Справа № 709/619/23
2/709/254/23
11 липня 2023 року смт Чорнобай
Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді - Левченка В. В.,
за участі секретаря судового засідання - Нікітенко В. Г.,
позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у залі судових засідань Чорнобаївського районного суду Черкаської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Чорнобаївського районного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про зміну способу стягнення аліментів.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що з 22 вересня 2012 року по 26 червня 2015 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Від даного шлюбу у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом з нею та знаходиться на її утриманні. Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 26 травня 2015 року відповідача зобов'язано сплачувати аліменти на її користь на утримання сина ОСОБА_3 , у твердій грошовій сумі в розмірі 516 грн. щомісячно до повноліття дитини. Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 26 жовтня 2017 року визначено новий розмір аліментів, а саме в твердій грошовій сумі у розмірі 1000 грн. Станом на сьогодні малолітній син проживає з позивачем та повністю перебуває на її утриманні, однак аліменти в твердій грошовій сумі не покривають навіть частину витрат на дитину та становлять менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини 8 річного віку. В зв'язку з чим просить змінити спосіб стягнення аліментів з твердої грошової суми та стягнути з відповідача аліменти на утримання сина у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше ніж 50 (п'ятдесят) відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 29 травня 2023 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідач подав до суду відзив, в якому просить відмовити в позовних вимогах. Зазначив, що на даний час він перебуває в Німеччині є безробітнім, має інвалідність ІІ групи. Зазначена інвалідність впливає на його соціальне становище, так як працевлаштуватися на роботу, де потрібна фізична сила він не може, інша робота потребує знання німецької мови і належної освіти, отже знайти роботу в Німеччині вкрай важко. Ніякого доходу, окрім соціальної допомоги він не має. Вказує на те, що в нього дуже серйозні проблеми із спиною, що потребує додаткового медичного догляду. Його батьки є пенсіонери, які в силу свого віку також потребують допомоги. Окрім цього наголосив, що він не відмовлявся сплачувати аліменти в розмірі 1000 грн. І враховуючи розмір його доходу він має змогу сплачувати саме таку суму. Окрім цього позивач, як йому відомо, має у власності нерухоме майно, має постійну роботу і дохід.
Позивачем подано відповідь на відзив, в якому остання вказує, що відповідачем повідомлено недостовірну інформацію про отримання лише соціальної допомоги, однак їй відомо, що відповідч працює в Німеччині отримує досить високу заробітну плату, також отримує пенсію по інвалідності. Окрім того, його батко офіційно працює і отримує заробітну плату, тобто батьки знаходяться на власному забезпеченні, так як отримують дві пенсії та заробітну плату. Враховуючи вищевикладене вважає свої позовні вимоги повністю обґрунтованими, а тому просила задовольнити позов в повному обсязі.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримала, просила задовольнити з підстав викладених в позові та відповіді на відзив.
Відповідач в судове засідання не з'явився, у відзиві просив розгляд справи проводити в його відсутність за наявними у справі матеріалами.
Виходячи з приписів ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Суд, заслухавши позивача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини.
В судовому засіданні встановлено, що з 22 вересня 2012 року по 26 червня 2015 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Від даного шлюбу у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом з позивачем.
Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 26 травня 2015 року відповідача зобов'язано сплачувати аліменти на її користь на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі в розмірі 516 грн. щомісячно до повноліття дитини (а.с. 10).
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 26 жовтня 2017 року визначено новий розмір стягуваних аліментів з відповідача стягнувши на користь позивача аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розміні 1000 грн щомісячно і до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 04 жовтня 2017 року
(а.с. 11-12).
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 листопада 2017 року виправлено описку в резолютивній частині рішення та читати абзац другий "визначити новий розмір стягуваних аліментів з відповідача стягнувши на користь позивача аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі в розміні 1000 грн щомісячно і до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 04 жовтня 2017 року (а.с. 12 на звороті).
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.
Згідно із положеннями ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч.3 ст.181 СК України).
Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
У силу положень ст.ст.183,184 СК України суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у вигляді частки від заробітку (доходу) матері, батька дитини або у твердій грошовій сумі.
Підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положеньст.182 СК України, так і положень ст.ст.183,184 СК України.
Частина 1 ст.192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст.181 СК України).
Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених статтями 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
Позивач у своїй позовній заяві стверджує, що аліменти в твердій грошовій сумі не покривають навіть частину витрат на дитину та становлять менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини 8 річного віку. Відповідач має різні види заробітку (доходу), які отримує працюючи за кордоном, з яких може бути стягнена частка на аліменти для утримання сина.
Будь-яких доказів з приводу невиконання рішення суду чи наявності заборгованості по сплаті аліментів згідно вищевказаного рішення, позивачем не надано і судом не встановлено.
Жодних належних та допустимих доказів про погіршення свого матеріального стану чи стану здоров'я позивач суду не надала. Отже, майновий стан позивача фактично не змінився.
Відповідно до поданих відповідачем документів ОСОБА_2 є інвалідом ІІ групи безтерміново (довідка до акта огляду МСЕК серії 12 ААВ № 353955 від 01.10.2021 року), відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного хворого потребує старіонарного і амбулаторного лікування. Крім того, відповідач вдруге одружився та має сім'ю (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 від 03.09.2019 року),
Таким чином, посилаючись на необхідність збільшення розміру аліментів, визначених у твердій грошовій сумі, позивач не надала суду будь-яких доказів покращення матеріального стану відповідача з часу встановлення йому аліментних зобов'язань, а також інформації про щомісячні доходи як платника аліментів, так і одержувача аліментів, та зміни їх сімейного стану, хоча це є її процесуальним обов'язком, не зверталась до суду з відповідними клопотаннями про витребування доказів у зв'язку з неможливістю їх отримати, а тому зазначені у позовній заяві обставини не є підставою для зміни способу стягнення аліментів.
Таким чином, твердження позивача стосовно того, що відповідач має достатній дохід, а його матеріальний стан є достатнім для підвищення розміру аліментів, не підтверджуються жодними доказами, які додані до матеріалів справи.
Отже, докази погіршення матеріального стану позивача та покращення матеріального стану відповідача в матеріалах справи відсутні.
Суд звертає увагу на те, що зміна способу стягнення аліментів (ст.181 ч.3 СК України) і зміна визначеного раніше розміру аліментів (ст.192 ч.1 СК України) є різними правовими інститутами. Водночас, ці інститути тісно пов'язані, зазвичай зміна способу стягнення аліментів тягне і зміну розміру (збільшення, зменшення) раніше обумовлених чи присуджених аліментів, зміна способу стягнення аліментів може слугувати засобом, методом зміни розміру стягуваних аліментів.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України, зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тількист.192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (ст.182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст.183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Право застосування норми закону належить виключно суду (постанова Верховного Суду України № 6-143цс13 від 05 лютого 2014 року).
Згідно з п.23 вищезазначеної постанови, розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. Верховним судом України чітко визначені умови зміни вже встановленого розміру аліментів: зміна матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я платника або одержувача аліментів, що ґрунтується на ст.192 СК України.
Суд звертає увагу на те, що у позовній заяві не міститься жодного посилання на зазначені обставини, зазначено лише, що розмір аліментів, які сплачує відповідач, не покривають навіть частину витрат на дитину. Позов ґрунтується цілком на цьому ствердженні, при цьому будь-якого доказу на підтвердження наявності обставин для зміни способу стягнення аліментів позивачем не надано.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши належність та допустимість доказів, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку про відмову в задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 259, 263-265, 279 ЦПК України, суд,
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів - відмовити.
Повні найменування сторін:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.
Повне рішення суду складено 17 липня 2023 року.
Суддя В. В. Левченко