Суворовський районний суд міста Одеси Справа № 523/7784/22
Провадження №1-кп/523/810/23
10.07.2023 р. Суворовський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретарів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
прокурорів - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
потерпілого - ОСОБА_8 ,
представника потерпілого - адвоката ОСОБА_9 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_10 ,
в присутності обвинуваченого - ОСОБА_11 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022162490000083 щодо:
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Іллічівську Одеської області, громадянина України, з неповною вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні дітей 2008, 2011, 2016 років народження, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,-
17.01.2022р., приблизно о 21год. 00хв., ОСОБА_11 керуючи технічно справним автомобілем марки «Hyundai Sonata», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався у темний час доби по асфальтованому, вологому дорожньому покриттю вул. Генерала Бочарова в м. Одесі (з боку просп. Добровольського в напрямку вул. Семена Палія), наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, розташованого навпроти буд. №37/3, діючи необережно, а саме з кримінальною протиправною недбалістю, в порушення вимог п.п.18.1 Правил дорожнього руху, не зменшив швидкість та не надав дорогу пішоходу ОСОБА_8 , який перетинав проїжджу частину по нерегульованому пішохідному переходу, справа на ліво відносно напрямку руху автомобіля. Внаслідок своїх неуважних дій, водій ОСОБА_12 допустив наїзд автомобілем на пішохода ОСОБА_8 , маючи при цьому технічну можливість запобігти настанню даної події, тим самим, останньому спричинено тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому лівої стегнової кістки в верхній третині зі зміщенням уламків, який згідно п.2.2.2 Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
В судовому засіданні, ОСОБА_12 визнав свою вину за пред'явленим та викладеним в обвинувальному акті обвинуваченні, крім того, пояснив суду про час, місце, спосіб скоєного ним при вказаних вище обставинах, не оспорюючи при цьому докази, які містяться у кримінальному провадженні та фактичні обставини скоєного ним кримінального правопорушення, при цьому був не згоден із цивільним позовом в частині заподіяної моральної шкоди.
Незважаючи на визнання обвинуваченим ОСОБА_12 своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, суд вважає, що вина останнього у вчиненні даного кримінального правопорушення, підтверджується повністю дослідженими в судовому засіданні доказами:
- витягом з ЄРДР, відповідно до якого, органами досудового розслідування 18.01.2022р. внесенні відомості за фактом вчинення кримінального правопорушення - наїзду водієм ОСОБА_12 на пішохода ОСОБА_8 , внаслідок чого, останнім отримані тілесні пошкодження (на 1арк.);
- довідкою КНП «ООКЛ» ООР від 17.01.2022р., відповідно до якої, до вказаного медзакладу доставлений ОСОБА_8 з тілесними ушкодженнями (на 1арк.);
- протоколом огляду місця ДТП від 17.01.2022р. із фототаблицею до нього, згідно якого, в ньому міститься обставини скоєння ДТП за участю водія автомобіля марки «Hyundai Sonata» - ОСОБА_12 (на 15арк.);
- постановою про визнання предметів речовими доказами від 18.01.2023р., відповідно до якої, автомобіль марки «Hyundai» визнаний речовим доказом в кримінальному провадженні (на 2арк.);
- постановою органів досудового розслідування від 31.05.2022р. про доручення проведення судово-медичної експертизи та відповідним висновком експерта №574 від 27.06.2022р., згідно до яких, у ОСОБА_8 виявлене тілесне ушкодження у вигляді закритого перелому лівої стегнової кістки в верхній третині зі зміщенням уламків, яке утворилось від дії тупих твердих предметів і могло бути отримане в умовах ДТП, та яке спричинило тривалий розлад здоров'я строком понад 21 день і за цим критерієм, згідно Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості (на 4арк.);
- постановою органів досудового розслідування від 30.05.2022р. про доручення проведення авто-технічної експертизи по дослідженню обставин ДТП та відповідним висновком експерта №22-2296 від 04.07.2022р., відповідно до яких, в умовах події, при під'їзді до пішохідного переходу належні дії водія автомобіля «Hyundai» регламентувалися вимогами п.18.1 Правил дорожнього руху, згідно з якими, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, на якім вже перебувають пішоходи, водій зобов'язаний дати дорогу пішоходам, для чого повинен заздалегідь зменшити швидкість, а при необхідності зупинитися, щоб не створювати ним перешкоди або небезпеки. Належним виконанням вимог п.18.1 Правил дорожнього руху, водій автомобіля «Hyundai» гарантовано мав технічну можливість запобігти розглянуту подію та його дії знаходяться в причинному зв'язку з настанням події (на 7арк);
- висновком експерта №22-523/554 від 02.02.2022р. з фототаблицею до нього, відповідно до якого, ходова частина, рульове керування й гальмова система автомобіля «Hyundai» на момент експертного огляду перебували в працездатному стані й забезпечували водієві технічну можливість рухатися та утримувати автомобіль у будь-якому обраному напрямку, і здійснювати гальмування. В передній частині автомобіля зафіксовані сліди, утворені в результаті контактування з тілом (предметами одягу) пішохода. Спочатку з пішоходом мав місце контакт центральною частиною переднього бампера, після зазначеної контактної взаємодії мало місце закидання тіла пішохода на капот (на 3арк.).
Оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд вважає, що досліджені письмові докази підтверджують вчинення обвинуваченим ОСОБА_12 кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 ч.1 КК України.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення доведена повністю та дії вказаної особи кваліфікує за ч.1 ст.286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
При призначенні покарання ОСОБА_12 , суд приймає до уваги характер і обставини вчиненого кримінального правопорушення, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Так, судом враховується особа ОСОБА_12 , який є особою раніше не судимою, вперше вчинив кримінальне правопорушення та притягається до кримінальної відповідальності, вчинив кримінальне правопорушення, яке відноситься до категорії нетяжких злочинів та яке вчинив з необережності, офіційно не працюючого, одруженого, маючого на утриманні дітей 2008, 2011, 2016 років народження, маючого постійне місце реєстрації та проживання, де проживає разом із родиною.
Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_12 , передбачені ст.66 КК України, суд визнає: визнання своєї вини, щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_12 , передбачені ст.67 КК України, судом не встановлено.
На підставі викладеного, суд при визначенні виду та міри покарання по даному кримінальному провадженню, враховуючи всі встановлені в судовому засіданні обставини кримінального провадження, беручи до уваги особу ОСОБА_12 , який є особою раніше не судимою, вперше вчинив кримінальне правопорушення та притягається до кримінальної відповідальності, вчинив кримінальне правопорушення, яке відноситься до категорії нетяжких злочинів та яке вчинив з необережності, офіційно не працюючого, одруженого, маючого на утриманні дітей 2008, 2011, 2016 років народження, маючого постійне місце реєстрації та проживання, де проживає разом із родиною, враховуючи наявність обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченому - визнання своєї вини, щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та відсутність обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому, приймаючи до уваги думку потерпілого ОСОБА_8 , який залишив питання щодо призначення покарання ОСОБА_12 на розсуд Суду, враховуючи наміри та бажання обвинуваченого на поетапне відшкодування потерпілому завданих збитків, окрім того, враховуючи суспільну небезпеку та характер вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, з метою запобігання вчиненню обвинуваченим нових злочинів, приходить до висновку про те, що виправлення останнього можливе без його ізоляції від суспільства, із призначенням покарання у виді обмеження волі з випробуванням (із застосуванням ст.75 КК України) та із застосуванням додаткової міри покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
В даному випадку, за переконанням суду, покарання у виді обмеження волі з випробуванням, передбачене санкцією ч.1 ст.286 КК України, повністю досягне мети його призначення та призведе до позитивних змін в особистості обвинуваченого, які створять у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
Водночас, вирішуючи питання про необхідність реального відбування обвинуваченим покарання у виді обмеження волі із випробуванням за вчинений злочин, судом враховується, що статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
При цьому, суд також враховує правову позицію Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, висловлену у Постанові від 28.05.2020року (справа №753/13972/17; провадження №51-986км20), згідно якої, Верховний Суд зазначив, що законодавцем саме суду надано дискреційні повноваження щодо визначення виду та міри покарання за вчинення того чи іншого злочину.
Крім того, приймаючи таке рішення, суд серед іншого враховує, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише Законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується, в тому числі, на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004 у справі №1-33/2004.
Вимога додержуватись справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена і в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року), статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950.
Вирішуючи питання щодо цивільного позову ОСОБА_8 до ОСОБА_11 про відшкодування шкоди, заподіяної злочином, суд приходить до наступного.
Положеннями ч.1 ст.129 КПК передбачено, що ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Відповідно до приписів ст.128 КПК особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами встановленими КПК. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом в КПК України не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України (далі - ЦПК) за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства, зокрема, недоторканості права власності та розумності строків (ч.5 ст.128 КПК).
Згідно з п.3 ч.1 ст.91 КПК вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, належить до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Вказані обставини можуть бути елементами складу відповідних злочинів, а також впливати на визначення міри відповідальності винної особи.
Статтею ст.175 ЦПК встановлений перелік чітких вимог, яким повинна відповідати позовна заява, зокрема позовна заява повинна містити: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви та інші вимоги.
Відповідно до ч.1 ст.177 ЦПК позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.
Згідно ч.5 ст.177 ЦПК позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Так, із матеріалів кримінального провадження вбачається, що потерпілим ОСОБА_8 до обвинуваченого ОСОБА_11 пред'явлено цивільний позов про стягнення з останнього матеріальної шкоди в розмірі 45011,11грн., моральної шкоди в розмірі 400000грн.
В обґрунтування позовних вимог потерпілий ОСОБА_8 послався на завдання протиправними діями обвинуваченого ОСОБА_12 йому матеріального збитку внаслідок отриманого тілесного ушкодження, яке потребує подальшого оперативного лікування, окрім того, були понесені матеріальні витрати на придбання ліків для відновлення здоров'я.
Разом з тим, в порушення імперативних вимог ч.5 ст.49 ЦПК України позивачем не було подано доказів направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи, окрім як отримання обвинуваченим ОСОБА_12 лише копії позовної заяви (підтверджується документально).
Таким чином, суд вважає, що позивачем були допущені істотні порушення вимог Кримінального процесуального Закону при розгляді його цивільного позову у вказаному кримінальному провадженні, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення в частині вирішення цивільного спору.
Для проведення експертизи залучались експерти, у зв'язку із чим процесуальні витрати необхідно покласти на обвинуваченого ОСОБА_12 .
Долю речових доказів, суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.
Цивільний позов ОСОБА_8 до ОСОБА_11 в частині стягнення матеріальної шкоди задовольнити в повному обсязі, в частині моральної шкоди задовольнити частково.
Керуючись ст.ст.369-371, 373-374 КПК України, суд -
ОСОБА_11 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки, з позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
На підставі ст.ст.75,76 КК України звільнити ОСОБА_11 від відбування основного покарання з випробуванням на строк 1 рік, із покладанням обов'язків: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Запобіжний захід до набрання вироку законної сили щодо ОСОБА_11 обрати у вигляді особистого зобов'язання.
Цивільний позов ОСОБА_8 до ОСОБА_11 про відшкодування шкоди, заподіяної злочином - залишити без розгляду.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні в розмірі 2265,24грн., 1132,62грн. за проведення експертних досліджень - стягнути з ОСОБА_11 в повному обсязі, на користь держави.
Речові докази: автомобіль «Hyundai Sonata» - вважати повернутим за належністю ОСОБА_13 , арешт накладений ухвалою слідчого судді Суворовського районного суду м. Одеси від 25.01.2022р. на вказаний транспортний засіб - скасувати.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження та подання апеляції через Суворовський районний суд м. Одеси до Судової палати по кримінальних справах Одеського апеляційного суду, протягом 30 днів з дня проголошення.
Суддя ОСОБА_1