ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
17 липня 2023 року Справа № 910/1538/23
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Тимошенко О.М. , суддя Савченко Г.І.
без виклику сторін у справі
розглянувши апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України
на рішення Господарського суду Житомирської області, ухваленого 17.05.23р. суддею Шніт А.В. о 13:14 год. у м.Житомирі, повний текст складено 22.05.23р.
у справі № 910/1538/23
за позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тусмо"
про стягнення 182 040,00грн.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 17.05.2023р. у справі №910/1538/23 позов Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тусмо" про стягнення 182 040,00грн. задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідністю "Тусмо" на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України 54 612,00грн. пені та 2 730,60грн. судового збору.
В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.
Розстрочено виконання рішення у справі №910/1538/23 до 17.09.2023р. шляхом сплати Товариством з обмеженою відповідністю "Тусмо" 54 612,00грн. у такий спосіб:
до 17.06.2023 - 13 653,00грн.;
до 17.07.2023 - 13 653,00грн.;
до 17.08.2023 - 13 653,00грн.;
до 17.09.2023 - 13 653,00грн..
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Також, просить судові витрати скаржника зі сплати судового збору покласти на відповідача.
Крім того, просить розгляд справи №910/1538/23 в суді апеляційної інстанції здійснювати за участі скаржника.
Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, зокрема, наступне:
- вважає, що рішення місцевого господарського суду ухвалене з порушенням норм чинного законодавства;
- зазначає про те, що відповідачу під час підписання договору на поставку товару було чітко відомо строки, якими керувався скаржник згідно ч.2 ст.267 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством. Тобто сторони наділені правом встановлювати конкретні строки поставки товару у межах дії договору поставки з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачем, якщо інше не передбачене законодавством;
- вказує на те, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов'язань. Стороною договору має бути підтверджено не тільки факт настання форс-мажорних обставин, а також і їхню здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання, тобто мають бути встановлені причино-наслідкові зв'язки між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконання конкретного зобов'язання. Також, відповідачем не доведено здатність форс-мажорних обставин впливати на реальну можливість виконання зобов'язань за договором, тобто відсутні причино-наслідкові зв'язки між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконання відповідачем зобов'язань за договором;
- покликається на те, що воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та набувати кошти. Більше того, держава на даний час заохочує розвиток підприємницької діяльності з метою позитивного впливу на економіку країни (зменшення податків, митних платежів тощо). Відповідач не надав доказів того, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов'язки у зв'язку з воєнними діями, всі, або частина виробничих приміщень за адресою: м.Житомир, вул.Денишівська, 4 задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало відповідачу здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану;
- зазначає, що відповідачем також не надано доказів щодо відсутньої можливості виконати зобов'язання за договором (докази наявності значної заборгованості у період воєнного стану, відомості щодо обмеженої роботи або припинення роботи виробничих приміщень в спірний період, тощо);
- також звертає увагу на те, що у випадку неможливості відповідачем через введення воєнного стану в державі здійснювати підприємницьку діяльність, останній не був позбавлений можливості, узгодивши відповідну дію з позивачем, змінити умови договору щодо строків поставки товару;
- вважає, що в діях відповідача наявна протиправна поведінка (бездіяльність); наявний причинний зв'язок між поведінкою відповідача та невчасним виконанням зобов'язань за договором та вина відповідача. Відтак, відповідач може бути притягнутий до відповідальності за невиконання умов договору;
- вважає, що стягнення судом з відповідача на користь скаржника штрафних санкцій за договором, виконання зобов'язань скаржника за яким фінансується за рахунок Державного бюджету України, жодним чином не призведе до збагачення скаржника як учасника відносин у сфері господарювання. Навпаки, звертаючись з позовом до суду про стягнення з відповідача на користь скаржника штрафних санкцій, скаржник, насамперед, виконує обов'язок забезпечення доходів загального фонду Державного бюджету України на підставах та у порядку, які визначені законом.
Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №910/1538/23 у складі: головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Дужич С.П., суддя Савченко Г.І..
Листом Північно-західного апеляційного господарського суду №910/1538/23/3440/23 від 31.05.2023р. матеріали справи №910/1538/23 витребувано з Господарського суду Житомирської області.
14.06.2023р. до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/1538/23.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.06.2023р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Господарського суду Житомирської області від 17.05.2023р. у справі №910/1538/23, ухвалено розглянути апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Господарського суду Житомирської області від 17.05.2023р. у справі №910/1538/23 без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження та запропоновано відповідачу у справі подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в порядку ст.263 ГПК України протягом 10 днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
27.06.2023р. на поштову адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Тусмо" надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу.
Обґрунтовуючи поданий відзив, відповідач посилається на те, що будь-яка форма вини ТОВ "Тусмо" у порушенні зобов'язання відсутня, оскільки обставини, які зумовили прострочення поставки знаходились поза межами контролю та впливу ТОВ "Тусмо". ТОВ "Тусмо" від самого початку дії договору вживало всіх залежних від нього заходів щодо його виконання, що згідно положень ст.614 ЦК України виключає відповідальність ТОВ "Тусмо" у формі заявленої до стягнення пені. Таким чином, в матеріалах справи є докази на підтвердження призупинення виробничої діяльності ТОВ "Тусмо" з 01.07.2022р. по 01.09.2022р., тобто в період дії договору.
Вважає, що посилання позивача на те, що ТОВ "Тусмо" не було позбавлене можливості продовжити строки постачання є безпідставним, оскільки ТОВ "Тусмо" і проявило ініціативу в питанні продовження строків постачання, звернувшись з відповідною письмовою пропозицією до позивача, натомість позивач проігнорував вказане звернення.
Зазначає, про те, що поведінка ТОВ "Тусмо" не порушувала імперативні норми права, навпаки, за встановлених фактичних обставин вона повністю їм відповідала, така поведінка не може бути визнана протиправною.
Вказує на те, що ТОВ "Тусмо" відразу повідомило замовника про виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин та істотну зміну обставин, які негативно впливають на виконання договору листом від 22.07.2022р..
Укладеним між сторонами договором не передбачено, що неповідомлення/несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону права посилатись на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності.
Допущена прострочка постачання на строк до одного місяця за договором №284/ВЗЗ-2022 від 22.06.2022р., а також до одного місяця за договором №310/В33- 2022 від 28.06.2022 р., - як раз і підтверджує ту обставину, що 2 місяці простою виробництва ТОВ "Тусмо" внаслідок аварії повністю симетрично, прямо пропорційно вплинули на строки виконання договірних зобов'язань ТОВ "Тусмо" перед позивачем, а також дають підстави для висновку, що за відсутності втрати цих двох місяців - зобов'язання було б виконано своєчасно.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції реалізував дискреційні повноваження та, зважаючи на виключність обставин, зменшив розмір стягуваних штрафних санкцій на 70%, а також розстрочив виконання рішення на 4 місяці: - до 17.06.2023р. - 13 653,00грн.; до 17.07.2023р. - 13 653,00грн.; - до 17.08.2023р. - 13 653,00грн.; до 17.09.2023р. - 13 653,00грн. ТОВ "Тусмо" у повній відповідності з резолютивною частиною оскаржуваного рішення сплатило 13.06.2023р. на користь позивача (скаржника) 13 653,00грн., що підтверджується доданою платіжною інструкцією №824 від 13.06.2023р.
Таким чином, ТОВ "Тусмо" зазнавши аварії внутрішніх електричних мереж, та втративши на 2 місяці можливість самостійного виготовлення товару, вживало заходів щодо пошуку інших постачальників та виробників, уклало відповідні договори, а після відновлення свого виробництва почало самостійне виготовлення товару, тобто поведінка ТОВ "Тусмо" була спрямована на виконання договору, тощо.
Розпорядженням керівника апарату Північно - західного апеляційного господарського суду від 10.07.2023р. №01-05/315, у зв'язку із закінченням повноважень судді Дужича С.П. (рішення ВРП від 06.07.2023р. № 685/0/25-23), відповідно до ст.32 Господарського процесуального кодексу України, ст.155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п.8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено заміну судді-члена колегії у судовій справі №910/1538/23.
Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №910/1538/23 у складі: головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Тимошенко О.М., суддя Савченко Г.І..
Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 11.07.2023р. апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Господарського суду Житомирської області від 17.05.2023р. у справі №910/1538/23 прийнято до розгляду колегією суддів Північно-західного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Тимошенко О.М., суддя Савченко Г.І..
Згідно із ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, 28.06.2022р. між Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тусмо" (постачальник) укладено договір №310/ВЗЗ-2022 (далі - договір), згідно п.1.1 якого, постачальник зобов'язується поставити замовникові якісні товари, зазначені у специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору (додаток № 1), а замовник - прийняти і оплатити такі товари (а.с.22-29, т.1).
У відповідності до п.1.2 договору, найменування (номенклатура, асортимент, кількість) товару зазначена в додатку №1 до цього договору. Код ДК 021:2015 18110000-3 - Формений одяг.
Пунктом п.3.1 договору вказано, що ціна договору становить 7 380 000,00грн., у тому числі ПДВ 20%: 1 230 000,00грн..
Відповідно до з п.4.1 договору, розрахунки за товар, що поставляється, замовником проводяться шляхом оплати за фактично поставлену кількість товару (партію товару) з відстрочкою платежу до 30 календарних днів з дати прийняття товару на склад замовника, факт чого засвідчується підписами уповноважених на це осіб постачальника та замовника на відповідній видатковій накладній.
Згідно п.5.1 договору, дата та місце поставки товару зазначається у письмовій заявці замовника, яка вручається під особистий підпис постачальнику (представнику постачальника) або у разі не прибуття зазначених осіб, надсилається постачальнику рекомендованим листом з описом вкладеного, направленим на адресу постачальника, зазначену в розділі 13 договору. У заявці зазначається найменування товару, місце поставки товару, кількість товару та інша необхідна інформація для поставки товару. Постачальник (представник постачальника) завчасно прибуває до замовника для отримання письмової заявки. У випадку корегування інформації, яка визначена у заявці, замовник має право здійснити таке корегування засобами зв'язку, з обов'язковим письмовим підтвердженням. У разі відсутності письмового підтвердження таке корегування вважається недійсним.
Пунктом п.5.2. договору встановлено адресу пункту відвантаження для передачі (приймання-здачі) товару.
Також, сторони підписали специфікацію (додаток №1 до договору), якою погодили найменування товару - куртка вітровологозахисна зимова, кількість - 3 000, ціну за одиницю - 2 460,00грн та загальну вартість товару - 7 380 000,00грн. (з ПДВ), (а.с.30, т.1).
Матеріали справи містять заявку від 15.07.2022р. до договору від 28.06.2022р. №310/ВЗЗ-2022 про постачання курток вітровологозахисних зимових у кількості 1 000шт. в строк до 31.10.2022р. та 2 000,00 шт. в строк до 31.11.2022р. на склад замовника.
На заявці наявний напис: "Отримала 25.07.2022 директор ТОВ "Тусмо" (підпис) Л.П. Смолинець" (а.с.31, т.1).
Відповідно до видаткової накладної №98 від 30.11.2022р. ТОВ "Тусмо" поставило Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України 1 000шт. продукції на суму 2 460 000,00грн (а.с.32, т.1).
Також, 23.12.2022р. "Тусмо" здійснило поставку товару у кількості 1 000шт. на суму 2 460 000,00грн., а 1 000 шт. на суму 2 460 000,00грн. поставило військовій частині 24.12.2022р., що підтверджується видатковими накладними №117 від 23.12.2022р. та №119 від 24.12.2022р. (а.с.33, 34, т.1).
Однак, як стверджує позивач, поставка форменого одягу здійснена з порушенням строків, які обумовлені в заявці від 15.07.2022р. до договору від 28.06.2022р. №310/ВЗЗ-2022, що стало підставою для нарахування штрафних санкцій у такому розмірі:
- за порушення строку поставки 1 000 штук товару з 01.11.2022р. до 29.11.2022р. згідно з видатковою накладною №98 від 30.11.2022р.) - 71 340,00грн. (2 460 000,00 х 0,1% х 29 (днів прострочення);
- за порушення строку поставки 1 000 штук товару з 01.12.2022р. до 22.12.2022р., згідно з видатковою накладною №117 від 23.12.2022р. - 54 120,00грн. (2 460 000,00грн. х 0,1% х 22 (дні прострочення);
- за порушення строку поставки 1 000 штук товару з 01.12.2022р. до 23.12.2022р., згідно з видатковою накладною №119 від 24.12.2022р.) - 56 580,00грн. (2 460 000,00грн. х 0,1% х 23 (дні прострочення).
За вказаних обставин, Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тусмо" про стягнення 180 040,00грн. пені.
Обґрунтовуючи позовну заяву, Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань, згідно з договором №310/ВЗЗ-2022 від 28.06.2022р. в частині своєчасної поставки товару.
В якості правових підстав вказано ст.ст.525, 526, 546, 549, 610, 611, 627, 629, 651, 662, 712 Цивільного кодексу України, ст.193, 231 Господарського кодексу України.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 21.03.2023р. відкрито провадження у справі №910/1338/23 за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 20.04.2023р..
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 20.04.2023р. відкладено розгляд справи по суті на 17.05.2023р..
У письмовому відзиві на позовну заяву ТОВ "Тусмо" вказало на відсутність вини товариства у порушенні зобов'язання, оскільки 08.03.2022р. збройні сили рф завдали декілька авіаційних бомбових ударів по об'єкту та території безпосередньо прилеглій до місця розташування ТОВ "Тусмо", внаслідок чого вибуховою хвилею та уламками пошкоджено дах виробничої будівлі, вибито всі вікна, двері, пошкоджено офісну техніку (комп'ютери, системні блоки, монітори тощо), виробниче обладнання, сировину та готову продукцію, будівлю знеструмлено, електромережа не вмикалась, пошкоджено освітлювальне обладнання, були наявні ознаки локального горіння електрообладнання та проводки. На наступний день після укладання договору №310/ВЗЗ-2022 від 28.06.2022р. сталась аварія внутрішніх електричних мереж, яка була викликана прихованими, а тому раніше не виявленими, ушкодженнями будівлі 08.03.2022р.. Внаслідок нездатності електромережі тримати навантаження, було знеструмлено швейний та розкрійні цеха підприємства. Наказом №30 від 01.07.2022р. "Про призупинення виробничої діяльності в зв'язку з аварією внутрішніх електричних мереж" зупинено виробничу діяльність ТОВ "Тусмо", починаючи з 01.07.2022р. до моменту завершення ремонту внутрішніх електричних мереж, оголошено простій на підприємстві та зупинено виконання на власних виробничих потужностях договорів з Міністерством оборони України та Військовою частиною НОМЕР_1 НГУ. 15.07.2022р. між ТОВ "Тусмо" і ТОВ "ВінШвейМаш" укладено договір поставки товару №15/07/2022, що виробляється з імпортної сировини (утеплювач, тканина підкладкова, тканина верху куртки утеплювача, текстильна застібка гачки). З 9 години 21 липня 2022 року Національний банк України скорегував офіційний курс гривні до долара США на 25%, збільшивши його з 29,2549 грн за 1 долар США до 36,5686 грн за 1 долар США. ТОВ "ВінШвейМаш" надіслав лист від 22.07.2022 про неможливість виконати договір за погодженими цінами через збільшення курсу іноземної валюти та припинення дії договору поставки з 22.07.2022р. через форс-мажорні обставини. Після тривалих пошуків ТОВ "Тусмо" уклало договір поставки №19/08/2022 від 19.08.2022р. з ПП "Оріадна" на закупівлю товару, що повною мірою відповідав вимогам замовника та перебував у цінових межах, передбачених договором, з мінімально можливими строками постачання, на які погодився контрагент. На переконання ТОВ "Тусмо", загальнообов'язкове адміністративне рішення Національного банку України про збільшення офіційного курсу гривня-долар на 25%, прийняте постановою Правління НБУ №154 від 21.07.2022р., є об'єктивною обставиною незалежною від волі сторін. Висновком Вінницької торгово-промислової палати від 02.12.2022р. підтверджено, що через аварію внутрішніх електричних мереж та неможливість виготовлення товару на власному обладнанні ТОВ "Тусмо" залучило до виготовлення товару іншого постачальника; прийняття постанови НБУ про збільшення валютного курсу визнано об'єктивною обставиною, незалежною від волі сторін договору, яка призвела до здорожчання сировини для виготовлення товару та, як наслідок, розірвання договору з постачальником; визнано вжиття ТОВ "Тусмо" всіх організаційних та правових заходів, що були достатніми для своєчасного та належного виконання договору; визнано відсутність вини ТОВ "Тусмо" в порушенні строків постачання; визнано, що вказані обставини є підставою для продовження строків постачання товару щонайменше на 29 календарних днів. 04.12.2022р. ТОВ "Тусмо" листом №228 звернулось до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України з пропозицією про продовження строків постачання за договором на 29 календарних днів, яка залишена без відповіді та задоволення. Після відновлення власного виробництва з 01.09.2022р., ТОВ "Тусмо" забезпечило виконання договору №310/ВЗЗ-2022 від 28.06.2022р. власними силами. Згідно з позицією ТОВ "Тусмо", порушення строків виконання договору стало наслідком об'єктивних і невідворотних обставин, за які підприємство не відповідає, не могло передбачити чи усунути після укладення договору. Водночас у відзиві зазначено про те, якщо суд не прийме викладені доводи, ТОВ "Тусмо" просить зменшити розмір неустойки на 90%, враховуючи відсутність у військової частини збитків від просторочення зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржника, незначне прострочення поставки товару, причини неналежного виконання зобов'язання, майновий стан сторін, скрутне матеріальне становище ТОВ "Тусмо", вжиття заходів підприємства для виконання зобов'язання тощо. У відзиві також зазначено прохання про розстрочення виконання рішення суду.
Також, у відповіді на відзив Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії вказала, що договір укладено 28.06.2022р., під час дії воєнного стану, а тому аргумент відповідача про те, що, укладаючи договір, він не знав і не міг знати, що в майбутньому можуть мати місце форс-мажорні обставини, пов'язані з широкомасштабною триваючою агресію військовою агресією проти України є безпідставним. Відповідач 22.07.2022р. звернувся до замовника листом №89 та повідомив про обставини непереборної сили (форс-мажор, істотна зміна обставин), які виникли поза волею товариства та які безпосередньо впливають на виконання зобов'язань за договором, що суперечить п.8.2. договору, за яким сторона унаслідок дії непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 3 (трьох) днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі. Водночас постачальник не повідомляє, що в період часу з 08.03.2022р. по 29.06.2022р. підприємство, яке має великі потужності з пошиву форменого одягу, перебувало на простої та не виконувало пошиття форменого одягу за іншими договорами підписаними з різними структурними підрозділами. Починаючи з 01.09.2022р. (з моменту відновлення виробництва), ТОВ "Тусмо" мало достатньо часу для пошиття одягу. На думку позивача, форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов'язань. Стороною договору має бути підтверджено не тільки факт настання форс-мажорних обставин, а також і їхню здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання, тобто мають були встановлені причинно-наслідкові зв'язки між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконання конкретного зобов'язання. Відповідач не довів здатність форс-мажорних обставин впливати на реальну можливість виконання зобов'язань за договором, тобто відсутні причинно-наслідкові зв'язки між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконання відповідачем зобов'язань за договором. Воєнний стан на території України не означає, що ТОВ "Тусмо" не може здійснювати підприємницьку діяльність та набувати кошти. Відповідач не надав доказів того, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов'язки у зв'язку з воєнними діями, всі або частина виробничих приміщень товариства, задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало відповідачу здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стан. Відповідач не надав доказів щодо відсутньої можливості виконати зобов'язання за договором (докази наявності значної заборгованості у період воєнного етану, відомості щодо обмеженої роботи або припинення роботи виробничих приміщень в спірний період, тощо). На переконання позивача, в діяннях ТОВ "Тусмо" наявна протиправна поведінка (бездіяльність); наявний причинний зв'язок між поведінкою відповідача та невчасним виконанням зобов'язань за договором, і вина відповідача, а тому постачальник може бути притягнутий до відповідальності за невиконання умов договору.
Водночас, у запереченнях у відповіді на відзив зазначено про те, що ТОВ "Тусмо", обґрунтовуючи відсутність вини у порушенні зобов'язання не посилається і не посилалося на перешкоди, які обумовлені воєнним станом. Аргументи підприємства у тому, що після укладання договору на ТОВ "Тусмо" відбулася аварія внутрішніх електричних мереж, яка є наслідком прихованих ушкоджень будівлі вторинними факторами впливу від вибухової хвилі внаслідок бомбових ударів, завданих 08.03.2022р.. Після закінчення ремонту, ТОВ "Тусмо" почало відшивати одяг. У вказаній ситуації товариство виявило максимальну добросовісність по відношенню до свого контрагента та вживало достатніх, розумних заходів щодо мінімізації негативних наслідків від неможливості ведення власної виробничої діяльності. ТОВ "Тусмо", зазнавши аварії внутрішніх електричних мереж, та втративши 2 місяці можливості самостійного виготовлення товару, вживало заходів щодо пошуку інших постачальників та виробників, уклало відповідні договори, а після відновлення свого виробництва почало самостійне виготовлення товару, тобто дії ТОВ "Тусмо" були спрямовані на виконання договору. Твердження Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про наявність достатнього часу після відновлення виробництва є недоречним, оскільки ТОВ "Тусмо" виконувало пошив одягу за іншим договорами, серед яких наявний договір, замовником якого є позивач.
Як вже зазначалося, рішенням Господарського суду Житомирської області від 17.05.2023р. у справі №910/1538/23 позов задоволено частково.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч.5 ст.55 Конституції України).
Конституція України визначає Україну як правову державу, в якій визнається і діє принцип верховенства права. Одним з основних фундаментальних елементів цього принципу є юридична визначеність (legal certainty). Юридичні норми мають бути чіткими, ясними і недвозначними, оскільки інше не може забезпечити їх однакове застосування.
За змістом п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №.№2, 4, 7 та 11 до Конвенції" кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Отже, висловлювання "судом, встановленим законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини" від 12.07.2001р. зазначено, що право на доступ до суду, гарантоване п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
У відповідності до ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України. кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.
Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.
Відповідно до п.2 ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
У відповідності до п.1 ст.12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Як встановлено ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
У статтях 3 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).
Згідно ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов'язання, наведені в ст.179 ГК України, згідно з якою майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори. Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту. Зміст договору, що укладається на підставі державного замовлення, повинен відповідати цьому замовленню. Суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб'єкти зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов'язкові умови таких договорів. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ч.2 ст.180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 ст.628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
В силу ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.
За змістом ч. 1 ст.265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, а тому обов'язок покупця сплатити продавцеві повну ціну переданого товару складає зміст основних його зобов'язань відповідно до ст.692 ЦК України.
За змістом ст.655 ЦК України, передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Згідно зі ст.ст.193, 202 ГК України, ст.ст.525, 526, 599 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом; зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Положеннями ст.610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст.612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За умовами ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається з матеріалів справи, 28.06.2022р. між Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тусмо" (постачальник) укладено договір №310/ВЗЗ-2022 (далі - договір), згідно п.1.1 якого, постачальник зобов'язується поставити замовникові якісні товари, зазначені у специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору (додаток № 1), а замовник - прийняти і оплатити такі товари.
У матеріалах справи міститься заявка від 15.07.2022р. до договору від 28.06.2022р. №310/ВЗЗ-2022 про постачання курток вітровологозахисних зимових у кількості 1 000шт. в строк до 31.10.2022р. та 2 000,00 шт. в строк до 31.11.2022р. на склад замовника.
На заявці наявний напис: "Отримала 25.07.2022 директор ТОВ "Тусмо" (підпис) Л.П. Смолинець".
Згідно видаткової накладної №98 від 30.11.2022р. ТОВ "Тусмо" поставило Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України 1 000шт. продукції на суму 2 460 000,00грн..
23.12.2022р. "Тусмо" здійснило поставку товару у кількості 1 000шт. на суму 2 460 000,00грн., а 1 000 шт. на суму 2 460 000,00грн. поставило військовій частині 24.12.2022р., що підтверджується видатковими накладними №117 від 23.12.2022р. та №119 від 24.12.2022р..
Однак, поставка форменого одягу здійснена з порушенням строків, які обумовлені в заявці від 15.07.2022р. до договору від 28.06.2022р. №310/ВЗЗ-2022, що стало підставою для нарахування позивачем штрафних санкцій у такому розмірі:
- за порушення строку поставки 1 000 штук товару з 01.11.2022р. до 29.11.2022р. згідно з видатковою накладною №98 від 30.11.2022р.) - 71 340,00грн (2 460 000,00 х 0,1% х 29 (днів прострочення);
- за порушення строку поставки 1 000 штук товару з 01.12.2022р. до 22.12.2022р., згідно з видатковою накладною №117 від 23.12.2022р. - 54 120,00грн. (2 460 000,00грн. х 0,1% х 22 (дні прострочення);
- за порушення строку поставки 1 000 штук товару з 01.12.2022р. до 23.12.2022р., згідно з видатковою накладною №119 від 24.12.2022р.) - 56 580,00грн. (2 460 000,00грн. х 0,1% х 23 (дні прострочення).
Згідно ч.1 ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У відповідності до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.2 ст.231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах, зокрема, за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Пунктом 7.3 договору передбачено, що за порушення строків поставки товару, зазначеного у п. 5.1. договору, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 % вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення. За прострочення поставки понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вартості непоставленого товару.
Замовником за договором є Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, а відповідно до ст.1 Закону України "Про Національну гвардію України", Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України.
Відповідно до ст.22 вказаного Закону фінансування діяльності Національної гвардії України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел, не заборонених законом.
Таким чином, до спірних правовідносин підлягають застосуванню наведені приписи ст.231 ГК України, згідно яких пеня підлягає стягненню за порушення зобов'язання в частині строків поставки товару.
Як зазначалось вище, за умовами заявки від 15.07.2022р. встановлено, що датою поставки товару у кількості 1 000 шт. є 31.10.2022р., а 2 000 шт. - 30.11.2022р..
Також, за порушення строку поставки товару позивач заявив до стягнення з відповідача 180 040,00грн. пені, яка нарахована по кожній видатковій накладній окремо, починаючи з наступного дня, вказаного в заявці від 15.07.2022р., по день, що передує даті кожної з видаткових накладних.
Перевіривши здійснений позивачем та місцевим господарським судом розрахунки пені, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з їх розрахунками та зазначає, що він відповідає вищевказаним положенням законодавства, а також умовам договору і є арифметично вірним.
Водночас, слід зазначити, що загальними засадами цивільного законодавства, згідно зі ст.3 ЦК України, є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу, свобода договору, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.
Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків.
За приписами ст.233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Верховний Суд неодноразово наголошував у своїх постановах, що визначення конкретного розміру, на який зменшуються належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені ст.551 Цивільного кодексу України та ст.233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил ста.86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Вказаний правовий висновок зробив Верховний Суд у постановах від 20.10.2021р. у справі №910/8396/20, від 14.09.2021р. у справі №910/7256/20, від 19.08.2021р. у справі №910/11889/20.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.12.2018р. у справі №916/65/18, від 03.07.2019р. у справі №917/791/18, від 22.10.2019р. у справі №904/5830/18, від 13.01.2020р. у справі №902/855/18, від 27.01.2020р. у справі №916/469/19.
Як свідчать матеріали справи, відповідно до видів економічної діяльності ТОВ "Тусмо" є виробником робочого одягу, одягу зі шкіри, верхнього одягу та інших предметів одягу і аксесуарів, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Виробничі потужності ТОВ "Тусмо" розміщені за адресою: м.Житомир, вул.Денишівська, буд.4.
ТОВ "Тусмо", через завдання рф бомбових ударів по території м.Житомира 08.03.2022р. близько 20 год 12 хв, заподіяно майнову шкоду та визнано потерпілим у кримінальному провадженні №12022060400000468 від 08.03.2022 (а.с.94, т.1).
29.06.2022р. під час пошиття товарів для потреб Міністерства оброни України виникла аварія електричних мереж, в результаті чого знеструмлено швейний та розкрійні цехи виробництва (а.с.99, т.1).
Наказом ТОВ "Тусмо" №30 від 01.07.2022р. зупинено виробничу діяльність ТОВ "Тусмо" з 01.07.2022р. до моменту завершення ремонту внутрішніх мереж та відновлення електроживлення; тимчасово призупинено на власних виробничих потужностях виконання договорів, укладених з Міністерством оборони України та Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України; оголошено простій на виробництві ТОВ "Тусмо" (а.с.100, т.1).
01.07.2022р. ТОВ "Тусмо" підписало з підрядником договір №5 з надання послуг з ремонту - відновлювальних робіт виробничо-адміністративних приміщень "Тусмо" за адресою: м.Житомир, вул.Денишівська, буд.4 (а.с.106-107, т.1).
15.07.2022р. між ТОВ "Тусмо" та ТОВ "ВінШвейМаш" укладено договір поставки товару №15/07/2022 на виготовлення та поставку курток вітровологозахисних зимових у кількості 3 000 шт за ціною 7 232 400,00грн (а.с.101-105, т.1).
22.07.2022р. ТОВ "ВінШвейМаш" надіслало ТОВ "Тусмо" лист про припинення договору поставки через форс-мажорну обставину, а саме: зростання офіційного курсу гривні до долара США з 09:00 21.07.2022р. (а.с.108, т.1).
25.07.2022р. керівник ТОВ "Тусмо" особисто отримав заявку від Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про пошиття одягу із встановлення строків поставки від 15.07.2022р. (а.с.31)
27.07.2022р. ТОВ "Тусмо" надіслало лист №89 від 22.07.2022р. до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про наявність у підприємства обставин непереборної сили (форс-мажор), які виникли поза волею сторони постачальника, та які безпосередньо впливають на виконання зобов'язань за договором (а.с.122-123, т.1).
Також, матеріали справи містять копії листів, адресованих товариствам та приватним підприємцям, за підписом директора ТОВ "Тусмо" впродовж кінця липня - початку серпня 2022 року з проханням виготовити та поставити куртки вітровологозахисні зимові у кількості 3 000 шт. (а.с.109-112, т.1), а також відповіді на листи про неможливість забезпечення поставки (а.с.113-116, т.1).
19.08.2022р. ТОВ "Тусмо" підписало з Приватним підприємством "Оріадна" договір поставки товару №19/08/2022 на виготовлення та поставку курток вітровологозахисних зимових у кількості 3 000шт. за ціною 7 232 400,00грн. (а.с.117-121, т.1).
01.09.2023р. наказом №57 від 01.09.2022р. відновлено виробничу діяльність ТОВ "Тусмо" (а.с.132, т.1).
Згідно висновку Вінницької торгово-промислової палати від 02.12.2022р. вказано, що документально підтверджені об'єктивні обставини (постанова Правління Національного банку України №154 від 21.07.2022р. про скорегування з 9 год 00 хв 21.07.2022р. офіційного курсу гривні до долара США на 25% до 36,5686 грн/дол. США) спричинили неможливість виконання зобов'язань щодо виготовлення та поставки товару, мають невідворотний характер, який не залежить від волі, бажань і дій ТОВ "Тусмо", та мають прямий причинно-наслідковий зв'язок з фактом неможливості виконання зобов'язань за договором №310/ВЗЗ-2022 від 28.06.2022р. і є підставою для продовження строків на 29 календарних днів (а.с.124-129, т.1).
12.12.2022р. ТОВ "Тусмо" надіслало Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України лист №228 від 04.12.2022р. з проханням продовжити строк постачання товару, визначеного договором, на 29 календарних днів, а саме: до 29.11.2022р. - 1 000,00шт., до 29.12.2022р. - 2 000,00шт. та підписати додаткову угоду (а.с.130-131, т.1).
Також представник ТОВ "Тусмо" зазначає про те, що замовник залишив без задоволення пропозицію постачальника про продовження строку поставки продукції.
Згідно видаткової накладної №98 від 30.11.2022р., ТОВ "Тусмо" поставило Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України 1 000 шт. продукції, 23.12.2022р. здійснило поставку товару у кількості 1 000 шт., а 1 000 шт. доставлені у військову частину 24.12.2022р..
Враховуючи приписи чинного законодавства, а також враховуючи наведені ТОВ "Тусмо" обставини та подані в їх обґрунтування докази, слід дійти висновку, що надані документи свідчать про добросовісність поведінки постачальника при виконанні договору №310/ВЗЗ-2022 від 28.06.2022р. та підтверджують здійснення з його боку усіх можливих заходів для своєчасного виконання зобов'язань за укладеним договором.
Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
З огляду на обставини справи та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, керуючись засадами цивільного законодавства, завданням та принципами господарського судочинства, беручи до уваги відносини, які існують між сторонами, з огляду на те, що пеня як господарська санкція має на меті дисциплінувати контрагента та стимулювати його до виконання зобов'язань, а не бути караючою санкцією та засобом збагачення сторони правочину, яка її застосовує, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з обґрунтованим висновком місцевого господарського суду про зменшення розміру штрафних санкцій до 54 612,00грн (на 70%), яка буде оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.
Отже, виходячи із системного аналізу обставин встановлених при розгляді даної справи у їх сукупності та наданих доказів, виходячи із загальних засад, встановлених у ст.3 ЦК України, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, колегія суддів погоджується з вірним висновком суду першої інстанції про те, що задоволенню підлягає вимога позивача до відповідача про стягнення 54 612,00грн. пені, а в іншій частині вимог про стягнення пені в сумі 127 428,00грн. пені (182 040,00 -54 612,00) слід йому відмовити.
Крім того, ТОВ "Тусмо" під час розгляду справи просило суд розстрочити виконання рішення у справі шляхом сплати заборгованості рівними частинами від суми стягнення, яку визначить суд.
Обґрунтовуючи розстрочку виконання рішення відповідач вказав, що внаслідок авіаційного бомбового удару 08.03.2022р., підприємство зазнало значних матеріальних та ресурсних втрат, оскільки ушкоджено будівлю швейного виробництва, виробниче та офісне обладнання, сировину, матеріали та продукцію, а також, як наслідок, втрату можливості повноцінно вести господарську діяльність. Значні фінансові ресурси підприємство витратило на відновлювальні роботи (а.с.133-134, т.1). У матеріалах справи містяться довідки з банківських установ про залишок коштів на рахунку ТОВ "Тусмо" (а.с.140,141, т.1). При цьому підприємство має намір добровільно виконати рішення суду, однак через об'єктивну неможливість, відповідач вважає за можливе та необхідне здійснити розстрочення його виконання.
Відповідно до п.2 ч.6 ст.238 ГПК України, у разі необхідності у резолютивній частині судового рішення також вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.
Суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні (ч.1 ст.239 ГПК України).
Таким чином, питання щодо розстрочення виконання судового рішення може бути ухвалено як одночасно з постановлянням судового рішення, так і на стадії його виконання.
У відповідності до ч.3 ст.331 ГПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Слід також зазначити, що можливість розстрочення виконання судового рішення в судовому порядку в будь-якому випадку пов'язується з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. Отже, суд зобов'язаний врахувати обставини об'єктивної дійсності, які склалися на момент ухвалення рішення у справі.
Розстрочення виконання рішення суду має здійснюватися з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора. Тобто, важливим є досягти балансу інтересів сторін (постанова Верховного Суду від 16.04.2018р. у справі №920/199/16).
З огляду на викладене, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський судом враховано матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, незначний термін прострочки виконання зобов'язань, активність дій постачальника для виконання зобов'язань за договором №310/ВЗЗ-2022 від 28.06.2022р..
Враховуючи зазначене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про розстрочення сплати заборгованості у сумі 54612,00грн. на 4 (чотири) місяці рівними частинами, згідно з графіком, викладеним у резолютивній частині цього рішення.
Таким чином, враховуючи вище викладене в сукупності, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що заперечення скаржника та відповідні обґрунтування в апеляційній скарзі щодо обставин справи є безпідставними та такими, що не можуть впливати на розгляд справи по суті.
Судові витрати судом розподілено з урахуванням положень ст.ст.123, 129 ГПК України.
Також, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судова практика Верховного Суду, на яку міститься посилання в апеляційній скарзі, не є релевантною до спірних правовідносин та встановлених обставин у справі.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.
Слід також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.
В силу приписів ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Натомість, скаржником не надано достатніх належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст.75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.
Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.
Відповідно до ст.276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За наведених обставин, рішення Господарського суду Житомирської області від 17.05.2023р. у справі №910/1538/23 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України - без задоволення.
Судові витрати апеляційний суд розподіляє з урахуванням положень ст.ст.123, 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 17.05.2023р. у справі №910/1538/23 - без змін.
2. Справу №910/1538/23 повернути до Господарського суду Житомирської області.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Повний текст постанови складений "17" липня 2023 р.
Головуючий суддя Павлюк І.Ю.
Суддя Тимошенко О.М.
Суддя Савченко Г.І.