вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"11" липня 2023 р. Справа№ 910/19183/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Буравльова С.І.
суддів: Шапрана В.В.
Андрієнка В.В.
секретар
судового засідання Рибчич А.В.
за участю
представників: позивача - ОСОБА_1
відповідача - не з'явились
третьої особи - не з'явились
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Господарського суду м. Києва від 08.02.2023 р. (повний текст складено 13.02.2023 р.)
у справі № 910/19183/21 (суддя - Спичак О.М.)
за позовом ОСОБА_1
до Голови автогаражного кооперативу "Тюльпан" ОСОБА_2
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Автогаражний кооператив "Тюльпан"
про скасування рішення загальних зборів учасників кооперативу
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Голови автогаражного кооперативу "Тюльпан" ОСОБА_2 про скасування рішення зборів уповноважених представників членів правління автогаражного кооперативу "Тюльпан", яке оформлене протоколом № 01 від 29.05.2013 р.
Вимоги позивача обгрунтовані тим, що ОСОБА_2 було незаконно обрано до складу правління автогаражного кооперативу «Тюльпан», а в подальшому головою кооперативу, оскільки станом на 29.05.2013 р. ОСОБА_2 не був членом кооперативу та не володів будь-яким майном у кооперативі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2022 р. було залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Автогаражний кооператив «Тюльпан».
Рішенням Господарського суду м. Києва від 08.02.2023 р. (повний текст складено 13.02.2023 р.) у справі № 910/19183/21 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 14.03.2023 р. подав апеляційну скаргу (безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду), у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Також у тексті апеляційної скарги позивачем викладено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду та клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач посилається на те, що відповідачем у справі він визначив саме Автогаражний кооператив «Тюльпан» в особі голови цього кооперативу - ОСОБА_2.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2023 р. апеляційну скаргу у справі № 910/19183/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Шапран В.В., Андрієнко В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2023 р. відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду м. Києва від 08.02.2023 р. до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи № 910/19183/21.
До суду 29.03.2023 р. надійшли матеріали справи № 910/19183/21.
Перевіривши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 , суддею-доповідачем виявлено її недоліки, а саме відсутність доказів надсилання її копії апеляційної скарги Голові автогаражного кооперативу "Тюльпан" ОСОБА_2 (відповідач), Автогаражному кооперативу "Тюльпан" (третя особа).
Тому ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 р. апеляційну скаргу у справі № 910/19183/21 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України та надано заявнику строк на усунення недоліків апеляційної скарги не більше десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Копію ухвали від 03.04.2022 р. про залишення без руху апеляційної скарги отримано ОСОБА_1 14.04.2023 р., доказом чого є рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
До суду 18.04.2023 р. від позивача надійшов супровідний лист (поданий засобами поштового зв'язку 11.04.2023 р.) на виконання вимог ухвали суду від 03.04.2023 р. Разом з цим не надано суду доказів надсилання копії даної апеляційної скарги відповідачу і третій особі листом з описом вкладення. Дана обставина також підтверджується актом Північного апеляційного господарського суду № 910/19183/21/09.1-26/278/23 від 18.04.2023 р.
До суду 28.04.2023 р. від позивача надійшов супровідний лист на виконання вимог ухвали суду від 03.04.2023 р., до якого додано докази надсилання копії апеляційної скарги відповідачу та третій особі листом з описом вкладення.
Як зазначалося вище, позивач просив визнати поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження та поновити цей строк, посилаючись на те, що копію повного тексту оскаржуваного рішення отримано 23.02.2023 р. під час ознайомлення з матеріалами справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.05.2023 р. звільнено позивача від сплати судового збору, поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито провадження у справі № 910/19183/21 та призначено до розгляду на 14.06.2023 р.
На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/2100/23 від 13.06.2023 р. у зв'язку з перебуванням судді Алданової С.О. на лікарняному призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/19183/21.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2023 р. апеляційну скаргу у справі № 910/191/3/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Шапран В.В., Андрієнко В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2023 р. справу № 910/19183/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду м. Києва від 08.02.2023 р. прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 р. було відкладено розгляд справи до 11.07.2023 р
У судовому засіданні 11.07.2023 р. позивач надав усні пояснення по суті апеляційної скарги, представники відповідача та третьої особи не з'явились, хоча повідомлялись належним чином про час і місце розгляду скарги, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.
Крім цього, ухвалу Північного апеляційного господарського суду про відкриття апеляційного провадження було вчасно офіційно оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, з якою учасники справи, які не з'явились в судове засідання, мали змогу ознайомитись.
Доказів поважності відсутності вказаних представників суду не надано.
Також у матеріалах справи відсутні докази про те, що представники відповідача та третьої особи були позбавлені можливості через будь-які перешкоди бути присутніми у судовому засіданні.
Відповідач та третя особа не наполягали на обов'язковій участі їх представників у судовому засіданні, відповідних клопотань від них не було подано апеляційному суду.
Колегія суддів зазначає, що неявка у судове засідання представників відповідача та третьої особи не перешкоджає розгляду апеляційної скарги. Подальше відкладення призведе до безпідставного затягування розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об'єктивного розгляду.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
З матеріалів справи вбачається, що Автогаражний кооператив «Тюльпан» є юридичною особою, створеною за законодавством України (ідентифікаційний код: 25386590), дата державної реєстрації - 11.12.1997 р.
Відповідно до довідки № 71 від 04.02.2021 р., яка видана Автогаражним кооперативом «Тюльпан», ОСОБА_1 є власником гаражного боксу № НОМЕР_1 та є членом Автогаражного кооперативу «Тюльпан» згідно з рішенням загальних зборів (зборів уповноважених) членів (протокол № 26 від 26.10.1979 р., затверджений рішенням Виконавчого комітету Київської міської ради № 298 від 11.03.1980 р.).
29.05.2013 р. були проведені загальні збори уповноважених представників членів Автогаражного «Тюльпан», які оформлені відповідним протоколом № 01 від 29.05.2013 р.
У вказаному протоколі зазначено, що на зборах присутні 60 уповноважених представників Автогаражного кооперативу «Тюльпан».
Питанням № 3 порядку денного було вибори правління Автогаражного кооперативу «Тюльпан».
За результатами голосування було прийнято рішення про обрання 9 осіб до складу правління Автогаражного кооперативу «Тюльпан», серед яких ОСОБА_2 .
При цьому, ОСОБА_2 є головою Автогаражного кооперативу «Тюльпан» з 18.06.2013 р., що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Спір у справі виник у звязку з тим, що ОСОБА_2 , на думку позивача, станом на 29.05.2013 р. не володів гаражем в Автогаражному кооперативі «Тюльпан», не був членом кооперативу, в кооперативі працював найманим автослюсарем, а тому його неправомірно було обрано до правління Автогаражного кооперативу «Тюльпан».
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Як передбачено ч. 2 ст. 4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
За ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У відповідності до положень статті 16 ЦК України та ст. 2 ГПК України необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність відповідного суб'єктивного права (охоронюваного законом інтересу) у позивача та його порушення (невизнання або оспорювання) з боку саме відповідача. На позивача покладений обов'язок обґрунтувати свої вимоги поданими до суду доказами, тобто довести, що його права та інтереси порушуються, оспорюються чи не визнаються саме відповідачем, а тому потребують захисту.
Згідно зі ст. 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
Відповідачем слід вважати особу, яка залучається до участі у справі за вказівкою позивача, внаслідок припущення, що вона порушила чи оспорює права позивача. Зазвичай відповідачем є особа, яка знаходиться з позивачем у матеріальних правовідносинах.
Отже набуття особою процесуального статусу відповідача закон пов'язує не з дійсною наявністю матеріальних правовідносин сторін, а лише з фактом пред'явлення позову до особи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 22.05.2014 р. у справі № 910/5899/13.
Визначення відповідача (відповідачів), предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість установлення належності відповідача (відповідачів) й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 р. у справі № 523/9076/16-ц, від 20.06.2018 р. у справі № 308/3162/15-ц, від 21.11.2018 р. у справі № 127/93/17-ц, від 12.12.2018 р. у справі № 570/3439/16-ц.
З матеріалів справи вбачається, що предметом позову у даній справі є скасування рішення зборів уповноважених представників членів правління Автогаражного кооперативу «Тюльпан», яке оформлене протоколом № 01 від 29.05.2013 р.
Відповідно до ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про кооперацію» кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об'єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.
Як передбачено ст. 10 Закону України «Про кооперацію», членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу. Членом кооперативу може бути фізична особа, яка досягла 16-річного віку і виявила бажання брати участь у його діяльності. Кооператив зобов'язаний вести облік своїх членів та видати кожному з них посвідчення про членство.
У відповідності до ст. 11 Закону України «Про кооперацію» вступ до кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви. Особа, яка подала заяву про вступ до кооперативу, вносить вступний внесок і пай у порядку та розмірах, визначених його статутом. Рішення правління чи голови кооперативу про прийняття до кооперативу підлягає затвердженню загальними зборами його членів. Порядок прийняття такого рішення та його затвердження визначається статутом кооперативу.
За ч. 1 ст. 10 Закону України «Про кооперацію» вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу.
Частиною 1 статті 16 Закону України «Про кооперацію» унормовано, що виконавчим органом кооперативу є правління, яке очолює голова, повноваження якого визначаються статутом кооперативу. Виконавчий орган підзвітний вищому органу управління кооперативу і несе перед ним відповідальність за ефективність роботи кооперативу.
Рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
У зв'язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; - позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах.
При цьому, відповідачем у справах про визнання недійсним (скасування) рішення загальних зборів є господарське товариство, а не його окремі учасники (акціонери), оскільки відповідне рішення є результатом волевиявлення не окремого учасника, а загальних зборів учасників як органу товариства.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.02.2020 р. у справі № 916/524/19.
Як було встановлено вище, предметом позову у даній справі є скасування рішення зборів уповноважених представників членів правління Автогаражного кооперативу «Тюльпан», яке оформлене протоколом № 01 від 29.05.2013 р., тому відповідачем у даній справі повинен бути саме Автогаражний кооператив «Тюльпан».
Однак, звертаючись із даним позовом, ОСОБА_1 відповідачем у справі визначив Голову Автогаражного кооперативу «Тюльпан» ОСОБА_2.
Відповідно до ч. 1 ст. 48 ГПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача.
Згідно з ч. 2 ст. 48 ГПК України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
В матеріалах справи відсутнє відповідне клопотаня позивача про заміну первісного відповідача належним відповідачем.
Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
Враховую те, що позивач звернувся до неналежного відповідача, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про відмову в позові.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.
Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розцінюватись як вимога детально відповідати на кожний аргумент апеляційної скарги (рішення ЄСПЛ у справі Трофимчук проти України, № 4241/03, від 28.10.2010 р.).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76, 77, 78 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вказані обставини, здійснивши перевірку та оцінку всіх належних доказів, наявних у матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 08.02.2023 р. у справі № 910/19183/21 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Позивач звільнений від сплати судового збору, оскільки є інвалідом ІІ групи (п. 9 ст. 5 Закону України «Про судовий збір»).
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 08.02.2023 р. у справі № 910/19183/21 залишити без змін.
3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.
Повний текст постанови складено 17.07.2023 р.
Головуючий суддя С.І. Буравльов
Судді В.В. Шапран
В.В. Андрієнко