Дата документу 17.07.2023 Справа № 333/874/22
Єдиний унікальний № 333/874/22 Головуючий у 1 інстанції
№ провадження 22-ц/807/1343/23 Тучков С.С.
Доповідач: Бєлка В.Ю.
17 липня 2023 року м. Запоріжжя
Запорізький Апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого: Бєлки В.Ю.
Суддів: Онищенка Е.А.
Трофимової Д.А.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - Дермачук Наталії Олександрівни на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 28 квітня 2023 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У лютому 2022 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що відповідач звернулась до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала заяву № б/н від 10.08.2017 року.
Відповідач при підписання анкети-заяви підвередила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, які викладені на банківському сайті, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
Отже, підписавши заяву між сторонами, у відповідності до ст. 634 ЦК України був укладений договір про надання банківських послу, який за своєю правовою природою є змішаним договором і містить в собі, зокрема, умов договору банківського рахунку,
Відповідно до виявленого бажання, відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку.
У подальшому відповідач, ознайомившись із умовами обслуговування кредитних карток та підписавши паспорт споживчого кредиту від 12.12.2018 року, отримала картку типу: Преміальна картка World Elite кредитний ліміт до 400 000 грн.
Номер та строк дії отримання кредитної картки зазначено у довідці про отримання картки. Отримання картки підтверджується фотографією клієнта із карткою, довідкою про отримання картки та випискою по рахунку.
Зазначає, що банк свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатися кредитним коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором своєчасно та належним чином не виконує, в результаті чого, станом на 08.12.2021 року утворилась заборгованість в розмірі 452 717,01 грн., яка складається з: 406 645,26 грн. - заборгованість за кредитом, в т.ч.: 310 493,05 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту; 96 152, 21 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 15 452,70 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 30 619,05 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.
Вказує, що відповідач в добровільному порядку заборгованість за кредитним договором не сплачує.
Посилаючись на зазначені обставини просило суд стягнути з відповідача на користь банку заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 10.08.2017 року у загальному розмірі 452 717,01 грн. та стягнути судові витрати по справі.
Заочним рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 09 червня 2022 року позов задоволено повністю.
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19 вересня 2022 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Адоєвцева С.Є. про перегляд заочного рішення задоволено. Заочне рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 09 червня 2022 року скасовано. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 28 квітня 2023 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» 310 493 гривні 05 копійок - заборгованість за поточним тілом кредиту.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» витрати на оплату судового збору у розмірі 4 657 гривень 10 копійок.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
У апеляційній скарзі представник АТ КБ «ПриватБанк» - Дермачук Н.О. зазначає, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Апеляційну скаргу мотивує тим, що рішення суду прийнято без повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів по справі, з невідповідністю висновків суду обставинам справи. Суд не вирішив позовні вимоги стосовно заборгованості за простроченим тілом кредиту. Залишилось поза увагою суду, що при підписанні паспорту споживчого кредиту сторони досягли домовленості щодо всіх істотних умов договору позики (кредиту). Суд не звернув уваги, що відповідач погашала заборгованість по кредитку, тобто своїми діями підтверджувала згоду зі всіма умовами користування кредитними коштами, в т.ч. і з розміром відсоткової ставки. Просить скасувати рішення суду в частині незадоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, задовольнивши позовні вимоги в повному обсязі.
На зазначену апеляційну скаргу ОСОБА_1 подала відзив за змістом якого повністю підтримує висновки суду першої інстанції та вважає що доводи апеляційної скарги їх не спростовують. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої залишити без змін.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1, ч. 2 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон їх регулює.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 10 серпня 2017 року ОСОБА_1 підписала анкету-заявку про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку, на підставі якої вона отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, який 23 грудня 2019 року було збільшено до 400 000 грн., а 02 грудня 2021 року зменшено до 0,00 грн., що підтверджується Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку.
З Анкети-заяви позичальника вбачається, що остання надала свою згоду на те, що ця заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг.
У подальшому відповідачка, ознайомившись із умовами обслуговування кредитних карток та підписавши паспорт споживчого кредиту від 12.12.2018 року, отримала картку типу: Преміальна картка «World Elite» кредитний ліміт до 400 000 грн.
Крім цього, відповідачка отримала витяг із тарифів обслуговування преміальних кредитних карток в тому числі і «World Elite».
Згідно довідки про виданні картки між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 був підписаний кредитний договір №б/н, за яким було надано кредитні картки, однією з яких є кредитна карта «World Elite» № НОМЕР_1 від 12.12.2018 року з терміном дії до 11/21 року.
Отже, АТ КБ «Приватбанк» відкрило на ім'я відповідача картковий рахунок, видало кредитну картку, на яку були перераховані кредитні кошти.
Згідно виписки за договором №б/н за період 12.12.2018 року - 09.12.2021 року відповідачка ОСОБА_1 , має заборгованість - 452 717 грн. 01 коп.
Згідно наданого банком розрахунку заборгованості за договором № б/н від 10.08.2017 року, станом на 08.12.2021 року, що складається з: 406 645,28 грн. - заборгованість за тілом кредиту, з яких з поточного тіла кредиту 310 493,05 грн. та прострочене тіло кредиту 96 152,21 грн., 15 452,70 грн. заборгованість за відсотками, 30 619,05 грн. заборгованість за простроченими відсотками.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним(стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (в даному випадку АТ КБ "ПриватБанк").
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, ці умови повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування кредитними коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У анкеті-заяві позичальника від 10.08.2017 року процентна ставка не зазначена.
Також, у цій анкеті-заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання по сплаті коштів та не визначено розмір неустойки.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав позичальник), стягнути, зокрема заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі розмір і порядок нарахування процентів, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 26.04.2012 року, посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, розміщених на сайті банку, як невід'ємні частини спірного договору.
Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" та витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов) та інші умови.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Тарифи та Умови і правила надання банківських послуг в ПриватБанку розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи 10.08.2017 року анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів) у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядку.
Крім того, суд першої інстанції правильно виходив з того, що роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
З урахуванням викладеного, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин (10.08.2017 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (лютий 2022 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Тарифів та витяг з Умов у редакціях, що найбільш сприятливі для інтересів фінансової установи.
Таким чином без наданих підтверджень про конкретний зміст запропонованих відповідачу Умов та Правил надання банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов та правил надання банківських послуг не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що була встановлена на час укладення із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують цих обставин.
Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг ПриватБанку з огляду на їх мінливий характер не можна вважати складовою кредитного договору, оскільки вони не підписані позичальником, а також з урахуванням того, що ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім.
Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які містяться в матеріалах справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 10.08.2017 року шляхом підписання анкети-заяви. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).
Враховуючи вищевказані обставини, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ "ПриватБанк" дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів"у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.
Таким чином суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про відсутність правових підстав для стягнення на користь банку заборгованості за нарахованими відсотками 15 452,70 грн., заборгованості за простроченими відсотками 30 619,05 грн., позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Також, з матеріалів справи вбачається, що укладений між сторонами кредитний договір від 10.08.2017 року у вигляді анкети-заяви, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).
Але, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником грошові кошти, що підтверджується випискою по рахунку, не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту в сумі 310 493,05 грн., оскільки банк має право вимагати захисту своїх прав шляхом зобов'язання боржника до виконання обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Докази та обставини, на які посилається скаржник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - Дермачук Наталії Олександрівни залишити без задоволення.
Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 28 квітня 2023 рокуу цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справ, зазначений строк обчисляються з дня складання повного тексту постанови.
Повна постанова складена 17липня 2023 року.
Головуючий: В.Ю. Бєлка
Судді: Е.А. Онищенко
Д.А. Трофимова