Справа № 607/354/23Головуючий у 1-й інстанції Дуда О.О.
Провадження № 33/817/354/23 Доповідач - Ваврів І.З.
Категорія - ч.1 ст. 130 КУпАП
17 липня 2023 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Ваврів І.З.
з участю:
розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - адвоката Черніцького І.Р. на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 січня 2023 року,
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 січня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і застосовано відносно нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Як визнав суд, 30.12.2022 року о 00 год. 28 хв. в м. Тернополі вул. Злуки, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом “Ford Ranger”, номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: поведінка, що не відповідає обстановці, звужені зіниці, які не реагують на світло, підвищена жвавість хода та мова. Від проходження огляду та стан наркотичного сп'яніння в КНП "ТОМЦСНЗ" ТОР та на місці зупинки водій категорично відмовився. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник особи, яку притягнуту до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - адвокат Черніцький І.Р., вважає постанову суду першої інстанції незаконною, необґрунтованою та такою, винесена із порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням судом обставин справи.
Вважає, що суд першої інстанції, поклавши в обґрунтування доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, взяв до уваги неналежні та недопустимі докази, чим порушив положення ст.ст. 251, 252 КУпАП, які регламентують загальний порядок оцінки доказів органом, що здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення.
Звертає увагу суду, що в порушення вимог закону, працівники поліції, на місці зупинки пропонували пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння і водієві і пасажиру, що нормами КУпАП не передбачено.
Крім цього, зазначає, що працівники поліції після зупинки транспортного засобу спочатку запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння, на що останній погодився, а згодом, виявивши ознаки наркотичного сп'яніння, пропонували пройти огляд в закладі охорони здоров'я. Враховуючи протиправні дії працівників поліції ОСОБА_1 не міг до кінця зрозуміти поведінку правоохоронних органів та їх не законні вимоги, а тому захисник вважає, що ОСОБА_1 не відмовлявся від огляду на стан сп'яніння в спосіб передбачений законом.
Вказує, що ОСОБА_1 проходить службу в ЗСУ та 30.12.2022 керував транспортним засобом, який перебуває в користуванні батальйону в якому останній несе службу, а тому враховуючи вимоги ст.15 КУпАП дану справу слід було направити командиру (керівництву) військової частини, або командиру 252 батальйону В/Ч НОМЕР_2 , майору ОСОБА_2 , для вирішення питання про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.
Захисник вважає, що суд не може вважати рапорт працівника поліції належним доказом вини особи, оскільки рапорт не містить фактичних даних на основі яких може бути встановлено наявність чи відсутність адмінправопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, і тому, в контексті положення ст.251 КУпАП такий не може бути доказом у даній справі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що ОСОБА_1 повідомляв працівників поліції, що не відмовляється від проходження огляду у встановленому законом порядку, однак не може здати сечу, а тому з метою проведення дослідження біологічного середовища для визначення стану наркотичного сп'яніння у ОСОБА_1 . Могло бути відібрано іншу речовину - слину, змив з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук, кров.
Просить скасувати постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 січня 2023 року відносно ОСОБА_3 і закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно нього за ч.1 ст.130 КУпАП на підставі п.1 ст.247 КУпАП.
Одночасно апелянт ставить питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Тернопільського міськрайонного суду від 16 січня 2023 р., оскільки не був присутній при розгляді справи у суді першої інстанції та не міг повідомити суд про причини неявки, оскільки з 12.08.2022 по даний час проходить службу у військовій частині НОМЕР_2 , що підтверджується копією довідки № 1248 від 07.05.2023, а з 07.02.2023 перебував на лікуванні в наслідок отриманної мінно-вибухової травми, що підтверджується копією довідки від 16.05.2023.
Заслухавши захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності - адвоката Черніцького І.Р., який підтримав подану апеляційну скаргу і просить її задовольнити; дослідивши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, приходжу до наступних висновків.
Відповідно до ст.289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Як вбачається з матеріалів провадження, ОСОБА_1 не приймав участі у розгляді справи судом першої інстанції.
Відповідно до заяви про видачу судового рішення, адвокат Черніцький І.Р., діючи в інтересах ОСОБА_1 , 13 червня 2023 року отримав копію постанови Тернопільського міськрайонного суду від 16 січня 2023 року.
Апеляційну скаргу захисником подано 21 червня 2023 року.
За таких обставин, вважаю, що строк на апеляційне оскарження пропущено з поважних причин і тому, відповідно до ст.289 КУпАП, його потрібно поновити.
Аналіз матеріалів справи та безпосередньо рішення місцевого суду, яке оскаржується апелянтом, дає підстави для висновку, що суд, розглядаючи дану справу, дотримався положень статей 245, 280 КУпАП, відповідно до яких провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи в учиненні адміністративного правопорушення.
Висновок суду про винуватість та кваліфікацію дій ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України доведений належним чином перевіреними, оціненими та викладеними у постанові суду доказами.
Так, відповідно до п.2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою вставлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №097996, який був предметом дослідження суду першої інстанції, 30.12.2022 року о 00 год. 28 хв. в м. Тернополі вул. Злуки, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Ford Ranger, номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: поведінка, що не відповідає обстановці, звужені зіниці, які не реагують на світло, підвищена жвавість хода та мова. Від проходження огляду та стан наркотичного сп'яніння в КНП "ТОМЦСНЗ" ТОР та на місці зупинки водій категорично відмовився.
Вказаний протокол відповідає вимогам ст.ст.254, 256 КУпАП, складений уповноваженою на те особою, визначеною ст.255 КУпАП, а наведені у ньому обставини об'єктивно стверджуються іншими доказами, дослідженими судом по справі.
В протоколі про адміністративне правопорушення, зазначено про роз'яснення ОСОБА_1 його прав, передбачених ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Як слідує з матеріалів справи, одним з таких доказів, яким обґрунтовано винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є відеозапис з нагрудних камер працівників патрульної поліції №474477, яким підтверджується, що транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 , був зупинений працівниками поліції у зв'язку з порушенням водієм Правил дорожнього руху. Оскільки у водія були наявні ознаки наркотичного сп'яніння, які працівник поліції назвав, ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння, від якого він відмовився.
Дані обставини також стверджуються направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 30.12.2022; постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ №713409 від 30.12.2022; рапортом інспектора взводу №2 роти №3 батальйону УПП в Тернопільській області ДПП сержанта поліції В. Михайлишина.
Суддя враховує, що рапорт поліцейських за своїм правовим змістом є документом, яким поліцейські інформують керівництво про законність та обґрунтованість дій під час встановлення обставин вчинення особою адміністративного правопорушення. Разом з тим, вказаний документ містить дані про обставини, що підлягають доказуванню по справі про адміністративне правопорушення. Він підлягає аналізу та оцінці у сукупності зі всіма наявними доказами.
Доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_1 погоджувався пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння, але за умови відібрання у нього біологічних зразків для аналізу, є безпідставними, оскільки обов'язок водія пройти огляд на стан сп'яніння на вимогу працівника поліції відповідно до п.2.5 ПДР України, закон не пов'язує з виконанням поліцейським чи лікарем певних умов чи вимог водія.
З огляду на вказані вище докази, які належним чином досліджені судом першої інстанції, вважаю, що дії працівників поліції при проведенні огляду на стан наркотичного сп'яніння водія ОСОБА_1 , узгоджуються з приписами ст.266 КУпАП та відповідають вимогам Інструкції “Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 р № 1452/735.
Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Таким чином, даних вимог правил дорожнього руху ОСОБА_1 не виконав, зокрема, від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в медичному закладі останній категорично відмовився, чим порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху.
Доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_1 , як військовослужбовець не можу бути притягнутий до адміністративної відповідальності, а підлягає дисциплінарному стягненню у порядку, визначеному Дисциплінарним статутом Збройних Сил України - є безпідставними, оскільки відповідно до вимог ч. 1 ст. 15 КУпАП, військовослужбовці за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.
За змістом ч.3 ст.15 КУпАП, передача матеріалів про правопорушення для вирішення питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності командиру (керівництву) військової частини передбачено лише у випадку порушення правил дорожнього руху водіями транспортних засобів Збройних Сил України.
Тому, доводи захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, що матеріали справи необхідно було направити до військової частини для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, є необґрунтованими, так як, докази про те, що транспортний засіб “Ford Ranger”, номерний знак НОМЕР_1 , яким керував водій ОСОБА_1 , станом на 30.12.2022 року належав до транспортних засобів Збройних Сил України, у матеріалах справи відсутні, що в силу вимог ч.3 ст.15 КУпАП, не є підставою для передачі матеріалів про правопорушення відповідним органам для вирішення питання про притягнення винних до дисциплінарної відповідальності.
Відсутні також і докази щодо виконання ним службових обов'язків 30 грудня 2022 року в 00.28 год. на автомобілі “Ford Ranger”, номерний знак НОМЕР_1 , а тому, враховуючи всі докази, дослідженні під час апеляційного розгляду, останній підлягає адміністративній відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП на загальних підставах.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції у зв'язку з неповнотою судового розгляду, а також порушенням норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд визнає такими, що спрямовані виключно на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення.
Апеляційний суд також звертає увагу, що у рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином, ОСОБА_1 30 грудня 2022 року реалізував своє право керувати автомобілем “Ford Ranger”, номерний знак НОМЕР_1 , тим самим погодившись нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Виходячи з аналізу досліджених під час апеляційного розгляду матеріалів справи, висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення та кваліфікація його дій за ч.1 ст.130 КУпАП є правильним.
Жодних аргументованих доводів, які б викликали сумніви у об'єктивності оцінки доказів зроблених судом першої інстанції на підставі вищевказаних матеріалів справи, апелянтом не надано і не здобуто таких в процесі апеляційного розгляду.
Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено у відповідності до вимог ст.33 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого ним правопорушення, особи правопорушника, ступеню його вини та інших обставин справи.
З урахуванням наведеного, приходжу до висновку, що постанова Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 січня 2023 року відносно ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування, про що ставить питання апелянт, не вбачаю.
Керуючись ст.294 КУпАП, -
Поновити захиснику особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , адвокату Черніцькому І.Р. строк на апеляційне оскарження.
Апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвоката Черніцького І.Р. залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 січня 2023 року щодо ОСОБА_1 - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя