Справа № 235/8894/21
Провадження № 2/204/1859/23
іменем України
17 липня 2023 року м. Дніпро
Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська у складі головуючого - судді Книш А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ШАХТОУПРАВЛІННЯ «ПОКРОВСЬКЕ» про відшкодування моральної шкоди,-
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, у якій просив стягнути з відповідача на свою користь грошову компенсацію в рахунок відшкодування моральної шкоди у розмірі 75000 грн. В обґрунтування позову позивач зазначає, що перебував з відповідачем у трудових відносинах з 07 листопада 2011 року по 13 січня 2021 року, був прийнятий прохідником 5 розряду з повним робочим днем у шахті. Звільнений наказом №61кз від 18 січня 2021 року на підставі ст.38 КЗпП України за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію. Під час виконання трудових обов'язків позивач отримав професійні захворювання. Вказує, що відповідач протягом тривалого часу грубо порушував ст. 12 Закону України «Про охорону праці» та ст. 153 КЗпП України, що призвело до виникнення у позивача професійного захворювання. Оскільки позивач втратив своє здоров'я та працездатність з вини відповідача, вважає, що відповідач повинен відшкодувати позивачу моральну шкоду. Позивачу було встановлено за сукупністю 65% втрати професійної працездатності та визнано інвалідом 3 групи за професійними захворюваннями з 17 серпня 2021 року безстроково, визначена потреба у медичній та соціальній допомозі. Вказує, що позивач перебував на лікуванні тривалий час та продовжує лікування, стан здоров'я позивача залишається досить тяжким, у зв'язку з чим він відчуває великий дискомфорт. Моральна шкода полягає в тому, що позивач зазнав і продовжує зазнавати дуже сильного фізичного болю і страждань, після інвалідності та втрати працездатності у позивача змінилися умови життя, що тягнуть за собою зниження життєвої активності, систематичне нездужання і послаблення організму. Крім того, 15 травня 2016 року з позивачем стався нещасний випадок на ПрАТ «ШАХТОУПРАВЛІННЯ «ПОКРОВСЬКЕ» та позивач отримав травму, наслідки якої і на теперішній час спричиняють позивачу душевні страждання, незручності та переживання. Внаслідок професійного захворювання позивач втратив нормальні життєві зв'язки і йому доводиться приймати додаткові зусилля для організації свого життя та життя своєї родини. При захворюванні позивача повне одужання неможливе і перспектива в майбутньому переносити болі та постійно лікуватись спричиняє позивачу моральні страждання. Заподіяну моральну шкоду позивач оцінює у 75000 грн.
Ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 17 грудня 2021 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у зазначеній цивільній справі.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача ОСОБА_2 зазначає, що відповідач не приховував тяжкість і шкідливість технологічного процесу, та позивач свідомо приймав запропоновані йому умови праці і усвідомлював можливість ушкодження його здоров'я. Усвідомлюючи ризик виникнення професійного захворювання, позивач умисно тривалий час не повідомляв адміністрацію відповідача про необхідність переведення його на іншу менш шкідливу або менш важку працю у зв'язку з погіршенням стану свого здоров'я. За весь період роботи на ПрАТ «ШАХТОУПРАВЛІННЯ «ПОКРОВСЬКЕ» позивач жодного разу не заявляв про порушення зі сторони відповідача умов його праці. Звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні розрахункові документи (касові чеки, квитанції) чи інші документи, які б свідчили про витрати, пов'язані з відновленням психологічного стану, стану здоров'я, який був до виникнення ситуації. Вважає, що позивачем не доведена неправомірність поведінки відповідача, внаслідок якої могла бути спричинена така моральна шкода, наявність вини відповідача у виникненні профзахворювання, а також не наведено розрахунку суми шкоди, яку він зазначає у позові. Вимога позивача про стягнення 75000 грн є завищеною та такою, що не відповідає вимогам розумності та справедливості, оскільки розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб позивача і не повинен приводити до його збагачення. Також просила у судовому рішенні зазначити, що присуджені до стягнення суми з урахуванням утримання з нього обов'язкових податків і зборів, в розмірі, який перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.
Також представник відповідача ОСОБА_2 надала клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, у якому зазначила, що сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн є неспівмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг з урахуванням часу здійснення представництва у суді. Вважає судові витрати позивача необґрунтовано завищеними та фактично не понесеними, а тому просила зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, до 500 грн.
У відповіді на відзив представник позивача ОСОБА_3 вказує, що наведені у відзиві аргументи не спростовують наявність у відповідача обов'язку дотримуватись вимог ч.2 ст.153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці». Відповідач зобов'язаний був створити безпечні і нешкідливі умови праці. Доказів на підтвердження того, що позивач був ознайомлений про небезпечність та шкідливість виробничих чинників та їх впливу на здоров'я відповідачем не надано. Відповідач протягом тривалого часу грубо порушував ст. 12 Закону України «Про охорону праці» та ст. 153 КЗпП України, що саме і призвело до виникнення у позивача професійного захворювання, цей факт визнали члени комісії з розслідування ПЗ, та зазначили в п.17 акту розслідування ПЗ. Факт спричинення моральної шкоди позивачу доведений письмовими доказами по справі, а саме копією трудової книжки, довідками МСЕК, виписками з історій хвороби. Також вважає, що витрати, які поніс позивач під час розгляду справи, є співмірними із ціною позову та значенням справи для сторони, складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.
Відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, Верховний суд розпорядженням від 08.04.2022 № 17/0/9-22 змінив територіальну підсудність судових справ Красноармійського міськрайонного суду Донецької області на Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська.
Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 03 квітня 2023 року прийнято до свого провадження дану цивільну справу, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Суд, дослідивши письмові докази, встановив наступні фактичні обставини.
З 07 листопада 2011 року по 13 січня 2021 року позивач перебував у трудових відносинах з ПРИВАТНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ШАХТОУПРАВЛІННЯ «ПОКРОВСЬКЕ» (а.с.7-11).
13 січня 2021 року позивача було звільнено із займаної посади за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію на підставі статті 38 КЗпП України.
15 травня 2016 року із позивачем стався нещасний випадок на ПрАТ «ШАХТОУПРАВЛІННЯ «ПОКРОВСЬКЕ», внаслідок якого позивачу було встановлено діагноз «В/краєвий перелом горбистості н/фаланги 3 пальця правої кисті. Скальпована рана н/фаланги 3 пальця правої кисті з дефектом м'яких тканин» (а.с.12-15).
Як вбачається з виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого Клініки професійних захворювань Державної установи "Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України", висновком за № 21/688 від 22 червня 2021 року Центральної лікарсько-експертної комісії позивачу встановлено діагноз - Хронічна радикулопатія S1 ліворуч в стадії затихаючого загострення з помірними статико-динамічними порушеннями, м'язово-тонічним та больовим синдромами, рецидивуючий перебіг; пневмоконіоз (q/r, 2/1, pi), ЛН І-ІІ ст. (першого-другого ст.) - захворювання професійні, встановлені вперше (а.с.31-32).
Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 12 липня 2021 року, затвердженого 13 липня 2021 року першим заступником начальника Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці І. Буряк, встановлено, що професійне захворювання виникло у позивача у зв'язку з тривалим періодом роботи в умовах впливу шкідливих виробничих факторів - фізичне навантаження, робоча поза, вимушені нахили корпусу, пил. Причина виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння): пил переважно фіброгенної дії - фактична величина 192,2 - 196,8 мг/м3, при нормативному значенні 2 мг/м3. Важкість праці: фізичне динамічне навантаження (за участю м'язів нижніх кінцівок та тулуба) - фактична величина 194,4 - 224,0 Вт, при нормативному значенні 90 Вт; фізичне динамічне навантаження (за участю м'язів рук та плечового поясу) - фактична величина 89,0 - 116,7 Вт, при нормативному значенні 45 Вт; Виробничий шум - фактична величина 88 - 90 дБА, при нормативному значенні 80 дБА. Робоча поза в нахиленому положенні більше 30? 30% часу зміни при нормативному значенні 25% зміни. Перебування у вимушеній позі 52% часу зміни, в позі «стоячи» 40% часу зміни, при нормативному значенні періодичне перебування в незручній або фіксованій позі до 25%, у вимушеній позі до 10%, у позі «стоячи» до 60% часу зміни. Нахили корпусу - фактичне значення 145-230 разів, при нормативному значенні до 100 разів (а.с.16-17).
31 серпня 2021 року позивачу у зв'язку з професійним захворюванням встановлено третю групу інвалідності безстроково, рекомендовані заходи щодо відновлення працездатності «Д» невролог, терапевт (а.с.19).
Крім того, 31 серпня 2021 року позивачу встановлено 65% втрати професійної працездатності по сукупності профзахворювань з 31 серпня 2021 року безстроково, та рекомендовано медикаментозне, санаторно-курортне лікування, корсет LS від хребта (а.с.18).
Вирішуючи пред'явлені позовні вимоги судом враховується наступне.
Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.
Згідно з частинами першою, другою статті 153 Кодексу законів про працю України (далі -КЗпП України) на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці.
Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на роботодавця.
Частинами першою та третьою статті 13 Закону України "Про охорону праці" передбачено, що роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
У статті 173 КЗпП України закріплено право працівника на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.
Частиною першою статті 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральних втрат потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральними втратами потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
У пунктах 9, 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" судам роз'яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
У Рішенні Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року N 1-9/2004 у справі за конституційним зверненням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровоградській області про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, зазначено, що моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.
Судом встановлено наявність правових підстав для стягнення на користь позивача моральної шкоди, завданої внаслідок незабезпечення йому роботодавцем безпечних і здорових умов праці, що призвело до професійного захворювання, втрати працездатності та встановлення інвалідності.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу внаслідок стійкої втрати професійної працездатності, судом враховуються обставини, які мають суттєве значення, зокрема ступінь втрати працездатності, глибину, інтенсивність, тривалість фізичних та душевних страждань, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, наслідки, що наступили, а також засади розумності і справедливості.
При цьому, вирішуючи питання про покладення відповідальності за завдану позивачу моральну шкоду на відповідача, суд виходить з того, що професійне захворювання виникло у позивача саме після його тривалого перебування у трудових відносинах з ПРИВАТНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ШАХТОУПРАВЛІННЯ «ПОКРОВСЬКЕ» (близько десяти років), на якого законодавством було покладено обов'язок із забезпечення безпечних та нешкідливих умов праці, наслідки, що наступили, рекомендовані заходи для відновлення працездатності, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача слід стягнути моральну шкоду, що спричинена втратою працездатності у зв'язку з професійним захворюванням, у розмірі 75000 грн.
На підставі частини другої статті 416 ЦПК України Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду за результатом розгляду справи N 212/3137/17-ц (провадження N 61-37529сво18) сформулював висновок про застосування норми права, який полягає у тому, що невиконання роботодавцем обов'язку по забезпеченню безпечних і здорових умов праці, яке мало наслідком виникнення у позивача професійного захворювання, втрати працездатності й встановлення інвалідності, є підставою для відшкодування роботодавцем (його правонаступником) заподіяної працівнику моральної шкоди.
Доводи представника відповідача щодо необхідності оподаткування стягнутої за рішенням суду суми моральної шкоди судом до уваги не приймаються, оскільки як до 23 травня 2020 року, так і чинним податковим законодавством передбачається, що стягнуті за рішенням суду суми на відшкодування шкоди життю та здоров'ю не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, що узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 180/377/20, від 21 червня 2022 року у справі №599/645/21.
З огляду на викладене, пред'явлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Також позивач просив стягнути з відповідача на свою користь понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн (а.с.34-38).
Представник відповідача у своєму клопотанні про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу зазначав, що заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу адвоката є необґрунтовано завищеним та обсяг наданих послуг адвокатом не відповідає критерію реальності таких витрат.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Позивачем до позовної заяви додані докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, а саме: належним чином посвідчені копію договору про надання правничої (правової) допомоги №06/12/21 від 13 грудня 2021 року, копію акта наданих послуг по договору про надання правової допомоги №06/12/21 від 13 грудня 2021 року, складеного 14 грудня 2021 року, копію розрахунку витрат на правову допомогу по договору правової допомоги №06/12/21 від 13 грудня 2021 року та копію квитанції від 14 грудня 2021 року про оплату позивачем послуг адвоката на суму 5000 грн.
Оцінивши надані позивачем докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та врахувавши зміст та обсяг наданих робіт, а також фактичний об'єм виконаної роботи, суд вважає заявлений позивачем до відшкодування розмір правової допомоги у розмірі 5000 грн обґрунтованим та таким, що відповідає критеріям реальності адвокатських витрат, а також критеріям розумності та справедливості.
Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача на відшкодування понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 5000 грн.
Доводи представника відповідача у відзиві на позовну заяву про те, що заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу адвоката є необґрунтовано завищеним та обсяг наданих послуг адвокатом не відповідає критерію реальності таких витрат, є безпідставними, оскільки нічим не підтверджені та зводяться до суб'єктивних суджень представника відповідача.
Отже, сторона відповідача не довела неспівмірності витрат на правничу допомогу, що є її процесуальним обов'язком.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 908 грн.
Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 89, 141, 264, 430 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ШАХТОУПРАВЛІННЯ «ПОКРОВСЬКЕ» про відшкодування моральної шкоди - задовольнити.
Стягнути з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ШАХТОУПРАВЛІННЯ «ПОКРОВСЬКЕ» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, що спричинена втратою працездатності у зв'язку з професійним захворюванням, у розмірі 75000 (сімдесят п'ять тисяч) гривень 00 копійок без утримання з цієї суми податків та інших обов'язкових платежів.
Стягнути з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ШАХТОУПРАВЛІННЯ «ПОКРОВСЬКЕ» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок.
Стягнути з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ШАХТОУПРАВЛІННЯ «ПОКРОВСЬКЕ» на користь держави судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ШАХТОУПРАВЛІННЯ «ПОКРОВСЬКЕ», місцезнаходження: м. Покровськ, площа Шибанкова, буд.1а, ідентифікаційний код 13498562.
Головуючий: