06.07.2023 Справа №607/8861/23
провадження № 3/607/3715/2023
м. Тернопіль
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Кунець Н.Р., розглянувши матеріали, що надійшли з Відділення поліції №4 (м. Збараж) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , пенсіонера,
за ознаками правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №981262 від 11 травня 2023 року, 06 травня 2023 року близько 08 год. 54 хв., ОСОБА_1 , перебуваючи в АДРЕСА_1 , вчинив стосовно своєї сестри ОСОБА_2 домашнє насильство психологічного характеру, в ході якого виражався нецензурними словами, висловлював погрози в її сторону, внаслідок чого могла бути завдана шкода її психічному здоров'ю, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні правопорушення не визнав та зазначив, що із сестрою ОСОБА_2 вони не спілкуються, оскільки в них неприязні стосунки. Того дня він сестру не бачив та жодних дій зазначених у протоколі, щодо неї не вчиняв.
Представник особи, яка притягується до відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Худа І.Р. в судовому засіданні зазначила, що ОСОБА_1 проживає разом з дружиною, дочкою, зятем та внуком. При цьому сестра ОСОБА_1 - ОСОБА_2 проживає у сусідній хаті. Того дня, він разом з дружиною та зятем біля 8 години ранку пішли на город садити картоплю. Зять робив рівці, а згодом прийшла дочка і повідомила, що на подвір'ї є працівники поліції. Додому вони повернулись біля обіду, і сусідка їм також повідомила, що приїжджали працівники поліції. Разом з тим, того дня ОСОБА_1 сестру не бачив, не спілкувався з нею та не чинив щодо неї жодного насильства, в тому числі і психологічного.
Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні повідомила, що в них з ОСОБА_1 неприязні стосунки та часто виникають сварки з приводу городу і межі городу. Зазначила, що вона неодноразово викликала працівників поліції, оскільки ОСОБА_1 її ображає нецензурною лайкою та погрожує фізичною розправою. Того дня, вона була біля хати на городі коли до неї підійшов ОСОБА_1 та почав обзивати публікою - калікою та погрожувати, що закопає її на городі. Вказала, що момент сварки не відчувала страху, однак відчувала образу та біль на серці.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_3 суду повідомила, що вона є дочкою ОСОБА_1 , а ОСОБА_2 є її тіткою. На даний час вона проживає разом з батьком. З приводу подій, які відбулись 06 травня 2023 року повідомила, що того дня її чоловік разом з батьком та мамою близько 8 години ранку пішли на город садити картоплю. Через деякий час вона побачила, що приїхали працівники поліції, вона вийшла і сказала їм, що батько на городі в полі. В подальшому вона пішла і повідомила батьку про приїзд працівників поліції, однак коли батько прийшов працівники поліції вже поїхали. Вказала, що тітка викликала працівників поліції безпідставно, оскільки жодного насильства щодо неї її батько ОСОБА_1 не вчиняв.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4 , суду пояснила, що вона є дружиною ОСОБА_1 . Того дня 06 травня 2023 року вона прокинулась о 06 год. 30 хв. ранку і обійшла господарку. В подальшому близько 8 години ранку вона разом з чоловіком пішли на город садити картоплю, при цьому біля хати ОСОБА_2 вони не проходили. Через деякий час прийшла дочка і повідомила, що приїхали працівники поліції. Проте її чоловік ОСОБА_1 жодного насильства стосовно своєї сестри ОСОБА_2 не вчиняв та нецензурною лайкою її не ображав, оскільки взагалі її не бачив того дня. Повідомила, що між її чоловіком ОСОБА_1 та ОСОБА_2 тривалий час неприязні стосунки.
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5 суду пояснив, що він є чоловіком потерпілої ОСОБА_2 та вказав, що 06 травня 2023 року він був на своєму подвір'ї, а дружина пішла на город коло хати. Через деякий час він почув, що на городі відбувається конфлікт між його дружиною та її братом ОСОБА_1 , однак він не втручався, оскільки конфлікти між ними відбуваються часто. Однак він викликав працівників поліції після чого побачив як ОСОБА_1 йшов на город в поле.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.
За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245 КУпАП).
Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд звертає увагу, що до адміністративної відповідальності можливо притягти особу лише у разі наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення.
Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких те чи те діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Він криє в собі: а) об'єкт; б) об'єктивну сторону; в) суб'єкт; г) суб'єктивну сторону.
Згідно ч. 1 ст. 173-2 КУпАП вчинення насильства в сім'ї - це умисне вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Об'єктивна сторона правопорушення виражається в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконанні захисного припису особою, стосовно якої він винесений, не проходженні корекційної програми особою, яка вчинила насильство в сім'ї (матеріальний склад).
Відповідно до диспозиції ч. 1 ст.173-2 КУпАП суб'єктивна сторона зазначеного адміністративного правопорушення характеризується умисною формою вини та наявністю прямого умислу правопорушника на спричинення страждань потерпілій стороні.
Згідно вказаної норми закону обов'язковим елементом об'єктивної сторони є умисна дія, тобто умисне вчинення домашнього насильства. Виходячи з пункту 3 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" від 07 грудня 2017 року N 2229-VIII, під домашнім насильством слід розуміти діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство (п. 14 ч. 1 ст. 1 вказаного вище Закону), як форма домашнього насильства, включає в себе словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Таким чином самі по собі, зокрема, нецензурні висловлювання, словесні образи, погрози тощо не формують домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення лише у тому випадку, коли такі дії спрямовані на обмеження волевиявлення особи і за умови, що такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали чи могли завдати шкоди психічному здоров'ю особи.
Тобто, у справах про домашнє насильство доказуванню підлягає не лише факт вчинення відповідних дій (бездіяльності) особи, а й наслідки, які в результаті таких дій (бездіяльності) були заподіяні постраждалій особі.
Крім того, системний аналіз існуючого національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.
Під конфліктом необхідно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.
Виникнення конфлікту залежить не лише від об'єктивних причин, але й від суб'єктивних факторів, до яких необхідно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту.
На підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ознаками ч.1 ст.173-2 КУпАП, окрім протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №981262 від 11 травня 2023 року, до матеріалів справи долучено: електронний рапорт старшого інспектора-чергового Відділення поліції №4 (м. Збараж) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Нємий А. від 06 травня 2023 року, письмові поясненнями ОСОБА_2 від 06 травня 2023 року, письмові пояснення ОСОБА_5 від 06 травня 2023 року, рапорт поліцейського ВП №4 (м. Збараж) Тернопільського РУП старшого лейтенанта поліції Возьного А. від 06 травня 2023 року.
Разом із тим, суд зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказам по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним і беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягається до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
Так, протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом і до нього висуваються певні вимоги. Обов'язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей покладається на особу, яка його складає, та не може бути перекладено на суд.
Вимоги до протоколу про адміністративне правопорушення визначені ст. 256 КУпАП.
Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.
При складанні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
У відповідності до положень ч. 2 ст. 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Однак, в порушення вищевказаних вимог, протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ №981262 складений 11 травня 2023 року, в той час, як події, на підставі яких цей протокол був складений, мали місце 06 травня 2023 року, а відтак протокол був складений з порушенням передбаченого законом процесуального строку.
Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ №981262 від 11 травня 2023 року було складено з порушенням визначеного ч. 2 ст. 254 КУпАП строку, і причин такого суттєвого відступлення від порядку, встановленого чинним законодавством України, в матеріалах справи не наведено.
Щодо письмових пояснень ОСОБА_2 та ОСОБА_5 та пояснень наданих ними у судовому засіданні, як доказу вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у вчиненні адміністративних правопорушень, то суд зауважує, що такі стверджують про наявність конфлікту між особою, яка притягується до адміністративної відповідальності та його сестрою ОСОБА_2 на ґрунті виниклої неприязної ситуації між ними з приводу межі належних їм земельних ділянок.
Окрім цього, з пояснень ОСОБА_2 наданих в судовому засіданні слідує, що дії ОСОБА_1 не викликали у неї побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, не спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе та завдали шкоди фізичному психічному здоров'ю особи, а лише викликали образу.
Інших достатніх, належних і допустимих доказів, які б доводили вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП суду не надано.
Таким чином, матеріали справи не містять об'єктивних доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, які викликали будь-які наслідки, передбачені п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», зокрема, побоювання постраждалої ОСОБА_2 за свою безпеку, а також те, що вони спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю ОСОБА_2 .
Суд зауважує, що сам факт наявності конфлікту з приводу тих чи інших питань не свідчить про наявність в діях особи психологічного насильства, оскільки суду не доведено, що такий конфлікт досяг рівня того що ОСОБА_1 вчиняв дії, які були спрямовані саме на обмеження волевиявлення ОСОБА_2 та такі дії викликали у останньої побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
За таких обставинах, дослідивши всі зібрані по справі докази у їх сукупності, приходжу до висновку, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, передбачені ст. 251 КУпАП, які встановлюють наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України», «Берктай проти Туреччини» та «Леванте проти Латвії», неодноразово вказував, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, змінювати чи уточнювати суть порушення, яке вказано у протоколі. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
При цьому судом враховуються положення ст. 62 Конституції України, у відповідності до якої обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь. Суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен прийти до висновку про винуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, поза розумним сумнівом.
У відповідності до вимог ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, протоколи про адміністративне правопорушення та долучені матеріали не містять беззаперечних доказів, які поза розумним сумнівом підтверджують наявність в діях ОСОБА_1 ознак об'єктивної сторони складу адміністративних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а тому суд приходить до переконання про відсутність в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та вважає, що провадження в адміністративній справі стосовно нього слід закрити за відсутністю в його діях складу інкримінованих адміністративних правопорушень.
На підставі наведеного, керуючись ст. 62 Конституції України ст. ст. 22, 36, 173-2, 247, 283, 284 КУпАП, суддя, -
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, або прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
СуддяН. Р. Кунець