17.07.2023 Єдиний унікальний номер 175/5318/21
Провадження № 2/205/343/23
17 липня 2023 року Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді - Терещенко Т.П.,
за участю секретаря судового засідання - Кривозуб О.С.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження у м. Дніпрі клопотання представника позивача Акціонерного товариства «Сенс Банк» Стеценка Максима Владленовича про виключення неналежного відповідача у цивільній справі за позовною заявою Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави,
В провадженні суду перебуває вищевказана цивільна справа.
30 червня 2023 року представник позивача АТ «Сенс Банк» Стеценко М.В. шляхом поштового відправлення «Укрпошта» направив до суду клопотання про виключення ОСОБА_2 з вищевказаної справи як неналежного відповідача, оскільки позивач не знав та не міг знати до подання позовної заяви про смерть відповідача ОСОБА_2 та фактично заставний транспортний засіб належить ОСОБА_1 , тобто позовні вимоги ґрунтуються на зверненні стягнення вищевказаного транспортного засобу саме зі ОСОБА_1 .
У підготовче судове засідання сторони не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, суд розглядає справу відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Вивчивши матеріали цивільної справи та клопотання представника позивача, суд дійшов таких висновків.
Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 3 статті 43 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Відповідно до вимог ч. ч. 2, 3 статті 51 ЦПК України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
З аналізу наведеної статті слідує, що законодавець поклав на позивача обов'язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас, якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів і суд таке клопотання задовольняє. Тобто ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен заявити відповідне клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни, а саме, чому первісний відповідач є неналежним і хто є відповідачем належним. Подання позивачем такого клопотання свідчить, що він не лише згідний, але й просить про заміну неналежного відповідача належним.
Отже, враховуючи, що позивачем є особа, якій належить право вимоги, то вона в праві самостійно визначати коло відповідачів до яких пред'являє відповідні вимоги.
Разом з тим, 02 травня 2023 року до суду надійшла відповідь з Управління з питань громадянства, паспортизації, реєстрації та еміграції Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровські області відповідно до якої згідно із обліком відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління з питань громадянства, паспортизації, реєстрації та еміграції Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровські області громадянка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 26 січня 2015 року змінила прізвище на ОСОБА_3 та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , а 19 листопада 2020 року знята з реєстраційного обліку у зв'язку зі смертю.
При цьому, судом встановлено, що АТ «Альфа-Банк» звернулося до суду з вищевказаною позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави 14 грудня 2021 року, тобто після смерті ОСОБА_2 .
Згідно із ч. 4 ст. 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.
Таким чином встановлено, що позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, який на час звернення до суду вже помер.
ЦПК України не містить норм, які б передбачали здійснення провадження у справах щодо осіб, які померли до відкриття провадження у справі.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №183/4229/14.
Також норми ст. 55 ЦПК України визначають порядок процесуального правонаступництва лише у тих справах, де сторона - учасник процесу, вибула з певних причин, у тому числі й у зв'язку зі смертю після відкриття провадження у справі.
Отже, ЦПК України визначає порядок процесуального правонаступництва лише у тих справах, де сторона - учасник процесу, вибула з певних причин, у тому числі й у зв'язку зі смертю після відкриття провадження у справі.
Таким чином суд дійшов висновку, що процесуальне правонаступництво у разі смерті фізичної особи в порядку ст. 55 ЦПК України можливо лише шляхом залучення правонаступника померлої сторони за умови, що смерть фізичної особи настала після звернення позивача до суду та відкриття провадження у справі, адже залучення правонаступників особи, яка померла до відкриття провадження у справі, суперечить принципам цивільного судочинства.
Разом з тим суд враховує, що залучення судом правонаступників відповідача, який помер ще до звернення позивача до суду, потребує зміни підстав та предмету позову, оскільки вимоги до відповідача і вимоги до спадкоємців відповідаача мають різні матеріально-правові підстави, що в свою чергу порушує принцип диспозитивності цивільного процесу, а також суперечить положення ст. 49 ЦПК України щодо неможливості одночасної зміни підстав і предмету позову.
Отже, залучення правонаступників особи, яка померла до відкриття провадження у справі, суперечить принципам цивільного судочинства, порушення яких є недопустимим.
Нормами п. 7 ч. 1 ст. 255 ЦПК України визначено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Таким чином, оскільки чинним законодавством України не передбачено судового вирішення спору з особою, яка на час звернення до суду померла та правоздатність якої відповідно до вимог ст. 25 ЦК України припинено, та в силу вказаного вище не могла бути стороною у справі, а тому провадження у справі в частині позовних вимог до відповідача ОСОБА_2 підлягає закриттю з підстав, передбачених п. 7 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Аналогічна правова позиція з приводу необхідності закриття провадження у справах за позовами, які пред'явленні до осіб, що померли на момент пред'явлення позовів, висловлена Верховним Судом у постановах від 16 травня 2018 року, у справі № 183/4229/14-ц, 07 березня 2018 року у справі № 320/13096/13-ц, 14 лютого 2018 року у справі № 310/10284/15 та 16 січня 2018 року у справі № 654/3928/15.
Оскільки після відкриття провадження у зазначеній справі правоздатність відповідача ОСОБА_2 припинилась у зв'язку із смертю, правовідносини, що склалися між сторонами не допускають правонаступництва, суд дійшов висновку саме про закриття провадження у справі на підставі п.7 ч. 1 ст. 255 ЦПК України в частині позовних вимог до відповідача ОСОБА_2 , у зв'язку з чим, у задоволенні клопотання представника позивача про виключення неналежного відповідача необхідно відмовити, а в частині позовних вимог до ОСОБА_1 продовжити розгляд справи з можливістю визначення належної територіальної підсудності вказаної справи.
Керуючись ст. ст. 2, 43, 51, 247, 255, 258, 260, 353 ЦПК України, суд
У задоволенні клопотання представника позивача Акціонерного товариства «Сенс Банк» Стеценка Максима Владленовича про виключення неналежного відповідача - відмовити.
Провадження у справі за позовною заявою Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави - закрити в частині позовних вимог до відповідача ОСОБА_2 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було поставлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії.
Суддя: Т.П. Терещенко
.