Справа № 629/2924/23
Номер провадження 3/629/910/23
06.07.2023 року суддя Лозівського міськрайонного суду Харківської області Цендра Н.В., розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли з Лозівського РВП ГУНП в Харківської області відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Гусарівка, Балаклійського району, Харківської області, громадянина України, не працюючого, неодруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч.1, ст. 124 КУпАП, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №010960 від 27.05.2023 року, ОСОБА_1 , 27.05.2023 року о 05-00 год. в с. Герсеванівське по вул. Залізничній, 20 керуючи мопедом «Дельта», не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням та скоїв наїзд на яму. При ДТП мопед отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Крім того, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №010956 року, ОСОБА_1 , 27.05.2023 року о 05-00 год. в с. Герсеванівське по вул. Залізничній, 20 керував мопедом «Дельта» в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку проводився у лікаря нарколога за адресою: м.Лозова, м-н 4, буд. 25.
Правопорушник ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився.
Захисник Остапенко С.Ю. в судовому засіданні просила закрити провадження по справі про адміністративні правопорушення за ч.1 ст. 130, 124 КУпАП відносно ОСОБА_1 за відсутності складу адміністративного правопорушення. Щодо складання адміністративного протоколу у справі адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП зазначила, що ні ОСОБА_1 ні вона, як його захисник, не згодні з вказаним протоколом, так як у діях ОСОБА_1 не було складу адміністративного правопорушення, оскільки вказану у протоколі перешкоду, а саме яму, не можливо було об'їхати, і тим паче ОСОБА_2 був на велосипеді, а не на скутері, як вказано в протоколі.
Щодо складання адміністративного протоколу у справі адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП зазначила, що огляд на стан сп'яніння був проведений з порушенням процедури, а саме часовий проміжок часу між ДТП, яка сталася о 05-00 год. 27.05.2023 року та часом проведення огляду - 10-40 год. 27.05.2023 року пройшло понад дві години, а також транспортний засіб, на якому перебував ОСОБА_1 , в протоколі вказаний як мопед замість правильного велосипеду. ОСОБА_1 ніколи не мав мопеду, і ніколи на ньому не їздив. Зазначила, що ДТП сталося о 05-00 год. 27.05.2023 року, і в цей час ОСОБА_1 , який керував велосипедом був у тверезому стані. Вже після пригоди, отримавши травму і розхвилювавшись він вжив алкоголь, щоб трохи заспокоїтися та вгамувати біль. Пояснення від імені ОСОБА_1 , які долучені до матеріалів протоколу були написані кимось з працівників поліції, а йому дали лише підписати документи, і при цьому не надали для ознайомлення. Текст документів став відомий йому вже при розгляді справи у суді. Зазначила, що матеріали справи не містять доказів саме керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а також, що останній керував ТЗ з ознаками алкогольного сп'яніння.
Суд вислухавши пояснення захисника правопорушника - адвоката Остапенко С.Ю., дослідивши протоколи про адміністративні правопорушення серії ААД №010956 від 27.05.2023 року, серії ААД №010960 від 27.05.2023 року та додані до них матеріали, дійшов такого висновку.
Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 цього Кодексу доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
У відповідності до положень ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно положень ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
За ст. 124 КУпАП адміністративна відповідальність настає за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Об'єктами правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Об'єктивна сторона правопорушення в даній ситуації виражається у порушенні учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна (матеріальний склад).
Тобто, умовою відповідальності за вказаною нормою є сукупність наступних обставин: встановлення факту порушення особою ПДР, наслідки у вигляді пошкодження транспортного засобу (засобів) чи іншого майна, а також причинно-наслідковий зв'язок між порушенням ПДР і виявленими пошкодженнями.
Згідно з п. 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, може бути будь-яка особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин. При цьому, пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна має бути наслідком порушення Правил дорожнього руху.
За змістом положень розділу ІХ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерствавнутрішніх справ України 07.11.2015№ 1395 у разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, на місці дорожньо-транспортної пригоди складається протокол про адміністративне правопорушення стосовно цих осіб, до якого додаються, зокрема, схема місця ДТП(додаток 8), яку підписують учасники ДТП та поліцейський. В свою чергу, схема місця дорожньо-транспортної пригоди - графічне зображення місця дорожньо-транспортної пригоди з відображенням та фіксацією на ньому всіх об'єктів та обставини, що стосуються події та можуть мати значення для об'єктивного визначення її причин, яке оформлюється з дотриманням вимог цієї Інструкції на місці пригоди і підписується її учасниками.
Відповідно до положень зазначеної Інструкції, у схемі місця ДТП повинно бути зазначено такі об'єкти: ділянка дороги, на якій сталась ДТП; сталі орієнтири, до яких на схемі здійснена прив'язка об'єктів та слідів; транспортні засоби, причетні до ДТП, координати їх розміщення відносно елементів проїжджої частини та сталих орієнтирів; сліди гальмового шляху коліс транспортних засобів: їх розміщення відносно елементів проїжджої частини; довжина від їх початку до кожного колеса транспортного засобу із зображенням місць розривів; довжина слідів на ділянках з різним покриттям; інші сліди та предмети, що стосуються пригоди: розміщення частин та об'єктів (уламки кузова, частинки фарби, уламки скла, осипання ґрунту, сліди рідини), що відокремилися від транспортного засобу, відносно елементів проїжджої частини, транспортних засобів; площа розсіювання уламків скла, осипання ґрунту; координати місця зіткнення, наїзду відносно сталих орієнтирів; ширина проїжджої частини разом з роздільними смугами; ширина тротуарів, узбіччя; розміри ділянок з різним станом дорожнього покриття; розміри та розміщення дефектів дорожнього покриття; розташування дорожньої розмітки; розташування світлофорів, дорожніх знаків та інших засобів технічного регулювання дорожнього руху; розташування шлагбаума, засобів сигналізації, дорожніх знаків на підході до залізничного переїзду.
В обов'язковому порядку на схемі місця ДТП заповнюється таблиця дорожніх умов та зазначаються назви об'єктів, зображених на схемі.
На зворотному боці схеми місця ДТП зазначаються: марка (модель) пошкодженого транспортного засобу; номерний знак транспортного засобу; власник (співвласник) транспортного засобу; серія та номер полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та назва страхової організації, яка його видала, а у разі його відсутності - посвідчення відповідної категорії осіб, для яких наявність полісу не є обов'язковою; перелік видимих (зовнішніх) пошкоджень транспортного засобу, які сталися внаслідок ДТП; вид пригоди; кількість учасників ДТП;
порушення пункту Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306; результати огляду на стан сп'яніння (у випадку його проведення); тип транспортного засобу.
Зазначена інформація підтверджується підписами водіїв транспортних засобів.
Так, у проколі про адміністративне правопорушення, складеному за ст. 124 КУпАП вказано, 27.05.2023 року о 05-00 год. в с. Герсеванівське по вул. Залізничній, 20 керуючи мопедом «Дельта», не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням та скоїв наїзд на яму. При ДТП мопед отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Разом з тим, схема ДТП не містить відомостей про наявність пошкоджень мопеда Дельта. Відповідна графа містить зазначення «без видимих пошкоджень».
Крім того схема не містить розміри та розміщення дефектів дорожнього покриття, оскільки в протоколі зазначено, що ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом скоїв наїзд на яму.
Відсутні відомості про серію та номер протоколу про адміністративного правопорушення до якого додається схема.
Також в схемі вказане місце падіння транспортного засобу, проте сам транспортний засіб на схемі не зазначений. Докази, які б могли підтвердити наявність транспортного засобу мопеду Дельта на місці події, відсутні.
Таким чином, надані до протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП докази мають суперечливі дані, на підставі відомостей, що містяться у схемі місця ДТП неможливо встановити обставин на підтвердження даних, що зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення.
За наведеного, сам по собі складений щодо ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення за ст.124 КУпАП, не може бути визнаний єдиним належним та допустимим доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, в частині підтвердження факту вчинення особою певних діянь, оскільки за своєю правовою природою не є самостійним беззаперечним доказом, а викладені у ньому обставини повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніву у суду.
Отже, в матеріалах справи відсутні достатні докази того, що внаслідок своїх дій ОСОБА_1 допустив настання наслідків передбачених ст.124 КУпАП, а тому суд приходить до висновку про те, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбачений ст. 124 КУпАП.
Частина 1 ст.130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність водіїв за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані алкогольного сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з п. 2.9а Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Беручи до уваги диспозицію ч. 1 ст. 130 КУпАП можна констатувати, що адміністративна відповідальність наступає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Тобто зазначеною нормою закону передбачено три правопорушення, вчинення яких тягне за собою адміністративну відповідальність: 1) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, 2) передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, 3) відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Суб'єктом адміністративного правопорушення є особа, яка управляє транспортним засобом.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1ст.130 КУпАП, є керування транспортними засобами особами в стані сп'яніння, передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані сп'яніння, так само ухилення осіб, які керують транспортними засобами, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння, тобто факт керування транспортним засобом є безумовною та обов'язковою частиною складу зазначеного правопорушення, більш того, в даному випадку взагалі має преюдиціальне значення, так як в подальшому, при доведенні стану сп'яніння, така особа буде притягнута до відповідальності саме за керування транспортним засобом у такому стані.
Таким чином, для притягнення особи до адміністративної відповідальності необхідно встановити факт керування транспортними засобами особою в стані алкогольного сп'яніння або ухилення особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Діюче законодавство не містить чіткого визначення самого поняття керування транспортним засобом. Виходячи з загально визначеного розуміння правової природи цього поняття та його тлумачення в юридичній літературі, під управлінням транспортним засобом слід розуміти вчинення технічних дій, пов'язаних з приведенням транспортного засобу в рух, зворушенням з місця, процесом самого руху аж до зупинки, відповідно до призначення і технічних можливостей транспортного засобу.
Відповідно до правових позицій, викладених в п. 27постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті»(зі змінами та доповненнями), керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора - водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
В судовому засіданні не знайшов підтвердження факт того, що ОСОБА_1 27.05.2023 року о 05-00 год., як це зазначено у протоколі керував транспортним засобом мопедом Дельта в с. Герсеванівське по вул. Залізнична, 20.
При дослідженні судом відеозаписів від 27.05.2023 року встановлено, що на відеозаписах не зафіксовано момент руху мопеду Дельта під керуванням ОСОБА_1 . Факт зупинки транспортного засобу поліцейським та факт керування ОСОБА_1 мопедом.
Натомість з відеозаписів вбачається, що ОСОБА_1 знаходиться в приміщенні лікарні, куди він звернувся з приводу травми плеча. Також зафіксовано появу працівників поліції, яким ОСОБА_1 повідомив, що рухався на мопеді та впав. Потім працівником поліції були відібрані пояснення ОСОБА_1 , які в подальшому йому були зачитані та з якими він погодився. Лікарем наркологом двічі був проведений огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціального технічного засобу Алкофор-307, за результатами якого було встановлено, що ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп'яніння - 2,76‰, 2,58‰.
Як вбачається з висновку щодо результатів медичного огляду на стан сп'яніння та відеозаписом датою та часом проведення огляду є 27.05.2023 року 10-45 год., початок фіксування відеозапису зазначено 09-35 год., в протоколі вказано, що правопорушення ОСОБА_1 вчинив 27.05.2023 о 05:00 годині. Отже з моменту, вказаного в протоколі ОСОБА_1 правопорушення та часом проведення огляду пройшов значний проміжок часу. Тому вважати, що на момент вказаного в протоколі правопорушення ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп'яніння, не можливо.
Отже, відеозапис, який інспектором долучено до матеріалів справи в якості доказу вини ОСОБА_1 , жодним чином не підтверджує обставини, зазначені в протоколі.
Всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.
При цьому, суд не вправі самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушеннямст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі Конвенція).
Як вбачається з матеріалів справи, до протоколу про адмінправопорушення не надано жодного доказу, який би підтверджував факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом.
Таким чином, суд позбавлений можливості перевірити чи дійсно ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, тобто суд позбавлений можливості перевірити наявність в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв'язку з відсутністю на відеозаписах факту керування транспортного засобу ОСОБА_1 та свідків, які б могли надати пояснення в суді стосовно зазначених обставин.
Відсутність в справі доказів факту керування транспортним засобом особою, яка притягується до адміністративної відповідальності - виключає можливість притягнення її до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки не містить необхідної для цього складової - доведення факту керування транспортним засобом.
Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція є нормами прямої дії, а згідно ч.2 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.
Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцію, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Згідно усталеної судової практики Верховного Суду визнання вини не є беззаперечним доказом і не звільняє слідчого, прокурора, суд від всебічної, повної та неупередженої перевірки та оцінки показань окремо та всієї доказової бази у сукупності. Водночас регламентований ст. 62 Конституції України та закріплений у ст. 17 КПК принцип презумпції невинуватості звільняє особу від обов'язку доводити свою невинуватість, усі сумніви щодо доведеності вини повинні тлумачитись на користь обвинуваченого. Якщо обвинувачений посилається на обставини, що свідчать про його невинуватість, то встановити або спростувати такі обставини повинна сторона обвинувачення. Показання обвинуваченого підлягають оцінці за тими ж правилами, що й усі докази, наявні у матеріалах кримінального провадження.
Показання обвинуваченого є не лише джерелом доказів, а й засобом захисту ним своїх інтересів, вони мають бути ретельно перевірені й оцінені судом. Жоден доказ не має наперед встановленої сили для суду (ч. 2 ст. 94 КПК) (постанова Верховного Суду від 9 грудня 2021 року в справі № 487/4245/18). Водночас показання обвинуваченого мають отримати правову оцінку за правилами ст. 94 КПК.
При цьому, як доказ керування мопедом матеріали справи містять лише пояснення ОСОБА_1 , які додані до матеріалів справи та містяться на відеозапису.
Суд зазначає, що однією із засад кримінального провадження, відповідно до п.11 ч.1 ст.7 КПК України, є свобода від самовикриття та право не свідчити проти близьких родичів та членів сім'ї.
Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.
Викладені обставини свідчать про недоведеність «поза розумним сумнівом» наявності в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, що виключає можливість притягнення останнього до адміністративної відповідальності за вказаними правовими нормами.
З огляду на викладене, враховуючи, що до суду не були надані належні та допустимі докази, які б підтверджували, що діями ОСОБА_1 завдані механічні пошкодження транспортному засобу, а саме мопеду Дельта, а також, те, що ОСОБА_1 у зазначений в протоколі час та місці дійсно керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, а тому провадження у справі слід закрити відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень правопорушень, передбачених ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно ст.36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Керуючись ст.ст. 36, 247, 284 КУпАП, суд,-
Справу №629/2923/23, провадження №3/629/909/23 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП, справу № 629/2924/23 провадження номер 3/629/910/23 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.130 ч.1 КУпАП відносно ОСОБА_1 , об'єднати в одне провадження, присвоївши справі єдиний номер справи №629/2924/23, провадження №3/629/910/23.
Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП - закрити у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подана апеляційна скарга в Харківський апеляційний суд через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Наталія ЦЕНДРА