вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"05" липня 2023 р. Справа№ 911/2588/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів: Алданової С.О.
Євсікова О.О.
за участю секретаря судового засідання: Заборовської А.О.,
за участю представників учасників справи:
від позивача: Самсонюк Я.О.
від відповідача: Коноваленко Є.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Заруддя-Агро»
на рішення Господарського суду Київської області від 28.02.2023, повний текст якого складено та підписано 15.03.2023
у справі № 911/2588/22 (суддя Конюх О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросем»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Заруддя-Агро»
про стягнення 390 532,74 грн
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «Агросем», м. Київ звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Заруддя-Агро», в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму грошових коштів в розмірі 390 532,74 грн, з яких:
- 342 877,46 грн основний борг за договором поставки №19.07.22-167/1 від 19.07.2022;
- 13 301,77 грн 24% річних за користування чужими грошовими коштами (за період з 07.10.2022 до 04.12.2022) відповідно до пункту 9.2 Договору;
- 1 944,54 грн 3% річних (за період з 27.09.2022 до 04.12.2022) відповідно до ст. 625 ЦК України;
- 32 408,97 грн пені (за період з 27.09.2022 по 04.12.2022).
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору поставки №19.07.22-167/1 від 19.07.2022 не виконав взяті на себе зобов'язання щодо поставки товару, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 342 877,46 грн. Крім того, за неналежне виконання зобов'язань позивачем нараховано 1 944,54 грн 3% річних та 32 408,97 грн пені.
Доводи та заперечення відповідача
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив про те, що позовні вимоги він не визнає у повному обсязі та послався на настання форс-мажорних обставин, зумовлених військовою агресією Російської Федерації проти України, а саме, закриття кордонів із Україною та відключення електричної енергії. Також ТОВ «Заруддя-Агро» наголошує на тому, що за своєю правовою природою проценти у договорі поставки між сторонами у даному спорі є пенею, яка у відповідності до ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» повинна бути обмежена подвійною обліковою ставкою та нараховуватися за 6 місяців після виникнення права на нарахування пені, якщо сторони не домовилися про інше (ч. 6 ст. 232 ГК України).
У взаємовідносинах сторін всі нарахування пені обмежуються подвійною обліковою ставкою НБУ і тому фактично стягнення пені можливе лише один раз, а тому заявлена позовна вимога про стягнення коштів за користування чужими грошовими коштами є безпідставною.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду Київської області від 28.02.2023 у справі №911/2588/22 позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Заруддя-Агро» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросем» 332 880,08 грн основного боргу, 31 461,01 грн пені, 1 887,84 грн 3-х відсотків річних, 12 913,92 грн процентів за користування чужими грошовими коштами, 5 687,14 грн судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Приймаючи оскаржуване рішення у справі, місцевий господарський суд встановивши обставини неналежного виконання відповідачем зобов'язань з поставки товару, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог. При цьому у зв'язку з невірно проведеним позивачем арифметичним розрахунком пені, 3% річних та процентів за користування чужими коштами частково задовольнив ці вимоги.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що на думку апелянта, суд першої інстанції неповно дослідив обставини справи, надав їм неналежну правову оцінку. Рішення прийнято з порушенням вимог матеріального та процесуального права.
А саме, апелянт посилається на те, що:
- за своєю правовою природою проценти за користування чужими коштами у договорі поставки між сторонами у даному спорі є пенею, яка у відповідності до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання» повинна бути обмежена подвійною обліковою ставкою та нараховуватися за 6 місяців після виникнення права на нарахування пені, якщо сторони не домовилися про інше (ч. 6 ст. 232 ГК України);
- оскільки позивачем у відповідності до п. 9.2 Договору заявлено про стягнення пені, то вимога про стягнення процентів за користування чужими коштами є безпідставна з огляду на неможливість подвійного стягнення за одне і теж порушення неустойки;
- суд дійшов помилкових висновків про недоведення відповідачем неможливість виконання договору поставки у зв'язку з наявністю форс-мажорних обставин, оскільки закриття кордонів із-за військові агресії проти України зумовило неможливість виконання зобов'язання;
- місцевий суд не врахував висновки, що викладені у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.06.2020 у справі № 922/3578/18.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.03.2023 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Євсіков О.О., Алданова С.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.03.2023 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи №911/2588/22. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду Київської області.
13.04.2023 матеріали справи надійшли до апеляційного суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Заруддя-Агро» на рішення Господарського суду Київської області від 28.02.2023 у справі №911/2588/22. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 22.05.2023. Роз'яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 15.05.2023. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 15.05.2023. Явка учасників справи не визнана обов'язковою.
22.05.2023 розгляд справи відкладено до 05.07.2023, про що постановлено відповідну ухвалу суду.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Позивач, у своєму відзиві на апеляційну скаргу від 09.05.2023, зазначив про те, що рішення прийнято судом першої інстанції із дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а тому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржене рішення залишити без змін. Доводи апеляційної скарги він вважає необґрунтованими.
Явка представників сторін
В судове засідання 05.07.2023 представники сторін з'явились.
Межі та строк розгляду справи судом апеляційної інстанції
Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржене рішення у даній справі залишити без змін, виходячи з такого.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Місцевий суд, на підставі сукупності належних та допустимих доказів визнав встановленими наступні обставини справи.
19.07.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агросем» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Заруддя-Агро» (покупець) укладено Договір №19.07.22-167/1 поставки (далі Договір), за умовами якого:
- постачальник зобов'язується передати (поставити) у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - «Товар»), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити її (п. 1.1 Договору);
- погоджені сторонами найменування, асортимент, одиниця виміру та кількість товару, вказуються у специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього Договору (п. 2.1 Договору);
- кожна специфікація регулює окрему поставку товару в рамках цього Договору та не скасовує чи не змінює попередні специфікації, якщо тільки інше не вказано в ній, сторони в специфікації можуть вказати про непоширення на неї певних умов Договору або застосування їх до певної специфікації на умовах, вказаних у такій специфікації. У випадку розходжень між умовами Договору і умовами певної специфікації, пріоритет мають умови такої специфікації (п. 2.2 Договору);
- загальна кількість та вартість товару, що поставляться по даному Договору, визначається сукупністю всього товару, що передається постачальником у власність покупцеві, за усіма специфікаціями, протягом строку дії цього Договору (п. 2.3 Договору);
- ціна за одиницю та загальна вартість товару, зазначаються сторонами у специфікаціях (п. 3.1 Договору);
- протягом строку дії цього Договору, грошові зобов'язання покупця існують та підлягають сплаті у гривні. Оскільки товар має імпортну складову, у специфікаціях сторони визначають еквівалент ціни товару в іноземній валюті (долар США чи Євро). Якщо в специфікації ціна товару визначена без еквіваленту ціни в іноземній валюті та окремо вказано, що коригування ціни товару до іноземної валюти, не здійснюється, до поставки такого товару, не застосовуються положення договору в частині коригування ціни до іноземної валюти (п. 3.2 Договору);
- покупець оплачує товар шляхом 100% передоплати, якщо інший порядок та строки розрахунків не визначені у відповідній специфікації. Датою виконання зобов'язання по оплаті є день надходження коштів на рахунок постачальника або день передачі векселя, або дата підписання угоди чи отримання листа про зарахування зустрічних однорідних вимог.
У випадку, якщо в період дії цього Договору між сторонами не буде підписано специфікацію на поставку товару, проте товар фактично буде поставлений згідно видаткової накладної, у якій буде посилання на Договір та яка була підписана представником покупця, така видаткова накладна прирівнюється до специфікації. Покупець зобов'язується оплатити товар, поставлений за такою видатковою накладною, в день його отримання. При цьому коригування вартості товару відбувається в порядку, визначеному пп. 3.6-3.9 даного Договору, незалежно від того, чи визначено у видатковій накладній еквівалент ціни товару в іноземній валюті (п. 3.5 Договору);
- у разі зміни курсу іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України, якщо інші умови не визначені Договором чи специфікацією, покупець, у день здійснення оплати за товар, зобов'язаний самостійно визначити суму в гривнях, яку він повинен сплатити постачальнику, як скориговану вартість товару, за наступною формулою:
Y=X*В/А, де
X - вартість/частина вартості товару у гривнях, зазначена у відповідній специфікації,
А - курс продажу іноземної валюти до гривні на дату, що передує даті підписання специфікації,
В - курс продажу іноземної валюти до гривні на останній робочий день, що передує даті оплати,
Y - кінцева вартість неоплаченої частини товару, у гривнях.
Покупець вправі звернутися до постачальника, з проханням провести розрахунок, відповідно до вказаної формули, та повідомити йому суму, що підлягає оплаті за товар (його частину).
В якості курсу іноземної валюти до гривні, використовується курс продажу іноземної валюти на Міжбанківському валютному ринку України, що склався на момент закриття торгів та який визначається згідно інформації, опублікованої за посиланням: https://minfin.com.ua/currency/mb/, якщо інше не визначене в Договорі чи специфікації. При цьому, для розрахунку використовується курс гривні до однієї одиниці іноземної валюти, із деталізацією до чотирьох знаків після коми. В друкованих формах документів вказується ціна та вартість товару, із заокругленням до двох знаків після коми.
Сторони домовились про те, що якщо курс продажу іноземної валюти до гривні, що склався на Міжбанківському валютному ринку України, зміниться більше ніж на 1% на другий банківський день від дня зарахування коштів (їх частини), постачальник вправі скоригувати вартість товару у гривні, сплачену покупцем, на величину таких змін.
У разі виникнення суперечок щодо курсу іноземної валюти, достатнім доказом існування такого курсу на визначену дату є роздруківка відповідної сторінки з сайту, що зроблена постачальником та засвідчена підписом його уповноваженої особи та печаткою (п. 3.6 Договору);
- у випадку прострочення оплати товару покупцем, постачальник, з першого дня порушення, набуває право в односторонньому порядку скоригувати вартість товару, відповідно до умов п. 3.6 Договору та вимагати негайної повної оплати за весь товар, а покупець повинен негайно виконати вказану вимогу. Коригування вартості товару, що буде оплачений з простроченням, здійснюється лише у разі збільшення курсу продажу іноземної валюти до гривні, на дату оплати. У випадку зниження курсу, валютний еквівалент вартості товару, що буде оплачений з простроченням, розраховується по курсу на момент укладення специфікації (п. 3.8 Договору);
- у випадку прострочення оплати товару/його частини, при поданні постачальником позову до суду, для індексації (коригування) вартості товару, відповідно до умов п. 3.6 Договору, датою або днем оплати товару, буде вважатися дата складання та підписання позовної заяви до суду. При цьому, коригування вартості товару здійснюється з врахуванням умов п.3.8 даного Договору (п. 3.9 Договору);
- поставка товару здійснюється окремими партіями, на умовах та у строки, визначені у специфікаціях. У разі порушення строків оплати товару, постачальник вправі притримати поставку товару на кількість днів, рівну кількості днів прострочення оплати і до нього не можуть застосовуватись передбачені цим Договором та чинним законодавством України, санкції за прострочення поставки товару. Крім того, постачальник вправі передати товар по ціні, яка складеться на день фактичної передачі, або відмовитись від виконання своїх зобов'язань з поставки товару (п. 4.1 Договору);
- загальна кількість товару, поставленого згідно даного Договору, може коливатися в межах +/- 5 %. При цьому покупець оплачує фактично поставлену кількість товару (п. 4.4 Договору);
- сторона звільняється від визначеної цим Договором та/або чинним в Україні законодавством відповідальності за повне чи часткове порушення Договору, якщо вона доведе, що таке порушення сталося внаслідок дії форс-мажорних обставин, за умовами, що їх настання було засвідчене у встановленому порядку. Перелік форм-мажорних обставин визначається згідно чинного в Україні законодавства, на момент їх настання (п. 8.1 Договору);
- сторона, що має намір послатися на форс-мажорні обставини, зобов'язана невідкладно, але не пізніше 3 (трьох) днів з дня настання таких обставин повідомити іншу сторону про наявність таких обставин та їх вплив на виконання цього договору, та надати документ, що підтверджує дію форс-мажорних обставин. Форс-мажорні обставини повинні бути належним чином засвідчені Торгово-промисловою палатою України у встановленому порядку (п. 8.2 Договору);
- виникнення форс-мажорних обставин, не є підставою для відмови покупця від оплати за товар, поставлений до їх виникнення (п. 8.3 Договору);
- у випадку порушення строків та/або умов оплати товару, покупець сплачує на вимогу постачальника пеню від суми простроченого або неналежно здійсненого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення оплати.
При простроченні оплати на строк понад 10 (десять) календарних днів, покупець зобов'язується додатково виплатити постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 24 (двадцять чотири) % річних від суми простроченої заборгованості, починаючи з 11 (одинадцятого) дня прострочення, до дня фактичної оплати.
При простроченні оплати товару, ціна якого визначена в специфікації без еквіваленту ціни в іноземній валюті, покупець зобов'язується додатково виплатити постачальнику суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення, від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня фактичної оплати (п. 9.2 Договору);
- нарахування штрафних санкцій, відповідно до умов цього Договору, не обмежується 6-місячним строком, а здійснюється та сплачується за весь час прострочення виконання зобов'язання, а також збільшується позовна давність про стягнення неустойки до 3-х років (п. 9.5 Договору);
- договір набуває чинності з дати підписання обома сторонами і діє протягом одного року, з моменту його укладення, але в будь-якому випадку, до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань. При відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну Договору, за місяць до закінчення терміну його дії, Договір вважаться пролонгованим на тих же умовах, на той же термін (п. 11.1 Договору).
25.07.2022 сторонами погоджено Специфікацію №1 до Договору поставки №19.07.22-167/1 від 19.07.2022, в якій сторони узгодили товар, кількість, вартість товару на момент укладення даної специфікації та еквівалент загальної вартості (дол. США).
Відповідно до вказаної Специфікації №1 від 25.07.2022 постачальник здійснює поставку ІНВ1030, насіння озимого ріпаку та Панчер, насіння озимого ріпаку. Вартість товару, що поставляться на момент укладення даної Специфікації, становить 702 433,25 грн. з ПДВ, еквівалент 19 018,61 доларів США.
Курс що склався на Міжбанківському валютному ринку України на дату, що передує даті укладання даної специфікації, складає 36,934 грн. за 1 дол. США (п. 1 Специфікації).
До визначеного в даній специфікації товару, коригування вартості, визначене у п. 3.6 Договору, застосовується лише у разі збільшення курсу іноземної валюти на Міжбанківському валютному ринку України (п. 2 Специфікації).
Покупець оплачує вартість Товару наступним чином: оплата товару в розмірі 100% загальної вартості товару, що постачається за даною Специфікацією, здійснюється до 04 серпня 2022 року (п. 3 Специфікації).
Оскільки відповідач своїх зобов'язань не виконав, поставлений товар на суму 342 877,46 грн не оплатив, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агросем» звернулось до суду з позовом про заборгованості на суму 342 877,46 грн, на яку в порядку ст. 625 ЦК України нараховано 3% річних за період з 27.09.2022 до 04.12.2022.
Крім того, за неналежне виконання зобов'язань позивачем нараховано 13 301,77 грн 24% річних за користування чужими грошовими коштами (за період з 07.10.2022 до 04.12.2022) відповідно до пункту 9.2 Договору; 1 944,54 грн 3% річних (за період з 27.09.2022 до 04.12.2022) відповідно до ст. 625 ЦК України; 32 408,97 грн пені (за період з 27.09.2022 по 04.12.2022).
Приймаючи оскаржуване рішення у справі, місцевий господарський суд встановивши обставини неналежного виконання відповідачем зобов'язань з поставки товару, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог. При цьому, у зв'язку з невірно проведеним позивачем арифметичним розрахунком пені, 3% річних та процентів за користування чужими коштами частково задовольнив ці вимоги.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до частин першої та другої статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 664 ЦК України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.
За приписами статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Отже, двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. З укладенням такого договору постачальник бере на себе обов'язок передати у власність покупця товар належної якості і водночас набуває права вимагати його оплати, а покупець зі свого боку набуває права вимагати від постачальника передачі цього товару та зобов'язаний здійснити оплату.
За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Щодо основного боргу
Колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що з огляду на приписи ч. 3 ст. 632 ЦК України у відповідача виник обов'язок зі сплати за отриманий товар в розмірі 332 880,08 грн у строк до 26.09.2022, а з 27.09.2022 настало прострочення.
Доказів здійснення відповідачем оплати за поставлений товар суду не подано. Відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу належить до задоволення частково у сумі 332 880,08 грн. Розрахунок суми основного боргу відповідачем в апеляційній скарзі не оспорюється.
Щодо стягнення пені
У зв'язку із простроченням грошового зобов'язання позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 32 408,97 грн пені за період з 27.09.2022 по 04.12.2022.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, при цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Як вбачається з матеріалів справи пунктом 9.2 Договору встановлено, що у випадку порушення строків та/або умов оплати товару покупець сплачує на вимогу постачальника пеню від суми простроченого або неналежно здійсненого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення оплати.
Пунктом 9.5 Договору, передбачено, що нарахування штрафних санкцій не обмежується 6-місячним строком, а здійснюється за весь час прострочення виконання.
Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.
Судова колегія погоджується з розрахунком пені на суму основного боргу 332 880,08 грн у межах заявленого позивачем періоду з 27.09.2022 по 04.12.2022. Розмір пені, який підлягає стягненню пеня становить 31 461,01 грн.
Щодо стягнення 3 % річних
Відповідно до позовної заяви, за прострочення грошового зобов'язання позивач також нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних за період з 27.09.2022 до 04.12.2022 в розмірі 1 944,54 грн.
Відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Верховний суд неодноразово наголошував, що враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Судовою колегією перевірено розрахунок 3% річних на суму основного боргу 332 880,08 грн, в межах заявленого позивачем періоду з 27.09.2022 по 04.12.2022. В цій частині місцевий суд обґрунтовано дійшов висновку про часткове задоволення позову щодо стягнення 3 % річних в розмірі 1 887,84 грн.
Щодо стягнення 24% річних за користування чужими грошовими коштами
Відповідно до позовної заяви, позивач просить суд стягнути з відповідача 24% річних за користування чужими грошовими коштами відповідно до пункту 9.2 Договору за період з 07.10.2022 по 04.12.2022 в розмірі 13 301,77 грн.
Пунктом 9.2 договору сторони встановили обов'язок покупця, який прострочив оплату більше ніж на 10 календарних днів, сплачувати проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 24 % річних з 11 дня прострочення до дня фактичної оплати.
Такі умови договору не суперечать нормам матеріального права, які регулюють спірні правові відносини.
Так, відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Частиною 1 та 5 статті 694 ЦК України, передбачено, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.
Місцевий суд здійснив власний розрахунок процентів за користування чужими грошовими коштами на суму основного боргу 332 880,08 грн з одинадцятого дня прострочення в межах заявленого позивачем періоду, тобто з 07.10.2022 по 04.12.2022. За висновком місцевого суду розмір зазначених процентів становить 12 913,92 грн. Судова колегія погоджується із зазначеним висновком, оскільки він відповідає обставинам справи, та є арифметично правильним.
Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу відповідач посилається на те, що за своєю правовою природою проценти за користування чужими коштами у договорі поставки між сторонами у даному спорі є пенею, яка у відповідності до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання» повинна бути обмежена подвійною обліковою ставкою та нараховуватися за 6 місяців після виникнення права на нарахування пені, якщо сторони не домовилися про інше (ч. 6 ст. 232 ГК України).
Судова колегія вважає ці доводи помилковими та відділяє їх у повному обсязі.
Зазначені доводи були предметом розгляду у суді першої інстанції, який надав їм належну правову оцінку, та правильно застосував норми матеріального права.
Відповідач помилково ототожнює вказані проценти річних із пенею за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до укладеного між сторонами договору (пункт 9.2 ) зазначені проценти визначені як «проценти за користування чужими грошовими коштами - 24% річних», що регулюється статтями 536 та 694 ЦК України. Ці нарахування не підпадають під поняття пені, яка розраховується за кожен день прострочення, що встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України.
Умова укладеного між сторонами договору щодо стягнення зазначених процентів відповідає вимогам матеріального права, що регулюють спірні правові відносини. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що місцевий суд не врахував висновки, що викладені у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.06.2020 у справі № 922/3578/18.
Дослідивши обставини справи колегія відхиляє зазначені доводи з наступних підстав.
Для встановлення критерії подібності справ і відносин слід враховувати сукупність таких критеріїв, як подібність фактичних обставин, суб'єктний склад, об'єкт і предмет правового регулювання, а також умови застосування правових норм.
У справі № 922/3578/18 предметом розгляду був договір, в якому сторони визначили, що у випадку неотримання оплати за поставлений товар відповідач зобов'язався сплатити позивачу 2% від суми боргу за кожний день прострочення, з посиланням на ст. 625 ЦК України. У той же час у справі № 911/2588/22, що розглядається, мова йде про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 24% річних, тобто зовсім інший порядок нарахування.
У пункті 22 постанови у справі № 922/3578/18 Верховний Суд зазначив, що проценти за користування чужими грошовими коштами, які за умовами пункту 5.3. укладеного між сторонами у справі договору поставки нараховуються за кожен день прострочення виконання зобов'язання, за своєю правовою природою, ураховуючи спосіб їх обчислення за кожен день прострочення, підпадають під визначення пені.
Таким чином зазначена справа № 922/3578/18, що розглядалась Верховним Судом, не є релевантною по відношенню до № 911/2588/22, що розглядається, стосовно фактичних обставин справи.
Окрім того, Верховний Суд, у постанові від 05.06.2020 справі № 922/3578/18, на яку послався апелянт, серед іншого зазначив наступне:
« Відповідно до статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Частина друга статті 536 цього Кодексу - розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до частини третьої статті 693 ЦК України, на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.
Частиною другою статті 625 ЦК України конкретизовано визначений статтями 536 та 693 цього Кодексу обов'язок покупця сплачувати встановлений договором або законом розмір процентів за незаконне користування чужими грошовими коштами з визначенням додаткового зобов'язання боржника на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на таке обмеження законодавця щодо розміру трьох процентів річних, Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погоджується з тим, що частиною другою статті 625 ЦК України передбачено можливість визначення розміру процентів саме у річних, а не будь-яким іншим способом, передбаченим договором, та обмеження свободи сторін в укладенні договору на предмет визначення іншої методики нарахування процентів за незаконне користування чужими грошовими коштами згідно із статтями 693, 536, 625 ЦК України.»
Дослідивши зазначені висновки Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду , колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що рішення місцевого суду, що оскаржується у справі №911/2588/22 відповідає зазначеним правовим висновкам Верховного суду, щодо застосування ст.ст. 693, 536, 625 ЦК України.
Щодо форс-мажорних обставин
В апеляційній скарзі відповідач послався на настання форс-мажорних обставин, зумовлених військовою агресією Російської Федерації проти України, а саме закриття кордонів із Україною та відключення електричної енергії, що спричинили настання негативних наслідків для господарської діяльності ТОВ «Заруддя-Агро».
Зазначені посилання були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Місцевий суд, з цього приводу надав належну правову оцінку обставинам справи та правильно застосував норми матеріального права, які регулюють правила підтвердження наявності форс-мажорних обставин.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду неодноразово наголошував, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку (справи №922/2394/21, №917/1053/18, №913/20/21).
Обставини справи свідчать про те, договір був укладений між ТОВ «Заруддя-Агро» та ТОВ «Агросем» 19.07.2022, тобто після введення воєнного стану в Україні. А тому відповідач усвідомлював наявність зазначених обставин на час укладання договору.
Місцевий суд цілком правильно зазначив, що розв'язання повномасштабної збройної агресії та введення воєнного стану є виключними важкими обставинами, які у рівній мірі впливають на обидві сторони. У даному випадку відповідачем не доведено прямого причино-наслідкового зв'язку між неоплатою отриманого товару та війною в Україні.
Крім того, доказів повідомлення позивача, у відповідності до п. 8.2 Договору, про настання у відповідача форс-мажорних обставин суду не надано.
У зв'язку з наведеним, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються встановленими обставинами та застосованими нормами матеріального права, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Враховуючи положення ч.1 ст.9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, доводи, викладені в апеляційній скарзі не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене в сукупності, доводи апеляційного оскарження є необґрунтованими, підстав для зміни чи скасування оскарженого рішення у даній справі колегія суддів не вбачає.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Судові витрати.
Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 129 ГПК України та, у зв'язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги, покладаються на скаржника.
Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Київської області від 28.02.2023 у справі № 911/2588/22 залишити без змін.
Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови суду складено та підписано, - 14.07.2023.
Головуючий суддя В.А. Корсак
Судді С.О. Алданова
О.О. Євсіков