10.07.2023 Справа №607/2247/23
місто Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Герчаківської О. Я.,
за участю секретаря судового засідання Кілик М. В.,
представника позивача, адвоката Майки М. Б.,
представник відповідача, адвокатки Білик Л. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу Терещук Лілії Іванівни, ОСОБА_3 про визнання недійсними заповітів та застосування наслідків недійсності правочинів,
ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу Терещук Л. І., ОСОБА_3 про визнання недійсними заповітів та застосування наслідків недійсності правочинів. Просить визнати недійсним заповіт, вчинений ОСОБА_4 від 23 листопада 2022 року, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Терещук Л. І. за реєстровим № 1168 та заповіт, вчинений ОСОБА_4 від 05 січня 2023 року, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Терещук Л. І. за реєстровим № 12, застосувавши наслідки недійсності правочинів, а саме заповітів ОСОБА_4 від 23 листопада 2022 року № 1168 та від 05 січня 2023 року № 12, шляхом позбавлення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 права на спадкування за цими заповітами майна померлого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Разом із позовною заявою ОСОБА_1 подав клопотання про проведення посмертної судово-психіатричної експертизи. Зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер його батько - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування клопотання позивачем зазначено, що останні роки життя його батько був хворий на рак та проходив лікування у Тернопільському обласному клінічному онкологічному диспансері. Хвороба та її лікування значно вплинули на стан здоров'я ОСОБА_4 , зокрема він не завжди міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, плутався у часових рамках, через немічність і постійну втому від хвороби був безпорадним, постійно знесиленим та легко піддавався сторонньому впливу, оскільки сам собі вже не довіряв. Враховуючи наведене у позивача виникли сумніви щодо того, що ОСОБА_4 усвідомлював свої дії та міг керувати ними під час складення заповітів.
Просив на вирішення експертизи поставити наступні запитання
чи мав ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стійкий розлад здоров'я, який дозволяв не усвідомлювати значення своїх дій?
чи страждав ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , хронічним, стійким психічним розладом або тимчасовим функціональним розладом психіки із порушенням фізіологічних процесів в організмі, або інших хворобливих явищ, під час складання та підписання заповіту від 23 листопада 2022 року № 1168?
чи страждав ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , хронічним, стійким психічним розладом або тимчасовим функціональним розладом психіки із порушенням фізіологічних процесів в організмі, або інших хворобливих явищ, під час складання та підписання заповіту від 29 грудня 2022 року № 12?
чи є підстави вважати, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не розумів значення своїх дій повністю або частково, та не міг ними керувати під час складання заповіту від 23 листопада 2022 року № 1168?
чи є підстави вважати, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не розумів значення своїх дій повністю або частково, та не міг ними керувати під час складання заповіту від 29 грудня 2022 року № 12?
чи могли діагностовані у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , захворювання, а також ліки, які за призначенням лікарів приймав останній, пригнічувати функцію центральної нервової системи, знижувати її увагу та впливати на здатність повністю розуміти значення своїх дій та керувати ними на момент складання заповіту від 23 листопада 2022 року № 1168?
чи могли діагностовані у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , захворювання, а також ліки, які за призначенням лікарів приймав останній, пригнічувати функцію центральної нервової системи, знижувати її увагу та впливати на здатність повністю розуміти значення своїх дій та керувати ними на момент складання заповіту від 29 грудня 2022 року № 12?
При цьому, суд звертає увагу, що 29 березня 2023 року позивачем подано заяву № 1 про уточнення позовних вимог, у якій він зазначив дату вчинення заповіту № 12 - 05 січня 2023 року, а не 29 грудня 2022 року, відтак саме в такій редакції суд розглядає клопотання про проведення посмертної судово-психіатричної експертизи.
У судовому засіданні представник позивача, адвокат Майка М. Б. клопотання підтримав, просив задовольнити.
Представник відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , адвоката Білик Л. С. щодо задоволення клопотання про призначення посмертної судово-психіатричної експертизизаперечила, оскільки згідно отриманої судом інформації ОСОБА_4 не хворів і не перебував на обліку у психоневрологічній лікарні. Сама обставина, що заповіт складено, коли спадкодавець хворів на онкологічне захворювання не є підставою вважати, що він не усвідомлював значення своїх дій при складенні спірних заповітів.
Відповідач приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу Терещук Л. І. у судове засідання не з'явилася, належним чином повідомлялася про час, дату та місце судового засідання. Остання звернулася до суду з листом про розгляд справи у відсутності вказаного учасника по наявних у справі документах та з врахуванням поданих відзивів.
Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали, доходить до висновку про необхідність призначення посмертної судово-психіатричної експертизи у даній справі з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків.
Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, які подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом (ст. 95 ЦПК України).
Згідно ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (ч. 1 ст. 1233 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч. ч. 1-5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
У ч. 2 ст. 1257 ЦК України вказано, що за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а у разі її смерті за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Підставою для визнання правочину недійсним на підставі ст. 225 ЦК України повинна бути встановлена судом неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.
Правила ст. 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала у такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).
Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 182/6521/16.
Тобто, для визнання правочину недійсним необхідна наявність факту, що особа саме у момент укладення договору не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.
Психічний стан особи може бути підтверджений судово-психіатричною експертизою, яка є допустимим доказом у встановленні спірних обставин.
Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі № 755/16032/15-ц.
Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину.
Висновок про тимчасову недієздатність учасника такого правочину необхідно робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину. Хоча висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів у справі і йому необхідно давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами, будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.
Висновок експертизи має бути категоричним та не може ґрунтуватись на припущеннях.
Тлумачення наведених вище норм права дає підстави для висновку, що для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій ч. 1 ст. 225 ЦК України, може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.
Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 496/4851/14-ц та постанові Верховного Суду України від 29 лютого 2012 року у справі № 6-9цс12.
При цьому у постанові № 523/9432/16-ц від 30 червня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вказав, що призначення експертизи судом є обов'язковим за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити психічний стан особи.
У відповідності до ст. 103 ЦПК України, суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз'яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов'язаний мотивувати таке відхилення або зміну. Питання, які ставляться експерту, і його висновок щодо них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта.
Якщо у справі необхідно встановити психічний стан особи, то призначення експертизи судом є обов'язковим (п. 2 ч. 1 статті 105 ЦПК України).
Крім того, призначення експертизи зумовлено тим, що відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У зв'язку із вказаним, для встановлення волевиявлення та обсягу цивільної дієздатності померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 під час складання спірних заповітів, суд вважає за необхідне клопотання позивача про призначення судово-психіатричної експертизи - задовольнити, призначити зазначену експертизу, оскільки для з'ясування обставин, що мають значення для справи, потрібні необхідні знання.
Відповідно до ч. 1 ст. 104 ЦПК України, про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судову експертизу» судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, їх територіальні філії, експертні установи комунальної форми власності, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом.
При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. Суд з урахуванням обставин справи має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза) (ч. 3 ст. 103 ЦПК України).
Проведення відповідної судово-психіатричної експертизи може бути доручено Тернопільській філії судово-психіатричної експертизи Державної установи «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров'я України».
Згідно ч.ч. 4-5 ст. 103 ЦПК України питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз'яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов'язаний мотивувати таке відхилення або зміну.
При визначенні питань, які повинні бути поставлені експерту, суд враховує думку заявника про перелік та формулювання цих питань, проте кількість і зміст питань, за якими має бути проведена експертиза, визначається судом.
При вивченні змісту питань, які позивач просить поставити на вирішення експерту, суд не вбачає підстав для їх відхилення з огляду на характер спірних правовідносин та захворювання спадкодавця ОСОБА_4 , згідно інформації, отриманої від КНП «Тернопільський обласний клінічний онкологічний диспансер» ТОР.
Згідно з вимогами п. 5 ч. 1 ст. 252 ЦПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку призначення судом експертизи.
В силу вимог п. 9 ч. 1 ст. 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку встановленому п. 5 ч. 1 ст. 252 цього Кодексу, - на час проведення експертизи.
Керуючись наведеним та вимогами ст. ст. 103, 105, 252, 253, 298 ЦПК України, суд,
Клопотання позивачаОСОБА_1 - задовольнити.
Призначити у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу Терещук Лілії Іванівни, ОСОБА_3 про визнання недійсними заповітів та застосування наслідків недійсності правочинів, посмертну судово-психіатричну експертизу, проведення якої доручити експертам Тернопільській філії судово-психіатричної експертизи Державної установи «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров'я України».
На вирішення експерта поставити наступні питання:
чи мав ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стійкий розлад здоров'я, який дозволяв не усвідомлювати значення своїх дій?
чи страждав ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , хронічним, стійким психічним розладом або тимчасовим функціональним розладом психіки із порушенням фізіологічних процесів в організмі, або інших хворобливих явищ, під час складання та підписання заповіту від 23 листопада 2022 року № 1168?
чи страждав ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , хронічним, стійким психічним розладом або тимчасовим функціональним розладом психіки із порушенням фізіологічних процесів в організмі, або інших хворобливих явищ, під час складання та підписання заповіту від 05 січня 2023 року № 12?
чи є підстави вважати, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не розумів значення своїх дій повністю або частково, та не міг ними керувати під час складання заповіту від 23 листопада 2022 року № 1168?
чи є підстави вважати, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не розумів значення своїх дій повністю або частково, та не міг ними керувати під час складання заповіту від 05 січня 2023 року № 12?
чи могли діагностовані у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , захворювання, а також ліки, які за призначенням лікарів приймав останній, пригнічувати функцію центральної нервової системи, знижувати і увагу та впливати на здатність повністю розуміти значення своїх дій та керувати ними на момент складання заповіту від 23 листопада 2022 року № 1168?
чи могли діагностовані у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , захворювання, а також ліки, які за призначенням лікарів приймав останній, пригнічувати функцію центральної нервової системи, знижувати і увагу та впливати на здатність повністю розуміти значення своїх дій та керувати ними на момент складання заповіту від 05 січня 2023 року № 12?
Витрати з оплати посмертної судово-психіатричної експертизи покласти на позивача.
Попередити експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків за статтями 384, 385 Кримінального кодексу України.
У розпорядження експерта надати матеріали цивільної справи Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області № 607/2247/23.
Провадження у справі зупинити на час проведення експертизи.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину ухвали суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач 1: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ;
Відповідач 2: приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу Терещук Лілія Іванівна, адреса місця роботи: АДРЕСА_3 ;
Відповідач 3: ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_4 ;
Головуючий суддя Герчаківська О. Я.