17 липня 2023 року м. Харків Справа № 917/116/23
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Попков Д.О., суддя Стойка О.В.
без участі представників сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Білогір'я молокопродукт” (вх.№641П/3) на рішення Господарського суду Полтавської області від 14.03.2023
у справі №917/116/23 (суддя Мацко О.С., повний текст рішення підписано 14.03.2023)
за позовом Фізичної особи-підприємця Дубецького Ігоря Володимировича, с.Сілець Червоноградського району Львівської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Білогір'я молокопродукт”, Полтавська область, м.Гадяч
про стягнення 49.500,00 грн,
До Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Дубецького Ігоря Володимировича до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Білогір'я молокопродукт” про стягнення 49.500,00 грн заборгованості за надані послуги з перевезення вантажу згідно з товарно-транспортними накладними №0009093 від 09.09.2022, №0009162 від 16.09.2022 та №0009202 від 20.09.2022.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 14.03.2023 у справі №917/116/23 позов задоволено. Стягнуто з ТОВ “Торговий дім “Білогір'я молокопродукт” на користь ФОП Дубецького Ігоря Володимировича 49.500,00 грн заборгованості за надані послуги з перевезення вантажу згідно з товарно-транспортними накладними №0009093 від 09.09.2022, №0009162 від 16.09.2022 та №0009202 від 20.09.2022; 2.684,00 грн судового збору.
Відповідач з вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення повністю та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт посилається на те, що місцевий господарський суд не правильно застосував норми матеріального та процесуального права, не дослідив всі обставини та докази, що мають значення для справи, а його висновки, викладені в оскаржуваному рішенні не відповідають обставинам справи. Крім того, апелянт зазначив, що на його думку суд першої інстанції допустив поверхневий розгляд справи.
Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.04.2023 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., судді Попков Д.О., Стойка О.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.04.2023 апеляційну скаргу “Торговий дім “Білогір'я молокопродукт” залишено без руху, в зв'язку з відсутністю доказів сплати судового збору у відповідному розмірі, доказів надіслання апеляційної скарги іншій стороні по справі, клопотання про відновлення пропущеного строку.
Після усунення недоліків Східним апеляційним господарським судом ухвалою від 24.05.2023 поновлено ТОВ “Торговий дім “Білогір'я молокопродукт” пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача; встановлено строк по 19.06.2023 (включно) для учасників справи для подання відзиву на апеляційну скаргу до канцелярії суду разом з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи в порядку ч.2 ст.263 Господарського процесуального кодексу України; запропоновано учасникам справи в строк по 19.06.2023 (включно) надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копій та доданих до них документів іншим учасникам справи в порядку ч.4 ст.262 Господарського процесуального кодексу України. Визначено розглядати справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
01.06.2023 позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому ФОП Дубецький І.О. просить рішення Господарського суду Полтавської області від 14.03.2023 у справі №917/116/23 залишити без змін, як законне та обґрунтоване, а апеляційну скаргу - без задоволення. При цьому позивач зазначає, що відповідач в апеляційній скарзі використовує лише загальні фрази щодо законності і обґрунтованості судових рішень та необхідності дослідження матеріалів справи, але жодним чином не зазначив в чому полягає порушення даних вимог у цій справі.
Згідно з частиною 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
За приписами частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Клопотань від учасників справи про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням не надійшло.
За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження, в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.
В ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до приписів пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України.
Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на нижче викладене.
Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Торговий дім «Білогір'я молокопродукт» здійснювало закупівлю вугілля у ТОВ «Тетра-Агро», та з метою доставки даного товару на свою адресу замовило у ФОП Дубецького І.В. послуги з вантажних перевезень, що підтверджується наступним:
- 09.09.2022 позивачем було видано рахунок-фактуру №СФ-0000050 на надання послуг з вантажних перевезень на суму 18.500,00 грн і відповідно до товарно-транспортної накладної №0009093 від 09.09.2022 здійснив для ТОВ «Торговий дім «Білогір'я молокопродукт» перевезення вантажу за маршрутом м.Червоноград Львівської області смт.Білогір'я Хмельницької області. На підтвердження виконаних робіт виконавцем та замовником було складено акт надання послуг №ОУ-000050, яким підтверджено надання транспортних послуг з вантажних перевезень на суму 18.500 грн;
- 16.09.2022 позивачем було видано рахунок-фактуру №СФ-0000051 на надання послуг з вантажних перевезень на суму 18.500,00 грн і відповідно до товарно-транспортної накладної №0009162 від 16.09.2022 здійснив для відповідача перевезення вантажу на його адресу . На підтвердження виконаних робіт виконавцем та замовником було складено акт надання послуг №ОУ-000051, яким підтверджено надання транспортних послуг з вантажних перевезень на суму 18.500 грн;
- 20.09.2022 позивачем було видано рахунок-фактуру №СФ-0000052 на надання послуг з вантажних перевезень на суму 18.500,00 грн і відповідно до товарно-транспортної накладної №0009202 від 20.09.2022 здійснив для відповідача перевезення вантажу на його адресу. На підтвердження виконаних робіт виконавцем було складено акт надання послуг №ОУ-000052, та передано відповідачу, проте зазначений акт з боку відповідача повернуто не було.
Отримання продукції відповідачем підтверджується підписом представника останнього та печаткою ТОВ «Торговий дім «Білогір'я молокопродукт» на вказаних накладних.
За твердженням позивача, відповідач оплату за надані послуги з перевезення вантажу виконав частково, сплативши на користь ФОП Дубецького І.В. грошові кошти в розмірі 6.000,00 грн.
З метою досудового врегулювання спору ФОП Дубецький І.В. направив на юридичну адресу підприємства відповідача претензію від 21.12.2022 з вимогою сплатити заборгованість в розмірі 49.500 грн, яка отримана останнім 02.01.2023, проте відповідач ніяким чином на претензію не відреагував.
04.01.2023 позивач повторно направив претензію за адресою відвантаження товару, а саме Хмельницька область, Шепетівський район, смт. Білогір'я, однак відповіді від відповідача знову не надходило.
Внаслідок неповного розрахунку відповідачем та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 49.500,00 грн заборгованості за надані послуги з перевезення вантажу згідно з товарно-транспортними накладними №0009093 від 09.09.2022, №0009162 від 16.09.2022 та №0009202 від 20.09.2022.
Господарський суд, задовольняючи позовні вимоги, зазначив, що відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань щодо сплати коштів за поставлені позивачем товари - суду не надав, в зв'язку з чим позовна вимога про стягнення заборгованості підлягає задоволенню. Позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних з підприємства відповідача судом першої інстанції не розглядалися з огляду на те, що відповідно до частини другої статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, колегія суддів виходить з наступного.
Між сторонами у спорі склалися господарські відносини з приводу перевезення товару, що відбулося за відсутністю укладення письмового правочину.
Законодавство дозволяє укладати договори у спрощений спосіб шляхом обміну листами чи документами, з яких зрозуміло, що між сторонами є певна домовленість (ст.205 Цивільного кодексу України, ст. 181 Господарського кодексу України).
Згідно з статтею 174 Господарського кодексу України (надалі ГК України), господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
У відповідності до частини 1 статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст.179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Частиною 1 статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з пунктом 1 статті 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України) допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо оформлення договору не встановлені законом.
За приписами статті 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Згідно зі статтею 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Таким чином, чинне законодавство допускає можливість укладення правочинів у спрощений спосіб, зокрема, шляхом викладення його змісту в певному документі, зокрема, у видатковій накладній.
Фактично, документами, які можуть підтвердити укладення договору у спрощений спосіб, зокрема, є: рахунок-фактура, видаткова накладна (акт наданих послуг/видаткова накладна), товаро-транспортна накладна.
В межах даної справи між сторонами було укладено в простій письмовій формі договір перевезення вантажу, оскільки продукція була перевезена позивачем і прийнята відповідачем, що зафіксовано у змісті накладних про вчинення сторонами відповідних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно з ч. 1 ст. 916 ЦК України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.
Згідно з пунктом 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 (зі змінами та доповненнями) договір про перевезення вантажів це двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов'язки та відповідальність сторін щодо їх додержання.
Товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Пунктом 11.1 Правил передбачено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб'єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.
Відповідно до пп. 11.3., 11.4. товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках.
Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її примірники.
Як вже зазначалося, позивачем в обґрунтування позовних вимог надано та на підтвердження факту надання послуг з перевезення підтверджується відмітками вантажоодержувача на товарно-транспортних накладних №0009093 від 09.09.2022, №0009162 від 16.09.2022 та №0009202 від 20.09.2022 в графі про прийняття вантажу, скріпленими підписом та печаткою ТОВ «Торговий дім «Білогір'я молокопродукт».
Натомість відповідач ані в місцевому господарському суді, ані в суді апеляційної інстанції належними та допустимими доказами не спростував здійснення позивачем на замовлення відповідача перевезення вантажу згідно з вказаними товарно-транспортними накладними.
Всі зазначені документи підписані директором ТОВ «Торговий дім «Білогір'я молокопродукт» Червоним Ю.А. та скріплені печаткою підприємства відповідача.
За ст.1, ч. ч. 1, 2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які містять відомості про господарську операцію.
Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити як назва документа (форми); дата складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Вказаний перелік обов'язкових реквізитів документа кореспондується з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджений наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995, згідно з яким первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Пунктом 2.5 вказаного Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.
Зі змісту товарно-транспортних накладних №0009093 від 09.09.2022, №0009162 від 16.09.2022 та №0009202 від 20.09.2022 вбачається, що вони містять такі обов'язкові реквізити, як дату її складання; назву підприємства, від імені якого складено документ і якому здійснюється поставка за цією накладною; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; особистий підпис уповноважених осіб сторін (підписи яких були засвідчені відтиском печатки товариств).
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в даному випадку сторонами було укладено в простій письмовій формі договір перевезення вантажу, що зафіксовано у змісті товарно-транспортних накладних про вчинення сторонами відповідних дій.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлена обов'язковість договору для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вже зазначалось, на підтвердження надання відповідачем послуг з перевезення вантажу згідно з товарно-транспортними накладними №0009093 від 09.09.2022 та №0009162 від 16.09.2022 сторонами було додатково підписано акти надання послуг №ОУ-0000050 та №ОУ-0000051, у яких визначено що виконавцем було надано замовнику вказані послуги згідно з рахунками №50 від 09.09.2022 та №51 від 16.09.2022 на загальну суму 37.000,00 грн (18.500,00 грн вартість послуг згідно з кожним актом).
Проте, в матеріалах справи відсутні докази підписання сторонами акту надання послуг, у якому була б встановлена вартість послуг, наданих згідно з товарно-транспортною накладною №0009202 від 20.09.2022.
З огляду на те, що ТТН № 0009202 від 20.09.2022 не було визначено розміру провізної плати, позивач в порядку, встановленому ч.1 ст.916 ЦК України, розрахував вартість послуг з перевезення вантажу у розмірі 18.500,00 грн, яку він вважає розумною, зважаючи на перевезення ним для відповідача вантажу за аналогічними маршрутами в попередні періоди та щодо яких було погоджено вартість перевезення.
Зважаючи на те, що позивачем раніше надавалися відповідачу послуги за вказаним маршрутом, що підтверджується актами надання послуг №ОУ-0000050 на суму 18.500,00 грн та №ОУ-0000051 на суму 18.500,00 грн, підписаними сторонами без зауважень, суд першої інстанції зробив цілком правомірний висновок, що вартість перевезення згідно з товарно-транспортною накладною №0009202 від 20.09.2022, у розмірі 18.500,00 грн є обґрунтованою та такою, що розрахована із застосуванням принципу розумності, визначеного ч.1 ст.916 ЦК України.
Таким чином, враховуючи, що позивач довів здійснення перевезення вантажу за товаро-транспортними накладними №0009093 від 09.09.2022, №0009162 від 16.09.2022 та №0009202 від 20.09.2022 на суму 49.500,00 грн, то позовна вимога про стягнення заборгованості з відповідача на користь позивача є обґрунтованою, а рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін як законне.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних в розмірі що буде встановлено на момент постановлення рішення, посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов щодо оплати перевезення товару, то колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відповідно до частини другої статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Щодо доводів апеляційної скарги, то колегія суддів зазначає, що зі змісту апеляційної скарги не вбачається жодного належного обґрунтованого аргументу або доводу щодо незаконності та необґрунтованості рішення суду, а також в чому саме полягає порушення норм матеріального права та поверхневий розгляд справи. Апелянт не надав жодних доказів, які б підтримали його позиції по справі.
Враховуючи встановлені обставини, зазначені положення діючого законодавства України і умови укладеного сторонами договору, наявність в матеріалах справи належних та достатніх доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, Господарський суд Полтавської області дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Частиною 1 статті 276 встановлено підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, так у вказаній статті зазначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що відповідачу за даною справою надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Білогір'я молокопродукт” на рішення Господарського суду Полтавської області від 14.03.2023 у справі №917/116/23 задоволенню не підлягає.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника у відповідності до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Білогір'я молокопродукт” залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Полтавської області від 14.03.2023 у справі №917/116/23 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 17.07.2023
Головуючий суддя О.А. Істоміна
Суддя Д.О. Попков
Суддя О.В. Стойка