Справа №523/1055/23
Провадження №1-кс/523/246/23
11.07.2023 року слідчий суддя Суворовського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , розглянувши матеріали клопотання про скасування арешту майна ОСОБА_2 діючого в інтересах ТОВ «Златоград» накладеного в рамках кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_2 у скоєнні злочинів, передбачених ст.ст. 191 ч.5,209 ч.3 КК , -
До Суворовського районного суду м. Одеси надійшло клопотання ТОВ «Златоград» в особі директора ОСОБА_2 щодо скасування арешту майна накладеного в рамках кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_2 у скоєнні злочинів, передбачених ст.ст. 191 ч.5,209 ч.3 КК України слідчий СУ ГУМВС України в Одеській області 15.09.2008 р. та суддя Суворовського районного суду м.Одеси 07.08.2009 р. винісли ухвали про накладення арешту на майно ТОВ «Златоград». У своєму клопотанні заявник посилається на те, що 18.11.2015 р. Суворовським районним судом м.Одеси по кримінальній справі №1527/1-507/11 (провадження № 1/523/56/15), було винесено вирок, яким визнано ОСОБА_2 винною у скоєнні злочинів.
Однак, при винесенні вироку, суд не прийняв рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження стосовно арешту майна ТОВ «Златоград» згідно із вимогами ст.374 КПК України. ТОВ «Златоград» не було залучено до участі у справі та вирок суду жодним чином не стосується прав, інтересів підприємства. Про наявність арештів ТОВ «Златоград» стало відомо в теперішній час.
Дослідивши надані матеріали, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність відмовити у відкритті провадження за клопотанням з наступних підстав.
Стаття 41 Конституції України закріплює положення про те, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Особи, котрі зазнають порушення права мирного володіння майном, як і інших визначених Конвенцією прав, відповідно до статті 13 цього міжнародно-правового акта повинні бути забезпечені можливістю ефективного засобу юридичного захисту в національному органі.
Зокрема, відповідно до статті 126 КПК України 1960 року, чинного на час накладення слідчим арешту на майно заявника, зазначений захід міг тимчасово застосовуватися слідчим або судом на період досудового слідства та/або судового розгляду для забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна. Як було визначено в цій же статті, накладений на майно арешт мав бути скасований органом досудового слідства, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба.
Після припинення кримінальної справи відповідне втручання фактично набуває свавільного характеру, й заінтересована особа правомірно розраховує на його припинення. Утвердження й забезпечення прав і свобод та надання людині ефективного засобу юридичного захисту від їх порушень з огляду на положення статті 3 Конституції України, статті 13 Конвенції є головним обов'язком держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.
Відповідно до пункту дев'ятого розділу XI "Перехідні положення" КПК України 2012 року арешт майна, застосований до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжує свою дію до його зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом. Дана норма узгоджується з вимогами частини першої статті 5 КПК України, за якою процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.
У межах кримінальної справи, що розслідувалася, ТОВ «Златоград» не набувала процесуального становища підозрюваної, обвинуваченої, а як власник майна чинним на той час кримінально-процесуальним законом не була наділена процесуальним правом ініціювати питання про звільнення його з-під арешту.
Проте слідчий суддя, як і прокурор, наділений повноваженнями приймати рішення про припинення цього заходу виключно під час досудового розслідування, розпочатого шляхом внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань у порядку, встановленому чинним КПК України. Процедури вирішення означених питань за межами кримінального провадження, в тому числі у кримінальній справі до набрання чинності цим Кодексом, КПК України не передбачає.
Водночас вимоги що до звільнення з під арешту майна, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права і виникають із цивільних правовідносин можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції. З урахуванням наведеного вирішення вказаних вимог за правилами кримінального судочинства не передбачено. З урахуванням наведеного вище, вирішення цих вимог за правилами кримінального судочинства законом не передбачено.
Відтак, якщо арешт майна було накладено слідчим під час досудового слідства у кримінальній справі на підставі положень КПК України 1960 року і при цьому згідно з пунктом 9 розділу XI «Перехідні положення» КПК України 2012 року питання про зняття арешту з майна, накладеного під час дізнання або досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, вирішується в порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом, то розгляд справи повинен відбуватися в порядку цивільного судочинства.
Такий правовий висновок узгоджуються з правовою позицією ВСУ у постановах від 24.04.2019 № 2-3392/11, від 15.05.2019 року у справі № 372/2904/17-ц та від 15.05.2013 року № 6-26цс13.
За таких обставин, оскільки з наданих матеріалів вбачається, що арешт майна, про скасування якого просить ТОВ «Златоград» в особі ОСОБА_2 був застосований під час досудового слідства до набрання чинності КПК України 2012 року, враховуючи, що такі процесуальні рішення уповноважених посадових осіб органу досудового розслідування щодо арешту майна, про які зазначено в клопотанні, не можуть бути на даний час предметом розгляду, а скасування арешту, накладеного у такий спосіб, не відноситься до повноважень слідчого судді у розумінні положеньст.174 КПК України, а також те, що Перехідними положеннями чинного КПК України чітко визначено порядок вирішення питань про скасування арешту майна, у зв'язку з чим слідчий суддя дійшов до висновку про необхідність відмовити у відкритті провадження за клопотанням про скасування арешту майна.
Враховуючи вищенаведене, оскільки вимоги ОСОБА_2 діючої в інтересах ТОВ «Златоград», про зняття арешту з майна ґрунтуються на його праві власності на арештоване майно, такі підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, а не в порядку, передбаченому ст.ст.409,411 КПК України(в редакції 1960 року), тому слід відмовити у відкритті провадження за клопотанням.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 174, 376 КПК України, -
У відкритті провадження у клопотанні ОСОБА_2 діючої в інтересах ТОВ «Златоград» про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого СУ ГУМВС України в Одеській області від 15.09.2008 року та ухвалою судді Суворовського районного суду м.Одеси від 07.08.2009 року - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1