Справа № 522/12832/23
Провадження №2/522/5301/23
17 липня 2023 року Суддя Приморського районного суду міста Одеси Ковтун Ю.І., дослідивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
До Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Позов за змістом і формою повинен відповідати вимогам ст. ст. 175-177 ЦПК України
Суддя, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовну заяву слід залишити без руху з наступних підстав.
Згідно копії свідоцтва про укладення шлюбу та нотаріально засвідченого перекладу вказаного свідоцтва, шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровано в Будинку громадянських обрядів Брестського міськвиконкому, про що складено запис акту про укладення шлюбу № 203 від 20 лютого 1993 року. Відповідач ОСОБА_5 є громадянином Республіки Білорусь.
Процесуальний порядок провадження у справах за участю іноземних осіб врегульовано Розділом ХІ ЦПК України.
Відповідно до частин першої та другої статті 3 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору України.
За ч.2 ст.28 ЦПК України, позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.
Крім того, відповідно до ст.58 Закону України «Про Міжнародне приватне право України» шлюб між громадянами України, шлюб між громадянином України та іноземцем, шлюб між громадянином України та особою без громадянства, що укладений за межами України відповідно до права іноземної держави, є дійсним в Україні за умови додержання щодо громадянина України вимог Сімейного кодексу України щодо підстав недійсності шлюбу. Шлюб між іноземцями, шлюб між іноземцем та особою без громадянства, шлюб між особами без громадянства, що укладені відповідно до права іноземної держави, є дійсними в Україні.
04 лютого 2023 року КМ України було прийнято постанову №107 «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав». Згідно з вказаною постановою «під час воєнного стану та протягом 6 місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостилю тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 р. такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення».
Проте, 1 грудня 2022 року ВР України було прийнято Закон «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22 січня 1993 року»
22 грудня 2022 року Закон опубліковано у газеті «Голос України» та 23 грудня 2022 року Закон набрав чинності. Закон передбачає:
- зупинення дії Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року №240/94-ВР, та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правовідносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року №140/98-ВР, у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь
-вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року №240/94-ВР, та Протоколу до неї, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року №140/98-ВР
З дати зупинення дії Мінської конвенції:
-не здійснюватиметься співробітництво судів та інших компетентних органів України з відповідними органами російської федерації і республіки білорусь з питань надання правової (судової) допомоги та екстрадиції у цивільних і кримінальних справах на підставі Конвенції, у тому числі, безпосередні зносини установ юстиції відповідно до Протоколу до неї;
-визнання і виконання судових рішень російської федерації та республіки білорусь на території України можливо на основі принципу взаємності відповідно до статей 462 і 471 Цивільного процесуального кодексу України;
-у разі необхідності визнання і виконання рішень судів України на території російської федерації та республіки білорусь слід також виходити з принципу взаємності та звертатися заінтересованим особам до відповідних судів цих держав;
-пред'явлення на території України судових рішень російської федерації та республіки білорусь, що підтверджують будь-які факти і за своїм характером не потребують примусового виконання можливо після визнання такого рішення судом України відповідно до глави 2 розділу ІХ Цивільного процесуального кодексу України;
-до документів, виданих на території росії і білорусі, при їх пред'явленні на території України застосовуватиметься вимога засвідчення апостилем згідно з Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, 1961 року, яка є чинною у відносинах України з росією і білоруссю;
-співробітництво у цивільних і кримінальних справах у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь може здійснюватися на підставі діючих у двосторонніх відносинах конвенцій Ради Європи та гаазьких конвенцій (за наявності поштового зв'язку) або за принципом взаємності (за наявності дипломатичних відносин). Перелік відповідних міжнародних договорів України з правових питань розміщено тут: https//minjust.gov.ua/m/bilorus та https//minjust.gov.ua/m/rosiya.
Таким чином, вихід з Конвенції означає скасування можливості використання в Україні документів країн СНД без якого-небудь спеціального посвідчення, а саме без апостилю. Отже, на даний час свідоцтво про укладення шлюбу на території Республіки Білорусь, повинно пройти процедуру легалізації.
В той же час, будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження легалізації в Україні шлюбу, укладеного на території Республіки Білорусь між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 суду не надано.
Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, а також враховуючи той факт, що в даній справі наявна обставина, яка позбавляє суд в рамках розгляду справи вчинити процесуальні дії (вручити відповідачу позовну заяву із доданими до неї документами, надати можливість відповідачу подати відзив на позов, докази по справі, скористатись іншими процесуальними правами, визначеними законом) та прийняти обґрунтоване рішення, суд вважає за необхідне надати позивачці строк для усунення недоліків шляхом зазначення доказів на підтвердження легалізації в Україні шлюбу, укладеного на території Республіки Білорусь між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та зазначення можливих шляхів вручення відповідачу копії позовної заяви з додатками, пропозицій про повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене, суддя вважає, що позов слід залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків.
Керуючись ст.ст. 175-177, 185, 260, 261, 353 ЦПК України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбузалишити без руху.
Надати позивачу строк 10 днів з дня вручення зазначеної ухвали для усунення недоліків.
Якщо у вказаний строк недоліки заяви не будуть усунуті, вона буде вважатися неподаною і повернута позивачу.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://pm.od.court.gov.ua/sud1522/.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Ю.І. Ковтун