Справа № 510/552/23
Провадження 2/510/808/23
12.07.23 року Ренійський районний суд Одеської області
у складі: головуючого судді - Сорокіна К.В.,
при секретарі - Івановій Н.С.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду в місті Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання права власності на нерухоме майно, -
Позивач звернулась до суду із позовом до відповідачів про визнання права власності на житловий будинок, з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1 . Позовні вимоги мотивує тим, що 18.02.2023 р. між нею та відповідачем ОСОБА_2 , у простій письмовій формі, було укладено договір купівлі - продажу житлового будинку, з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , який не був посвідчений нотаріально, але було виконано усі суттєві умови договору. Згодом з'ясувалось, що відповідач також купив вищевказаний житловий будинок у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , без нотаріального посвідчення угоди, однак були виконані усі суттєві умови договору. Таким чином придбане позивачем майно, було відчужено особою, яка не мала на це право, але у зв'язку з тим, що позивач є добросовісним набувачем, та відсутні підстави для витребування в неї майна, передбачені ст. 388 ЦК України, вона просить задовольнити позовні вимоги.
Позивач у підготовче судове засідання не з'явилась, представник позивача адвокат Златі Д.С. (ордер серії ВН № 1236691 від 30.03.2023 р.) направив до суду заяву з проханням розглянути справу без їх участі, позовні вимоги підтримують.
Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у підготовче судове засідання не з'явились, направили до суду заяву з проханням розглянути справу без їх участі, позовні вимоги визнають.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Судом встановлено, що визнання відповідачами позову не порушує права, свободи та інтереси інших осіб та не суперечить закону.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.
В ході розгляду справи судом були дослідженні наступні докази: нотаріально не посвідчений договір купівлі - продажу від 18.02.2023 р., укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 про купівлю-продаж житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 ; нотаріально не посвідчений договір купівлі - продажу від 30.05.2022 р., укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яка діяла від свого імені та імені сина ОСОБА_4 про купівлю-продаж житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 ; договір дарування від 25.05.2005 р., згідно якого ОСОБА_7 подарувала, а ОСОБА_8 , яка діяла від свого імені і від імені свого сина ОСОБА_4 , прийняла у дар частку домоволодіння АДРЕСА_1 ; рішення виконкому Ренійської міської ради № 46 від 25.04.2014 р., на підставі якого проведено розділ житлового будинку по АДРЕСА_1 на два самостійних з наданням окремих поштових адресів: частина житлового будинку, яка належить ОСОБА_9 - АДРЕСА_1 ; частина житлового будинку з господарськими спорудами, яка належить ОСОБА_10 - АДРЕСА_1 ; технічний паспорт на житловий будинок по АДРЕСА_1 , самочинних споруд, не має; довідка ВРАЦС № 267-03-68 від 09.08.2007 р., відповідно до якої 19.10.2005 р. зареєстровано шлюб між ОСОБА_11 та ОСОБА_8 , прізвище дружини після укладення шлюбу - « ОСОБА_12 ».
Дослідивши надані докази, судом було встановлено, що 18.02.2023 позивач домовилась із відповідачем ОСОБА_2 про купівлю житлового будинку, з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 .
В той же день було укладено відповідний договір купівлі-продажу, який не було посвідчено у нотаріальному порядку. Позивач передала ОСОБА_2 обумовлену суму грошей, а відповідач передав позивачу об'єкт нерухомості, ключі від будинку.
Так як, згідно законодавства, подібні договори підлягають нотаріальному посвідченню, позивач через деякий час запропонувала відповідачу привести домовленість у відповідність до вимог закону, однак з'ясувалось, що відповідач так само також 30.05.2022 р. купив вищевказаний житловий будинок у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , без нотаріального посвідчення угоди, однак були виконані усі суттєві умови договору.
Про існування цих обставин, позивачу нічого не було відомо, оскільки перед оформленням правочину, відповідач завірив позивача, що він є власником нерухомого майна та в нього наявні всі правовстановлюючі документи.
Таким чином, на момент укладання договору, тобто на 18.02.2023 р., відповідач не мав право відчужувати даний об'єкт нерухомості, тому придбане позивачем майно було відчужено особою, яка не мала на це право.
Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки надані суду докази в повному обсязі підтверджують обставини викладені у позовній заяві.
Відповідно до ст. 657 ЦК України, договір купівлі - продажу повинен бути укладений у письмовій формі і посвідчений нотаріально, якщо хоча б однією із сторін є громадянин, і недотримання цієї вимоги є підставою для визнання укладеного договору недійсним. Разом з тим, між сторонами була досягнута взаємозгода відносно всіх істотних умов договору, оскільки позивач передала продавцям обумовлену суму коштів, а продавці передали позивачу нерухоме майно та ключі від нього.
Згідно матеріалів справи, житловий будинок по АДРЕСА_1 на праві приватної власності належить відповідачам ОСОБА_13 та ОСОБА_4 на підставі договору дарування від 25.04.2005 р., серія ВСА № 939281. Рішенням виконкому Ренійської міської ради № 46 від 25.04.2014 р. проведено розділ житлового будинку по АДРЕСА_1 на два самостійних з наданням окремих поштових адресів: частина житлового будинку, яка належить ОСОБА_9 - АДРЕСА_1 та частина житлового будинку з господарськими спорудами, яка належить ОСОБА_10 - АДРЕСА_1 . 30.05.2022 р. між ОСОБА_14 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі - продажу житловий будинок по АДРЕСА_1 , який не було посвідчено у нотаріальному порядку, однак були виконані усі суттєві умови договору. На момент укладення договору купівлі - продажу житлового будинку по АДРЕСА_1 між ОСОБА_2 та ОСОБА_15 , сторони за договором купівлі - продажу від 30.05.2022 р. не посвідчили договір у нотаріальному порядку, ОСОБА_2 належним чином не зареєстрував своє право власності.
Однак, сторонами, при укладанні договору купівлі-продажу від 18.02.2023 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 була досягнута угода по всіх істотних умовах: відповідач ОСОБА_2 була передана обумовлена сума грошей, а позивачу - об'єкт нерухомості. Відповідачі жодного разу не висували вимоги щодо повернення об'єкту нерухомості, не заперечували проти визнання права власності за позивачем, про що свідчить заява, яка міститься в матеріалах справи.
Відповідно ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
На підставі ч.1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Частиною 1 ст. 397 ЦК України, передбачено, що володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Згідно ч. 3 ст. 397 ЦК України, фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.
Так, позивач набула право власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , в порядку ст. 330 ЦК України, як добросовісний набувач, придбавши його у відповідача ОСОБА_2 , який фактично не мав права його відчужувати на той період, оскільки не зареєстрував належним чином своє право власності у передбаченому законом порядку.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв'язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.
Підстав, які не дозволяють визнання права власності за позивачем, судом не встановлено. Таким чином, суд вважає за можливе визнати за позивачем, як за добросовісним набувачем, право власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, розташований по АДРЕСА_1 .
Виходячи з вищевикладеного, керуючись ст.ст. 4, 7, 10, 12, 13, 18, 50, 58, 81, 89, 133, 141, 200, 206, 223, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 328, 330, 388, 397 ЦК України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання права власності на нерухоме майно - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) право власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, розташований по АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя К.В. Сорокін