вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"05" липня 2023 р. Справа№ 910/1272/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Шапрана В.В.
Буравльова С.І.
за участю секретаря судового засідання: Прокопенко О.В.
учасники справи:
від позивача: ОСОБА_1
від відповідача: Щербатюк Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Астра люкс"
на рішення Господарського суду міста Києва від 03.05.2023 (повний текст рішення складено 03.05.2023)
у справі №910/1272/23 (суддя Баранов Д.О.)
за позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України
до Приватного акціонерного товариства "Астра люкс"
про стягнення 625 614, 69 грн
До Господарського суду міста Києва звернулась Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України з позовом до Приватного акціонерного товариства "Астра люкс" про стягнення 625 614, 69 грн, з яких: 302 858, 28 грн - пені та 322 756, 41 грн - пені, у зв'язку з порушенням відповідачем строків поставки товару за договором № 193/ВЗЗ-2022 від 12.05.2022.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.05.2023 у справі 910/1272/23 позов задоволено, стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Астра люкс" на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України пеню в сумі 302 858,28 грн, штраф в сумі 322 756,41 грн та судовий збір в сумі 9 384,22 грн.
Рішення мотивоване тим, що відповідачем в порушення договірних зобов'язань було здійснено поставку товару з порушенням строків погоджених сторонами, зокрема в заявці від 09.06.2022. Суд відзначив, що сертифікат № 3200-23-0693 Київської обласної (регіональної) Торгово-промислової палати від 15.02.2023 констатується факт настання форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили), проте не доводить неможливість виконання умов договору у погоджений сторонами строк.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Астра люкс" подало апеляційну скаргу, в якій просить відкрити апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою; скасувати рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/1272/23 від 03.05.2023 і прийняти нове, яким з врахуванням клопотання про зменшення штрафних санкцій зменшити розмір штрафних санкцій по Договору поставки №193/ВЗЗ-2022 від 12.05.2023 до 10%, тобто до 62 561,47 грн (шістдесяти двох тисяч п'ятсот шістдесят однієї грн 47 коп.); судові витрати покласти на позивача.
Апеляційна скарга обґрунтована зокрема наступним. На думку апелянта місцевим господарським судом необґрунтовано було задоволено позовні вимоги. Апелянт зокрема вказує на настання форс-мажорних обставин, стверджуючи, що отримав Сертифікат № 3200-23-0693 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) у якому, зокрема зазначено, що форс-мажорні обставини у відносинах між позивачем і відповідачем виникли з 01.06.2022 і є такими, що тривають станом на 15.02.2023.
Позивач у письмовому відзиві на апеляційну скаргу просив суд рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з огляду на її необґрунтованість.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Астра люкс" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.05.2023 у справі №910/1272/23, розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Астра люкс" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.05.2023 призначено на 05.07.2023.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом установлено, що 12.05.2022 між Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України (замовник) та Приватним акціонерним товариством "Астра люкс" (учасник) був укладений договір № 193/B33-2022 за умовами якого учасник зобов'язується поставити замовнику якісні товари, зазначені у специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору (додаток № 1 до договору), а замовник - прийняти і оплатити такі товари.
Згідно п. 1.2. договору найменування (номенклатура, асортимент, кількість) товару зазначена в додатку № 1 до цього договору (специфікації) (код ДК 021:2015 - 18110000-3-Формений одяг).
Так, додатком № 1 до договору (специфікації) передбачено, що найменування товару (асортимент): Формений одяг (ДК 021:2015-18110000-3- штани костюму літнього польового) (далі - товар). Загальна кількість товару 10 000 штук.
Пунктом 3.1. передбачено, що ціна договору складає 7 300 200, 00 грн (сім мільйонів триста тисяч двісті гривень) 00 коп., у тому числі ПДВ 20% - 1 216 700, 00 грн.
Відповідно до п. 5.1. договору дата та місце поставки товару зазначається у письмовій заявці замовника, сканкопія якої надсилається замовником з його офіційної електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 на електронну пошту учасника tenderastralux@gmail.com, вказану у розділі 13 цього договору. Учасник зобов'язаний засобами телефонного зв'язку підтвердити замовнику (його уповноваженій особі) отримання заявки.
У заявці зазначається найменування товару, місце поставки товару, кількість товару та інша необхідна інформація для поставки товару.
У випадку корегування інформації, яка визначена у заявці, замовник має право здійснити таке корегування засобами зв'язку, з обов'язковим письмовим підтвердженням в подальшому. В разі відсутності письмового підтвердження таке корегування вважається не дійсним.
В п. 5.2. договору сторони погодили, що передача (приймання-здача) товару здійснюється в пункті відвантаження за адресою: 04080, м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 8-А, м. Львів, м. Одеса, м. Дніпро та інші міста згідно заявок замовника.
Згідно пп. 6.3.1. п. 6.3. договору учасник зобов'язаний забезпечити поставку якісного товару у строки, встановлені цим договором.
За невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків за договором сторони несуть відповідальність, передбачену відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України, а також іншими чинними нормативно-правовими актами України та цим договором (п. 7.1. договору).
В п. 7.3. договору сторони погодили, що за порушення строку поставки товару, зазначеного у письмовій заявці замовника, учасник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. За прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вартості непоставленого товару. У випадку порушення строку поставки понад 30 календарних днів чи не надання товарно-супровідних документів у термін, визначений у пункті 5.7. замовник залишає за собою право на одностороннє розірвання цього договору.
Пунктом 9.1. визначено, що у випадку виникнення спорів або розбіжностей сторони зобов'язуються вирішувати їх шляхом взаємних переговорів та консультацій.
Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до завершення воєнного стану, оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" та продовженого Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", від 18.04.2022 № 259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" а в частині оплати за поставлений товар - до повного виконання сторонами узятих на себе зобов'язань. Строк дії договору може бути продовжений за згодою сторін у разі продовження строку дії воєнного стану в Україні понад період, визначений Указом Президента України від 18.04.2022 № 259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", але не довше ніж до 31.12.2022.
Відповідно до п. 11.8. договору усі повідомлення, будь-яке листування тощо за цим договором будуть вважатися зробленими належним чином, якщо вони письмово оформлені та надіслані відповідним листом (рекомендований лист, цінний лист з описом вкладення, передача листа посильним, засобами електронного поштового зв'язку на адреси, вказані у розділі 13 цього договору). У будь-якому разі замовник вважається повідомленим з моменту фактичного отримання листа, а учасник з моменту направлення замовником відповідного листа (на електронну пошту учасника, вказану у розділі 13 цього договору; передання до поштового відділення зв'язку та отримання фіскального чеку; поставлення на копії документа будь-якої відмітки, що свідчить про його отримання учасником).
13.06.2022 о 10 год 07 хв засобами електронного поштового зв'язку з офіційної електронної пошти позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 на електронну пошту відповідача tenderastralux@gmail.com була надіслана сканкопія заявки позивача від 09.06.2022 № 78/8/2-696 про необхідність поставки товару, а саме: в кількості 4 000 штук у строк до 31.07.2022, в кількості 4 000 штук у строк до 31.08.2022, в кількості 2 000 штук у строк до 30.09.2022.
13.06.2022 о 12 год 10 хв відповідач засобами телефонного зв'язку підтвердив уповноваженій особі позивача отримання засобами електронного поштового зв'язку заявки від 09.06.2022 № 78/8/2-696.
В порушення умов договору , товар, визначений заявкою позивача від 09.06.2022 № 78/8/2-696, був поставлений відповідачем з порушенням строків, а саме:
01.08.2022 за адресою: м. Київ, вул. Нижньоюрківська 8-А, поставлено товар у кількості 2 450 штук на загальну суму 1 788 549, 00 грн за видатковою накладною № 53 від 01.08.2022;
16.08.2022 за адресою: м. Київ, вул. Нижньоюрківська 8-А, поставлено товар у кількості 829 штук на загальну суму 605 186, 58 грн за видатковою накладною № 55 від 16.08.2022;
19.09.2022 за адресою: м. Київ, вул. Нижньоюрківська 8-А, поставлено товар у кількості 710 штук на загальну суму 518 314, 20 грн за видатковою накладною № 96 від 19.09.2022;
23.09.2022 за адресою: м. Київ, вул. Нижньоюрківська 8-А, поставлено товар у кількості 416 штук на загальну суму 303 688, 32 грн за видатковою накладною № 101 від 23.09.2022;
17.10.2022 за адресою: м. Київ, вул. Нижньоюрківська 8-А, поставлено товар у кількості 2 220 штук на загальну суму 1 620 644, 40 грн за видатковою накладна № 123 від 17.10.2022;
03.11.2022 за адресою: м. Київ, вул. Нижньоюрківська 8-А, поставлено товар у кількості 650 комплектів на загальну суму 474 513, 00 грн за видатковою накладною № 150 від 03.11.2022;
07.11.2022 за адресою: м. Київ, вул. Нижньоюрківська 8-А, поставлено товар у кількості 615 штук на загальну суму 448 962, 30 грн за видатковою накладною № 152 від 07.11.2022;
23.11.2022 за адресою: м. Київ, вул. Нижньоюрківська 8-А, поставлено товар у кількості 330 штук на загальну суму 240 906, 60 грн за видатковою накладною № 158 від 23.11.2022;
26.12.2022 за адресою: м. Київ, вул. Нижньоюрківська 8-А, поставлено товар у кількості 1780 штук на загальну суму 1 299 435, 60 грн за видатковою накладною № 183 від 26.12.2022.
З метою врегулювання спору в досудовому порядку, позивач звернувся до відповідача з претензію від 05.01.2023 № 78/8/2-31 про сплату пені в розмірі 302 858, 28 грн та штрафу в розмірі 322 756, 41 грн. за порушення строків поставки товару, визначеного договором. Вказана претензія залишилась без задоволення.
Апелянт стверджує, прострочення поставки товару відбулося у зв'язку з настанням форс-мажорних обставин, що підтверджується Сертифікатом № 3200-23-0693 Київської обласної (регіональної) Торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) у якому, зокрема зазначено, що форс-мажорні обставини у відносинах між позивачем і відповідачем виникли з 01.06.2022 і є такими, що тривають станом на 15.02.2023 року.
Апелянт також стверджує, що про настання таких обставин позивач був повідомлений.
Судова колегія відзначає, що укладений сторонами договір № 193/B33-2022 від 12.05.2022 за своєю правовою природою є договором поставки.
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України установлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не установлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України установлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, установленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
В силу вимог частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною 1 статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
У силу вимог статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
При цьому, відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Колегія суддів відзначає, що матеріалами справи доведено факт порушення відповідачем договірних зобов'язань - поставку товару з порушенням строків, погоджених сторонами, зокрема в заявці від 09.06.2022.
Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами статті 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Так, в п. 7.3. договору сторони погодили, що за порушення строку поставки товару, зазначеного у письмовій заявці замовника, учасник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. За прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вартості непоставленого товару. У випадку порушення строку поставки понад 30 календарних днів чи не надання товарно-супровідних документів у термін, визначений у пункті 5.7. замовник залишає за собою право на одностороннє розірвання цього договору.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не установлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Обґрунтовуючи свої вимоги, апелянт вказує, що прострочення поставки товару відбулося у зв'язку з настанням форс-мажорних обставин, що підтверджується Сертифікатом № 3200-23-0693 Київської обласної (регіональної) Торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) в якому, зокрема зазначено, що форс-мажорні обставини у відносинах між позивачем і відповідачем виникли з 01.06.2022 і є такими, що тривають станом на 15.02.2023.
У зв'язку із наведеним, колегія суддів вважає за необхідне відзначити наступне.
В п. 8.1. договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності на невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна, інша небезпечна подія).
Сторона, що не може виконувати зобов'язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 3 (трьох) днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі (п. 8.2. договору).
Згідно п. 8.3. договору доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є сертифікат який видається Торгово-промисловою палатою України або регіональними торгово-промисловими палатами.
Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
У пункті 1 частини 1 статті 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.
Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.
За змістом частини 2 статті 218 Господарського кодексу України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.
Так, частина 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання згідно зі статтями 617 ЦК України, 218 ГК України особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв'язок між цими обставинами і понесеними збитками (постанова Верховного Суду України від 10 червня 2015 року у справі № 904/6463/14 (3-216гс15)).
Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за таких умов здійснення господарської діяльності.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.
Відповідно до частини другої статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, зокрема, викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Частиною 1 цієї статті установлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 зазначив, що сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб'єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати (пункт 75).
Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов'язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.
Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.
Саме таких висновків дотримується колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, у постанові від 09.11.2021 у справі № 913/20/21, у постанові від 04.10.2022 у справі № 927/25/21.
Колегія суддів відзначає, що договір між сторонами укладено 12.05.2022, тобто, під час дії воєнного стану.
У зв'язку із цим колегія суддів вважає необґрунтованими твердження апелянта про те, що укладаючи договір він не знав і не міг знати, що в подальшому можуть мати місце форс-мажорні обставини, пов'язані з широкомасштабною триваючою військовою агресією російської федерації проти України.
Разом з тим, суд зазначає, що судом не заперечується настання обставин непереборної сили з 24.02.2022, які фактично тривають по даний час, що у свою чергу є загальновідомим фактом, що вбачається із наданого відповідачем сертифікату № 3200-23-0693 Київської обласної (регіональної) Торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 15.02.2023.
Апелянтом не надано суду належних та допустимих доказів, що такі форс-мажорні обставини дійсно унеможливили вчасно здійснювати поставку товару, враховуючи ту обставину, що договір між сторонами був укладений, у період, коли уже фактично тривали такі обставини.
Також колегією суддів береться до уваги те, що сертифікат № 3200-23-0693 Київської обласної (регіональної) Торгово-промислової палати, в якому зазначено про неможливість виконання у погоджений строк поставки товару у період дії форс-мажорних обставин, у період з 01.06.2022 по 15.02.2023 виданий 15.02.2023, тобто, уже після порушення відповідачем строків поставки товару.
Проте положеннями п. 8.2. та 8.3. договору сторонами було погоджено, що сторона, яка не може виконати у строк зобов'язання внаслідок обставин настання непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 3 днів з моменту їх настання повідомити про це іншу сторону, а доказом настання таких обставин є сертифікат, який видається Торгово-промисловою палатою України або регіональними торгово-промисловими палатами.
Відповідні докази в матеріалах справи відсутні, оскільки, як було установлено судом вище, сертифікат № 3200-23-0693 Київської обласної (регіональної) Торгово-промислової палати щодо дії форс-мажорних обставин був виданий лише 15.02.2023.
Разом з тим, суд також зазначає, що відповідачем не представлено суду доказів того, що його діяльність у зв'язку з воєнними діями призупинялась.
Колегія суддів відзначає, що укладаючи договір фактично під час настання обставин непереборної сили, відповідач не міг не усвідомлювати всі наявні ризики, що зумовлені обставинами, що розпочалися ще 24.02.2022.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що сертифікат № 3200-23-0693 Київської обласної (регіональної) Торгово-промислової палати від 15.02.2023 констатується факт настання форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили), проте не доводить суду неможливість виконання умов договору у погоджений сторонами строк.
За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій є правомірним, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають пеня у розмірі 302 858, 28 грн. та штраф у сумі 322 756, 41 грн.
Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про відсутність об'єктивних підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, заявлених позивачем до стягнення з відповідача за порушення строків поставки товару.
При цьому судом враховується наступне.
В якості підстав, з якими обумовлюється можливість такого зменшення відповідачем посилається на те, що у зв'язку із збройною агресією російської федерації в Україні, виникли логістичні проблеми з поставкою сировини для виготовлення кінцевої продукції за договором, а також досить часті повітряні тривоги та відключення електроенергії, які не можливо було спрогнозувати.
Так, право суду зменшити розмір штрафних санкцій закріплено в статті 233 Господарського кодексу України, статті 551 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України установлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки.
При цьому, ані у зазначеній нормі, ані в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Подібний висновок міститься у пункті 67 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 922/266/20.
Обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Аналогічний висновок міститься у п. 23 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.05.2022 у справі № 910/10675/21.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 ЦК України, статтею 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №915/2095/19, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 19.02.2020 у справі №910/1199/19, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 21.09.2021 у справі № 910/10618/20.
У постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21 міститься висновок, що, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань застосування таких санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов'язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені та/або штрафу фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Відповідачем не було надано суду доказів наявності беззаперечних обставин, які могли б свідчити про поважність причин порушення строку поставки товару та винятковість обставин саме в даному випадку, з огляду на укладення сторонами договору фактично під час існування обставин непереборної сили. Також відповідачем не доведено невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) наслідкам порушення зобов'язання.
Також відповідач не навів обставин, які могли б свідчити про майновий стан сторін та соціальну значущість підприємства, що мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На підставі наявних матеріалів справи колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник - ПП "Астра люкс", в розумінні статті 86 ГПК України не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва 03.05.2023 у справі 910/1272/23, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Ураховуючи наведене, рішення Господарського суду міста Києва від 03.05.2023 у справі 910/1272/23 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для його скасування, відсутні.
Керуючись ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Астра люкс" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.05.2023 у справі 910/1272/23 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 03.05.2023 у справі 910/1272/23 залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Приватне акціонерне товариство "Астра люкс".
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 17.07.2023.
Головуючий суддя В.В. Андрієнко
Судді В.В. Шапран
С.І. Буравльов