Справа № 510/131/23
Провадження № 2/510/707/23
14.07.23 року Ренійський районний суд Одеської області у складі: головуючого судді - Сорокіна К.В.,
при секретарі - Івановій Н.С.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду в місті Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно, -
Позивач звернулась до суду із позовом до відповідачів про визнання права власності на спадкове майно, яке відкрилось після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловіка ОСОБА_4 , яке складається з житлового будинку з надвірними спорудами та господарськими будівлями АДРЕСА_1 .
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона та відповідачі (сини спадкодавця), є спадкоємцями першої черги за законом. У встановлений законодавством строк не звернулись до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини яка відкрилась після смерті ОСОБА_4 , позивач прийняла її в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України. Пізніше, 30.12.2021р., позивач звернулась до державної нотаріальної контори за оформленням спадщини, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину їй було відмовлено, у зв'язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на нерухоме майно.
Позивач у підготовче судове засідання не з'явилась, її представник - адвокат Златі Д.С. (ордер ВН № 1218367 від 17.01.2022р.) направив до суду заяву з проханням розглянути справу у їх відсутності, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.
Відповідачі у судове засідання не з'явились, направили до суду заяву про визнання позовних вимог, в якій також просили розглянути справу за їх відсутності.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а отже рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.
В ході розгляду справи судом були дослідженні наступні докази: свідоцтво про смерть ОСОБА_4 , помер - ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис № 153, серія НОМЕР_1 ; свідоцтво про укладення шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , прізвище дружини - « ОСОБА_4 актовий запис № 152, серія НОМЕР_2 від 06.09.1983 р.; свідоцтво про народження ОСОБА_2 , батько - ОСОБА_4 , мати - ОСОБА_1 , серія НОМЕР_3 ; свідоцтво про народження ОСОБА_3 , батько - ОСОБА_4 , мати - ОСОБА_1 , серія НОМЕР_4 ; технічний паспорт на житловий будинок по АДРЕСА_1 , самочинних споруд, немає; акт про закінчення будівництва та вводу до експлуатації житлового будинку по АДРЕСА_1 від 19.07.1978 р.; договір купівлі продажу від 08.05.1987 р., відповідно до якого ОСОБА_7 продав, а ОСОБА_4 купив житловий будинок по АДРЕСА_1 ; довідка виконкому Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області № 1795 від 10.12.2022 р., відповідно до якої на момент смерті ОСОБА_1 разом з ним були зареєстровані: дружина ОСОБА_8 та сини ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ; книга для реєстрації громадян, проживаючих у будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; постанова про відмову у вчинені нотаріальної дії, підстава - відсутність оригіналів правовстановлюючих документів на нерухоме майно.
Дослідивши надані докази, судом було встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 . Після його смерті відкрилась спадщина, до складу якої входить житловий будинок з надвірними спорудами та господарськими будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Під час життя ОСОБА_4 заповідального розпорядження не залишив, тому спадкоємство здійснюється за законом. Спадкоємцями першої черги за законом є позивач (дружина спадкодавця) та відповідачі (сини спадкодавця).
У встановлений законодавством строк для прийняття спадщини, сторони не звернулись до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини, однак, на момент відкриття спадщини, позивач постійно проживала (була зареєстрована) разом із спадкодавцем, що підтверджується довідкою виконавчого комітету Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області № 1795 від 10.12.2022 р.. Відповідачі, хоча і були зареєстровані разом із спадкодавцем на момент його смерті, однак не мешкали разом з ним, тобто спадщину у порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України, не прийняли.
30.12.2021р. позивач звернулась до нотаріуса за оформленням спадщини, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину, їй було відмовлено, у зв'язку із відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на нерухоме майно, що підтверджується постановою про відмову у вчинені нотаріальної дії. Ця обставина змусила позивача звернутися до суду із позовом про визнання права власності на спадкове майно.
Таким чином, позивач прийняла спадщину, що залишилася після смерті чоловіка ОСОБА_4 шляхом постійного проживання разом із спадкодавцем на момент відкриття спадщини, вважає, що має всі законні підстави для визнання за нею права власності на неї, оскільки до держави вона не перейшла, відумерлою не визнана, відповідачі як спадкоємці першої черги за законом, ніяких дій для прийняття спадщини не вчиняли.
Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв'язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.
Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки її доводи знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 ЦК України (ст. 1223 ЦК України).
Згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно поживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.ст. 1270 ЦК України, він не заявив відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Як було встановлено судом, сторони у справі є спадкоємцями за законом першої черги (ст. 1261 ЦК України). Прийняття спадщини є фактом, яке відображає волю спадкоємця придбати майно після смерті спадкодавця. В даному випадку позивач прийняла спадщину фактично, шляхом постійного проживанням із спадкодавцем на момент відкриття спадщини, відмову від спадщини не заявляла. Відповідачі ніяких дій для прийняття спадщини не вчиняли, не заперечують проти прийняття спадщини позивачем, про що свідчить їх заява, яка долучена до матеріалів справи. Інших спадкоємців першої черги судом не встановлено.
Таким чином, позивач прийняла спадщину в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України, оскільки постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та не заявляла про відмову від неї, однак оформити її не може у зв'язку з обставинами, які не залежать від неї.
Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Таким чином, суд вважає, що позивач є суб'єктом набуття права власності на нерухоме майно з підстав прийняття спадщини за законом в порядку ч.3 ст. 1268 ЦК України.
З урахуванням викладених позивачем та досліджених у судовому засіданні обставин, суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги щодо визнання права власності на спадкове майно.
Позивачем у позові та під час розгляду справи не заявлялись вимоги про відшкодування судових витрат, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави для покладення цих витрат на відповідачів.
Керуючись ст. ст. 328, 1217, 1218, 1222, 1223, 1261, 1268, 1270 ЦК України, ст. ст. 4, 7, 10, 12, 13, 18, 50, 58, 81, 89, 133, 141, 200, 206, 223, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно- задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) право власності на житловий будинок з надвірними спорудами та господарськими будівлями АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя К.В. Сорокін