Справа № 344/8584/23
Провадження № 33/4808/543/23
Категорія ч. 1 ст. 126 КУпАП
Головуючий у 1 інстанції Тринчук В. В.
Суддя-доповідач Повзло
17 липня 2023 року м. Івано-Франківськ
Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду Повзло В.В., ознайомившись з апеляційною скаргою захисника Самофалової Оксани Юріївни, що діє в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 червня 2023 року,
Постановою судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 червня 2023 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 (три) місяці, стягнуто судовий збір.
07 липня 2023 року захисник Самофалова О.Ю. звертається з апеляційною скаргою на це судове рішення, де також просить про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Обґрунтовує клопотання тим, що повний текст постанови Івано-Франківського міського суду івано-Франківської області від 20 червня 2023 року було отримано ОСОБА_1 тільки 27 червня 2023 року, що підтверджується відміткою на зворотному боці постанови.
Перевіривши матеріали справи, дослідивши апеляційну скаргу в межах клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, вважаю, що у поновленні строку на апеляційне оскарження належить відмовити, апеляційну скаргу - повернути апелянту за таких підстав.
За приписами ст. 294 КУпАП апеляційну скаргу на постанову судді у справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Отже, нормами діючого законодавства чітко встановлено, що строк на апеляційне оскарження постанови в справі про адміністративне правопорушення відраховується не з моменту отримання копії оскаржуваного судового рішення, а з моменту винесення постанови.
В той же час, за правовим змістом зазначених КУпАП норм, строк на оскарження постанови суду першої інстанції може бути поновлений апелянту тільки виключно у разі, коли він пропущений з поважних причин, які об'єктивно позбавляли останнього реалізувати своє законне право на оскарження судового рішення.
На обґрунтування поважності причин пропуску строку апеляційного оскарження постанови суду першої інстанції, апелянт посилається лише на несвоєчасне отримання ОСОБА_1 копії судового рішення, а саме 27 червня 2023 року, на підтвердження чого долучає копію постанови суду першої інстанції, копію поштового конверту.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржену постанову прийнято 20 червня 2023 року, а апеляційна скарга подана 07 липня 2023 року, як вбачається зі штампу на поштовому конверті.
Апеляційну скаргу подано з пропуском строку на апеляційне оскарження, оскільки строк на апеляційне оскарження триває з 20 червня 2023 року протягом 10 днів до 30 липня 2023 року включно.
Строк на апеляційне оскарження може і повинен бути поновлений тільки у випадку, якщо він пропущений з поважних причин. Поважність причин його пропуску має довести апелянт, який заявив таке клопотання.
Особи, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, розпоряджаються своїми правами на власний розсуд, однак користуватися ними повинні сумлінно в межах процесуального закону відповідно до їх призначення і тією мірою і в тих формах, які необхідні для досягнення мети провадження у справі.
Згідно з матеріалами справи її розглянуто в суді першої інстанції 20 червня 2023 року без участі ОСОБА_1 .
В той час, ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи 20 червня 2023 року був належним чином повідомлений (а.с. 6,8), а відомості про залучення ним захисника на цей час в матеріалах справи відсутні.
При цьому, ОСОБА_1 знав про складення протоколу про адміністративне правопорушення відносно нього за ч. 3 ст. 126 КУпАП, згідно з протоколом власноручним підписом підтвердив те, що копію протоколу отримав і його повідомлено про розгляд справи в Івано-Франківському міському суді (а.с. 1).
Крім того, матеріали справи містять заяву ОСОБА_1 від 23 червня 2023 року (а.с. 12) з якої вбачається, що він дізнався 23 червня 2023 року про існування судового рішення, яким його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 126 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керувати транспортним засобом.
Відповідно, ОСОБА_1 було достовірно відомо про винесення суддею рішення за результатами розгляду справи, порядок і строки оскарження постанови судді.
Посилання на дату отримання копії постанови, її повного тексту, та обставини отримання, як на підставу для поновлення стоку на апеляційне оскарження, безпідставні, оскільки строк на оскарження постанови судді обчислюється з дня винесення постанови, а не з дня отримання копії постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності чи її захисником.
За відсутності доказів існування обставин, які безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість оскаржити постанову у встановлений законом строк особисто чи залучити для цього захисника, не залежали від волевиявлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та виникли протягом строку, який пропущено, не можливо дійти висновку про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
Звертаю увагу, що при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді, доводи щодо законності, обґрунтованості оскарженого рішення не перевіряються, оскільки така оцінка може бути дана тільки в результаті розгляду апеляційної скарги по суті.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (пункт 57 Рішення у справі «Ашингдейн проти Сполученого Королівства» від 28 травня 1985 року, пункт 96 Рішення у справі «Кромбах проти Франції» від 13 лютого 2001 року).
У рішенні Європейського суду з прав людини справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року (заява № 23436/03), суд нагадує, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1975 року), не є абсолютним воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги.
Враховую, що необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу юридичної визначеності, про що вказує як судова практика Верховного суду України, так і судова практика Європейського суду з прав людини.
Тому, доходжу висновку, що захисник Самофалова О.Ю. не навела поважних причин, що перешкоджали в межах встановленого ч. 2 ст. 294 КУпАП строку на апеляційне оскарження постанови судді звернутися з апеляційною скаргою, яку в подальшому можна змінювати та доповнювати.
За таких обставин, в задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді належить відмовити, а апеляційну скаргу повернути апелянту.
Також необхідно роз'яснити, що повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторно звернутися з апеляційною скаргою з обґрунтованим клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді.
Керуючись ст. 294 КУпАП,
Відмовити захиснику Самофаловій Оксані Юріївні, що діє в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , в поновленні строку на апеляційне оскарження постанови судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 червня 2023 року.
Апеляційну скаргу з додатками повернути апелянту - захиснику Самофаловій Оксані Юріївні.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя В.В. Повзло