Постанова від 11.07.2023 по справі 910/11390/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2023 р. Справа№ 910/11390/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

За участю секретаря судового засідання Місюк О.П.

та представників сторін:

позивача - Левченко О.А., Білявенко О.В. ;

відповідача - Леськов В.П.

розглянувши матеріали апеляційних скарг Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій на рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2023

та Українського державного науково-дослідного та проектного інституту "УкрНДІпроектреставрація" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.2023

у справі №910/11390/22 (суддя - Мандриченко О.В.)

за позовом Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій

до Українського державного науково-дослідного та проектного інституту "УкрНДІпроектреставрація"

про розірвання договору.

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2022 року Київський науково-методичний центр по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій звернувся з позовом до Українського державного науково-дослідного та проектного інституту "УкрНДІпроектреставрація" про розірвання договору №454-СІБД від 17.11.2020 щодо закупівлі послуг у сфері містобудування код СРУ за ДК 021:2015-71410000-5 (розроблення науково-проектної документації "Межі та режими використання зон охорони комплексів пам'яток садово-паркового мистецтва м. Києва").

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором (порушення календарного графіку виконання робіт, вимог технічного завдання тощо), у зв'язку з чим наявні підстави для розірвання вказаного правочину.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2022 відкрито провадження у справі №910/11390/22, вирішено здійснювати її розгляд у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.04.2023 (повне рішення складено 03.05.2023) у справі №910/11390/22 в задоволенні позову Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій відмовлено повністю.

17.04.2023 до суду першої інстанції від Українського державного науково-дослідного та проектного інституту "УкрНДІпроектреставрація" надійшла заява, згідно якої відповідач просив стягнути з Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій судові витрати на професійну правничу допомогу та поштові витрати у загальному розмірі 68025,99 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 04.05.2023 (повне рішення складено 18.05.2023) у справі №910/11390/22 у задоволенні заяви Українського державного науково-дослідного та проектного інституту "УкрНДІпроектреставрація" відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 11.04.2023, Київський науково-методичний центр по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга позивача обґрунтована тим, що оскаржуване рішення ухвалене без з'ясування всіх обставин справи, з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Зокрема, позивач зазначає, що відповідачем не усунуті вимоги протоколу №7 від 23.12.2020 засідання Науково-методичної ради, науково-проектна документація не доопрацьована з урахуванням зауважень, рекомендацій та умов договору. Таким чином, на переконання скаржника, відповідачем у встановлені сторонами календарні строки не виконані умови договору №454-СІБД від 17.11.2020 щодо закупівлі послуг у сфері містобудування та не надано необхідну науково-проектну документацію, що відповідно до вимог ст. 611 та ч. 2 ст. 651 ЦК України є підставою для розірвання договору за рішенням суду.

Насамкінець позивач відмічає, що фінансування робіт підрядника здійснюється за рахунок бюджетних коштів.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2023 апеляційну скаргу у справі №910/11390/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.05.2023 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/11390/22 та відкладено вирішення питання про відкриття/відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення апеляційної скарги без руху до надходження матеріалів справи.

05.06.2023 матеріали справи №910/11390/22 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

У свою чергу, Український державний науково-дослідний та проектний інститут "УкрНДІпроектреставрація" звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.2023, згідно якої просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким стягнути з позивача судові витрати на професійну правничу допомогу та поштові витрати у розмірі 68025,99 грн.

Апеляційна скарга відповідача мотивована тим, що оскаржуване рішення ухвалене без урахування всіх обставин справи та з порушенням норм процесуального права.

Зокрема, відповідач зауважує, що висновок місцевого господарського суду про ненадання Українським державним науково-дослідним та проектним інститутом "УкрНДІпроектреставрація" доказів фактичної оплати наданих адвокатом послуг суперечать приписам п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України, оскільки витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено. В підтвердження своїх доводів відповідач покликається на постанову об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, постанови Верховного Суду від 16.02.2023 у справі №916/1106/21, від 18.05.2023 у справі №917/1569/21, від 18.05.2023 у справі №240/38728/21.

Відповідно до протоколу передачі апеляційної скарги раніше визначеному складу суду Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2023 вказану апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Буравльов С.І., Андрієнко В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій та Українського державного науково-дослідного та проектного інституту "УкрНДІпроектреставрація", об'єднано апеляційні скарги в одне апеляційне провадження для спільного розгляду, справу №910/11390/22 призначено до розгляду на 11.07.2023, надано сторонам строк на подання відзивів на апеляційні скарги.

05.07.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, згідно якого останній просить залишити апеляційну скаргу Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій без задоволення, оскаржуване рішення без змін.

При цьому відповідач зазначає, що оскаржуване рішення у даній справі ґрунтується на засадах верховенства права, є законним та обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. За твердженнями відповідача, вимога позивача про розірвання спірного договору є необґрунтованою, оскільки саме з вини позивача були порушені строки укладення договору з переможцем торгів, надання вихідних даних та відповідно, безпідставно скорочені строки виконання робіт. Позивач не навівши жодних зауважень до врученої позивачу 30.12.2021 та 31.12.2021 доопрацьованої з урахуванням зауважень Науково-проектної документації, безпідставно ухилився від прийняття робіт та їх оплати.

В межах встановлених судом процесуальних строків позивачем не було надано відзив на апеляційну скаргу відповідача на додаткове рішення, що в свою чергу не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення, відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України.

11.07.2023 до суду від Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій надійшло клопотання про долучення документів, а саме копії дослідження науково-проектної документації «Межі та режим використання зон охорони комплексів пам'яток садово-паркового мистецтва м. Києва» здійсненого на виконання договору від 07.06.2023 №07/06/23-01. В обґрунтування неможливості подання вказаних документів до суду першої інстанції позивач зазначив, що вказані документи виготовлені після прийняття оскаржуваного рішення.

Колегія суддів відмовила в задоволенні клопотання позивача про залучення доказів, зважаючи на таке.

Статтею 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) чітко врегульовано порядок та строки подання доказів учасниками справи. Так, за частиною 2 вказаної статті позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу; у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (частини 4, 5 вказаної статті). Оскільки дана справа розглядалась за правилами загального позовного провадження, то питання, які стосуються подання доказів, у тому числі щодо проведення огляду доказів за їх місцезнаходженням, вирішується судом першої інстанції на стадії підготовчого засідання (ст. 182 ГПК України).

У розумінні наведених положень докази, які підтверджують заявлені вимоги (у тому числі клопотання про огляд доказів за їх місцезнаходженням), мають бути подані позивачем одночасно з позовною заявою, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена позивачем до суду та належним чином обґрунтована.

У свою чергу, ст. 269 ГПК України, якою встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Системний аналіз ст. ст. 80, 269 ГПК України свідчить про те, що докази в підтвердження позовних вимог повинні існувати на момент звернення до суду з позовною заявою, і саме на позивача покладено обов'язок подання таких доказів одночасно з позовом (в разі неможливості подання доказів у встановлений строк позивач повинен повідомити, який доказ не може бути подано). Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у т.ч. апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи (у даному випадку - позивача).

Проте у даному випадку позивач просить суд долучити докази (дослідження науково-проектної документації «Межі та режим використання зон охорони комплексів пам'яток садово-паркового мистецтва м. Києва» здійснене на виконання договору№07/06/23-01 від 07.06.2023), які датовані вже після прийняття рішення судом першої інстанції, тобто докази, яких взагалі не існувало на момент розгляду спору по суті судом першої інстанції.

Отже, така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку ст. 269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Аналогічна правова позиція з цього питання викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №911/3250/16, від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 26.02.2019 у справі №913/632/17 та від 06.03.2019 у справі №916/4692/15.

У судовому засіданні 11.07.2023 головуючий суддя констатував відсутність відзиву позивача на апеляційну скаргу відповідача щодо оскарження додаткового судового рішення.

Представник позивача повідомила, що ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 07.06.2023 було отримано Київським науково-методичним центром по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій, проте відзиву не подано з огляду на її перебування у відпустці. Зважаючи на викладене представниця просила суд продовжити строк на подання відзиву на апеляційну скаргу відповідача.

Заслухавши думку представників сторін щодо порушеного клопотання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку відмовити в його задоволенні зважаючи на наступне.

Відповідно до ухвали Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2023 про відкриття провадження у даній справі, суд встановив учасникам справи строк для подання відзивів на апеляційні скарги 15 днів з дня отримання даної ухвали.

Згідно довідки Північного апеляційного господарського суду про доставку електронного листа, ухвалу суду від 07.06.2023 доставлено до електронної скриньки позивача 07.06.2023 (представник позивача підтвердила отримання електронного листа).

Відтак, відзив на апеляційну скаргу відповідача мав бути поданий позивачем у строк до 22.06.2023 включно. Проте, станом на 11.07.2023 відзиву на апеляційну скаргу Українського державного науково-дослідного та проектного інституту "УкрНДІпроектреставрація" до суду від позивача не надходило.

Відповідно до ч. 1 ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим кодексом (ч. 2 ст. 118 ГПК України).

Частинами 1 та 2 ст. 119 ГПК України унормовано, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Зі змісту наведеної процесуальної норми вбачається, що за заявою учасника може бути продовжений тільки строк, який встановлений судом і який не сплив на час звернення учасника справи із заявою.

Суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на те, що наведені ним обставини та доводи в частині обґрунтування клопотання про продовження процесуального строку слугували б підставою для поновлення процесуального строку на подання відзиву, оскільки подання саме такого клопотання передбачено процесуальним законом у випадку пропуску процесуального строку на подання відзиву. Натомість, клопотання про продовження строку на подання відзиву подається до його закінчення, тоді як строк на подання відзиву для позивача сплив 22.06.2023, що в свою чергу унеможливлює задоволення порушеного клопотання позивача. Крім того суд відмітив, що згідно ст. 56 ГПК України, відзив на апеляційну скаргу міг бути поданий іншим представником позивача.

Представники сторін надали пояснення по суті апеляційних скарг. Представники позивача підтримали подану апеляційну скаргу, просили суд оскаржуване рішення скасувати та задовольнити позовні вимоги. Заперечували проти доводів апеляційної скарги відповідача, просили суд відмовити в її задоволенні та врахувати при розгляді апеляційної скарги надані позивачем в суді першої інстанції заперечення на заяву відповідача щодо стягнення судових витрат.

Представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги позивача, просив суд залишити без змін оскаржуване судове рішення. Вимоги апеляційної скарги щодо оскарження додаткового рішення суду підтримав, просив суд додаткове рішення скасувати та стягнути з позивача судові витрати на професійну правничу допомогу та поштові витрати в розмірі 68025,99 грн.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 03.08.2020 Київським науково-методичним центром по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій оголошено про проведення державної закупівлі а саме: послуги у сфері містобудування ДК 021:2015 -71410000-5 (Розроблення науково-проектної документації "Межі та режими використання зон охорони пам'яток культурної спадщини м. Києва") за кошти місцевого бюджету в розмірі 1246865,47 грн.

Протоколом №9 засідання тендерного комітету позивача від 01.09.2020 відхилено тендерну пропозицію відповідача на підставі абз. 2 п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про публічні закупівлі».

Рішенням Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель від 01.10.2020 №18496-р/пк-пз зобов'язано позивача скасувати рішення про відхилення тендерної пропозиції УкрНДІпроектреставрація та рішення про визнання Підприємства об'єднання громадян "Інститут культурної спадщини" Всеукраїнської ради з охорони культурної спадщини України переможцем закупівлі - ДК 021:2015-71410000-5 - Послуги у сфері містобудування, оголошення про проведення якої оприлюднене на веб-порталі Уповноваженого органу за UA-2020-08-03-005441-с.

29.10.2020 позивачем оприлюднено повідомлення про намір укласти договір про закупівлю з Українським державним науково-дослідним та проектним інститутом "УкрНДІпроектреставрація".

17.11.2020 між Київським науково-методичним центром по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій (далі також - позивач, замовник) та Українським державним науково-дослідним та проектним інститутом "УкрНДІпроектреставрація" укладено договір №454-СІБД закупівлі послуг у сфері містобудування ДК 021:2015 - 71410000-5 (Розроблення науково-проектної документації "Межі та режими використання зон охорони комплексів пам'яток садово-паркового мистецтва м. Києва"), відповідно до п. 1.1. якого, виконавець зобов'язується надати послуги у сфері містобудування ДК 021:2015 -71410000-5 (Розроблення науково-проектної документації "Межі та режими використання зон охорони пам'яток садово-паркового мистецтва м. Києва"), а замовник - прийняти та оплатити такі послуги.

Згідно з п. 3.1. договору, виконавець надає замовнику послугу поетапно відповідно до календарного графіку надання послуг (додаток №4 до договору) та надає акт здачі-приймання наданих послуг протягом 5 (п'яти) робочих днів після кожного етапу згідно календарного графіку надання послуг.

Замовник протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати отримання акту здачі-приймання послуг перевіряє відповідність обсягу та якості наданих послуг вимогам договору, за результатами перевірки підписує та спрямовує виконавцю акт здачі-приймання наданих послуг або мотивовану відмову від приймання послуг. (п. 3.2. договору).

Пунктом 3.3. договору сторонами унормовано, що у разі виявлення замовником під час приймання наданих послуг недоліків, сторонами складається акт, у якому фіксується перелік недоліків наданих послуг та строки для їх усунення виконавцем.

У п. 3.4. договору сторони передбачили, що виконавець усуває недоліки власними силами та за рахунок власних коштів у строки, зазначені замовником.

За змістом п. 5.1. договору, послуги, виконувані за договором, повинні відповідати вимогам, встановленим договором. Послуги, що не відповідають вимогам договору, вважаються не виконаними та замовник може відмовитися від їх оплати.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2020 року, але в частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 9.1. договору).

Згідно з п. 10.9. договору, одностороння відмова від виконання сторонами своїх зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених цим договором та законодавством України.

Згідно календарного графіку надання послуг (додаток №4 до договору) послуги у сфері містобудування мали бути надані відповідачем у ІІІ етапи у встановлені календарні строки, а саме: І етап - в строк до 30 листопада 2020 року (роботи зазначені в п. 4 - до 20 листопада 2020 року); II етап - в строк до 15 грудня 2020 року; III етап - грудень 2020 року.

За повідомленням позивача, відповідачем у встановлені договором строки не надано в повному обсязі необхідну науково-проектну документацію. Тоді як отримана ним 30.12.2020 від виконавця науково-технічна документація не відповідала умовам технічного завдання (частині 7. Результат роботи), оскільки подана тільки в паперовому вигляді без додавання цього проекту на електронному носії, що суперечить вимогам Закону України "Про охорону культурної спадщини" та ДСТУ Б Б.2.2-10:2016 "Склад та зміст науково-проектної документації щодо визначення меж і режимів використання зон охорони пам'яток архітектури і містобудування". 31.12.2020 виконавцем надано замовнику науково-технічну документацію на електронному носії.

Враховуючи наведене, позивач стверджує, що відповідачем своїх зобов'язань за договором щодо розроблення науково-проектної документації "Межі та режими використання зон охорони комплексів пам'яток садово-паркового мистецтва м. Києва" у встановлені строки не виконано, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про розірвання вказаного договору.

Відповідач заперечував проти позовних вимог зазначивши, що терміни розробки проектної документації були скорочені з вини позивача в порівнянні з тендерною документацією, так як позивачем було порушено строки укладення договору з переможцем торгів та надання вихідних даних. На переконання відповідача, позивач безпідставно ухилився від розгляду врученої йому 30.12.2020 та 31.12.2020 доопрацьованої науково-проектної документації, жодних зауважень до отриманої документації не навів. Крім того відповідач вказував на пропуск позивачем строку позовної давності.

Отже, предметом позову у даній справі є вимоги Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій до Українського державного науково-дослідного та проектного інституту "УкрНДІпроектреставрація" про розірвання укладеного між сторонами договору підряду №454-СІБД від 17.11.2020.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем у встановлений договором строк та порядок не складено акту, в якому був би встановлений перелік недоліків наданих послуг та строки для їх усунення виконавцем. Тобто, позивачем не доведено, що відповідачем вказані послуги не надані, а роботи не виконані, що значною мірою могло би позбавити позивача того, на що він розраховував при укладенні договору, як підставу для розірвання договору.

Колегія суддів погоджується з наведеними вище висновками місцевого господарського суду та вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Як вбачається, між сторонами виникли правовідносини у сфері виконання підрядних робіт на підставі договору №454-СІБД від 17.11.2020.

Частиною 1 статті 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 887 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

Стаття 846 ЦК України визначає, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки; відшкодування збитків.

Положеннями ст. 615 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Згідно з ч. 1 та 3 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, за змістом наведених норм розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Право сторони на одностороннє розірвання договору може бути передбачено законом або безпосередньо у договорі, а може залежати від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли права на односторонню відмову у сторони немає, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін.

Подібні правові висновки викладено в постанові Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 904/7804/16.

Згідно з ч. 2 ст. 598 ЦК України припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Положеннями ст. 858 ЦК України встановлено відповідальність підрядника за неналежну якість роботи.

У ч. 3 ст. 858 вказаного Кодексу передбачено, що якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків.

Таким чином, у разі відмови замовника від договору підряду з посиланням на 3 ст. 858 ЦК України, обов'язковому дослідженню підлягає наявність чи відсутність передбачених зазначеною нормою підстав для такої відмови, зокрема щодо порушення з боку підрядника умов відповідного договору в частині строків виконання робіт. При цьому виявлені недоліки є істотними, якщо результат роботи є непридатним для використання.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з позовної заяви, обґрунтовуючи наявність підстав для звернення з цим позовом до суду, Київський науково-методичний центр по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій зазначив про порушення відповідачем умов вказаного договору, які стосуються строку виконання зобов'язань за договором та надання передбаченої науково-проектної документації, що на думку позивача, є підставою для розірвання спірного договору згідно з ч. 3 ст. 858 ЦК України.

Так, відповідно до календарного графіку надання послуг (додаток №4 до договору) надання послуг поділено на три етапи.

До першого етапу віднесено наступні послуги:

- узагальнення та впорядкування наданих у вхідній інформації/документації матеріалів;

- детальний аналіз історичних, іконографічних і картографічних матеріалів щодо розвитку планувальної структури та ролі пам'ятки у довкіллі;

- натурні дослідження території; аналіз природної основи території щодо визначення особливостей рельєфу, гідрографії, видів рослинності; історико-містобудівний аналіз щодо визначення історичного розвитку планування і забудови; натурні дослідження середовища щодо визначення просторової побудови, поверховості забудови, її стильових ознак, кольорового вирішення, впорядження, дисгармонійних будівель та споруд; аналіз об'єктів культурної спадщини та існуючої забудови, розташованих на території пам'яток; аналіз видового розкриття пам'ятки; визначення композиційної ролі пам'ятки;

- фотофіксація об'єктів культурної спадщини, історичної забудови, панорам;

- впорядкування фотоматеріалу (строк виконання до 20.11.2020).

Термін надання послуг І етапу: початок - з дати підписання договору, завершення - 30.11.2020.

До другого етапу входили наступні послуги:

- уточнення меж пам'ятки; визначення режимів використання пам'ятки; визначення меж та режимів використання зон охорони пам'ятки;

- складання пояснювальних записок, опису архітектурного вигляду пам'яток.

Термін надання послуг: початок - з дати підписання договору, завершення - 15.12.2020.

До третього етапу входила участь у процедурі розгляду та погодження науково-проектної документації уповноваженими органами державної влади та місцевого самоврядування у встановленому законодавством порядку.

Термін надання послуг: початок - з дати підписання договору, завершення - грудень 2020 року.

Водночас, згідно тендерної документації надання послуг за договором має бути здійснено в строк до 31 грудня 2020 року. З огляду на те, що в силу положень ч. 4 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону, слід вважати, що ІІІ етап науково-проектної роботи за спірним договором мав бути виконаний в строк до 31.12.2020, а не як помилково стверджує позивач до 15.12.2020.

Відповідно до ст. 850 ЦК України, замовник зобов'язаний сприяти підрядникові у виконанні роботи у випадках, в обсязі та в порядку, встановлених договором підряду. У разі невиконання замовником цього обов'язку підрядник має право вимагати відшкодування завданих збитків, включаючи додаткові витрати, викликані простоєм, перенесенням строків виконання роботи, або підвищення ціни роботи. Якщо виконання роботи за договором підряду стало неможливим внаслідок дій або недогляду замовника, підрядник має право на сплату йому встановленої ціни з урахуванням плати за виконану частину роботи, за вирахуванням сум, які підрядник одержав або міг одержати у зв'язку з невиконанням замовником договору.

Згідно з ч. 1 ст. 888 ЦК України, за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт замовник зобов'язаний передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації.

Цьому зобов'язанню замовника кореспондується обов'язок підрядника виконувати роботи відповідно до вихідних даних для проведення проектування та згідно з договором (п. 1 ч. 1 ст. 890 ЦК України).

Відповідно до технічного завдання до договору (п. 4 додатку №1), замовник мав надати підряднику наступні вихідні дані і матеріали: цифрова картографічна основа (М 1:2000) в місцевій системі координат (що має зв'язок з Державною геодезичною референційною системою координат УСК-2000) на паперовому та електронному носіях, актуальність якої на рік розроблення науково-проектної документації засвідчена виконавцем зйомки на паперовому носії; перелік нерухомих об'єктів культурної спадини; відомості щодо територій, які мають статус земель історико-культурного призначення; матеріали затверджених раніше історико-архітектурних опорних планів з визначеними межами історичних ареалів та зон охорони пам'яток культурної спадщини (за наявності); матеріали інших наукова-дослідних, науково-проектних робіт пов'язаних з охороною культурної спадщини та збереженням традиційного характеру середовища (за наявності); облікова документація на об'єкти (пам'ятки) культурної спадщини (за наявності).

Разом з тим при укладенні спірного договору (17.11.2020) зазначені вихідні дані і матеріали не були надані замовником, у зв'язку з чим відповідач звернувся до позивача з листом №215/А від 13.11.2020, в якому просив останнього терміново надати вихідні дані та матеріали визначені п. 4 додатку №1 до договору.

23.11.2020 позивач в електронному вигляді надав відповідачеві: цифрову картографічну основу у масштабі 1:2000 в місцевій системі координат (що має зв'язок з Державною геодезичною преференційною системою координат УСК-2000); інформацію з бази даних міського земельного кадастру; облікову документацію на об'єкти культурної спадщини (наявну).

Проте, як вірно встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, позивачем не було надано цифрову картографічну основу (М 1:2000) в місцевій системі координат (що має зв'язок з Державною геодезичною референційною системою координат УСК-2000) на паперовому носії, актуальність якої на рік розроблення науково-проектної документації засвідчена виконавцем зйомки на паперовому носії, а також планшети картографічної основи з файлами прив'язки без яких відповідач не міг виконувати графічну частину науково-проектної документації.

Лише 27.11.2020, за повідомленням відповідача, що не заперечується позивачем, замовник передав підряднику всі вихідні дані і матеріали, визначені п. 4 додатку №1 до договору.

Тобто, всі необхідні для розроблення науково-проектної документації дані та матеріали були надані відповідачу лише 27.11.2020, тоді як перший етап (крім п. 4) мав бути виконаний у строк до 30.11.2020.

04.12.2020 відповідач листом №220/ПВВ направив позивачеві акт здачі-приймання наданих послуг №565/СІБД в двох примірниках та виконавчий кошторис по першому етапу, який був додатком до вказаного акту.

У свою чергу відповідач листом №066/1-697 від 07.12.2020 просив виконавця надати йому весь обсяг матеріалів І етапу згідно календарного графіку надання послуг для перевірки якості наданих послуг вимогам договору, та повідомив, що після цього буде підписаний акт №565/СТБД здачі-приймання наданих послуг за договором №454-СІБД від 17.11.2020 та спрямований виконавцю.

Листом №228/А від 15.12.2020 виконавець повідомив замовника, що переслав на погоджену електронну адресу розроблену науково-проектну документацію у період з 11 по 15 грудня 2020 року для ознайомлення та винесення на розгляд науково-методичної ради.

23.12.2020 на адресу виконавця замовником направлений лист №066/1-726 про необхідність надання замовнику оформленої науково-проектної документації (текстові та графічні матеріали) в паперовому вигляді та електронних носіях у кількості чотирьох примірників, відповідно до вимог чинного законодавства - Закону України "Про охорону культурної спадщини", ДСТУ Б Б.2.2-10:2016 "Склад та зміст науково-проектної документації щодо визначення меж і режимів використання зон охорони пам'яток архітектури і містобудування", інших чинних нормативних документів.

30.12.2020 листом №066/1-740 на адресу виконавця направлений протокол №7 від 23.12.2020 засідання Науково-методичної ради при Центрі про необхідність доопрацювання науково-проектної документації з врахуванням зауважень та рекомендацій.

В свою чергу, 30.12.2020 та 31.12.2020 відповідач передав позивачеві всю доопрацьовану науково-проектну документацію (щодо наступних об'єктів: 1. парк «Березовий гай» 1918р. вул. Вишгородська, 19 у місті Києві (4 примірника); 2. Парк по вул. Кобзарській (4 примірника); 3. «Міський Сад», 1710 р. вул. Михайла Грушевського (4 примірника); 4. «Хрещатий парк», м. Київ, Європейська площа (4 примірника); 5. «Парк Слава», 1958 р. вул. Лаврська, 1 (4 примірника); 6. «Парк Київського політехнічного інституту» 1899-1901 р., пр-т Перемоги, 37 (4 примірника); 7. «Парк ім. О.С. Пушкіна», 1902 р., пр-т Перемоги, 40 (4 примірника) за накладними №№1, 2 від 30.12.2020 в паперовому вигляді та на електронному носієві про що свідчить відмітка про отримання на вказаних накладних.

Однак, позивач листом №066/1-18 від 11.01.2021 повернув відповідачеві вищевказану науково-технічну документацію та акт виконаних робіт та зазначив, що умови договору виконавцем не виконані, послуги не надані, а перевірити подану відповідачем 30.12.2020 та 31.12.2020 науково-технічну документацію неможливо, у зв'язку з закінченням дії договору.

Також позивач у вказаному листі наголосив, що дія договору закінчилася 31.12.2020, а фінансування на 2021 рік послуг на розроблення науково-проектної документації "Межі та режими використання зон охорони комплексів пам'яток садово-паркового мистецтва м. Києва" не передбачено.

Північний апеляційний господарський суд зазначає, що порядок приймання-передачі наданих послуг встановлено у розділі 3 договору.

Так, відповідно до п. 3.2. договору замовник протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати отримання акту здачі-приймання послуг перевіряє відповідність обсягу та якості наданих послуг вимогам договору, за результатами перевірки підписує та спрямовує виконавцю акт здачі-приймання наданих послуг або мотивовану відмову від приймання послуг У разі виявлення замовником під час приймання наданих послуг недоліків, сторонами складається акт, у якому фіксується перелік недоліків наданих послуг та строки для їх усунення виконавцем (п. 3.3. договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно із ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Таким чином, на замовника законом покладений обов'язок прийняти належним чином виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт).

Проте, як вірно встановлено місцевим господарським судом, в порушення зазначених умов договору, позивач, у встановлений договором строк та порядок, подані відповідачем акти не підписав та не ініціював складення актів, в яких був би встановлений перелік недоліків наданих послуг та строки для їх усунення виконавцем. Більше того, позивач повертаючи 13.01.2021 надану відповідачем 30.12.2020 та 31.12.2020 проектну документацію не навів жодних мотивованих зауважень по суті переданої документації.

Разом з цим колегії суддів зауважує, що обов'язок прийняття робіт, їх перевірка та виявлення недоліків покладено саме на позивача і цей обов'язок залежав від волевиявлення останнього. Отже, позивач повертаючи відповідачу передану останнім 30.12.2020 та 31.12.2020 документацію, в порушення вимог ст. ст. 853, 882 ЦК України та п. п. 3.2., 3.3. договору, безпідставно ухилився від прийняття робіт, адже не заявив про виявлені недоліки чи інші порушення, які унеможливили їх прийняття. За вказаних обставин відсутні правові підстави вважати, що відповідачем не виконані умови договору №454-СІБД від 17.11.2020 у встановлені сторонами календарні строки.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено належними доказами ненадання відповідачем вказаних послуг та невиконання робіт за спірним договором, позаяк відсутність в матеріалах справи відповідних актів з переліком виявлених недоліків і термінів їх усунення виключає можливість встановити відповідність/невідповідність обсягу та якості наданих послуг вимогам договору та надання їх в межах погоджених строків.

Твердження позивача про безпідставне неприйняття до уваги судом першої інстанції протоколу Консультативної ради з питань охорони культурної спадщини при Департаменті охорони культурної спадщини виконавчого органу КМДА №11/20 від 23.12.2020, яким встановлено недоліки наданої відповідачем проектної документації, не впливають на кваліфікацію спірних правовідносин, оскільки позивачем не досліджено подану відповідачем 30.12.2020 та 31.12.2020 документацію в розрізі її відповідності вказаному протоколу.

Також слід відмітити, що виходячи з норм діючого законодавства, у будь-якому разі замовник не звільняється від обов'язку прийняти та оплатити виготовлену на його замовлення підрядником роботу з проектування, а у разі виявлення недоліків у проектній документації підрядник на вимогу замовника зобов'язаний переробити її безоплатно або зробити додаткові роботи, а також відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом або договором. Проте такі вимоги щодо безоплатної переробки проектної документації або здійснення додаткових робіт, або відшкодування збитків змовник підряднику не висував.

Поряд з цим колегія суддів зауважує, що позивач в порушення норм законодавства безпідставно повернув без перевірки надану відповідачеві 30.12.2020 та 31.12.2020 науково-технічну документацію та акт виконаних робіт покликаючись на закінчення дії договору, оскільки закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов'язань, такою умовою відповідно до приписів ст. 599 ЦК України є виконання, проведене належним чином. Навіть після припинення дії договору, невиконані стороною зобов'язання за ним залишаються чинними для такої сторони-боржника, і вказана обставина не звільняє останнього від виконання обов'язку протягом того часу, коли існує відповідне зобов'язання. Відповідна правова позиція наведена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №910/9072/17, в постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі №910/16750/18, від 17.02.2020 у справі №916/1701/18.

Слід також зазначити, що відсутність бюджетних коштів не є підставою для припинення зобов'язань за договором, та звільнення від виконання договірних обов'язків, оскільки наявність у позивача обов'язку з оплати отриманих послуг не залежить від строків або обсягів бюджетних асигнувань, які є лише засобом реалізації державних програм, а також відкритих в органах Казначейства на їх виконання рахунків.

Вказане підтверджено також ч. 2 ст. 617 ЦК України, ч. 2 ст. 218 ГК України та рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 (Заява №70297/01), де зазначено, що відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність сторони і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора (ч. 2 ст. 613 ЦК України).

З огляду на встановлені обставини справи, Північний апеляційний господарський суд вважає слушними твердження відповідача про відсутність його вини за порушення зобов'язання, оскільки затримка замовника - Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій в укладенні договору (електронні торги проведено 19.08.2020, тоді як спірний договір укладено 17.11.2020) та несвоєчасність передачі документів з вихідними даними відповідачу, зумовили об'єктивну неможливість відповідача своєчасно розпочати виконання робіт на користь замовника та відповідно, затягування строків виконання договірних зобов'язань, що в свою чергу спростовує доводи скаржника про недотримання відповідачем строків виконання договору.

Відповідно до ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Частина 3 статті 653 Цивільного кодексу України та частина 4 статті 188 ГК України також зазначає, що договір може бути розірвано або за домовленістю сторін, або на вимогу однієї з сторін за рішенням суду.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. (ч. 2 ст. 651 ЦК України).

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, установлених наведеною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дає змоги потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Апеляційний господарський суд, з посиланням на положення ч. 3 ст. 858 ЦК України зауважує, що істотні відступи від умов договору підряду або інші істотні недоліки у роботі поділяються на ті, що не можуть бути усунені і ті, що не були усунені у встановлений замовником розумний строк.

Такі недоліки дають замовнику право на відмову від договору та отримання відшкодування спричинених збитків.

Поряд з цим позивач, як замовник, не довів та не підтвердив належними доказами, а судом не встановлено обставин наявності саме істотних недоліків чи відступів від договору, які не можуть бути усунені або не були усунені у встановлений строк. В свою чергу, як встановлено судом, виконавцем було виконано своє зобов'язання щодо розроблення науково-проектної документації "Межі та режими використання зон охорони комплексів пам'яток садово-паркового мистецтва м. Києва" у строк дії договору, а саме до 31.12.2020. Відтак, позивачем належними та допустимими доказами не доведено невиконання відповідачем зобов'язань з розроблення науково-проектної документації "Межі та режими використання зон охорони комплексів пам'яток садово-паркового мистецтва м. Києва", що значною мірою могло би позбавити Київський науково-методичний центр по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій того, на що він розраховував при укладенні договору, як підставу для розірвання договору.

Враховуючи зазначені приписи законодавства, виходячи з умов договору та наявних у справі доказів, суд апеляційної інстанції погоджується з місцевим господарським судом та вважає, що позивачем не доведено наявність правових підстав для розірвання договору №454-СІБД від 17.11.2020. До того ж, розірвати можна лише договір, який діє (строк якого не закінчився), тоді як дія спірного договору закінчилась 31 грудня 2020 року.

Оскільки позовні вимоги визнано судом необґрунтованими, суд не вирішує питання щодо пропуску позивачем строків позовної давності.

Зважаючи на вищевикладене, доводи апеляційної скарги Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій про те, що оскаржуване рішення прийнято місцевим господарським судом при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2023 у справі №910/11390/22 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається, у зв'язку з чим вимоги апеляційної скарги позивача не підлягають задоволенню.

У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги та відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника (позивача).

Стосовно апеляційної скарги Українського державного науково-дослідного та проектного інституту "УкрНДІпроектреставрація" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.2023.

Як було зазначено вище, основними доводами скаржника наведеними у апеляційній скарзі є порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, а саме, п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України, оскільки нездійснення фактичної оплати витрат на професійну правничу допомогу не є підставою для відмови в стягненні вказаних судових витрат.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Як слідує з матеріалів справи, 17.04.2023 до Господарського суду міста Києва від Українського державного науково-дослідного та проектного інституту "УкрНДІпроектреставрація" надійшла заява про розподіл витрат на професійну правничу допомогу та поштові витрати у загальному розмірі 68025,99 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 04.05.2023 у задоволенні заяви відповідача відмовлено повністю.

Ухвалюючи дане рішення місцевий господарський суд виходив з того, що відповідачем не надано доказів сплати вартості наданих послуг на користь замовника в передбачений договором строк.

Однак суд апеляційної інстанції не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та вважає, що ухвалюючи оскаржуване рішення (щодо відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу) суд допустив неправильне застосування норм процесуального права, зокрема ст. 126 ГПК України.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Разом з тим чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом із тим у ч. 5 зазначеної статті цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому у судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19. Ці правові висновки було підтверджено і в постановах Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.11.2019 у справі №910/906/18 та від 06.12.2019 у справі №910/353/19.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, визначеними у ч. 4 ст. 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто критерії, визначені ч. 4 ст. 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст. 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені ч. 5 ст. 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.

У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21).

За змістом ч. 3 ст. 237 ЦК України однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон №5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону №5076-VI).

Закон №5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п. 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; п. 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону №5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

У розгляді даного спору судова колегія враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19. У наведеній постанові Верховний Суд у звернув увагу на те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст. 43 Конституції України.

Північний апеляційний господарський суд також звертається до правової позиції, зазначеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21. Так, Велика Палата зазначила про те, що ч. 3 ст. 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним. Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Як слідує з матеріалів справи, правову допомогу Українському державному науково-дослідному та проектному інституту "УкрНДІпроектреставрація" у ході розгляду даної справи в суді першої інстанції надавали адвокат Леськов Валерій Петрович (на підставі договору про надання правничої допомоги від 18.11.2022) та адвокат Пікалов Владислав Сергійович (на підставі договору про надання правничої допомоги від 01.03.2023).

Так, згідно договору від 18.11.2022 між адвокатом Леськовим Валерієм Петровичем (виконавець) та Українським державним науково-дослідним та проектним інститутом "УкрНДІпроектреставрація" (замовник) укладено договір про надання правничої допомоги, відповідно до п. 1.1., 1.2. якого замовник доручає, а виконавець протягом дії даного договору приймає на себе зобов'язання надати замовнику за гонорар правничу (правову) допомогу, зокрема, здійснити захист прав та охоронюваних законом інтересів замовника, представництво інтересів замовника та надавати інші види правової допомоги з питань, що цікавлять замовника в порядку та на умовах, визначених даним договором, а замовник зобов'язується оплатити вартість надання правової (правничої) допомоги, усі необхідні судові та інші пов'язані з виконанням завдання замовника витрати, а також компенсувати понесені виконавцем витрати, необхідні для виконання цього договору та надання правової допомоги.

Конкретні завдання, щодо яких надається правнича допомога, визначаються у протоколі/ протоколах погодження договірної ціни, які є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом 3.1. договору визначено, що розмір винагороди (гонорару) виконавця за надання правничої (правової) допомоги згідно з умовами даного договору визначається в протоколі погодження договірної ціни, який є невід'ємною частиною даного договору та може бути розрахований, виходячи із розцінок виконавця (вартість однієї години правничої допомоги, щомісячна фіксована оплата систематичної правничої допомоги, фіксована оплата за окрему замовлену юридичну послугу чи інше) та/або кількості витраченого часу.

За змістом п. 3.4. договору, підставою для оплати наданої правничої (правової допомоги є підписані або схвалені сторонами на підставі рахунку з детальним описом виконаних робіт (наданих послуг) та здійснених витрат акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг). Рахунок з детальним описом виконаних робіт (наданих послуг) та здійснених витрат замовник зобов'язаний оплатити не пізніше 5 (п'яти) робочих днів з моменту їх надання виконавцем. У протоколі погодження договірної ціни сторони можуть узгодити інший порядок оплати правничої (правової) допомоги, у тому числі передоплати.

Протоколом від 18.11.2022 про погодження договірної ціни сторони встановили, що замовник доручає, а виконавець зобов'язується здійснювати захист та представництво інтересів Українського державного науково-дослідного та проектного інституту "УкрНДІпроектреставрація" у справі №910/11390/22.

Також даним протоколом погоджено вид правової допомоги та її вартість.

Так, сторонами унормовано наступне:

- за вивчення та правовий аналіз первинної документації щодо спірних правовідносин, правовий аналіз судової практики, формування правової позиції та усне обговорення її з замовником, підготовку та подання до суду відзиву на позовну заяву замовник має сплатити 50000,00 грн;

- за участь в одному судовому засіданні - 4000,00 грн;

- за підготовку клопотань, заперечень на відповідь на відзив, інших процесуальних документів замовник має сплатити 4000,00 грн за одну годину роботи адвоката.

22.03.2023 адвокатом Леськовим В.П. складено рахунок на оплату та детальний опис виконаних робіт на суму 60000,00 грн.

Відповідно до доданого заявником акту про виконані адвокатом Леськовим В.П. роботи від 22.03.2023, адвокатом надано наступну правову допомогу:

- вивчення та правовий аналіз первинної документації щодо спірних правовідносин, вивчення правової позиції позивача у даній справі - 2 год. вартістю 8000,00 грн;

- формування правової позиції та усне обговорення її з замовником, підготовка та подання до суду відзиву на позовну заяву з правовим аналізом судової практики - 10 годин вартістю 40000,00 грн;

- участь у судовому засіданні 17.01.2023 та 21.02.2023 по 1 год. за 1 судове засідання загалом 8000,00 грн;

- підготовка та подання до суду клопотання про долучення до матеріалів справи копії постанови Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2023 у справі №910/14283/21 - 1 год. вартістю 4000,00 грн;

В акті виконаних робіт зазначено, що вказані правові послуги надані виконавцем замовнику в повному обсязі, якісно та своєчасно. Жодних претензій сторони одна до одної не мають.

Крім того, 14.04.2023 адвокатом Леськовим В.П. складено рахунок на оплату та детальний опис виконаних робіт на суму 4000,00 грн щодо участі в судовому засіданні 11.04.2023.

14.04.2023 між сторонами підписано акт виконаних робіт на вказану послугу в зазначеному розмірі.

Також відповідачем подано до суду договір про надання правничої допомоги від 01.03.2023 укладений між адвокатом Пікаловим Владиславом Сергійовичем (виконавець) та Українським державним науково-дослідним та проектним інститутом "УкрНДІпроектреставрація" (замовник) відповідно до п. п. 1.1., 1.2 якого замовник доручає, а виконавець протягом дії даного договору приймає на себе зобов'язання надати замовнику за гонорар правничу (правову) допомогу, зокрема, здійснити захист прав та охоронюваних законом інтересів замовника, представництво інтересів замовника та надавати інші види правової допомоги з питань, що цікавлять замовника в порядку та на умовах, визначених даним договором, а замовник зобов'язується оплатити вартість надання правової (правничої) допомоги, усі необхідні судові та інші пов'язані з виконанням завдання замовника витрати, а також компенсувати понесені виконавцем витрати, необхідні для виконання цього договору та надання правової допомоги.

Конкретні завдання, щодо яких надається правнича допомога, визначаються у протоколі/ протоколах погодження договірної ціни (надалі - «протокол»), які є невід'ємною частиною даного договору.

Як вбачається з протоколу погодження договірної ціни від 01.03.2023, вартість послуги з участі у судовому засіданні суду першої інстанції складає 4000,00 грн та має бути сплачена замовником протягом 10 днів з дня судового засідання.

22.03.2023 адвокатом Пікаловим В.С. складено рахунок на оплату та детальний опис виконаних робіт на суму 4000,00 грн щодо участі в судовому засіданні 21.043.2023.

22.03.2023 між сторонами підписано акт виконаних робіт на вказану послугу в зазначеному розмірі.

Відтак відповідач вказує, що розмір його витрат, пов'язаних з правничою допомогою становить 68000,00 грн та 25,99 грн витрат на відправку позивачу відзиву на позовну заяву.

У матеріалах справи міститься ордер серії ВІ №1134015 від 20.03.2023 виданий адвокату Пікалову В.С., а також ордер серії АА №1248728 від 04.11.2022 виданий адвокату Леськову В.П. Українським державним науково-дослідним та проектним інститутом "УкрНДІпроектреставрація" та свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю. Участь адвокатів Пікалова В.С. та Леськова В.П. у судових засіданнях, призначених для розгляду справи №910/11390/22, підтверджується протоколами судових засідань, які містяться у даній справі. Також матеріали справи містять докази підписання процесуальних документів представником відповідача - Леськовим В.П.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, у запереченнях на заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу Київський науково-методичний центр по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій заперечував щодо заявленого відповідачем розміру судових витрат посилаючись на те, що у відзиві на позовну заяву відповідачем було зазначено, що він очікує понести витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 50000,00 грн, тоді як за наслідками розгляду справи просить стягнути з позивача 68025,99 грн

Також позивач зазначив, що розмір витрат на правову допомогу не відповідає принципам співмірності, достовірності, пропорційності та обґрунтованості цих витрат, оскільки дана справа не є складною, а позовна заява відповідача підготовлена у справі №910/14283/21 є майже однаковою з наданим адвокатом відзивом у даній справі.

З огляду на викладене позивач просив відмовити в покладенні на нього витрат відповідача в повному обсязі, а в разі, якщо суд не погодиться із доводами позивача, зменшити витрати відповідача.

Північний апеляційний господарський суд частково погоджується з доводами позивача щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу та про неповне доведення заявником надання зазначених в акті послуг, їх співмірності, фактичності та неминучості їх надання, з огляду на таке.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Поряд з цим, відповідно до ч. 6 ст. 129 ГПК України якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Тобто, у разі якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку у суду є право, а не обов'язок відмовити у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення. При цьому сам по собі факт перевищення суми заявленої до відшкодування над сумою попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат в частині перевищення. Отже, в даному випадку суд має дослідити необхідність стягнення з позивача судових витрат у розмірі 68000,00 грн, щодо їх обґрунтованості та співмірності наданим адвокатами послуг.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).

Натомість положеннями п. 2 ч. 2 ст. 126 ГПК України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.

Відтак чинним законодавством не передбачено обов'язку подання доказів оплати таких послуг на час подання/розгляду відповідної заяви. Сторона не позбавлена можливості заявити відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, які вона понесла, чи може понести, не залежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи такі витрати підлягають сплаті.

Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 16.02.2023 у справі №916/1106/21, від 18.05.2023 у справі №917/1569/21, від 18.05.2023 у справі №240/38728/21 на які покликався відповідач в своїй апеляційній карзі.

Ураховуючи наведені положення процесуального законодавства та беручи до уваги підтверджений матеріалами справи і не спростований судом факт надання адвокатами Пікаловим В.С. та Леськовим В.П. професійної правничої допомоги у цій справі у суді першої інстанції, колегія суддів вважає вірними твердження скаржника стосовно того, що нездійснення фактичної сплати відповідачем витрат на професійну правничу допомогу не є підставою для відмови у стягненні вказаних витрат.

Досліджуючи обґрунтованість та пропорційність розміру заявлених до стягнення відповідачем витрати на професійну правничу допомогу через призму принципу співмірності, який включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони, колегія суддів зауважує слідуюче.

Так, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що зі змісту поданих позивачем заперечень щодо заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення слідує, що в провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа №910/14283/21 за позовом Українського державного науково-дослідного та проектного інституту «УкрНДІпроектреставрація» до Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій про стягнення 1977720,97 грн заборгованості за договором №454-СІБ від 17.11.2020. Провадження у справі №910/14283/21 відкрито 07.09.2021, тоді як у даній справі - 16.11.2022 (через рік та два місяці).

Поряд з цим, за доводами позивача, позовна заява Українського державного науково-дослідного та проектного інституту «УкрНДІпроектреставрація» підготовлена у справі №910/14283/21 є майже однаковою з наданим адвокатом відзивом у даній справі.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, представник відповідача адвокат Леськов В.П. представляє інтереси Українського державного науково-дослідного та проектного інституту «УкрНДІпроектреставрація» також і у справі №910/14283/21.

Зважаючи на це слід відмітити, що правова послуга надана адвокатом Леськовим В.П. стосовно вивчення та правового аналізу первинної документації щодо спірних правовідносин в сумі 8000,00 грн не відповідає критерію дійсності, розумності та реальності, оскільки відповідні дії вчинялися адвокатом під час підготовки позовної зави в справі №910/14283/21.

Також колегія суддів вважає, що задоволення вимоги щодо стягнення 4000,00 грн за підготовку та подання клопотання про долучення постанови Північного господарського суду від 16.01.2023 у справі №910/14283/21, яка не впливає на суть розгляду даної справи, не відповідатиме принципам пропорційності до предмету спору та справедливості.

Разом з тим суд вважає, що участь адвокатів Пікалова В.С. та Леськова В.П. у судових засіданнях Господарського суду міста Києва (17.01.2023, 21.02.2023, 21.03.2023, 11.04.2023) у даній справі є дійсними та необхідними послугами у цій справі, підтверджені належними доказами, а відтак є розумним та обґрунтованим розрахунок заявником цих послуг на суму 16000,00 грн.

У Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.05.2021 року по справі № 910/7586/19 відзначено, що беручи на себе обов'язок щодо здійснення представництва інтересів клієнта в суді, адвокат бере на себе відповідальність не лише за якусь одну дію, наприклад написання процесуального документу чи виступ у суді, а бере на себе обов'язок по вчиненню комплексу дій, метою яких є забезпечення реалізації та захисту прав і обов'язків клієнта. Отже, участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу досудового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередня участь у судовому засіданні.

При цьому тривалість участі у судовому засіданні не може бути наперед відомою учасникам справи та короткий час такого засідання не може слугувати підставою для покладення судом таких витрат на сторону, яка заявила про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу (такі підстави визначені лише у ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, про що описано вище).

Також, з огляду на умови договору про надання правничої допомоги від 18.11.2022 є обґрунтованими витрати відповідача на відправку позивачу відзиву на позовну заяву в розмірі 25,99 грн.

Північний апеляційний господарський суд наголошує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від №640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19 тощо). Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).

З огляду на зазначене, вирішуючи питання про стягнення судових витрат за надання правової допомоги, з урахуванням критеріїв розумності і реальності таких витрат, їх співмірності зі складністю справи та виконаною адвокатами роботою (наданими послугами), наданих стороною доказів на підтвердження таких витрат, та зважаючи на заперечення позивача щодо розподілу таких витрат, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви відповідача та наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення Українським державним науково-дослідним та проектним інститутом "УкрНДІпроектреставрація" розміру витрат на професійну правничу допомогу з 68025,99 грн до 56025,99 грн.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Враховуючи наведене, ґрунтуючись на матеріалах справи, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.2023 у справі №910/11390/22 підлягає скасуванню, як таке, що прийняте з порушенням норм процесуального права, з прийняттям нового рішення про часткове задоволення заяви Українського державного науково-дослідного та проектного інституту "УкрНДІпроектреставрація" про ухвалення додаткового рішення та стягнення з Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій 56025,99 грн витрат на професійну правничу допомогу. Отже, апеляційна скарга Українського державного науково-дослідного та проектного інституту "УкрНДІпроектреставрація" підлягає частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат у зв'язку з розглядом даної апеляційної скарги судом не здійснюється, оскільки відповідачем оскаржено додаткову ухвалу щодо вирішення питання про розподіл судових витрат. Сплата судового збору за подання апеляційної скарги на додаткове рішення Законом України «Про судовий збір» не передбачена.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Українського державного науково-дослідного та проектного інституту "УкрНДІпроектреставрація" задовольнити частково.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2023 у справі №910/11390/22 залишити без змін.

4. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.2023 у справі №910/11390/22 скасувати та ухвалити нове рішення.

5. Заяву Українського державного науково-дослідного та проектного інституту "УкрНДІпроектреставрація" про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

6. Стягнути з Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій (04070, Київська область, м. Київ, вул. Спаська, 12, код ЄДРПОУ 21507625) на користь Українського державного науково-дослідного та проектного інституту "УкрНДІпроектреставрація" (01024, м. Київ, вул. Дарвіна, 5, кв. 10, код ЄДРПОУ 05482989) 56025,99 грн (п'ятдесят шість тисяч двадцять п'ять гривень дев'яносто дев'ять копійок) витрат на професійну правничу допомогу.

7. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2023 у справі №910/11390/22 покласти на Київський науково-методичний центр по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій.

8. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 17.07.2023.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді В.В. Андрієнко

С.І. Буравльов

Попередній документ

112225625

Наступний документ

112225627

Інформація про рішення:

№ рішення:	112225626
№ справи:	910/11390/22
Дата рішення:	11.07.2023
Дата публікації:	18.07.2023
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Північний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань; спонукання виконати або припинити певні дії

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Направлено до суду касаційної інстанції (29.08.2023)
Дата надходження:	26.10.2022
Предмет позову:	про розірвання договору

Розклад засідань:

Минулі засідання (8)

20.12.2022 14:40	Господарський суд міста Києва
17.01.2023 15:00	Господарський суд міста Києва
21.02.2023 10:40	Господарський суд міста Києва
21.03.2023 11:00	Господарський суд міста Києва
11.04.2023 15:00	Господарський суд міста Києва
04.05.2023 12:00	Господарський суд міста Києва
11.07.2023 10:20	Північний апеляційний господарський суд
20.09.2023 15:00	Касаційний господарський суд