14.07.2023 Єдиний унікальний номер 205/5843/23
14 липня 2023 року м. Дніпро
Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Мовчан Д.В.
при секретарі Волкобоєва А.О.
за участю: позивач - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративного стягнення,закриття провадження по справі, -
І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Позивач звернувся до суду з вищеназваним адміністративним позовом про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАС № 7075683 від 29.05.2023 року, винесену інспектором 3 батальйону 4 роти Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області лейтенантом поліції Дубченко Вірою Вікторівною, відповідно до якої на нього, Позивача, було накладено штраф у розмірі 340 грн. 00 коп., за порушення вимог дорожнього знаку 2.2 Правил дорожнього руху України (проїзд без зупинки заборонено) проїхавши без зупинки, чим порушено п. 8.4 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ч.1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КупАП).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вказана постанова є необґрунтованою, при розгляді справи відносно нього суб'єктом владних повноважень не були доведені та з'ясовані певні обставини справи, у зв'язку з чим така постанова підлягає скасуванню, а провадження по адміністративній справі відносно позивача - закриттю, у зв'язку із відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.
Представником Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції надано відзив на позов, в якому просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень посилаються на те, що факт вчинення правопорушення позивачем є наявним та підтверджується наданими відповідачем доказами, а притягнення Позивача до адміністративної відповідальності відбулось із дотриманням вимог чинного законодавства України.
Будь-яких інших заяв по суті справи до суду не надходило.
ІІ. Заяви, клопотання учасників справи.
Позивач у судовому засіданні вимоги позовної заяви підтримав у повному обсязі та просить їх задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, подав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності на підставі наявних в матеріалах справи доказів. У такій письмовій заяві представник відповідача зазначає про невизнання позовних вимог та у задоволені позову просить відмовити.
Будь-яких інших заяв із процесуальних питань до суду не надходило.
ІІІ. Інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо).
Процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) судом не застосовувалися.
За вищевказаних обставин та вимог процесуального законодавства суд вирішує справу на підставі наявних матеріалів та доказів.
ІV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Судом встановлено, що 29.05.2023 року інспектором 3 батальйону 4 роти Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області лейтенантом поліції Дубченко Вірою Вікторівною, було винесено постанову серії ЕАС № 7075683, про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. У вказаній Постанові зазначено, що 29.05.2023 року о 16 год. 09 хв. в м. Дніпрі по трасі М-30 958 км, позивач ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «RENAULT LOGAN», н/з НОМЕР_1 », порушив вимоги д.з. 2.2 ПДР України (проїзд без зупинки заборонено) проїхавши без зупинки, чим порушив п.8.4 ПДР України, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.122 КУпАП.
Судом також встановлено, що в даному випадку між сторонами виник публічно-правовий спір з приводу правомірності притягнення Позивача, як водія транспортного засобу, до адміністративної відповідальності, та накладення на останньої адміністративного стягнення у вигляді штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.122 КУпАП.
V. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.
Частиною 1 ст. 9 КУпАП України визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
В даному випадку спірна постанова про притягнення до адміністративної відповідальності складена з підстав наявності у Відповідача переконання про порушення Позивачем вимог п.п. 2.2 Правил дорожнього руху у спосіб здійснення такою особою проїзду транспортного засобу без зупинки в зоні дії знаку «Проїзд без зупинки заборонено».
Суд вказує, що згідно пп. 2.2 п. 33 ПДР України, забороняється проїзд без зупинки перед розміткою 1.12 (стоп-лінія), а у разі, коли вона відсутня, перед знаком. Необхідно дати дорогу транспортним засобам, що рухаються дорогою, яка перетинається, а за наявності таблички 7.8 - транспортним засобам, що рухаються головною дорогою, а також праворуч рівнозначною дорогою.
Пункт 8.4 ПДР визначає дорожні знаки, в точи числі наказові.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
Суд зазначає, що відповідно п.1 ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Аналогічна за своїм змістом вимога міститься й у ст. 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою передбачено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху повинна також містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У ній повинні бути докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, і вказано мотиви не взяття до уваги інших доказів, на які посилається правопорушник чи висловлені останнім доводи.
Таким чином, достатньою та необхідною правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху є наявність в її діях (бездіяльності) відповідного складу правопорушення, що повинно підтверджуватися належними, достатніми і допустимими доказами, одним з яких є фото чи відеозапис.
Також, частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В даному випадку, як вбачається з матеріалів справи, факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення, зазначеного в оскаржуваній постанові серії № 7075683 від 29.05.2023, підтверджується відеозаписом з бодікамери № 472231, що здійснювався у відповідності до вимог ст.40 Закону України «Про національну поліцію» , і яка значиться в додатках до спірної цієї постанови (п. 7 постанови).
Оскільки посилання на такий відеозапис з бодікамери міститься у спірній постанові, то суд розцінює такий запис як належний та допустимий доказ по даній справі.
В результаті дослідження цього відеозапису під час розгляду справи по суті судом встановлено, що на ньому зафіксовано проїзд 29.05.2023 року о 16 год. 09 хв. в м. Дніпрі під'їзд до блокпосту на трасі М-30 958 км, транспортного засобом «RENAULT LOGAN», н/з НОМЕР_1 », під керуванням позивача.
Суд критично відноситься до посилань позивача на ту обставину, що ним була здійснена зупинка, однак така подія в повній мірі не відображена на відеозапису через якість та кут розиашування бодікамери працівника поліції.
Так, частина перша статті 90 КАС України визначає, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На переконання суду на наданому відеозапису у такій мірі зафіксована подія руху транспортного засобу, що дозволяє одностайно стверджувати про рух транспортного засобу зупинки біля блокпосту без його повної зупинки на вимогу знаку 2.2. ПДР «Проїзд без зупинки заборонено».
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач дійсно порушив вимоги дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено», у зв'язку із чим в його діях наявний склад адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, правові підстави для скасування постанови відсутні.
Також наявність знаку 2.2. ПДР «Проїзд без зупинки заборонено» на даній ділянці місцевості, позивачем визнається та не оспорюється, однак таким учасником справи наголошується на тому, що такий знак встановлений з порушенням норм державних стандартів України, а відтак не є обов'язковим до виконання.
Суд критично відноситься до вказаного посилання, оскільки зігідно п. 8.2-1 дорожні знаки повинні бути видимими на відстані не менш як 100 м за напрямком руху та розміщеними не вище 6 м над рівнем проїзної частини. Дорожні знаки встановлюються обабіч дороги на тому її боці, що відповідає напрямку руху. Для поліпшення сприйняття дорожніх знаків вони можуть бути розміщені над проїзною частиною.
В даному випадку з відеозапису вказаної бодікамери вбачається, що на даній ділянці дороги вказаний дорожній знак встановлений перед в'їздом до блокпосту, його добре видно учасникам дорожнього руху, і він не є закритими повністю або частково від учасників дорожнього руху будь-якими перешкодами. А відтак позивач, як учасник дорожнього руху, мав неухильно виконати вимогу такого знаку, особливо враховуючи той факт, що дана подія відбулась у період запровадженого воєнного стану в Україні біля відповідного блокпосту, який є спеціально облаштованим місцем перевірки транспортних засобів, що проходять крізь нього, а також блокування дороги з метою припинення її подальшого використання.
Стосовно доводів позивача про порушення процедури винесення спірної постанови через відхилення його клопотання про перенесення розгляду справи, то суд вказує на наступне.
Відповідно до п.11 ч.1 ст.23 Закону України № 580-VIII від 02.07.2015р. «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Також слід зазначити і те, що згідно рішення Конституційного суду України №5-рп/2015 від 26 травня 2015р. у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, конституційний суд прийшов до висновку, що положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яке передбачає, що "справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення", в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення "за місцем його вчинення" визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.
Нормою частини 1 статті 276 КУпАП передбачено загальне правило розгляду справи про адміністративне правопорушення, згідно якої справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Згідно ч. 1 ст. 283 КУпАП встановлено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Однак, законодавцем передбачені випадки, коли постанова по справі про адміністративне правопорушення, може бути винесена на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Такий випадок передбачений ч. 4 ст. 258 КУпАП, згідно якої у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Таким чином, закон надає право працівнику поліції винести постанову на місці вчинення адміністративного проступку. При цьому норми КУпАП наділяє особу, яка розглядає справу про адміністративне правопорушення, певною дискрецією щодо розгляду клопотань особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі, наділяючи їх правом відмови у задоволенні того чи іншого клопотання з процесуальних питань.
З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що вказана спірна постанова у справі про адміністративне правопорушення була ухвалена відповідачем з урахуванням принципів правомірної адміністративної поведінки, а саме: вона (постанова) прийнята обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення, характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, а також за наявності доведення події адміністративного правопорушення за допомогою належного, достатнього та допустимого доказу.
Приймаючи до уваги наведене, суд не встановлює наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови, а тому доходить висновку, що в задоволені позовних вимог необхідно відмовити.
У відповідності до п.3 ч.3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідно до змісту ст. 288 КУпАП оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення здійснюється у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими КУпАП. Відповідно до приписів ст. 293 КУпАП в разі оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності орган (посадова особа) при перевірки законності та обґрунтованості винесеної постанови може прийняти рішення про залишення постанови без змін.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог та наявності підстав для задоволенні позову у його повному обсязі.
VІ. Розподіл судових витрат.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат згідно ст.139 КАС України, суд враховує відмову у задоволені позову, у зв'язку з чим відносить судові витрати на рахунок позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 122, 251, 252, 254, 256, 258, 280, 285, 287, 288, 289 КУпАП, ст. 9, 14, 73, 74, 77, 90, 242-246, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. В задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративного стягнення,закриття провадження по справі - відмовити в повному обсязі.
2. Судові витрати по справі віднести на рахунок позивача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Третього апеляційного адміністративного суду через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: Д. В. Мовчан