Провадження № 22-ц/803/5913/23 Справа № 222/678/20 Суддя у 1-й інстанції - Подліпенець Є.О. Суддя у 2-й інстанції - Зайцева С. А.
13 липня 2023 року місто Дніпро Дніпропетровської області
Єдиний унікальний номер 222/678/20
Номер провадження 22-ц/803/5913/23
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого: Зайцевої С.А.
суддів: Барильської А.П., Максюти Ж.І.
за участю секретаря: Паромової О.О.
учасники справи :
заявник - ОСОБА_1
заінтересована особа - Зорянська сільська рада Нікольського району Донецької області
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі Дніпропетровської області з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Володарського районного суду Донецької області від 22 березня 2021 року головуючого судді Подліпенця Є.О. по цивільній справі про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаною заявою, мотивуючи вимоги тим, що з 2002 року вона проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , вели спільне господарство, мали спільний бюджет, спільно відмічали свята, відпочивали, фактично виконували права та обов'язки подружжя, тобто, проживали однією сім'єю, як чоловік та жінка. З 2002 року по 28 липня 2013 року ОСОБА_2 проживав за вищевказаною адресою без реєстрації, а з 29 липня 2013 року був зареєстрований за цією адресою разом з нею. З 2018 року ОСОБА_2 хворів на онкологічне захворювання, до самої смерті вона підтримувала його і доглядала. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.
При житті ОСОБА_2 проходив службу у Збройних силах України, помер до того, як його було комісовано за станом здоров'я, в зв'язку з чим залишилась частина несплаченої заробітної плати, яка їй була виплачена. Проте, вона не має змоги отримати одноразову допомогу у разі смерті військовослужбовця, оскільки протягом 18 років вона проживала з ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу, а тому, не має свідоцтва про шлюб, копія якого є обов'язковою при подачі пакету документів для отримання вищевказаної допомоги. Таким чином, встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу їй необхідно для подальшої подачі документа на підтвердження цього факту у пакеті з іншими документами, встановленими законом, для отримання одноразової грошової допомоги у разі смерті військовослужбовця.
В зв'язку з чим просила встановити факт її проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з 2002 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Володарського районного суду Донецької області від 22 березня 2021 року заяву ОСОБА_1 задоволено.
Встановлено факт проживання однією сім'єю без шлюбу ОСОБА_1 з ОСОБА_2 в період з 2002 року по 21 квітня 2020 року.
В апеляційній скарзі Міністерство оборони України,як особа ,яка не брала участі у справі,але суд вирішив питання про її права,свободи ,інтереси та обов'язки, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви або закрити провадження у даній цивільній справі, посилаючись на неправильну оцінку встановленим обставинам, які мають значення для правильного вирішення справи, та доказам у їх сукупності, та неправильне застосування норм матеріального права.
В обґрунтування доводів скарги, зокрема зазначено, що заявник ОСОБА_1 на час смерті чоловіка не перебувала на його утриманні та будь-яких належних та допустимих доказів того, що вона перебувала на утримання ОСОБА_2 надано не було. Правовий статус ОСОБА_1 не підпадає під вимоги та дію ст. 16-1 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та п. 5 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок № 975), через що остання не має права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги, а тому, у розумінні зазначених норм матеріального права, заява про встановлення факту того, що заявник на час загибелі ОСОБА_2 була членом сім'ї загиблого військовослужбовця, задоволенню не підлягає.
Крім того, на думку скаржника, заява про встановлення факту проживання однією сім'єю з військовослужбовцем та провадження по даній справи, не може та не підлягає розгляду судом, не тільки в порядку окремого провадження, а й в порядку цивільного судочинства, оскільки метою встановлення даного факту для заявника є призначення грошової допомоги в разі загибелі (смерті) військовослужбовця, тобто, фактично вбачається спір про право щодо призначення та здійснення виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України « Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», вирішення якої не належить до цивільної юрисдикції, а віднесено до адміністративної юрисдикції, тому вважають, що ОСОБА_1 має право звернутися до суду адміністративної юрисдикції з відповідним адміністративним позовом. Відмова відповідного органу у встановлені факту, який просить визнати заявник у своїй заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, може бути нею оскаржене до суду в порядку, передбачену КАС України.
Вважають, що заявником обраний не належний спосіб захисту свої прав та інтересів, заява ОСОБА_1 не може і не підлягає розгляду в порядку окремого провадження, оскільки чинним законодавством передбачено інший порядок встановлення кола осіб, які є членами сім'ї загиблого. До того ж, рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги приймає розпорядник бюджетних коштів, а саме, Міністерство оборони України, а тому, Міноборони повинно було бути залучене для участі у даній справі, як заінтересована особа.
Відзив на апеляційну скаргу не надано. Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
У судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 , представник Зорянської сільської ради Нікольського району Донецької області , представник Міністерства оборони України не з'явилися , належним чином були повідомлені про дату, час і місце розгляду справи,в тому числі шляхом оголошення на сайті «Судової влади України» Дніпровського апеляційного суду,електронною поштою,рекомендованим повідомленням ( а.с.85,86,86 зв.с.,87). Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача,дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким вимогам закону судове рішення не відповідає.
Розпорядженням голови Верховного Суду № 40 від 22 липня 2022 року «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» відповідно до ч. 7 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з урахуванням неможливості судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність справ Донецького апеляційного суду на Дніпровський апеляційний суд.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 09 лютого 2023 року відновлено частково втрачене провадження у цивільній справі № 222/678/20 (провадження N 2о/222/1/2021) за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Зорянська сільська рада Нікольського району Донецької області, про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, в частині тексту рішення Володарського районного суду Донецької області від 22 березня 2021 року (а.с.39-45).
Судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні встановлено, що відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 виданого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Зоря Нікольського району Донецької області у віці 56 років, про що складено відповідний актовий запис № 10.
Згідно акту від 20 травня 2020 року, складеного депутатом Зорянської сільської ради Нікольського району Донецької області за участю мешканців села, встановлено, що ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , мешкав без реєстрації з 2002 року по 29 липня 2013 року, з 29 липня 2013 року та по день смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 був зареєстрований та мешкав за цією адресою.
Відповідно до довідки виконкому Зорянської сільської ради Нікольського району Донецької області № 494 від 20 травня 2020 року ОСОБА_2 дійсно мешкав в АДРЕСА_1 , по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом зі ОСОБА_1 , яка знаходилась на його утриманні та вели спільне господарство.
Згідно повідомлення Нікольського РВ ДРАЦС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 15 січня 2021 року № 11/13/21 в Державному реєстрі актів цивільного громадян відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виявлено актовий запис про шлюб № 31 від 31.12.1983 року, складений виконкомом Зорянської сільської ради Нікольського району Донецької області на ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .. Відмітка про розірвання шлюбу в актовому записі відсутня. Актові записи про шлюб та розірвання шлюбу відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в архіві відділі та Державному реєстрі актів цивільного стану громадян відсутні.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 виданого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Маріуполь Донецької області у віці 34 років, про що зроблено запис за № 13.
Згідно повідомлення Кальміусько-Нікольського об'єднаного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 11 лютого 2021 року за вих. № 03/122 ОСОБА_2 дійсно проходив військову службу: з 02 листопада 1982 року по 20 листопада 1984 року - строкову за призовом у військовій частині НОМЕР_3 на посаді водій. Звільнений на підставі наказу МО СРСР від 27 вересня 1984 року; з 28 липня 2017 року по 23 березня 2018 року - за контрактом у військовій частині НОМЕР_4 на посаді водій - з 28 липня 2017 року по 08 вересня 2017 року, на посаді водій-машиніст екскаватора з 08 вересня 2017 року по 23 березня 2018 року. Звільнений з військової служби у запас наказом командира військової частини НОМЕР_4 від 22 березня 2018 року № 53-РС згідно пп. «е» п.8 (через службову невідповідність) ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (згідно матеріалів особової справи); з 29 березня 2019 року - за контрактом у військовій частині НОМЕР_5 на посаді водій.
Виключений із списків частини 21 квітня 2020 року наказом командира військової частини від 16 травня 2020 року № 108-РС відповідно до п. 34 Положення про проходження громадянами України військової служби у збройних силах України у зв'язку зі смертю. Військове звання «солдат» присвоєно наказом командира в/ч НОМЕР_3 від 03 листопада 1982 року № 396. Військове звання «старший солдат» присвоєно наказом командира в/ч НОМЕР_6 від 22 серпня 2017 року № 549.
Допитані в судовому засіданні суду першої інстанції свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 пояснили, що вони багато років знають ОСОБА_1 . Їм відомо, що колишній чоловік ОСОБА_1 потрапив у ДТП та помер. Вона декілька років мешкала одна, а десь у 2002 році зійшлася з ОСОБА_2 . Вони мешкали як чоловік з дружиною, вели спільне господарство. Також, їм відомо, що ОСОБА_2 був військовослужбовцем, потім тяжко захворів і помер.
Ухвалюючи рішення про задоволення заяви, суд першої інстанції виходив з того, що заявниця заявляє вимогу про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, оскільки це має для неї юридичне значення, та дає їй право на отримання одноразової грошової допомоги у разі смерті військовослужбовця ОСОБА_2 ,та дійшов до висновку, що в судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу, починаючи з 2002 року по день смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Апеляційний суд не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з частинами першою, другою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтереси інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян.
Таким чином, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 752/20365/16-ц, від 05 грудня 2019 року у справі № 750/9847/18, від 03 лютого 2021 року у справі № 644/9753/19, від 16 червня 2021 року у справі № 643/6447/19/19, від 08 вересня 2021 року у справі № 641/5187/20.
Частиною п'ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
У статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з частиною першою статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.
Статтею 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста.
Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі-допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві визначений Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.
Відповідно до пункту 4 Порядку одноразова грошова допомога призначається у разі: 1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби; 2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних із проходженням військової служби; 3) загибелі (смерті) військовозобов'язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві.
За вимогами пункту 10 Порядку члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), такі документи: - заяву кожного повнолітнього члена сім'ї, батьків та утриманців загиблого (померлого), які мають право на отримання допомоги, а у разі наявності малолітніх та/або неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги; - витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста із списків особового складу військової частини (підрозділу, органу);- витяг з особової справи про склад сім'ї військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
До заяви додаються копії:- документа, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, зокрема про те, що вона не пов'язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства;- свідоцтва про смерть військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста; - свідоцтва про народження військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста для виплати одноразової грошової допомоги батькам загиблого (померлого);- свідоцтва про шлюб - для виплати грошової допомоги дружині (чоловікові); - документів (відповідних сторінок за наявності), що посвідчують особу (паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту) членів сім'ї, з даними про прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) особи, до яких внесено відомості про реєстрацію місця проживання, та довідку про реєстрацію місця проживання (у разі коли відомості про реєстрацію місця проживання до таких документів не внесені); - свідоцтва про народження дитини - для виплати одноразової грошової допомоги дитині;- документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою); - рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті, сільської, селищної ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування (у разі здійснення опіки або піклування над дітьми військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста); - рішення суду або нотаріально посвідченого правочину, що підтверджуватиме факт перебування заявника на утриманні загиблого (померлого) (надають особи, які не були членами сім'ї загиблого (померлого), але перебували на його утриманні); - постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку смерті (контузії, травми або каліцтва), захворювання.
У разі наявності рішення суду, яке набрало законної сили, з питань призначення та виплати одноразової грошової допомоги члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується допомога, подають уповноваженому органові документи, копії документів, зазначені в абзацах другому - шістнадцятому цього пункту, та копію відповідного рішення суду.
Частиною шостою статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Відповідно пунктів 12, 13 Порядку призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).
Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого обов'язково додаються документи, зазначені в пунктах 10 та 11 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження всіх зазначених документів приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявника з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.
Частиною першою статті 5 КАС України передбачено право кожної особи звернутися до адміністративного суду, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (пункт 1 частини першої цієї статті).
Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
За змістом частини першої статті 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (цивільні відносини). Тобто цивільними є відносини, які відповідають наведеним критеріям.
Відповідно у порядку цивільного судочинства, за загальним правилом, не підлягають вирішенню спори (розгляду заяви), що виникають не з цивільних, земельних, трудових, сімейних або житлових правовідносин.
Усі інші спори, що виникають у публічно-правових відносинах за участю осіб, підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства виключно у тих випадках, коли безпосередньою нормою процесуального права визначено, що вирішення такого спору належить здійснювати саме в порядку цивільного судочинства.
У справі, що переглядається, ОСОБА_1 мотивувала звернення до суду з заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, оскільки це має для неї юридичне значення, а саме дає їй право на отримання одноразової грошової допомоги у разі смерті військовослужбовця ОСОБА_2 .
Тобто, метою звернення до суду з такою заявою є підтвердження певного соціального-правового статусу для отримання від держави допомоги, що свідчить про те, що така справа не підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства та має розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
Апеляційний суд, врахувавши визначені законом завдання цивільного судочинства, визнає недопустимим ініціювання судового провадження у порядку цивільного судочинства з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у провадженні у порядку адміністративного судочинства, чи з метою створення поза межами останнього передумов для визнання доказу, отриманого у такому провадженні, належним та допустимим.
З урахуванням наведеного, вимоги заявника про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, не підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства.
Аналогічні по суті висновки викладені у постанові Об'єднаної Палати Верховного Суду від 23 травня 2022 року у справі № 539/4118/19 та в постанові Верховного Суду від 22 березня 2023 року за наслідками розгляду справи № 290/289/22.
Судом першої інстанцій належним чином не досліджено питання юрисдикційності спору, тому помилково розглянуто справу в порядку цивільного судочинства, чим порушено норми процесуального права. Доводи апеляційної скарги в цій частині є слушними.
Апеляційний суд не надає оцінку доводам апеляційної скарги в частині недоведеності заявлених вимог, оскільки такі можуть бути предметом розгляду при новому розгляді справи у суді.
В силу частини першої статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 ЦПК України.
Суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).
Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження.
Згідно із ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. З урахуванням вищевикладеного, з ОСОБА_1 на користь Міністерства оборони України слід стягнути витрати по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 630,60 грн (а.с. 63).
Керуючись ст.ст. 374,377,381,382 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - задовольнити частково.
Рішення Володарського районного суду Донецької області від 22 березня 2021 року - скасувати.
Провадження у цивільній справі № 222/678/20 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Зорянська сільська рада Нікольського району Донецької області, про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу - закрити.
Роз'яснити ОСОБА_1 право на звернення з відповідним позовом до суду адміністративної юрисдикції.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІПН НОМЕР_7 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Міністерства оборони України, Ідентифікаційний код юридичної особи 00034022, судові витрати по оплаті судового збору за перегляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 630 (шістсот тридцять ) грн. 60 коп.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст постанови складений 17 липня 2023 року .
Судді: