначеними у п. 4 цього Порядку, та фінансуються за рахунок інших бюджетних програм.
Водночас, главою 14 Бюджетного кодексу України внормовано розмежування видатків між бюджетами відповідно до якого видатки на пільги з послуг зв'язку відносяться до видатків місцевих бюджетів, які можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів (п. 20-4 ч.І ст. 91 БК України).
Доказів того, що Благовіщенська міська рада в порядку, визначеному ст. 93 БК України, здійснила передачу коштів між місцевими бюджетами на здійснення видатків місцевих бюджетів на пільги з послуг зв'язку матеріали справи не містять.
В свою чергу, з огляду на те, що розпорядником коштів бюджетного фінансування соціальних пільг в Благовіщенській міській раді на момент надання послуг пільговим категоріям громадян була Благовіщенська міська рада, отже на підставі зазначених вище норм законодавства відшкодування витрат, понесених АТ «Укртелеком» внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян Благовіщенської міської територіальної громади, має здійснюватися відповідачем за рахунок коштів місцевих бюджетів.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що міська рада зобов'язана здійснити розрахунок з позивачем за надані особам, які згідно із чинним законодавством мають право на соціальні пільги, телекомунікаційні послуги, незважаючи на те, що Законом України про «Державний бюджет» на відповідний рік не були передбачені кошти на ці видатки, адже певне право виникає в особи, а в держави - відповідне цьому праву фінансове зобов'язання, причому не у зв'язку зі згаданим Законом та похідними від нього актами (бюджетний розпис, кошторис, тощо), а з нормативно-правового акту, що регулює відносини між особою та державою у певній сфері суспільних відносин (вказаної позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду від 22.05.2018 р. у справі 927/465/17).
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що Благовіщенська міська рада є належним відповідачем, про що також свідчить лист Управління соціального захисту населення Голованівської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 05.03.2021р. №01-18/07/176/1 (а.с. 23).
Щодо посилань Скаржника на правову позицію викладену в постановах Верховного Суду від 20.01.2022р. у справі № 904/138/21 та від 02.03.2021р. у справі № 640/21817/18, то така стосується інших встановлених у справах обставин, тому така правова позиція не є релевантною для даного спору.
Інші доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи апеляційний судом та спростовуються вищевикладеним.
Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.
Викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Відповідача.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
10. Судові витрати.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Благовіщенської міської ради залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 08.05.2023р. у справі № 912/291/23 залишити без змін.
Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на Апелянта - Благовіщенської міської ради.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст.ст. 286-289 ГПК України.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя Е.В. Орєшкіна
Суддя О.В. Чус